Рішення № 31615048, 10.04.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2013 року Справа №1915/18522/2012 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., з участю секретаря судового засідання Франчук Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Д» Торговий дім Тернопіль» про зміну формулювання підстави звільнення із займаної посади, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до приватного підприємства «Д» Торговий дім Тернопіль» про зміну формулювання підстави звільнення із займаної посади, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 05.12.2011 року він написав заяву про прийняття його на посаду охоронця в ПП «Д» Торговий дім Тернопіль» у магазин «Берегиня», що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Карпенка, 1 та фактично відпрацював цей день про що свідчить запис в табелі обліку робочого часу. У трудовій книжці зроблено запис про прийняття на роботу 06.12.2011 року відповідно до наказу № 12/1-К від 06.12.2011 року.

Позивач вказав, що у табелі робочого часу йому зазначали відпрацьованих 4 години за один робочий день, хоча він працював із 7 год. 30 хв. до 22 год. 00 хв., про що свідчить постановка ним магазину на пульт охорони. Зважаючи на постійні нестачі товару на великі суми за які працівники магазину повинні сплачувати свої кошти, він написав заяву від 23 січня 2012 року на звільнення із роботи за згодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України). При зверненні 23.01.2012 року у бухгалтерію підприємства з метою проведення повного розрахунку за відпрацьований період дізнався, що його трудову книжку відправили поштою, а розрахунок із ним буде зроблений після інвентаризації.

25.01.2012 року, отримавши цінним листом трудову книжку позивач дізнався, що його звільнено 21.01.2012 року, за два дні до написання ним заяви про звільнення, за появу на роботі в нетверезому стані (п.7 ст. 40 КЗпП України) без попередження про звільнення, без ознайомлення із наказом про звільнення.

Акт, який засвідчив про появу на роботі в нетверезому стані, складався після подачі заяви про звільнення, зокрема після 23.01.2012 року. Підписи у актів працівників вчинені останніми під тиском. Ті ж працівники, які підписали акт, надали пояснення у користь позивача. Інші працівники: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, з якими позивач 19 січня 2012 року (день перебування у нетверезому стані згідно складеного акта) о 07 год. 30 хв. знімав магазин з пульта охорони та закривав і здавав на пульт охорони в 20 год. 00 хв. засвідчили про те, що позивач не знаходився у нетверезому стані.

Також, відповідачем не проведено розрахунок на день звільнення за період із 05.12.2011 року по дату звільнення. Відповідач відмовляється надати довідку про нараховану та виплачену заробітну плату. Згідно усної домовленості - відповідач зобов'язався оплачувати роботу позивача у розмірі 100 гривень за один відпрацьований день. Щодо іншого розміру оплати праці інформація відсутня, оскільки відповідач не ознайомлював із наказом про прийняття на роботу. Оскільки відповідач неправомірно відмовляється виплачувати нараховану заробітну плату, а тому до стягнення підлягає сума заробітку за період із 05.12.2011 року по дату звільнення, що становить 26 робочих днів в розмірі 2600 грн. (Розрахунок: 26 робочих днів х 100 грн. = 2600 грн.).

Позивач вказав, що у зв'язку із порушенням відповідачем його трудових прав, зокрема права на законне звільнення, права на виплату заробітної плати, йому завдано моральних страждань, які виразились у переживаннях, вимушеному перебуванні на утриманні дружини, яка є інвалідом ІІ групи, втраті нормальних життєвих зв'язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Завдану моральну шкоду оцінює в розмірі 1900 грн.

