Рішення № 31607649, 30.05.2013, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №2012/9056/2012

2/639/594/2013

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 квітня 2013 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі :

головуючого - судді Шиянової Л.О.

при секретарі - Шевченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український прогресивний альянс" про застосування наслідків нікчемності правочину, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом до ТОВ «Український прогресивний альянс»в якому просить визнати недійсною угоду № 011049, яка була укладена між ним та відповідачем 28 травня 2012 року та стягнути з відповідача всі сплачені на його рахунок кошти в сумі 10 800,00 гривень а також покласти на відповідача всі судові витрати.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що йому були потрібні терміново гроші і побачивши рекламу відповідача, в якій пропонувалися вигідні умови позики грошей, він звернувся до цієї організації з метою швидкого отримання кредиту. Від відповідача він розраховував отримати кредит протягом 10-ти днів з моменту підписання угоди. Про це його також запевнили працівники компанії під час відвідування офісу компанії на підписанні угоди. Під час даної зустрічі консультант компанії в особі представника Жовнір Ксенії Вячеславівни, яка діяла на підставі довіреності № 24 від 03 травня 2012 року, пояснила йому умови, які були необхідні для отримання грошей, а саме - він повинен був оплатити на банківський рахунок відповідача грошову суму в розмірі 5 250,00 гривень відповідно до Додатку № 1до Договору, своєчасно, не пізніше 15-го числа кожного місяця, сплачувати Загальний платіж, розмір якого відповідно до Додатку № 1 до Договору дорівнює 1 850,00 грн./міс., та отримати обумовлену договором грошову суму150 000,00 (сто п'ятдесят тисяч) гривень, на умовах діяльності програми «Б.А.Н.К. ERSTE», яка міститься у Додатку № 2 до Договору після сплати Гарантійного та щомісячного платежу, а в подальшому сплачувати даний кредит щомісячно по1 850,00 грн./місяць.

На виконання нікчемного правочину Позивач сплатив на рахунок Відповідача, зазначені у Договорі, грошові кошти у загальній сумі 10 800,00 (десять тисяч вісімсот) грн., яка складається за наступних платежів:

5 250,00 грн. - Гарантійний платіж відповідно до п. 2.1.1 Договору;

5 550,00 грн. - три щомісячних платежі по 1 850,00 грн. відповідно до п. 2.1.2 Договору.

Сплата зазначених коштів на користь Відповідача підтверджується банківськими квитанціями.

Йому також пояснили, що у випадку неотримання кредиту відповідач поверне початковий внесок. В наступні три місяця грошей він не отримав. Звернувшись після зазначеного терміну до представника відповідача з метою з'ясування причин ненадання кредитних коштів, він отримав пояснення про відсутність у відповідача грошей для надання кредиту. Крім того, йому було запропоновано продовжувати сплачувати щомісячні платежі для того, щоб гарантовано отримати обіцяний кредит. Однак кредиту він не отримав. Вважає, що дана угода була укладена під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики. Зокрема вважає, що він отримав нечітку, неправдиву інформацію стосовно оспорюваної угоди, дії консультанта відповідача є забороненими та підпадають під дію ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки Законом забороняється нечесна підприємницька практика, яка виключає будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача: забороняється експлуатація та розвиток пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Він зазначає, що при умові належного роз'яснення йому усіх умов та наслідків даної угоди, він не погодився б на її укладення. Крім того, вважає, що відповідач використовуючи нечесну підприємницьку діяльність, що вводить в оману, з метою спонукання його до підписання угоди на невигідних умовах, маючи умисел не надавати обіцяний кредит, лише скористався для власних потреб залученим від нього початковим внеском. Крім того, вказує на те, що відповідачем своїми діями та бездіяльністю йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, які завдані йому у зв'язку з підписанням оспорюваного договору. Розмір моральної шкоди оцінює в 2000 грн., яку просить стягнути з відповідача.

В судове засідання позивач з'явився, але надав суду заяву з проханням слухати справу за його відсутність, позов вточнив в частині моральної шкоди та просив стягнути моральну шкоду у сумі 2000 грн., проти заочного розгляду справи не заперечував. Представник відповідач у грудні 2012 року надав суду письмові заперечення, в яких просив у задоволенні позову відмовити, але у судове засідання не з'явився , про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність не надав. Тому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи без участі відповідача та ухвалення заочного рішення відповідно до ст.ст.169,224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи , надані докази , приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 28 травня 2012 року було укладено угоду № 011049 з метою отримання кредиту ( а.с.16-17).

