Ухвала суду № 31620872, 15.05.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 127/3537/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Борисюк І.Е.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Сушка О.О.

суддів: Гонтарука В. М. Боровицького О. А.

при секретарі: Мартинюк В.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Комлєвої Ольги Миколаївни

третя особа: не з'явилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, третя особа на стороні відповідача Департамент праці та соціального захисту населення Вінницької міської ради про скасування постанови, зобов'язання до вчинення дій , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області, третя особа Департамент праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 32765058 від 12.07.2012 року, винесеної державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Вінницькій області Комлєвою О.М.; зобов'язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області Комлєвої О.М. відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-11633/2011, виданого 14.05.2012 року Ленінським районним судом м. Вінниці про зобов'язання Департаменту праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради нарахувати і виплатити позивачу щорічну разову допомогу до 5 травня за 2011 рік як інваліду війни 3 групи, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.03.2013 року позов задоволено частково: визнано незаконною та скасувано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 32765058 від 12.07.2012 року, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області Комлєвою О.М. В задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Вінницькій області Комлєвої О.М. відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-11633/2011, виданого 14.05.2012 року Ленінським районним судом м. Вінниці - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.

В судовому засіданні позивач підтримав заперечення на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Третя особа повноважних представників в судове засідання не направила, хоча повідомлялася про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.05.2012 року відповідачем було відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 2-а-11633/2011, виданого 14.05.2012 року Ленінським районним судом м. Вінниці про зобов'язання третьої особи нарахувати і виплатити позивачу щорічну разову допомогу до 5 травня за 2011 рік як інваліду війни 3 групи, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням виплаченої суми, про що винесено постанову.

07.06.2012 року, відповідачем отримано повідомлення № 08-00-019-20368 від третьої особи, в якому зазначено, що Законом України «Про державний бюджет України на 2012 рік» видатків для виконання рішення суду не передбачено. Крім того повідомлено, що 26.12.2011 року на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці третьою особою подана апеляційна скарга, що підтверджується штампом Вінницького апеляційного адміністративного суду. Таким чином, на даний час у третьої особи відсутні законні підстави щодо повного виконання рішення Ленінського районного суду м. Вінниці по справі № 2-а-11633/2011.

В подальшому, 12.07.2012 року відповідачем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-11633/2011, виданого 14.05.2012 року Ленінським районним судом м. Вінниці. Однак, лише 04.02.2013 року позивач отримав дану постанову, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Крім того, Ленінський районний суд м. Вінниці при винесенні рішення по справі № 2-а-11633/2011 30.11.2011 року допустив постанову до негайного виконання.

А згідно ч. 2 ст. 257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Згідно з вимогами п.11 ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» визначено, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Державний виконавець при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження, керувався п. 11 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає повернення виконавчого документа до суду у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо.

Частиною 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

В порушення вищезазначених норм закону, державний виконавець не перевірив вчасно (не пізніше 28.05.2012 року, оскільки постанова суду підлягає негайному виконанню) виконання судового рішення, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Разом з тим, ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України та ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Однак, державний виконавець не здійснив усіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення суду та передчасно і без достатніх підстав закінчив виконавче провадження та повернув виконавчий документ до суду, який його видав. Такими діями порушено право стягувача, оскільки з огляду на положення ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» завершене відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 49 цього Закону, з підстав, визначених ч. 3 ст. 75 цього Закону виконавче провадження не може бути розпочате знову.

Також, слід зауважити, що суд першої інстанції вірно зазначив про застосування при розгляді справи Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практики Європейського суду з прав людини як джерела права.

Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, ухваленому 29.06.2004 року у справі «Жовнер проти України» наголосив, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що право позивача є порушеним, а відтак його відновлення можливе шляхом визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 32765058 від 12.07.2012 року та її скасування.

Відносно позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листу № 2-а-11633/2011, виданого 14.05.2012 року Ленінським районним судом м. Вінниці, то судова колегія пооджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи до уваги позицію Верховного Суду України, висвітлену в п. 7 Постанови Пленуму «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 року, відповідно до якої у разі визнання неправомірним рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Отже, враховуючи вищевикладене та ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», в частині зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження, слід відмовити, оскільки сам факт скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, передбачає вчинення дій відповідача направлених на відновлення неправомірно закінченого виконавчого провадження.

Відповідно до п.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують вищевикладеного і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 04 березня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 20 травня 2013 року .

Головуючий Сушко О.О.

Судді Гонтарук В. М.

Боровицький О. А.