Із вказаних підстав позивач просить зобов'язати відповідача протягом 3-х календарних днів з дня набрання рішення суду законної сили внести відповідний запис до його трудової книжки про звільнення з посади охоронця з 23 січня 2012 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату в розмірі 2600 грн. та 1600 грн. грошового відшкодування завданої моральної шкоди.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав наведених у позовній заяві, просять їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог вказавши на їх незаконність та необґрунтованість. Вказав, що позивач відмовився отримати заробітну плату.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що працював у магазині «Берегиня» по вул. Карпенка 1 на посаді оператора приблизно з листопада 2011 року по червень 2012 року. Його робочий день починався з відкриття магазину, тобто з 7.30 і закінчувався до 18 год, але він часто затримувався до 22-00 год. Охоронці працювали також з 7.20 год. до закриття магазину - 22-00 год. Відповідача ОСОБА_1 знає, він працював разом із ним в магазині на посаді охоронця приблизно з грудня 2011 року. В його обов'язки входило стежити, щоб не було крадіжок у магазині, також він був присутній на прийомі товару, ставив магазин на сигналізацію та знімав із сигналізації. Його робочий день тривав з 7.30 год. до 22-00 год. Свідок показав, що 19 січня він працював в магазині і бачив на роботі ОСОБА_1 Поведінка його була нормальна, стан звичайний. Від нього він не чув запаху алкоголю, він не хитався, не падав. Робочий день пройшов як завжди. В цей день ніхто не з'ясовував і не розмовляв про стан відповідача. Магазин невеликий, а тому він усе бачить що відбувається у магазині. 19 січня 2012 року, під охорону на сигналізацію магазин ставив ОСОБА_1 В цей день дійсно відбувся конфлікт між позивачем ОСОБА_1, касиром ОСОБА_7 та продавцем ОСОБА_9 оскільки одна із продавців купила пачку майонезу і чек забула підписати в охоронця. ОСОБА_1 не хотів продавця відпускати, так як чек був або не підписаний, або його взагалі не було. Усі охоронці працюють позмінно, повний робочий день з 7.30 до 22-00 год. Є випадки коли у святкові дні магазин закривається на 2 години раніше. 19 січня працювали до 20-00 год. В цей день у нього ніхто не відбирав пояснень щодо нетверезого стану відповідача. Свідок вказав, що може охарактеризувати ОСОБА_1 як порядну та відповідальну людину.

Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі встановив наступні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 06 рудня 2011 року був прийнятий на посаду охоронця магазину «Берегиня» ПП «Д» Торговий дім Тернопіль» згідно наказу № 12/1-К від 06.12.2011 року згідно запису у трудовій книжці НОМЕР_2.

Наказом № 15-Кз ПП «Д» Торговий дім Тернопіль» від 21.01.2012 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади охоронця в магазині «Берегиня» за появу на роботі в нетверезому стані згідно п. 7 ст. 40 КЗпП України 19.01.2012 року.

Підставою звільнення позивача ОСОБА_1 із роботи стало те, що згідно акта, який 20.01.2012 року складений працівниками магазину «Берегиня» ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, 19.01.2012 року ОСОБА_1 поводив себе неадекватно і був у стані легкого алкогольного сп'яніння. Він перевищував свої службові обов'язки. Ним було вилучено продукти у продавця ОСОБА_7, за які вона заплатила в присутності касира ОСОБА_7 та охоронця ОСОБА_3. Також, заставив касира ОСОБА_7 заплатити за майонез, який був оплачений, пропадав на протязі робочого дня із свого робочого місця.

23 січня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про звільнення його із роботи.

Сторони в судовому засіданні погодились, що позивач ОСОБА_1 пропрацював у відповідача на посаді охоронця 26 робочих днів у період із 05.12.2011 року по 19.01.2012 року.

Із довідки про доходи позивача, яка видана відповідачем вбачається, що відповідачем нараховано позивачу у грудні 2011 року - 365,09 грн., у січні 2012 року - 268,25 грн., а разом 633,34 грн.

Із довідки відповідача № 156 від 21.06.2012 року вбачається, що заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_1 становить 318,96 грн. Від отримання заробітної плати ОСОБА_1 відмовився.

Суд вважає, що позивачем доведено той факт, що він працював у відповідача не 4 години протягом одного робочого дня, а повний робочий день із 07 год. 30 хв. до 22 год. 00 хв., що доводиться показаннями свідка ОСОБА_5, які суд вважає правдивими та об'єктивними.

