Постанова № 31619605, 23.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/110/13-а

23.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби та Товариства з обмеженою відповідальністю "РАУ" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 11.02.13 у справі № 801/110/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РАУ" (вул. В.Альбіцького, 3-а,смт. Сімеїз,Ялта, Автономна Республіка Крим,98680)

до Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби (вул. Васильєва, 16,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАУ» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем 05.12.2012р. №0005902301 та №0005912301.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РАУ" - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби №0005902301 від 05.12.2012 р., в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 24814 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби №0005912301 від 05.12.2012 р., в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9013350 грн. за звітній період - червень 2012 р.

В іншій частині позову відмовлено.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач та відповідач звернулись з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2013 року та ухвалити нову постанову.

Позивач просить позов задовольнити повністю, відповідач просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «РАУ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.06.2012р., в результаті чого був складений акт перевірки від 15.11.2012р. №2389/22-03/32542412/33 (т.1 а.с.76-126 (далі - акт перевірки), яким були встановлені порушення позивачем: п.п. 12.1.5. п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся на суму 532940грн., а також встановлено порушення п.198.1, п.198.3, рп.198.6 ст. 198, п.198 п.200.4 ст.20 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового періоду «р.26 Декларації» в сумі 354841 за червень 2012р.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення :

- №0005902301 від 05.12.2012р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток всього у розмірі 532940грн;

- №0005912301 від 05.12.2012р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9014144 за звітний період - червень 2012р.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними, оскільки прийняті на підставі необґрунтованих висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду та зазначає наступне.

Висновку про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, який перевірявся на суму 532940грн., податковий орган дійшов внаслідок того, що під час перевірки встановив завищення валових витрат в 1 кварталі 2011р. в результаті того, що при формуванні безнадійної заборгованості до складу валових витрат безпідставно віднесена сума ПДВ у розмірі на 24814грн., що виникла у результаті взаємовідносин з ТОВ «Кьютек - Крим», чим було порушено п.п. 12.1.5. п. 12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також в результаті встановленого відповідачем факту завищення валових витрат на суму орендної плати за земельну ділянку, чим, на думку відповідача, було порушено п. 138.4 ст.138 Податкового кодексу України.

Актом перевірки встановлено, що порушення позивачем п.п. 12.1.5. п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» полягало у включенні до складу ціни товару суми податку на додану вартість.

Так, ТОВ «РАУ» по взаємовідносинам з ТОВ «Кьютек - Крим» збільшило валові витрати у рядку 05.3 Декларації з податку на прибуток підприємств на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) на суму 148844грн., яка включає в себе податок на додану вартість в сумі 24814грн., а повинно було включити 124070грн.

Апеляційним розглядом встановлено, що позивач уклав договір з ТОВ «Кьютек - Крим», ТОВ «Проект Меганом» від 15.02.2007р. №37, за умовами якого замовник (позивач) доручає, а генпроектувальник (ТОВ «Кьютек - Крим») та архітектор (ТОВ «Проект Меганом») зобов'язуються виконати роботи та створити проектну документацію для об'єкта - комплексу будівель туристично - готельного призначення.

Договором встановлено, що вартість робіт генпроектувальника складає 100000 євро, з яких ПДВ 16666,67євро, які сплачуються в гривнях за курсом НБУ.

Позивачем було сплачено ТОВ «Кьютек - Крим» суму грошових коштів у розмірі 148884,10грн., з яких 24814,02грн. ПДВ, ТОВ «Кьютек - Крим» була виписана позивачу податкова накладна від 13.12.2007р. №16 на дану суму, але ТОВ «Кьютек - Крим» зобов'язання за договором на суму 148884,10грн. перед позивачем не виконав.

З ухвали Господарського суду м. Києва від 18.03.2011р. по справі №50/111-б вбачається, що відносно ТОВ «Кьютек - Крим» 11.02.2010р. була порушена справа про банкрутство. Даною ухвалою затверджений звіт ліквідатора ТОВ «Кьютек - Крим» і ТОВ «РАУ» було визнано кредитором четвертої черги з кредиторськими вимогами на суму 148884,10грн.

Підпунктом 5.2.8 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Отже, сума, яка сформувалася внаслідок договірних відносин між позивачем та ТОВ «Кьютек - Крим», в зв'язку з невиконанням зобов'язань ТОВ «Кьютек - Крим» перед позивачем з надання робіт (послуг), є сумою безнадійної заборгованості та може бути віднесена до складу валових витрат у рядок 05.3 Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011р., що не заперечується та не спростовується відповідачем в акті перевірки. З боку відповідача заперечується включення до складу цієї суми, суми ПДВ у розмірі 24814,02грн.

В акті перевірки (т.1 а.с.86), в якості обґрунтування відсутності права позивача на включення суми ПДВ до складу валових витрат, які задекларовані позивачем у рядку 05.3 Декларації з податку на прибуток податковий орган керується нормою п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а у висновках акту перевірки та в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні вказує на порушення позивачем норми п.п. 12.1.5. п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (т.1 а.с.125, т.1 а.с.127).

