Ухвала суду № 31620973, 04.06.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1818/1670/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Шевченко Віктор СергійовичНомер провадження 11/788/251/13 Суддя-доповідач - Захарченко О. П. Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Захарченка О. П.,

суддів - Крамаренка В. І., Гончарова М. В.,

з участю прокурора Кравцової Л.М.,

представників потерпілого ОСОБА_3 і адвоката ОСОБА_4,

засудженого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми справу за апеляцією представника потерпілого ОСОБА_6 ОСОБА_3 і за апеляцією прокурора Могильного В.В., який затвердив обвинувальний висновок у справі, на вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 21 березня 2013 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працючий, інвалід 3 групи, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п»ять років без позбавлення права керування транспортними засобами та постановлено про стягнення з засудженого ОСОБА_5

- на користь Фінансового відділу Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області 5953 грн. 70 коп. на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_6;

- на користь ОСОБА_6 3853 грн. 11 коп. на відшкодування майнової шкоди і 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди,

а також про стягнення з засудженого 4884 грн. судових витрат та вирішено долю речових доказів,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні ним, як особою, яка керувала транспортним засобом, порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості і тяжкі тілесні ушкодження за таких обставин.

11 квітня 2012 року, близько 19 години 10 хвилин ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння і не маючи посвідчення водія, керував мотоциклом марки «G-Мах» по вулиці Леніна в місті Тростянець Сумської області та проявляючи неуважність, в порушення вимог пункту 10.1 і пункту 11.3 Правил дорожнього руху України змінив напрямок руху вліво, виїхавши на смугу зустрічного руху, внаслідок чого керований ним транспортний засіб зіткнувся з мотоциклом марки «Днепр-11» д/н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_6 у зустрічному напрямку, і в результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому п»яти ребер з обох сторін, закритого перелому шийки лівого стегна зі зміщенням, посттравматичного брахиоплекситу зліва, та тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відкритого 2-Б осколкового перелому середньої третини лівого стегна зі зміщенням.

У поданих апеляціях:

-Представник потерпілого ОСОБА_6 ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції у даній справі в частині призначення покарання скасувати та призначити ОСОБА_5 за ч.2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років, вважає, що суд не в повній мірі урахував тяжкість вчиненого засудженим злочину, те, що ОСОБА_5 взагалі не відвідував потерпілого в лікарні, не розкаявся і не вибачився за вчинене, а також автор апеляції ставить під сумнів вчинення ОСОБА_5 злочину з необережності з огляду на те, що він, будучи інвалідом по зору, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння та не маючи посвідчення водія, умисно став керувати транспортним засобом.

-Прокурор Могилький В.В. у зміненій в порядку ст. 355 КПК України апеляції просить вирок суду змінити, виключити з вироку вказівку про заподіяння потерпілому внаслідок злочину легких тілесних ушкоджень, оскільки така кваліфікуюча ознака не входить до складу злочину, пиередбаченого ст. 286 КК України.

Апеляційний розгляд даної справи проведено за неявки потерпілого ОСОБА_6, який через свого представника ОСОБА_3 надав письмову заяву про підтримання поданої його представником апеляції та про розгляд цієї апеляції у його відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи та зміст поданих апеляцій, думку прокурора Кравцової Л.М., яка змінену апеляцію прокурора Могильного В.В. підтримує, а проти апеляції представника потерпілого заперечує як безпідставної, заслухавши думки представників потерпілого ОСОБА_6 - ОСОБА_3 і адвоката ОСОБА_4, які апеляцію представника потерпілого підтримують, проти апеляції прокурора не заперечують, думку засудженого ОСОБА_5, який проти апеляції прокурора не заперечує, а з апеляцією представника потерпілого не погоджується, вважає, що у справі відсутні підстави для призначення йому більш суворого покарання, розкаюється у вчиненні злочину, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово засудженого, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла переконання, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а апеляція представника потерпілого задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні ним, як водієм транспортного засобу, порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості і тяжке тілесні ушкодження, а також правильність кваліфікації дій засудженого за ч.2 ст. 286 КК України відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими.

Зокрема, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину за викладених у вироку обставин підтверджується сукупністю таких зібраних по справі та перевірених судом доказів: протоколом огляду місця події із схемою та фототаблицею до нього від 11.04.2012 року, з яких вбачається що дорожньо-транспортна пригода, учасником якої були мотоцикл «Днєпр-11» д/н НОМЕР_1 і транспортний засіб «G-Мах» на ділянці проїзної частини вулиці Леніна в місті Тростянець Сумської області ( т.1 а.с. 8-21 ), висновком судової автотехнічної експертизи від 05.06.2012 року про те, що транспортний засіб «G-Мах», який був учасником вищезазначеної дорожньо-транспортної події, має робочий об»єм двигуна 72, 25 см. куб. і відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху України є механічним транспортним засобом, який відноситься до класу мотоцикл (т.1 а.с. 101-102 ), висновком судово - медичної експертизи, з якого вбачається, що при надходженні ОСОБА_5 11 квітня 2012 року до Тростянецької ЦРЛ після дорожньо-транспортної пригоди в його крові було виявлено наявність спирту, яка відповідає легкому ступеню алкогольного сп»яніння (т.1 а.с. 95-96 ), показами підсудного ОСОБА_5, представника потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 про обставини дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої 11 квітня 2012 року були саме ОСОБА_5 і ОСОБА_6, висновком проведеної у справі судово-автотехнічної експертизи, згідно якого убачається, що дій водія ОСОБА_5 не відповідали вимогам п.10.1 і п. 11.3 Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору знаходяться у причинному зв»язку з дорожньо-транспортною пригодою ( т.1 а.с. 131-135 ), висновком судово-медичної експертизи про те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_6 були заподіяні середньої тяжкості і тяжкі тілесні ушкодження ( т.1 а.с. 90-91 ).

