Рішення № 3160864, 09.02.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/17

09.02.09

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапласт"

Про стягнення 391 103, 51 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Лебідко Ю.І., дов.від 14.12.2008 року № 799

відповідача: не з’явилися

Суть спору: стягнення 391 103, 51 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу від 20.06.2008 року № 431/0608, з яких 381 570, 814грн. –основного боргу, 9 532, 70 грн.- річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач за договором фінансового лізингу передав відповідачеві предмет лізингу, а відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує лізингові платежі, чим порушує умови договору фінансового лізингу від 20.06.2008 року № 431/0608.

Ухвалою від 20.01.2009року порушено провадження у справі № 45/17 та призначено її до розгляду на 09.02.2009 року на 10:50.

Відповідач у судове засідання своїх повноважних представників не направив. Кореспонденція суду повернулась з юридичної адреси відповідача: м. Київ, вул. Нагірна, 10А.

Позивач надав суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідача, з якого вбачається, що відповідач зареєстрований за адресою, вказаною у позовній заяві: м. Київ, вул. Нагірна, 10А

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу № 431/0608 (далі –Договір).

Відповідно до умов вказаного договору лізингодавець (позивач) передає лізингоодержувачу (відповідачеві), а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу майно.

Згідно п. 4.1. вказаного договору лізингоодержувач за користування майном вносить періодичні лізингові платежі. Розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів визначаються у графіку платежів, викладеному у додатку № 3 до договору, який з моменту підписання обома сторонами стає його невід"ємною частиною (п.4.3. договору фінансового лізингу № 431/0608).

Відповідно до п. 6.2 вказаного договору та додатку № 3 до нього лізингоодержувач повинен сплачувати до 15 числа поточного місяця лізингові платежі відповідно до графіку лізингових платежів.

На виконання вказаного договору згідно акту прийому-передачі від 26.09.2008 року позивач передав, а відповідач прийняв майно: комбайни марки Клас "Лексіон -480"- 2шт.

За період з 26.06.2008 року по 15.12.2008 року згідно графіку платежів позивачем нарахована сума лізингових платежів у розмірі 992107, 65грн.

Відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 610536,84грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку про сплату відповідачем лізингових платежів, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Інших доказів погашення заборгованості, окрім наданих позивачем, відповідачем не надано.

Таким чином заборгованість відповідача станом на 16.12.2008 року становила 381 570, 81грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Згідно ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (статті 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Позивач, обраховуючи суму заборгованості, не врахував, що відповідач самостійно перерахував позивачеві заборгованість в сумі 40000,00грн., що підтверджується банківськими виписками від 18.12.2008року, 23.12.2008 року, 24.12.2008 року, 25.12.2008 року, отже предмет спору в частині стягнення 40000,00 грн. основного боргу відсутній.

У зв’язку з цим, провадження у справі підлягає припиненню в частині стягнення 40000,00 грн. основного боргу (п. 1-1 ст. 81 ГПК України), а позовні вимоги в частині стягнення основною боргу в сумі 381 570, 81грн. підлягають задоволенню частково в сумі 341570, 81грн.

Таким чином заборгованість відповідача становить 341 570, 81грн.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов’язання, то відповідач вважається таким, що порушив зобов’язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов вказаного договору за порушення термінів сплати лізингових платежів лізингоодержувач сплачує проценти в розмірі 25% річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочки незалежно від терміну тривання порушення.

Тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 25% річних у розмірі 9532, 70грн. за прострочення сплати лізингових платежів за період з 26.06.2008 року по 15.12.2008 року підлягають задоволенню повністю, за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегапласт" (04107, м.Київ, вул. Нагірна, 10А, код ЄДРПОУ 31957577, р/р 260090101894 у ЗАТ "ПроКредитБанк", МФО 320984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (79057, м. Київ, м.Львів, вул. Коновальця, 103/605, код ЄДРПОУ 31730064, р/р 260060134500 у Першій ЛФ АТ "Кредо банк", МФО 325365) 341 570 ( триста сорок одну тисячу п"ятсот сімдесят) грн.81 коп. –основного боргу, 9 532 ( дев"ять тисяч п"ятсот тридцять дві) грн.70 коп. –25% річних, 3511 (три тисячі п"ятсот одинадцять) грн. 03 коп. –витрат по оплаті державного мита, 105 (сто п"ять) грн. 93 коп.- витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ

4. Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 40 000,00грн. припинити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.Балац