Постанова № 31618093, 22.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2013 року № 826/2909/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл»

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про

скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2012 №0008542270

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» (надалі – позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС (надалі – відповідач, ДПІ), з урахуванням заяви про зміну позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2012 №0008542270.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 09.04.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових письмових доказів по справі.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що Товариством в повній мірі в належний спосіб оприбутковано готівку в спірній сумі, а отже, спірне ППР підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено не оприбуткування позивачем готівки в касі підприємства, з урахуванням чого просив суд в позові відмовити.

Справа розглянута в письмовому провадженні, відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, з огляду на подане сторонами письмове клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2012 відповідачем, на підставі акта перевірки №0247/26/59/22/37270318 від 24.09.2012 прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0008542270, яким до позивача за порушення пп.2.6, пп.7.13 Положення №637 від 15.12.2004 про ведення касових операцій у нац. валюті в Україні застосовано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 93 189,30грн.

Як вбачається з акта перевірки, підставою для прийняття вказаного спірного ППР стало те, що готівка в сумі 18637,86грн. станом на 24.09.2012 не підтверджена відповідним прибутковим касовим ордером, при тому, що залишок готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 23.09.2012 складає нуль грн., що підтверджується Z - звітом №0573 за 23.09.2012.

Враховуючи зазначене, податковим органом засновано до позивача штрафну санкцію у 5-кратному розмірі від вказаної суми:18637,86*5 = 93189,30грн.

На думку суду, висновок щодо не оприбуткування позивачем суми в розмірі 18637,86грн. є передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог п.2.6. розділу 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватись. Оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього положення, є здійсненням обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використання РК оприбуткування готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Готівкові розрахунки на АЗС ТОВ «Дімеойл» здійснювались із застосуванням РРО. Як вбачається з Z-звіту №0573 від 23.09.2012, о 23 год.45хв. готівкові кошти (виручка за 23.09.2012) були видані із каси підприємства, було здійснено операцію «службова видача».

Відповідно до п.4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПАУ №614 від 01.12.2000р., операція «службова видача» проводиться в разі видачі готівки з місця проведення розрахунків, реєструється РРО та не пов'язана з проведенням розрахункових операцій.

Представником відповідача не заперечується, що операція з передачі готівки до каси підприємства була оформлена прибутковим касовим ордером від 23.09.2012 (прийнято виручку від реалізації ПММ на суму 18637,86грн.).

Як зазначає позивач, в подальшому, 23.09.2012, відповідно до видаткового касового ордеру від 23.09.2012 зазначені кошти в сумі 18637,86грн. були складені до сумки з готівкою №5418 та видані з каси підприємства для інкасації.

Вказані вище операції щодо оприбуткування готівки в касу підприємства та видачу з каси відображені у Книзі обліку розрахункових операцій за 23.09.2013, що підтверджується належним чином завіреною копією КОРО №2659021979 р/1, що міститься в матеріалах справи.

Виходячи з системного аналізу норм Положення вбачається, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у книзі обліку розрахункових операцій. Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).

Таким чином, грошові кошти в розмірі 18637,86грн. 23 вересня 2012 були належним чином оприбутковані у касі відокремленого структурного підрозділу ТОВ «Дімеойл» та, як зазначає представник позивача, підготовлені для інкасації торгової виручки до установи банку.

Вказані обставини, як вже зазначалось, підтверджуються Z-звітом №0573 від 23.09.2012, прибутковим і видатковим касовими ордерами від 23.09.2013 та книгою обліку розрахункових операцій.

Відповідач звертає увагу суду на те, що згідно п.2.2.14 Акту перевірки, 24.09.2012 під час проведення фактичної перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області були виявлені зазначені грошові кошти в розмірі 18637,86грн. Оскільки залишок готівки в касі відокремленого структурного підрозділу ТОВ «Дімеойл» на 23.09.2012р. складав 0,00 грн., працівники ДПІ у Вишгородському районі прийшли до висновку про неоприбуткування зазначених коштів у касі підприємства.

Дійсно, інкасація вказаних грошових коштів до банківської установи була здійснена 24.09.2012, що підтверджується супровідною відомістю до сумки з готівковою №5418 від 24.09.2012р., яка засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора зберігача.

Проте, вказані обставини здачі торгової виручки до банку через інкасатора 24.09.2012, на думку суду, не можуть бути безумовним доказом порушення позивачем вимог п.2.6. розділу 2 та п.7.12. розділу 7 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні та бути підставою для застосування до позивача відповідальності, передбаченої абз.3 п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995р. №436/95, оскільки, під час перевірки не встановлено невідповідності готівкових коштів в касі підприємства із даними денного звіту (п.2.2.13 Акту перевірки), а позивач, в розумінні п.5.9 Положення №637 здав кошти в сумі 18637,86грн. до банку наступного дня – 24.09.2012.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що за умови належного оприбуткування коштів в повній сумі в день їх надходження, однак здачі їх до банківської установи на наступний день, застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції в сумі 93189,30грн. не відповідає критерію пропорційності, зазначеному в п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл», в даному випадку, підлягають задоволенню.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 12.10.2012 №0008542270.

3. Зобов’язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дімеойл» (код ЄДРПОУ 37270318, адреса: 04053, м.Київ, Шевченківський район, ВУЛИЦЯ СМИРНОВА-ЛАСТОЧКІНА, будинок 3/5) судові витрати в сумі 931 (дев’ятсот тридцять одна) грн. 89 коп. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.