Ухвала суду № 31610611, 29.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року Справа № 34121/10/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Затолочного В.С.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2010 року у справі за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський радіоремонтний завод» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова, за участю військового прокурора Західного регіону України про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство «Львівський радіоремонтний завод» 18.02.2010 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, за участю військового прокурора Західного регіону України, в якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2004 року №0000212230/0/11739, від 24.11.2004 року №0000252230/1/29707, від 29.03.2005 року №0000162230/1/7883 про визначення податкових зобов'язань по податку на прибуток, від 18.05.2004 року №0000222230/0/11738 про визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2010 року позов задоволено. Визнано протиправними податкові повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 18.05.2004 року №0000212230/0/11739; від 18.05.2004 року №0000222230/0/11738, від 24.11.2004 року №0000252230/1/29707 та від 29.03.2005 року №0000162230/1/7883.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Шевченківському районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2010 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що нею підставно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, так, як матеріалами справи підтверджено порушення п.6.2. пп.6.2.2. ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме підприємство безпідставно застосувало нульову ставку по податку на додану вартість, позаяк послуги були надані для підприємства на митній території України.

Апелянт також наголошує на тому, що Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський радіоремонтний завод» було порушено п.п.4.1.6 ст.4 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств» та не включено у валові доходи за 4-й квартал 2003 року суму в розмірі 1 121 986,78 грн.

При апеляційному розгляді представник податкового органу вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав, звертаючи увагу апеляційної інстанції на те, що позивач немає право на нульову ставку ПДВ, так як послуги надавав ДП «Укроборонсервіс», а також неправомірно відхилено їх клопотання про колегіальний склад суду для розгляду справи та витребування доказів.

Представник Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський радіоремонтний завод», з яким погодився військовий прокурор Західного регіону України, заперечив проти доводів апелянта, просив постанову суду залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового рогляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Відповідно до пп.6.2.2. п.6.2.ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податок щодо операцій з продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України, обчислюється за нульовою ставкою.

З матеріалів справи видно, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський радіоремонтний завод» є правонаступником військової частини А 2304.

За результатами проведеної ДПІ у Шевченківському районі м. Львова документальної перевірки правильності дотримання Державним підприємством Міністерства оборони України «Львівський радіоремонтний завод» податкового та валютного законодавства складено акт від 18.05.2004 року №251/23-5/07676441, яким встановлено порушення: пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого донараховано податок на прибуток в сумі 207,8 тис. грн..; пп.6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 1804 тис. грн..

На підставі висновків вказаного акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 18.05.2004 року.: №0000212230/0/11739, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на загальну суму 270140,00 грн., у тому числі за основним платежем - 207 800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 62 340,00 грн.; №0000222230/0/11738, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 2 669 786,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1 804 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 865 786,00 грн.

В ході адміністративного оскарження від 11.11.2004 року №20605/10/7/25-005 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 18.05.2004 року №0000212230/0/11739 було скасоване в частині застосування штрафних санкцій, а рішенням ДПА України від 28.01.2005 року №803/6/25-1115 додатково збільшено розмір штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість на 36214 грн., що оформлено податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 29.03.2005 року №0000162230/1/7883.

Висновок податкового органу про порушення ДП МОУ «Львівський радіоремонтний завод» пп.6.2.2 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» грунтується на тому, що підприємство занизило свої податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1804000 грн. безпідставно застосувавши нульову ставку по податку на додану вартість за виконання робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України, за договором комісії від 25.04.2000 року №Д29-5.2/51, укладеним між ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод» та ДП «Укроборонсервіс».

На думку податкового органу, саме ДП «Укроборонсервіс» було споживачем виконаних робіт (наданих послуг) ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод, так як до укладення вищевказаного договору існував інший зовнішньоекономічний контракт № CAIRO/B/OV/UKRO/99/30 від 08.03.2000 року про ремонт та експорт військових виробів, укладений ДП «Укроборонсервіс» з Урядом Арабської Республіки Єгипет, тому позивач не виконував робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України.

Відповідач також вважає, що предметом договору комісії не може бути придбання чи продаж результатів робіт, оскільки договір комісії - це майновий договір, який передбачає продаж чи придбання комітентом майна за допомогою комісіонера.

Крім цього, підприємством було порушено п.п.4.1.6 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не включено у валові доходи за 4-й квартал 2003 року суму в розмірі 1 121 986,78 грн. безповоротної фінансової допомоги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з чим погоджується апеляційна інстанція, виходив з того, що відповідачем не представлено доказів правомірності оскаржених ріщень, оскільки останнім не враховані наступні обставини.

Так, 25.04.2000 року між ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод» та ДП «Укроборонсервіс» укладено договір №29-5.2/51, згідно якого ДП «Укроборонсервіс» (комісіонер) зобов'язувалося укласти та виконати від власного імені за рахунок ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод» (комітента) зовнішньоекономічний контракт на капітальний ремонт та модернізацію виробів військового призначення з наступною поставкою їх на експорт.

