Рішення № 31614013, 14.05.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/18062/12

2/522/666/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді: Бондаря В.Я.

при секретарі: Іщик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю 3-ї особи ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів, в якому просила суд визнати договір купівлі-продажу 1/5 частки домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 від 27 січня 1966 року, зареєстрований 10 лютого 1966 року Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації укладеним нею під дією психологічного примусу; визнати частково недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу 1/5 частки домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1, від 27 січня 1966 року, зареєстрований 10 лютого 1966 року Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації - в частині особи покупця; визнати її одноосібним покупцем 1/5 частки домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1, за договором купівлі-продажу від 27 січня 1966 року, зареєстрований 10 лютого 1966 року Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації; визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на 1/5 частину домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 з моменту укладення договору купівлі-продажу від 27 січня 1966 року, зареєстрованого 10 лютого 1966 року Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації. При цьому посилалась на те, що згідно до договору купівлі-продажу від 27 січня 1966 року, зареєстрованого 10 лютого 1966 року Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації вона разом з сестрою ОСОБА_5 придбали 1/5 частку домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1. Проте, у неї виникли певні життєві обставини, які вона вважає достатньою підставою для визнання вищеназваного договору купівлі-продажу частково недійсним. ЇЇ двоюрідна сестра, ОСОБА_5, до 1965 року проживала в селі Піщана Балтського району Одеської області. В 1963 році вона важко захворіла та їй було встановленно другу групу інвалідності. ЇЇ рідний брат ОСОБА_6, забрав їхню сестру, ОСОБА_5, до себе в АДРЕСА_2. Згодом сестра ОСОБА_5, стала заважати дружині її брата та йому самому, займаючи кімнату, призначену для сина та потребуючи постійного догляд та допомоги. В цей час значні проблеми з житла виникли і в її сім'ї , оскільки родина потребувала поліпшення житлових умов. Оскільки коштів для придбання власного житла не було, вона вимушена була звернулася до брата, ОСОБА_6, з проханням про позику коштів на придбання власного житла, на що він погодився за умови, що я погоджусь на зазначення в договорі купівлі-продажу в якості покупців двох осіб - себе та сестру ОСОБА_5. Також було досягнуто домовленості, що борг брат повертають вони з чоловіком і власником всього придбаного житла також є вона особисто. Знаючи з розповідей матері історію придбання квартири, відповідач, ОСОБА_2, 10 квітня 2005 року визнав її одноособове право на 1/5 частки домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1, що підтверджується доданими копіями «Заяви» та «Акту» від 10 квітня 2005 року.

В судовому засіданні позивач та її представник за довіреністю ОСОБА_7 позов підтримали, просили суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений, поважних причин неявки суду не представив. Згідно ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. Зі згоди позивача, на підставі ст.224-225 ЦПК України, суд виніс ухвалу про заочний розгляд справи.

3-тя особа у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений, поважних причин неявки суду не представив.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 січня 1966 року позивач, ОСОБА_5, ОСОБА_3 придбали 1/5 частин домоволодіння згідно до договору купівлі-продажу, розташованого в АДРЕСА_1, який був зареєстрований 10 лютого 1966 року Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації.

Згідно до ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У відповідності до ст.231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ри вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов'язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджується та позивачем не доведено, що договір купівлі-продажу 1/5 частки домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1 від 27 січня 1966 року, укладений нею під впливом психічного тиску, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, ч. 3 ст. 209, ст.ст. 213-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути переглянуте за заявою відповідача, якій не приймав участі при розгляді справи, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Бондар В.Я.

14.05.2013