При цьому, суд першої інстанції на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності дійшов до обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження з необережності і доводи апеляції представника потерпілого про те, що ОСОБА_5, будучи інвалідом по зору, перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння та не маючи посвідчення водія, умисно став керувати транспортним засобом не порушують правомірності такого висновку.

Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч.2 ст. 286 КК України в умовах спричинення з його вини потерпілому як тяжких тілесних ушкоджень, що є кваліфікуючою ознакою зазначеної норми, так і тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що за самостійною оцінкою може бути кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Правильність такої кваліфікації узгоджується з роз»ясненнями п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», про те, що порушення особою правил безпеки дорожнього руху, яке спричинило наслідки, передбачені різними частинами ст. 286 КК України, слід кваліфікувати як один злочин за тією частиною цієї статті, яка передбачає більш тяжкі наслідки.

Не викликає сумнівів обгрунтованість вироку суду першої інстанції в частині незастосування до засудженого ОСОБА_5 такого додаткового покарання як позбавлення права керування транспортними засобами, яке не є обов»язковим за санкцією ч.2 ст. 286 КК України а також є неможливим, оскільки засуджений взагалі не мав такого права в установленому законом порядку.

Посилання представника потерпілого за змістом доводів її апеляції на невідповідність призначеного ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про його особу внаслідок м»якості є необгрунтованими.

Відповідно до вимог статті 65 КК України, суд призначає покарання в межах, встановлених у санкції частини статті, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини , що пом»якшують та обтяжують покарання.

З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції на виконання вимог ст.ст.50, 65 КК України з достатньою повнотою врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, вчинених з необережності, дані про особу підсудного, який раніше не судимий, з місця проживання характеризується позитивно, є інвалідом 3 групи, вину визнав повністю, розкаюється у вчиненні злочину, добровільно частково відшкодував завдану з його вини шкоду в сумі 12 000 грн. , а також на підставі ст. 67 КК України суд урахував як обтяжуючу покарання підсудного обставину вчинення ним злочину в стані алкогольного сп»яніння і цілком обгрунтовано призначив ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк п»ять років в межах, передбачених санкцією ч.2 ст. 286 КК України, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Що стосується доводів апеляцій представника потерпілого про те, що ОСОБА_5 не відвідував потерпілого в лікарні і не вибачився перед ним, то на думку колегії такі доводи не порушують законності і обгрунтованості постановленого щодо ОСОБА_5 вироку.

Також, колегія суддів не убачає підстав погодитися з доводами апеляції представника потерпілого про те, що ОСОБА_5 не розкаявся у вчиненні злочину.

Як убачається з матеріалів справи, під час судового розгляду справи ОСОБА_5 належно критично оцінив свою протиправну поведінку через визнання вини у вчиненні злочину та готовність нести за нього кримінальну відповідальність. Тому, судом цілком правомірно при призначенні засудженому покарання враховано таку пом»якшуючу обставину, як розкаяння винного.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів не вбачає правових підстав для зміни чи скасування вироку суду щодо ОСОБА_5 за поданою представником потерпілого апеляцією.

Разом з цим, доводи зміненої апеляції прокурора Могильного В.В. заслуговують на увагу.

Так, суд за змістом мотивувальної частини вироку, формулюючи обвинувачення, визнане судом доведеним, безпідставно послався на спричинення потерпілому внаслідок порушення ОСОБА_5 правил безпеки дорожнього руху крім середньої тяжкості і тяжких тілесних ушкоджень ще і легких тілесних ушкоджень в умовах, коли така кваліфікуюча ознака жодною частиною ст. 286 КК України не передбачена.

Тому, колегія суддів вважає необхідним на підставі ст. 367 КПК України вирок суду змінити та виключити з нього зазначену ознаку.

Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 367, 377 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Змінену апеляцію прокурора Могильного В.В. задовольнити.

Вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 21 березня 2013 року щодо ОСОБА_5 змінити, виключивши з мотивувальної частини вироку за змістом формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, посилання як на кваліфікуючу ознаку злочину на спричинення потерпілому ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень.

В іншій частині даний вирок суду першої інстанції залишити без змін, а подану представником потерпілого ОСОБА_6 ОСОБА_3 апеляцію залишити без задоволення.

СУДДІ:

Захарченко О. П. Крамаренко В. І. Гончаров М. В.