Відповідно до положень ст. 21 КЗпП України - трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до положень ст. 38 КЗпП України - працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 235 КЗпП України - у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

За вказаних обставин справи суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині зміни формулювання його звільнення слід задовольнити, оскільки суд вважає, що відповідачем не доведено перебування позивача 19.01.2012 року у стані легкого алкогольного сп'яніння. Суд вважає, що для доведення факту наявності легкого алкогольного сп'яніння у позивача не достатньо складання відповідного акта. Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, суд бере до уваги показання свідка ОСОБА_5, який показав, що позивач ОСОБА_1 19.01.2012 року не знаходився у стані алкогольного сп'яніння.

Зважаючи на те, що позивач у справі подав 23.01.2012 року заяву про звільнення із займаної ним посади за власним бажанням, а тому суд вважає, що за таких обставин законним слід вважати припинення трудового договору між сторонами не із підстави передбаченої п. 7 ст. 40 КЗпП України (появи на роботі в нетверезому стані), а із підстави передбаченої ч.1ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням), а тому слід змінити формулювання звільнення позивача із займаної ним посади у відповідача.

Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до положень ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Зважаючи на те, що позивачем доведено той факт, що він працював у відповідача повний робочий день на посаді охоронця в ПП «Д» Торговий дім Тернопіль» у магазині «Берегиня», зокрема із 07 год. 30 хв. до 22 год. 00 хв. з урахуванням 26 відпрацьованих робочих дні, а тому суд вважає за необхідне здійснити перерахунок заробітної плати позивача виходячи із її мінімального розміру, встановленого законодавством України, оскільки відповідач здійснював нарахування позивачу заробітної плати виходячи із чотирьохгодинного робочого дня.

Так, за відпрацьовані робочі дні у грудні 2011 року відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 730,18 грн. (Розрахунок: мінімальний розмір заробітної плати 1004 грн. / 22 робочих дні х 16 відпрацьованих дні = 730,18 грн.).

За відпрацьовані робочі дні у січні 2012 року відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 536 грн. (Розрахунок: мінімальна заробітна плата 1072 грн. / 20 робочих дні у січні х 10 відпрацьованих дні = 536 грн.).

Загальна сума заборгованої відповідачем заробітної плати позивачу становить 1266,18 грн.

Відповідно до вимог ч.1, п.2 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно з вимогами ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що порушення відповідачем трудових прав позивача, зокрема неправомірне звільнення на підставі п.7 ст. 40 КЗпП України та невиплата заробітної плати є протиправним діянням по відношенню до позивача, а тому суд вважає, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась у тому, що позивач зазнав моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків. Крім цього, суд вважає, що невиплата позивачеві заробітної плати призвело до відсутності у нього коштів для задоволення основних життєвих потреб, що вимагало від нього затрати додаткових зусиль для організації власного життя.

Визначаючи розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди, суд бере до уваги характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, термін протягом якого позивачу була невиплачена заробітна плата, а також виходячи із засад розумності вважає, що із відповідача в користь позивача слід стягнути 500 гривень грошового відшкодування завданої моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст. 21, 38, 95, 116, ч.3 ст. 235, 237-1 КЗпП України, ч.1, п.2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 60, 212, 224-226, 228, 232, 233 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 у наказі приватного підприємства «Д» Торговий дім Тернопіль» № 15-Кз від 21.01.2012 року в якому вказати, що ОСОБА_1 звільнити з посади охоронця магазину «Берегиня» з 23.01.2012 року за власним бажанням згідно ч.1 с. 38 КЗпП України.

Зобов'язати ПП «Д» Торговий дім Тернопіль» внести зміни щодо причин звільнення у трудовій книжці ОСОБА_1.

Стягнути з приватного підприємства «Д» Торговий дім Тернопіль» (м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, ідентифікаційний код 35578237) в користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 1266,18 грн. заборгованості по заробітній платі та 500 гривень грошового відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути з приватного підприємства «Д» Торговий дім Тернопіль» (м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, ідентифікаційний код 35578237) в дохід держави 214 грн. 60 коп. судового збору.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Дзюбич В.Л.