Установлено, що сума 148884,10грн., до складу якої входить сума ПДВ 24814,02грн., є сумою, що утворилася в результаті оплати позивачем частини робіт (послуг), які фактично не були надані позивачу з боку ТОВ «Кьютек - Крим».

Положеннями п.п. 12.1.1 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на період, що перевірявся) визначено право платника податків -продавця товарів (робіт/послуг) на збільшення суми валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах.

Норма п.п. 12.1.5. п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлює обов'язок платника податку - покупця збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що вказані норми за своїм змістом регулюють відносини, які не пов'язані з формуванням валових витрат покупцем товарів (послуг), та правильно дійшов висновку про недоведеність податковим органом порушення позивачем приписів зазначених вище норм щодо збільшення валових витрат на суму 24814,02 грн. з підстав, зазначених в акті перевірки.

Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції в цій частині рішення - не спростовують.

Стосовно зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування на підставі встановлення відповідачем факту завищення позивачем валових витрат на суму орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у користуванні позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в цій частині, на його відповідність приписам ст.159 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Завищення позивачем валових витрат на суму орендної плати за земельну ділянку, відповідач обґрунтовує приписами п.138.4 ст.138 ПК України, вказуючи на відсутність фактичного отримання доходів по об'єкту, який розташований на орендованій ділянці. З таким висновком податкового органу погодився і суд першої інстанції.

Апеляційним розглядом встановлено, що позивачем з Семеїзською селищною радою 06.08.2004р., укладений договір оренди земельної ділянки, державна реєстрація якого проведена 03.08.2011р. за №011194934000051 (т.1 а.с.201-204), відповідно до умов якого орендодавець (Семеїзська селищна рада) передає, а орендар (ТОВ «РАУ») приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 5,5760 га за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, смт. Блакитна Затока, вул. Альбицького, район Обсерваторної гори на землях Сімеїзської селищної ради, для створення природного, музейного, історичного комплексу «Лименский Хребет».

Пунктом 16 договору визначено цільове призначення земельної ділянки - створення природного, музейного, історичного комплексу «Лименский Хребет».

Пунктом 30 Договору оренди передбачено, що орендатор має право отримувати продукцію та доходи.

Згідно до рішення Семеїзської селищної ради від 28.12.2010р. №58, на підставі якого укладений договір оренди, ТОВ «РАУ» надана земельна ділянка загальною площею 5,5760 га надана в оренду на 49 років для створення природного, музейного, історичного комплексу «Лименский Хребет».

За приписами ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що земельна ділянка отримана позивачем в оренду з метою здійснення господарської діяльності.

Сплачуючи орендну плату позивачем понесені витрати для провадження господарської діяльності.

Статтею 138 ПК України визначений склад витрат та порядок їх визнання.

Пунктом 138.1 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, у тому числі з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Пункт138.10.4. визначає інші операційні витрати, що включають, зокрема: п.п.в) - інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Таким чином, орендна плата за користування земельною ділянкою, в силу приписів п. 14.1.136 та п. 287.1 ст. 287 ПК України відноситься до складу витрат , що враховується при визначенні об'єкту оподаткування відповідного звітного періоду.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ці витрати мають бути включені у тому періоді, коли будуть отриманні доходи та помилково послався на приписи п.138.4 ст.138 ПК України.

Стосовно зменшення позивачу розміру від'ємного значення з ПДВ у сумі 9014144грн. колегія суддів зазначає наступне.

Спірна сума складається з суми встановленого перевіркою завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 354841грн. та суми 8659273грн., на яку позивачу було зменшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки проведеної ДПІ у період з 22.09.2011р. по 05.10.2011р. (акт перевірки №2922/23-4/32542412 від 12.10.2011р.).

У ході розгляду справи судом першої інстанції позивач погодився з правомірністю висновків відповідача зроблених в акті перевірки щодо завищення позивачем суми від'ємного значення з ПДВ на 764грн. в результаті завищення позивачем податкового кредиту по відносинам з КП «Альянс» та погодився із правомірністю зменшення відповідачем розміру від'ємного значення суми ПДВ у податковому повідомлення - рішенні на таку суму, в зв'язку з чим суд не дає оцінку правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення №0005912301 від 05.12.2012р. на суму 764грн.

Зменшення в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні відповідачем розміру від'ємного значення суми ПДВ на суму 354077грн. обґрунтовано в акті перевірки тим, що позивач не врахував встановлені п. 102.5 ст. 102 ПК України строки давності у 1095 днів при врахуванні від'ємних залишків за вересень, жовтень, листопад, грудень 2008р., січень - жовтень 2009р. відобразивши їх у рядку 26 (24 - по новій формі) декларації з ПДВ за червень 2012р. Відповідач вважає, що позивач повинен відкоригувати значення рядку 24 декларації за червень 2012р. на суму 354077грн.

З податкової декларації з ПДВ за червень 2012р. вбачається, що позивач у рядку 24 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) задекларував суму 13576156грн.

