Ухвала суду № 31611892, 30.05.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження в справі

30 травня 2013 р. Справа № 805/6647/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул.50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., при секретарі судового засідання Беспалько Г.Г., за участю: позивача ОСОБА_1, представника відповідача Васильченко І.В., представника третьої особи Лісова О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Костянтинівське медичне училище про визнання вимог викладених у повідомленні № 2394 від 24.04.2013 року незаконними, визнання недійсним запису у трудовій книжці, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної пенітенціарної служби в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Костянтинівське медичне училище в якому просить визнати вимоги відповідача, викладені у повідомленні № 2394 від 24.04.2013 року, незаконними, визнати недійсним запис у трудовій книжці, зобов'язати Костянтинівське медичне училище внести до трудової книжки запис про недійсність запису щодо позбавлення права займати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 24.04.2013 року відповідачем на виконання вироку суду до Костянтинівського медичного училища направлено повідомлення з вимогами: 1) не пізніше трьох днів після одержання копії вироку суду звільнити засудженого з посади, яку він займає і права на яку він позбавлений; 2) внести до трудової книжки засудженого запис про те, на якій підставі, на який строк і які посади він позбавлений права обіймати; 3) повідомити кримінально-виконавчу інспекцію про виконання вимог вироку. Після чого у трудовій книжці позивача було зроблено відповідний запис «Позбавлено права займати посади у правоохоронних органах строком на три роки з 10.08.2012р. до 10.08.2015р.». Позивач вважає такі вимоги відповідача, викладені у повідомленні № 2394 від 24.04.2013 року, незаконними у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.

Позивач та представник третьої особи в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову вважаючи, що дії та рішення Управління Державної пенітенціарної служби в Донецькій області повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи, представника відповідача, вивчивши подані матеріали та докази, суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України), адміністративне судочинство здійснюється відповідно Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

При вирішенні питання про визначення судової юрисдикції щодо вирішення справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмета спірних правовідносин.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 4 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Кримінальне судочинство, в свою чергу, визначається як врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу -підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачем оскаржує дії та рішення Управління Державної пенітенціарної служби в Донецькій області, що вчинені останнім на виконання вироку Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 28.05.2012 р., згідно якого позивача - ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ст. 364 ч. 3, ст. 366 ч. 1, ст. 374 ч. 1 Кримінального кодексу України. При цьому, позивач просить визнати вимоги відповідача, викладені у повідомленні № 2394 від 24.04.2013 року, незаконними, визнати недійсним запис у трудовій книжці, зобов'язати Костянтинівське медичне училище внести до трудової книжки запис про недійсність запису щодо позбавлення права займати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки.

Виконання вироку є однією із стадій кримінального процесу, в яких вирок суду, що одержав силу закону, звертається до виконання і безпосередньо реалізується рішення суду та вирішуються питання, що виникають у зв'язку з його виконанням.

Правова регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими визначається кримінально-виконавчим законодавством України.

Відповідно до ст. 4 Кримінально-виконавчого кодексу України, підставою виконання і відбування покарання, зокрема, є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду.

Частиною 1 ст. 8 Кримінально-виконавчого кодексу України, зокрема, встановлено, що засуджені мають право звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань, їх вищестоящих органів, а також до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.

Порядок і умови виконання пов'язані з виконанням вироку суду регулюються Розділом VІІІ Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 року №4651-VІ.

Частиною 5 ст. 534 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Пунктом 14 ч. 1 ст. 537 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Статтею 539 Кримінально - процесуального кодексу України передбачений, порядок вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку. Питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктом 14 частини першої статті 537, статті 538 цього Кодексу.

Згідно із п. 4.2 рішення Конституційного Суду України від 14.12.11 № 19-рп/2011 справа № 1-29/2011, рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (частина перша статті 2 КАС України). До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України). Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині третій статті 17 КАС України, а саме справи: що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства; про накладення адміністративних стягнень; щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції (пункти 1, 2, 3, 4).

Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Виходячи з правового аналізу вищенаведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги пов'язані з виконанням вироку суду у кримінальній справі, та, відповідно до Розділу VІІІ Кримінального процесуального кодексу України є однією із стадій кримінального процесу, а тому підлягають вирішенню в порядку кримінального судочинства, що виключає можливість їх розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним роз'яснити позивачеві, що розгляд його вимог, які стосуються безпосередньо виконання вироку суду та викладені останнім у формі позовної заяви віднесено до юрисдикції місцевого загального суду у порядку кримінального судочинства.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним запису у трудовій книжці та зобов'язання Костянтинівського медичного училища внести до трудової книжки запис про недійсність запису щодо позбавлення права займати посади у правоохоронних органах строком на 3 роки, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства, суд вважає, що праця на посаді юрисконсульта Костянтинівського медичного училища не є публічною службою.

У відповідності до ст. 221 Кодексу законів про працю України трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Такий порядок розгляду трудових спорів, що виникають між працівником і власником або уповноваженим ним органом, застосовується незалежно від форми трудового договору.

Отже, індивідуальні трудові спори між працівником і власником незалежно від форм трудового договору розглядаються комісіями по трудових спорах та районними (міськими) судами.

Статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України визначена компетенція судів щодо розгляду цивільних справ.

У відповідності до п. 1 ч. 1 вказаної статті, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині визнання недійсним запису у трудовій книжці та зобов'язання Костянтинівського медичного училища внести відповідний запис до трудової книжки, є суто індивідуальним трудовим спором між працівником і власником, а тому підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, що виключає можливість їх розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд роз'яснює позивачу, що розгляд справи за його позовною заявою, в частині вирішення трудового спору, віднесено до юрисдикції місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби в Донецькій області про визнання вимог викладених у повідомленні № 2394 від 24.04.2013 року незаконними, визнання недійсним запису у трудовій книжці, зобов'язання вчинити певні дії, підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної пенітенціарної служби в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Костянтинівське медичне училище про визнання вимог викладених у повідомленні № 2394 від 24.04.2013 року незаконними, визнання недійсним запису у трудовій книжці, зобов'язання вчинити певні дії - закрити.

Ухвали постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 30 травня 2013 року.

Ухвали виготовлена у повному обсязі 03 червня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Лазарєв В.В.