Рішення № 31612784, 04.06.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 212/10378/2012 Провадження № 22-ц/772/1300/2013Головуючий в суді першої інстанції:Дернова В.В.Категорія: 56 Доповідач: Чорний В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого : Чорного В.І.

Суддів : Медвецького С.К., Оніщука В.В.

при секретарі : Богацькій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ПАТ «Ерсте Банк», Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ОСОБА_2 про виключення майна з опису та звільнення з-під арешту, -

в с т а н о в и л а :

В липні 2012 року ОСОБА_3, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися в суд до ОСОБА_6, ПАТ «Ерсте Банк», Ленінського ВДВС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області та просили виключити з опису та звільнити з-під арешту належні їм на праві власності ? частки квартири АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що описом та накладенням арешту на спірне нерухоме майно порушено їх права щодо володіння, користування та розпорядження майном, оскільки борг на користь ПАТ «Ерсте Банк» з них рішенням суду не стягувався, а стягнення на предмет іпотеки не зверталося.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30.01.2013 року до участі у справі було залучено ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.02.2013 року позов задоволено частково. Виключено з опису ? частки квартири АДРЕСА_1, належні на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить зазначене рішення суду в частині задоволення позовних вимог про виключення майна з опису скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні даної позовної вимоги. в решті рішення суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що 09.04.2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 014/3951/3/13285 про надання останньому грошових коштів в розмірі 40 000 доларів США на умовах та у порядку, визначеному договором.

Як вбачається з матеріалів справи, виконання зобов'язання за зазначеним кредитним договором було забезпечено договором іпотеки від 09.04.2008 року, укладеного між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, відповідно до якого у разі невиконання ОСОБА_6 кредитного зобов'язання Банк має право одержати задоволення за рахунок предмета іпотеки, зокрема: квартири АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 09.03.2010 року задоволено позов ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 317 531 грн.

За висновком суду, позовні вимоги підлягали частковому задоволенню, оскільки заборгованість за кредитним договором із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 за рішенням суду від 09.03.2010 року не стягувалася на користь

ПАТ «Ерсте Банк», а звернення стягнення на предмет іпотеки не здійснювалося, а отже, у державного виконавця були відсутні підстави для опису цього іпотечного майна.

Однак, погодитися з таким висновком суду не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» ПАТ «Ерсте Банк» подаючи заяву про відкриття виконавчого провадження додав договір іпотеки від 09.04.2008 року, з чого слідувало, що є необхідність у зверненні стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, так як боржник допустив порушення умов кредитного договору і у стягувача виникло питання дострокового стягнення заборгованості та задоволення своїх вимог за рахунок передано в іпотеку майна.

22.04.2010 року державним виконавцем на підставі виконавчого документа Ленінського районного суду м.Вінниці №2-695 від 15.04.2010 року відкрито виконавче провадження з примусового його виконання та в подальшому наклав арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Після виконання всіх необхідних дій майно було передано на реалізацію.

Про хід реалізації арештованого майна згідно Закону України «Про виконавче провадження» боржник ОСОБА_6 повідомлявся належним чином, але від останнього жодних заперечень, скарг та заяв не надходило, тобто жодна виконавча дія державного виконавця не оскаржувалася, що свідчило про згоду боржника на продаж квартири.

Згідно протоколу проведення прилюдних торгів від 25.02.2011 року квартиру АДРЕСА_1 продано. Кошти, отримані від реалізації майна перераховано на рахунок ПАТ «Ерсте Банк».

За рішенням Ленінського районного суду м.Вінниці від 30.11.2011 року в задоволенні позову ОСОБА_6 до Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство юстиція», третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визнання незаконними повторних прилюдних торгів та скасування протоколу з реалізації нерухомого майна відмовлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення доводів апеляційної скарги з огляду на те, що дії державного виконавця по опису всієї квартири є правомірними та такими, що грунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 були іпотекодавцями та забезпечували виконання боржником ОСОБА_6 кредитних зобов'язань.

Виходячи з вище зазначеного, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про виключення майна з опису підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2013 року в частині задоволення позовних вимог про виключення майна з опису скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3, треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виключення майна з опису відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: В.І.Чорний

С.К.Медвецький

В.В.Оніщук

З оригіналом вірно: