Ухвала суду № 31609021, 21.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3043/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

21 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Кучми А.Ю., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс - Шатро» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Шатро» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21.02.2013 року №0001942205,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.02.2013 року №0001942205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.01.2010 року по 31.10.2012 року по взаємовідносинах з ТОВ «Інтайм Сервіс», ТОВ «Промоут Сервіс», ТОВ «Ідея 2004», ТОВ «Сінтеро»; за наслідками перевірки складено акт від 05.02.2013 року №103/22-05/35427898.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.3, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2012 року на 84167,00 грн.

В обґрунтування заниження податку на додану вартість орган державної податкової служби посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Інтайм Сервіс» за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року (ПДВ до складу податкового кредиту не було віднесено), ТОВ «Ідея 2004» за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року (ПДВ до складу податкового кредиту не було віднесено), ТОВ «Сінтеро» за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року. На думку відповідача у зазначених контрагентах відсутні адміністративно - господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

21 лютого 2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення - рішення №0001942205, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 105209,00 грн., у тому числі за основним платежем 84167,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 21042,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Сінтеро».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, актом перевірки встановлено непідтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Сінтеро», оскільки в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 27.12.2012 року №5757/22-9/37002836 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сінтеро» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за лютий, квітень, травень, липень, серпень 2012 року» зазначено, що останнє не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного; також не встановлено відсутність будь - якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово - господарської діяльності товариства. Враховуючи наведене, орган державної податкової служби дійшов висновку про нікчемність правочину, що укладений між позивачем та ТОВ «Сінтеро».

На підставі зазначеного позивачу оскаржуваним податковим повідомлення - рішенням було збільшено грошове зобов'язання на 84167,00 грн.; по іншим контрагентам позивачем за наслідками господарських операцій не було сформовано податковий, відповідно, не було визначено грошове зобов'язання.

29 квітня 2012 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Сінтеро» (Виконавець) укладено договір №290412С-1, відповідно до якого останній зобов'язується протягом строку дії договору професійно і якісно проводити рекламну кампанію для замовника на території України на узгоджених сторонами поверхнях спеціальних конструкцій, а замовник зобов'язується вчасно й у повному обсязі оплачувати роботи та послуги виконавця відповідно до умов договору (п. 2.1). З метою проведення рекламної кампанії сторонами підписується додаток до договору, що містить: строк розповсюдження реклами, її вартість, місце (місто, адреса) установки спеціальних конструкцій із зазначенням порядкових номерів по базі, кількість і розмір зарезервованих на цих спеціальних конструкціях поверхонь (із зазначенням сторін А або Б), тип спеціальної конструкції, відомості про наявність або відсутність освітлення на спеціальній конструкції та інші необхідні відомості.

Також, до зазначеного договору було укладено додаток від 29.04.2012 року №1, яким визначено адреси конструкцій, тип та № конструкції, період розміщення, ціна за місяць, вартість розміщення реклами - 549000,00 грн., у т.ч. ПДВ 91500,00 грн., графік оплати.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано протокол узгодження ціни - рахунок на оплату від 17 травня 2012 року №143 на 505000,00 грн., у т. ч. ПДВ 84166,67,67 грн., акт надання послуг від 17 травня 2012 року №175, податкова накладна на 505000,00 грн., у т. ч. ПДВ 84166,67,67 грн., на підтвердження оплати отриманих послуг позивачем надано виписку по рахунку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

За змістом вищезазначених приписів, наявний в матеріалах справи акт надання послуг не є належним доказом передачі послуг, оскільки він не у повній мірі відображає зміст, обсяг та вартість наданих послуг.

Крім того, як вбачається з акту надання послуг, він підписаний бухгалтером - ОСОБА_2, в той час як згідно акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сінтеро» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за лютий, квітень, травень, липень, серпень 2012 року» відповідальним за фінансово - господарську діяльність суб'єкта господарювання є його керівник і головний бухгалтер - Тітков Андрій Сергійович, який підписав договір, додаток до договору, податкову накладну.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що надані позивачем на підтвердження розміщення рекламних конструкцій фотозвіти не можуть бути належними доказами, оскільки не містять місцезнаходження, адресу розміщення таких конструкцій, що не уможливлює встановити пов'язаність їх з договором від 29.04.2012 року №290412С-1.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Сінтеро», на підставі яких були сформовані дані податкового обліку, відповідно надані первинні документи не є підтвердженням даних податкового обліку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив правомірність податкового повідомлення - рішення від 21.02.2013 року №0001942205.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс - Шатро» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 27.05.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: А.Ю. Кучма

Суддя: І.В. Федотов

.

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Аліменко В.О.

Федотов І.В.