Проте підписанню договору передував обмін підприємств листами, у яких вони узгоджували взаємні дії щодо виконання робіт (надання послуг) на користь третіх осіб.

ДП «Укроборонсервіс» листом від 18.02.2000 року №29/53-543 запропонувало свої послуги щодо представництва в якості посередника інтересів ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод» перед іноземними замовниками (а.с. 16);

ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод» листом від 29.02.2000 року № 6/102 дало згоду на укладання договору, одночасно надіславши перелік робіт, які може виконувати підприємство для іноземного замовника та орієнтовну вартість робіт, нижчу від якої представник не мав права вказувати в зовнішньоекономічному контракті.

Саме на виконання даного доручення ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод», ДП «Укроборонсервіс» уклало з Урядом Арабської Республіки Єгипет (в особі Управління озброєння Міністерства оборони) контракт № CAIRO/B/OV/AD/UKRO/99/30 К29-5-3/75 (а.с. 21-24).

Відповідно до передбачених розділом І умов контракту ДП «Укроборонсервіс» зобов'язалося надати іноземному замовнику послуги, передбачені додатком «А» до контракту, а саме: здійснити капітальний ремонт і модернізацію радара П-2 до рівня радара П-18, надати документацію щодо капітального ремонту РЛС П-18, вимірювальні прилади для капітального ремонту та учбовий клас РЛС П-18. Детальний перелік робіт перелічено у додатку «Ь» до контракту.

ДП «Укроборонсервіс» листом від 10.03.2000 року. №29/53-762 повідомило ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод» про виконання даного йому доручення і звернулося з проханням підтвердити дійсність даного раніше доручення і врегулювати відносини між підприємствами шляхом складання єдиного документа (а.с. 19); ДП «Львівський радіоремонтний завод» листом від 14.03.2000 р. №4/124 підтвердило дійсність наданого комісіонеру доручення та прийняття виконання його частини, а також погодилось з пропозицію детального врегулювання вже існуючих відносин комісії в додатковій угоді (а.с. 20).

На виконання цієї домовленості 25.04.2000 року ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод» та ДП «Укроборонсервіс» уклали договір комісії №Д29-5.2./51, згідно з яким ДП «Укроборонсервіс» зобов'язувався за дорученням ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод» від свого імені виконати укладений ним з іноземним замовником контракт на капітальний ремонт і модернізацію виробів 1РЛ131, учбового класу та ЗИП-2 до нього (а.с. 41-44).

Податковий орган не сприйняв вищевказаний договірний процес, проте він не суперечить законодавству.

Так, відповідно до вимог ст.154 ЦК України щодо форми договору ( чинної на час виникнення спірних правовідносин), якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття замовлення до виконання.

Таким чином, між ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод» та ДП «Укроборонсервіс» виникли договірні відносини шляхом обміну листами ще до укладення зовнішньоекономічного контракту 25.04.2000 року.

На виконання вищезгаданих договорів ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод» здійснило капітальний ремонт та модернізацію виробів військового призначення та передало їх ДП «Укроборонсервіс» для наступної реалізації нерезиденту.

У свою чергу ДП «Укроборонсервіс» прийняло ці вироби і експортувало їх, що підтверджується вантажними митними деклараціями №000313 від 28.11.2000 року. та №000611 від 30.11.2000 року на загальну суму 4456450 дол. США.

Як вбачається з цих ВМД, вантажовідправником в них вказано ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод», а особою, відповідальною за фінансове врегулювання, - ДП «Укроборонсервіс».

Крім того, листом від 18.04.2006 року №29/4.1.-3108 (а.с.86) ДП «Укроборонсервіс» підтвердило відсутність у нього підстав для використання нульової ставки при оподаткуванні податком на додану вартість та повідомило про те, що при проведені податковими органами перевірок з питань сплати ПДВ в періоді, в якому відбувалося виконання договору комісії №Д29- 5.2./51 від 25.04.2000 pоку, не було встановлено порушень законодавства, пов'язаних з його виконанням.

Слід зауважити, що вироби , які підлягали ремонту та модернізації, не були власністю ні комісіонера, ні комітента, а відремонтоване та модернізоване обладнання підлягало використанню за місцезнадженням іноземного замовника.

Так, згідно з додатком «N» до контракту №CAIRO/B/OV/AD/UKRO/99/30 К29-5-3/75 військове обладнання, призначене для ремонту та модернізації, підлягало демонтажу за місцезнаходженням іноземного замовника, завантаженню на борт судна і відправці з країни замовника до порту м. Миколаєва (а.с.40).

Власником переданого для капітального ремонту майна залишався іноземний замовник, набуваючи за контрактом нових прав щодо покращень свого майна, тобто результатів ремонтних робіт, що підлягали експорту. Вартість результатів робіт, що підлягали експорту, складала 1617200 дол. США.

В матеріалах справи наявні документи, а саме: акт передачі виробів представнику комісіонера в порту, акт митного огляду Миколаївської митниці, вантажні митні декларації на вивезення військового майна за межі митної території України підтверджують, що сторонами були виконані умови договору комісії та зовнішньоекономічного контракту відповідно до досягнутих раніше домовленостей.

Таким чином, документально підтверджено експорт робіт (послуг) позивачем за межі митного кордону України через посередника - ДП МО України «Укроборонсервіс» .

Податковим органом не спростовані вищевказані обставини, а також не представлено доказів використання вищевказаного військового обладнання на території України.

Суд першої інстанції також вірно зауважив про помилковість доводів ДПІ в Шевченківському районі м. Львова, про те, що договори комісії стосуються купівлі-продажу майна і не можуть стосуватись операцій з придбання чи продажу робіт(послуг), так як цивільне законодавство (ст. 395 ЦК України ( чинної на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлювало обмежень стосовно комісійного продажу результатів робіт, а податкове законодавство визначає такі операції як самостійний об'єкт оподаткування.

Крім того, обґрунтованість застосування ДП МО України «Львівський радіоремонтний завод» нульової ставки з податку на додану вартість по господарських операціях, здійснених підприємством в межах дії договору комісії від 25.04.2000 року №29-5.2/51, укладеного з ДП «Укроборонсервіс» та у відповідності до зовнішньоекономічного контракту №CAIRO/B/OV/AD/UKRO/99/30 підтверджено висновком судово-бухгалтерської експертизи від 27.10.2006 року № (а.с. 87-92).

Щодо заниження позивачем податку на прибуток у IV кварталі 2003 року, шляхом не включивши до складу валових доходів безповоротної фінансової допомоги на суму 1 121 986,78 грн., одержану від ДП «Укроборонсервіс», як гаранта за кредитною угодою №58-01/2000 від 25.09.2000 року.

Відповідно до пп. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковими організаціями згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1. пункту 1.22. статті 1 Закону № 393/34 - BP є , зокрема, сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така була попередньо включена до складу валових витрат кредитора, а також сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилися нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Судом першої інстанції встановлено, що між ДП МОУ «Львівський радіоремонтний завод» (в/ч 2304) та ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» 25.09.2000 року була укладена кредитна угода №58-01/2000 про надання кредиту в сумі 1000000 грн.

За договором поруки від 25.09.2000 року №456 поручителем по цьому кредитному договору стало ДП «Укроборонсервіс».

Будучи неспроможним погасити кредит, ДП МОУ «Львівський радіоремонтний завод» листом від 25.12.2000 року №745 звернулося до ДП «Укроборонсервіс» (як до поручителя по договору) з проханням погасити заборгованість перед банком по поверненню кредиту та процентів за його використання.

Останнє платіжним дорученням від 26.12.2000 року перерахувало на рахунок банку кошти в сумі 1121986,78 грн. в рахунок погашення заборгованості ДП МОУ «Львівський радіоремонтний завод» перед банком.

Оскільки ДП «Укроборонсервіс» (комісіонер) мав зобов'язання перед ДП МОУ «Львівський радіоремонтний завод» (комітентом) по перерахуванню коштів за реалізацію послуг комітента на експорт за договором комісії від 25.04.2000 року №Д29-5.2/51, то частина цієї заборгованості ДП «Укроборонсервіс» була погашена шляхом зарахування зустрічних вимог, що підтверджується актом про виконання ДП «Укроборонсервіс» зобов'язань поручителя від 27.12.2000 року, актом звірки розрахунків по виконанню договору від 25.04.2000 року №Д29-5.2/51 та угоди №1 від 30.04.2001року про припинення зобов'язань заліком зустрічної однорідної вимоги за вказаним договором від 25.04.2000р. №Д29-5.2/51( а.с.67 ).

За таких обставин, заборгованість ДП МОУ «Львівський радіоремонтний завод» перед ДП «Укроборонсервіс» була погашена, відтак висновок податкового органу про одержання позивачем безповоротної фінансової допомоги та необхідність включення такої до складу валових доходів є помилковим.

Посилання апелянта на незаконність та необґрунтованість рішення суду із-за відмови у розгляді справи колегіальним складом суду та витребування доказів не заслуговують на увагу, так як ст.24 КАС України ( в редакції від 07.07. 2010 року ) не передбачає такий розгляд за клопотанням сторін, а матеріали справи є достатніми для прийняття рішення.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205ч.1п.1, 206, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2010 року по справі № 2а-1441/10/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: Д.М. Старунський

Судді: В.М. Багрій

В.С. Затолочний

Повний текст виготовлено 03.06.2013р.