Рішення № 3161743, 25.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/66

25.02.09

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Хліб Києва»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант-Тех»

Про про стягнення 95 039,60грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Романова І.М. –предст. (дов.№ юр-80 від 01.10.2008 року)

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ "Домінант-Тех" про стягнення заборгованості у розмірі 95 039,60грн., що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором №1-2/02 від 02.04.2007р.

Ухвалою суду від 02.02.09р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/66 та призначено розгляд справи на 25.02.2009 р.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, представника в судове засідання 25.02.2009 р. не направив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 25.02.2009 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.04.2007 року між ТОВ «Хліб Києва»та ТОВ «Домінант-Тех»укладено договір № 1-2/02 на поставку та впровадження програмно-технічного комплексу, згідно якого позивач зобов’язався оплатити, а відповідач зобов’язався здійснити поставку програмно-технічних комплексів, надати послуги з настройки та впровадження обладнання для ТОВ «Хліб Києва»відповідно до специфікацій (програмно-технічний комплекс в кількості 45 штук., вартість 1комплексу –6 328,40грн., загальна вартість –284 778,00грн.).

Пунктом 7.2. вказаного договору встановлено наступний порядок розрахунків: авансовий платіж в розмірі 30 відсотків від загальної вартості товару перераховується позивачем протягом 5 банківських днів з дати підписання договору (зазначений платіж у розмірі 85 433,40грн перераховано позивачем 03.05.2007р.).

Крім того, 05.05.2007 року позивач перерахував відповідачу частково оплату в сумі 9 606,20 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача.

Відповідно до п.2.3. договору № 1-2/02 строк його дії закінчився 01 квітня 2008 року, але свої зобов’язання відповідач, в порушення умов договору, не виконав, обладнання до цього часу не поставив, послуги з його настройки та впровадження не здійснив, авансовий платіж не повернув.

Претензія № юр-29/01 від 10.04.2008 року, направлена позивачем на адресу відповідача, залишена без розгляду та задоволення.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача 95 039,60 грн. - основного боргу.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов’язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 95 039,60грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домінант-Тех»(03150, м. Київ, вул.Горького, 98, Код 34601647, п/р 26007004479401 у відділенні №9 АКБ «ТАС-Комерцбанк»м.Києва, МФО 300164, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Києва" (03062, пр-т Перемоги, 67, код 32313105, п/р 2600800017225 в ВАТ КБ «Хрещатик»в м.Києві, МФО 300670) 95 039,60 грн. - основного боргу, 950,40грн. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя Л.В.Прокопенко