Рішення № 31608055, 04.06.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/2964/13 Головуючий у 1 інстанції: Стоматов Е.Г.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Гончара О.С., суддів: Маловічко С.В., Воробйової І.А.

при секретарі: Свинаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2013 року по справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, -

В С Т А Н О В И Л А:

12.11.2012 року Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «МТМ» Жовтневого району звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що Концерн «МТМ» в період з 01.10.2009р. по 30.11.2009р. включно надавав відповідачам послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 392,46 грн. Проте 30.11.2009р. у зв»язку з аварійним станом вказаного будинку відповідачі переселились у квартиру АДРЕСА_2, але до цього часу вони не розрахувалися за надані послуги за попереднім місцем мешкання. Тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у солідарному порядку суму заборгованості у розмірі 392,46грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_2, на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість у розмірі 392, 46грн. та судові витрати у розмірі 214, 60грн.

На вказане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що надання послуг в жовтні-листопаді 2009р. концерном у помешкання відповідачів та розмір заборгованості в сумі 392,46 грн. є доведеним, у вказаний період відповідачі були зареєстровані в квартирі та знялись з реєстрації тільки 05.12.2009р., тому у них виник обов»язок сплатити надані послуги. Відмовляючи у застосуванні за заявою відповідача строку позовної давності, суд послався на його переривання зверненням Концерну до суду з заявою про видачу судового наказу.

Колегія погоджується з висновками суду про доведеність позову Концерну, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону, але не погоджується з відмовою у застосуванні строку позовної давності з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 мешкали у квартирі АДРЕСА_1 та у зв»язку з аварійним станом цього будинку отримали іншу квартиру за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з матеріалами справи, ключі від квартири АДРЕСА_1 були здані сім»єю ОСОБА_2 до КП «ВРЕЖО № 2» 30.11.2009р., а знялись з реєстрації у цій квартирі відповідачі 05.12.2009р. Тому за фактом надання послуг концерном в квартиру АДРЕСА_1 відповідачі повинні були оплатити надані послуги до моменту зняття з реєстрації.

Відповідач ОСОБА_2 посилається на те, що оплатив послуги з централізованого опалення та водопостачання за новою адресою місця мешкання, але доказів такої оплати вказаних послуг не надав.

Згідно з розрахунком позивача борг утворився за 2 доби жовтня 2009р. та за листопад 2009р.в сумі 392,46 грн., яка не оспорюється відповідачем, але який просив в ході слухання справи у суді першої інстанції застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

До позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги застосовується трирічний строк позовної давності.

Позов пред»явлено 12.11.2012р., тому в межі строку позовної давності входить тільки період з 12.11.2009р., внаслідок чого заборгованість можливо стягнути тільки за період з 12.11.2009р. по 30.11.2009р.

Висновок суду про переривання строку позовної давності у зв»язку з подання концерном до суду заяви про видачу судового наказу є помилковим, оскільки у прийнятті вказаної заяви ухвалою суду було відмовлено, тому в такому разі подання заяви не перериває позовну давність.

Отже, суд безпідставно відмовив в застосуванні за заявою відповідача позовної давності до вимог, які виникли до 12.11.2009р. При цьому, колегія вважає, що застосування позовної давності не впливає на розмір абонентної плати у сумі 21,30 грн., оскільки це є

місячний платіж в твердій сумі та не є платою за послуги, та сплачується в однаковому розмірі щомісячно, незалежно від кількості днів місяця, за який виникла заборгованість.

По опаленню: борг за місяць в розмірі 119,34 грн. : 30 днів = денна ставка 3,97 грн. Борг по опаленню за період з 12.11.2009р. по 30.11.2009р.: 3,97 грн. х 18 днів = 71,46 грн.

По гарячому водопостачанню: борг за місяць 240,31 грн. : 30 днів = денна ставка 8,01 грн. Борг по споживанню гарячої води за період з 12.11.20209р. по 30.11.2009р.: 8,01 грн. х 18 днів = 144, 18 грн.

Загальний розмір боргу за період з 12.11.2009р. по 30.11.2009р.: 21,30 грн. + 71,46 грн. + 144,18 грн. = 236,94 грн.

Таким чином, з відповідачів на користь концерну підлягає стягненню в межах позовної давності сума заборгованості за послуги централізованого опалення і постачання гарячої води сума 236,94 грн. та відповідно до неї судовий збір у сумі 23,69 грн.

Беручи до уваги викладені обставини, колегія вважає апеляційну скаргу частково обґрунтованою, а тому у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає зміні в частині розміру стягнутих судом сум заборгованості та судового збору.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 01 квітня 2013 року у цій справі змінити в частині розміру стягнутого боргу та судових витрат, зменшивши стягнуту з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Концерну «МТМ» заборгованість до 236,94 грн. та судові витрати до 23,69 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: