Ухвала суду № 31612835, 03.06.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 116/789/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Буйлова С.Л. № провадження: 22-ц/190/3306/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Ісаєв Г. А.

"03" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Ісаєва Г.А. Суддів:Белинчук Т.Г. Підлісної І.А. При секретарі:Рижих М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 28 березня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 07.10.2006р. сторони по справі уклали кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у сумі 4 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору за нею утворилася заборгованість. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 22 221,91 грн. та судові витрати.

Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 28 березня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 07.10.2006р. в сумі 22 221,91 грн., на відшкодування судових витрат 229,40 грн., та витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик до суду, у розмірі 1100 грн., а всього 23 551,31 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_6 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_6, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов та стягуючи з відповідачки суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати, суд виходив з того, що відповідачка не дотримувалась умов договору щодо строків повернення отриманих коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам у справі, нормам матеріального права та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Так, довід апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки він є необґрунтованим.

Судом повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини у справі і ухвалено судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам та наданим сторонами доказам. Зокрема, суд першої інстанції правильно виходив з того, що 07 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачкою був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого, відповідачка отримала кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 6-10).

З наданих суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_6 не виконувала взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість, загальна сума якої становить 22221, 91 грн. (а.с. 3-5).

Посилання в апеляційній скарзі на те, що строк дії картки закінчився у листопаді 2009 року, що на її думку, свідчить про закінчення строку договору, колегія суддів до уваги не приймає. В листопаді 2009 року закінчився строк дії пластикової картки, але строк дії договору між Банком на відповідачкою продовжив свої дії, оскільки ОСОБА_6 в порушення п. 3.1.3 «Умов та правил надання банківських послуг» (Далі Правила) не звернулася до Банку із заявою про припинення умов договору та про закриття картки.

Відповідно до п. 9.3 Правил карткові рахунки відкриваються на невстановлений термін, а згідно до положень п. 9.12 Правил договір дії на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку ні одна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення договору він автоматично продовжується на той же строк.

Твердження в скарзі про те, що згідно з п. 9.6 Правил у разі відсутності грошових коштів на рахунку він автоматично закривається не свідчить про відсутність у відповідачки обов'язку по виконанню умов договору, оскільки згідно з розрахунку вона з 24.12.2006 року припинила виконувати свої зобов'язання у неї виникла заборгованість, яка нею не погашалася. Станом на 30.11.2009 року в рахунок погашення заборгованості була внесена сума 3258 грн. 83 коп., а в травні 2011 року було здійснено часткове погашення комісії та пені на суму 192 грн. 57 коп.

Посилання в скарзі на порушення Банком строку позовної давності, колегія суддів до уваги також не приймає, оскільки обов'язки припиняються повним виконанням умов договору.

Оскільки відповідачка не виконувала своїх обов'язків, то договір не припинив свою дію, а тому строк позовної давності не був пропущений.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки згідно правил ч. 3 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування судового рішення можуть бути лише такі порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

У даному випадку немає підстав вважати що справу вирішено неправильно.

Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі посилань на правові підстави для висновку в тому, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України і підлягає скасуванню за доводами апеляційної скарги.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази якими вони підтверджуються, правовідносини, та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Сімферопольського районного суду АР Крим від 28 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Ісаєв Г.А. Белинчук Т.Г. Підлісна І.А.