Поряд з цим у рядках 23, 23.1 та 23.2, які передбачають відображення сум , що підлягають бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку та у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових періодів) позивачем вказані прочерки.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений ст. 200 ПК України.

Згідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно до п. 200.6 ст. 200 ПК України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Підпунктом 14.1.18 п. 14.1 ст. 18 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 102.5 ст. 102 ПК України, на яку посилається в акті відповідач в обґрунтування встановлено порушення встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Так, за податковим повідомленням-рішенням, яке є предметом даного спору, підлягає зменшенню сума від'ємного значення ПДВ, а не сума відшкодування ПДВ.

Положення п. 102.5 ст. 102 ПКУ не регулюють питання формування від'ємного значення ПДВ, а отже посилання відповідача на порушення вказаної норми, внаслідок чого позивачем завищена сума від'ємного значення ПДВ у червні 2012 року, є безпідставними.

Норма п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України стосується саме "повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або їх відшкодування" з державного бюджету України внаслідок помилково та/або надміру сплаченої суми.

Позивач, в свою чергу, не заявляв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, у тому числі про бюджетне відшкодування ПДВ, а скористався встановленим ПК України правом на формування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Норма п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України не регулює відносини щодо формування платником податку залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду і не встановлює будь яких обмежень до таких дій.

За таких підстав відповідачем необґрунтовано застосована норма п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України в обґрунтування вказаного порушення.

Податковий кодекс України набрав чинності 01.01.2011р.

За таких підстав норма п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України не може розповсюджуватися на відносини, які виникли та існували до набрання нею чинності, тобто до 01.01.2011р.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає необґрунтованими висновки відповідача про завищення позивачем залишку від'ємного значення на суму 354077грн.

Стосовно визначення у податковому повідомленні - рішенні суми 8659273грн., на яку позивачу було зменшено залишок від'ємного значення з ПДВ, слід зазначити наступне.

Акт перевірки в частині обґрунтування прийняття рішення в цій частині посилається на дані попередньої перевірки позивача з питання правильності визначення суми від'ємного значення за липень 2011р., в результаті якої був складений акт перевірки №2922/23-4/32542412 від 12.10.2011р., яким було встановлено завищення податкового кредиту за липень 2011р. на суму ПДВ в розмірі 2283457грн., а також завищення залишку від'ємного значення (24 стр.) на суму 8659273грн.

В акті відповідач посилається на наявність постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.01.2012р. про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення прийнятого за результатом попередньої перевірки позивача.

Таким чином, підставою для зменшення залишку від'ємного значення з ПДВ на суму 8659273грн. став акт попередньої перевірки позивача №2922/23-4/32542412 від 12.10.2011р.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у м. Ялта АР Крим була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "РАУ", з питань правильності визначення суми від'ємного значення з ПДВ за липень 2011р. За результатами проведення перевірки був складений акт №2922/23-4/32542412 від 12.10.2011р. (т.1 а.с.221-230), у висновках якого вказано про те, що перевіркою встановлені порушення п.п. 14.1.36 п.п. 14.1.185, п.п. 14.1.191 п.п. 14.1.202 ст. 14, 198.1, п.198.2, 198.3, ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого податковий кредит ТОВ "РАУ" за липень 2011р. підлягає зменшенню на суму ПДВ в розмірі 2283457грн., від'ємне значення підлягає зменшенню на суму ПДВ у розмірі 2283424грн., залишок від'ємного значення (24 стр.) підлягає зменшенню на 8659273грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0003932301 від 28.10.2011р. (а.с.21), яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 2283424грн.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.01.2012р. по справі №14368/11/0170/7, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2012р., визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим №0003932301 від 28.10.2011р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість за липень 2011р. на суму 2283424грн. товариству з обмеженою відповідальністю "РАУ".

З акту перевірки №14368/11/0170/7 вбачається, що висновки про зменшення від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у розмірі 8659306 зроблені відповідачем на підставі обставин встановлених актом перевірки, що стали підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення №0003932301 від 28.10.2011р. про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість за липень 2011р. на суму 2283424грн.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.01.2012р. по справі №14368/11/0170/7 встановлені обставини щодо необґрунтованості висновків відповідача викладених в акті перевірки №14368/11/0170/7 стосовно порушення позивачем положень ПК України, що стало підставою для скасування судом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

В зв'язку з цим, судова колегія дійшла висновку, що обставини щодо необґрунтованості зменшення відповідачем залишку від'ємного значення (24 стр.) на суму 8659273грн. є таким що не підлягають доказуванню, а тому зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8659273грн. є протиправним.

Доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена за неповно з'ясованих обставин у справі та з порушенням норм матеріального права, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби- залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РАУ" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.02.13 у справі № 801/110/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби №0005902301 від 05 грудня 2012року (Форма - "П") про зменшення суми від'ємного значення з податку на прибуток у розмірі 532940,00грн.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялті АР Крим Державної податкової служби №0005912301 від 05 грудня 2012 року (Форма - "В4") в частині зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 9013380,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАУ» 2037,60грн. судового збору шляхом списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна