Рішення № 31612021, 30.05.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 травня 2013 р. Справа № 902/397/13

Провадження № 14/902/25/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

представників:

позивача: Запорожець К.С.- довіреність №б/н від 02.01.13р., паспорт серії КМ 317893 виданий Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 30.05.2005 р.,

у відсутності представників відповідачів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" (вул. Пантелеймонівська, 17, м. Одеса, 65012)

до: Ладижинського кар"єроуправління державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" (с. Губник, м. Ладижин, Вінницька область, 24324)

до: державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" (вул. Федорова, буд. 32, м. Київ, 03038)

про стягнення 34470 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу,

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Ладижинського кар"єроуправління державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" 34470 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.03.2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/397/13 з призначенням її до розгляду.

Ухвалами суду від 09.04.2013р. та від 25.04.2013р. розгляд справи відкладався з об"єктивних причин.

24.04.2013р. на адресу суду від Ладижинського кар"єроуправління державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останнє даний позов вважає безпідставним та необґрунтованим, при цьому зазначивши, що вантажовідправником (Ладижинським кар"єроуправлінням) накладну було складено вірно, а зменшення кількості вантажу відбулося внаслідок злочинних дій, з огляду на що, по факту його нестачі лінійним відділенням станції Христинівка заведено кримінальне провадження від 28.11.2012р.

Поряд з цим, ухвалою суду від 14.05.2013р. залучено до участі у справі в якості відповідача державне підприємство "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" та розгляд справи розпочато заново з призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні (30.05.2013р.) розглянувши клопотання відповідача вх. №08-46/5490/13 від 24.04.2013р. про зупинення провадження по справі №902/397/13 до закінчення розслідувань лінійним відділенням станції Христинівка у кримінальному провадженні по факту нестачі вантажу згідно накладної №422555554, суд дійшов висновку про його відхилення в повному обсязі, оскільки Ладижинським кар"єроуправлінням державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" не доведено неможливості розгляду даної справи до вирішення кримінального провадження по факту нестачі вказаного вантажу.

Крім того, судом розглянуто клопотання позивача вх. №08-46/6036/13 від 14.05.2013р. про заміну первісного відповідача Ладижинського кар"єроуправління державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" належним відповідачем державним підприємством "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України", в результаті розгляду якого суд дійшов висновку про його відхилення, так як ухвалою суду від 14.05.2013р. залучено до участі у справі в якості відповідача державне підприємство "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України", а відтак підстав для заміни первісного позивача на належного у суду немає, виходячи із мотивів, зазначених у згаданій вище ухвалі.

Підчас розгляду справи (30.05.2013р.) представник позивача (Запорожець К.С.) заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладенні в позові.

Натомість, представники відповідача в судове засідання не з'явилися, причин неявки не повідомили, не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання останні повідомлялися належним чином ухвалою, яка надсилалась їм рекомендованою кореспонденцією за адресою, котра відповідає тій, що значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Разом з тим, 29.05.2013р. на адресу суду від Ладижинського кар"єроуправління державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" супровідним листом вх. №08-46/6774/13 від 29.05.2013р. надійшло клопотання про відкладення розгляду скарги на іншу дату, мотивоване непрацездатністю директора Ладижинського кар"єроуправління Шебанова Ю.М. та наказ №20/ОС від 13.05.2013р., яким покладено обов'язки директора Ладижинського кар"єроуправління на заступника директора Панкратьєва Ю.О. з 13.05.2013р. до дня фактичного виходу Шебанова Ю.М. на роботу.

Суд, розглянувши вказане клопотання представника відповідача, дійшов до висновку про його відхилення в повному обсязі, оскільки відповідно до ч. 1, 2 ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, неможливість явки в судове засідання конкретного представника не є правовою підставою для відкладення розгляду справи, оскільки відповідач не був позбавлений права на направлення в судове засідання окрім директора Ладижинського кар"єроуправління Шебанова Ю.М. іншого повноважного представника, а відтак, враховуючи зазначене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для реалізації наданого відповідачам права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності представників відповідачів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.09.2012 року згідно накладної №42255554 зі станції Ладижин Одеської залізниці вантажовідправником Ладижинським кар"єроуправлінням державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" Заводу ЖБК (станція призначення Одеса-Застава-1) відправлено щебінь гранітний (навалом), фракція 5х25, кількість вагонів - 3, загальна маса вантажу 204000 кг.

11.09.2012 р. на станції Котовськ Одеської залізниці було здійснено контрольне зважування вантажу на тензометричних вагах, під час якого встановлено, що у вказаних вагонах фактична вага менше вказаної у накладній на 33000кг.

Так, у вагоні № 66750753 брутто 77900 кг., тара з документа 22000 кг, нетто 55900 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 12100 кг.; у вагоні № 66119082 брутто 84550 кг., тара з документа 22000 кг, нетто 62550 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 5650 кг.; у вагоні № 66631862 брутто 74550 кг., тара з документа 22000 кг, нетто 52550 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 15250 кг.

Оскільки величина розходження між масою вантажу, зазначеному у залізничній накладній, з фактичною його масою перевищила 0,5 % норми (33000 кг.), встановленої п. 27 Правил видачі вантажу, станцією Котовськ Одеської залізниці складено комерційні акти на підтвердження неправильного визначення маси вантажу відправником (а.с. 11-13), оскільки ознак втрати вантажу під час перевезення не виявлено.

Про виявлену недостачу було повідомлено станцію відправлення телеграмою від 11.09.2012 року №384 (а.с. 18).

По прибуттю вантажу на станцію призначення дані, які були записані в комерційних актах, були перевірені та ставилась відмітка станції призначення Одеса-Застава- 1 про стан вантажу, який прибув з актом попутної станції.

Таким чином, при заповненні перевізних документів (накладної) відповідачем було невірно зазначено масу вантажу, що було виявлено у процесі перевезення, з огляду на що позивачем враховуючи приписи ст. 118 Статуту залізниць України нараховано останньому штраф у розмірі 34470грн.

Відтак, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором перевезення.

Відповідно до ч.5 ст.306 ГК України загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 ст.307 ЦК України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно із ч.2 ст.908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України (надалі Статут) передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Згідно із ст.6 Статуту накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 24 Статуту залізниць України визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення маса вантажу визначається відправником, про спосіб визначення маси відправник зазначає у накладній. Згідно з п.2.1 Правил оформлення перевізних документів графи перевізних документів "маса вантажу в кг, визначена відправником", заповнюються вантажовідправником.

Згідно з п. 52 Статуту залізниць на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

За пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (ст.118 Статуту).

За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст.122 Статуту).

За приписами ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Відповідно до п. 9 Правил складання актів у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена не збереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Як вбачається із матеріалів справи комерційні акти від 11.09.2012р. складені станцією Котовськ Одеської залізниці у відповідності до вимог, пред'явлених до його складання Правилами складання актів.

Відповідно до п. 5. Правил приймання вантажів до перевезення, загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в перевізних документах. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній.

Згідно ж пунктів 22, 28, 29, 31 Правил видачі вантажів, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, тим самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.

Згідно із п. 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Статтею 34 Господарського кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, факт невірного зазначення відправником у залізничній накладній маси вантажу підтверджений комерційними актами.

Вказані комерційні акт від 11.09.2012р. за формою та змістом відповідають вимогам діючого законодавства України, складені та підписані повноважними особами, тому є належним доказом у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України неправильного зазначення маси вантажу в залізничній накладній, оскільки встановлені судом обставини переконливо свідчать про відсутність ознак незбереження вантажу під час перевезення та є підставою для покладення на відправника, відповідача у справі, відповідальності за неправильне зазначення маси вантажу.

При цьому, судом не беруться до уваги також заперечення відповідача викладенні у відзиві вх. №08-46/5481/13 від 24.04.2013р. відносно того, що на перезважуванні вантажу представники Ладижинського кар"єроуправління не викликались, що на його думку є порушенням інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості» від 15.07.1965р. згідно із п. 17 якої «Представник відправника (виробника) зобов'язаний з'явитися не пізніше чим на наступний день після отримання виклику», з огляду на наступне.

Так, у п. 11. Інформаційного листа від 02.02.2010р. №01-08/71 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України» на запитання: Чи буде акт загальної форми, складений та підписаний без участі вантажовласника, вважатися належним та допустимим доказом для господарського суду при розгляді спору про стягнення збору за зберігання вантажу? Зазначено: Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені первини засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 129 Статуту встановлює, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів встановлюють, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акту. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акту, але не менше як двома особами.

Таким чином, обов'язкова участь вантажовласника у всіх випадках у складанні та підписанні акту загальної форми чинним законодавством не передбачена.

Крім того, згідно із п. 10 «Правил складання актів» №334 від 28.05.2002р. комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Відтак, з огляду на зазначене, участь представника вантажовідправника при складанні комерційного акту не є обов'язковою, а тому заперечення відповідача Ладижинського кар"єроуправління викладенні у відзиві відносно того, що на переважуванні вантажу його представники не викликались є безпідставними та необґрунтованими.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені державним підприємством "Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до п.1 ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Позов задовольни повністю.

Стягнути з державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" (вул. Федорова, буд. 32, м. Київ, 03038, код ЄДРПОУ 24249750) в особі Ладижинського кар"єроуправління державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" (с. Губник, м. Ладижин, Вінницька область, 24324, код ЄДРПОУ 34879387) на користь державного підприємства "Одеська залізниця" (код ЄДРПОУ 01071315) в особі відокремленого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" (вул. Пантелеймонівська, 17, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 25426332) 34470 грн. штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу та 1720 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати відповідачам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 04 червня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу 1. (с. Губник, м. Ладижин, Вінницька область, 24324)

3- відповідачу 2. (вул. Федорова, буд. 32, м. Київ, 03038)