Також встановлено, що позивач на виконання умов угоди сплатив відповідачу гарантійний платіж в розмірі 5 250,00 гривень відповідно до п. 2.1.1 Договору та 5 550,00 гривень - три щомісячних платежі по 1 850,00 гривень відповідно до п. 2.1.2 Договору. Відповідно до п.1.1. предметом даного договору є вчинення відповідачем від імені та за рахунок позивача певних юридичних дій, спрямованих на отримання безвідсоткової позики, зазначеної в Додатку №1 до даного Договору, на умовах діяльності програми «Б.А.Н.К ERSTE»(Додаток №2 до даного Договору) ( а.с.14,15-16). При підписанні договору на виконання п. 2.1. та Додатку №1 позивач сплатив відповідачу 5 250,00 гривень вступного внеску та три щомісячних платежі по 1 850,00 гривень на загальну суму 5 550,00 гривень ( а.с.10-13).

Суд вважає, що вказана умова договору є несправедливою стосовно позивача, як споживача, оскільки кошти, сплачені ним на користь відповідача в якості декларативної умови, яка не має під собою реального виконання відповідачем будь-яких обов'язків, забезпечених цією оплатою.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»від 12 травня 1991 року № 1023 з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»від 12 травня 1991 року виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно з ч. 2, п. 3 ч. 3 ст. 18 вказаного Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливими, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, або договір може бути визнано недійсним в цілому.

Відповідно до ст. 8 Додатку №2 до даного договору розірвання даного договору на паритетних правах можливе лише до моменту його реєстрації. У разі виявлення бажання клієнтом системи розірвати договір після закінчення вказаного вище терміну, застосовуються положення п. 8.2. договору, згідно з якими гарантійний платіж та платежі за юридичне обслуговування клієнту програми не повертаються. В той же час договір відповідно до п. 8.3 вважається розірваний на вимогу відповідача в односторонньому порядку з 1 (першого) числа місяця в якому виникла заборгованість. Вказана умова, на думку суду, порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого виступав позивач в якості споживача, а тому її слід визнати несправедливою відносно позивача, що може слугувати підставою визнання вказаного договору недійсним.

Окрім вищезазначеного, в умовах договору вбачаються ознаки здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності. Так, з одного боку з умов оспорюваного договору випливає, що згідно із програмою «Б.А.Н.К ERSTE»предметом договору є безвідсоткова позика, оплату якого проводить адміністратор (відповідач) або сам учасник, за рахунок грошей відповідача з розстроченням платежів (визначення терміну «Позика»в умовах програми «Б.А.Н.К ERSTE»в Додатку №2 до договору). Однак з аналізу інших умов договору слідує, що відповідач не надає позик, а формує групу клієнтів системи, які за рахунок власних внесків формують фонд групи, з якого учаснику надається позика.

Таким чином, відповідач, відповідно до ст. 4 договору формує групу клієнтів системи за рахунок сплати щомісячних повних внесків, сплачених клієнтами програми, тобто за кошти членів самої програми, формуванні фонду даної групи.

Крім того з фонду групи формується чистий фонд, який призначений для одержання позики для учасників програми, його наступний щомісячний розподіл між учасниками системи. При цьому, перевагу має той учасник, що надіслав заяву, яка містить максимальне повідомлення та найбільшу кількість сплачених Загальних платежів.

Отже, розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі, що порушує вимоги п. 7 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», коли за рахунок коштів одного учасника програми надається позика іншому учаснику програми. В

Відповідно до п. 2 ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною, а також забороняється, як таке, що вводить в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 вказаного Закону правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В судовому засіданні на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що договір № 011049 від 28 травня 2012 року укладений між позивачем та відповідачем є нікчемним правочином, а його нікчемність визначена ч. 5 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06 листопада 2009 року №9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлена наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи на нікчемність такого правочину одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання оспорюваного договору недійсним підлягає задоволенню, оскільки оспорюваний договір є нікчемним, а його недійсність визначена самим законом.

В той же час суд вважає, що сплачена позивачем за договором грошова сума в розмірі 10 800,00 гривень, що підтверджується наданими позивачем квитанціями, підлягає стягненню з ТОВ «Український прогресивний альянс» на користь позивача.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте позивачем не подано жодного доказу який би стверджував факт заподіяння йому моральної шкоди, а тому в цій частині в позові слід відмовити.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача, що відповідає положенням ст.88 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5,7,10,57,60, 88,208,209,212-215, 224 -226 ЦПК України, на підставі ст.ст. 55 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), ст.ст. 4, 18, 19, 21, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст.3, 23, 215, 216, ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український прогресивний альянс" про застосування наслідків нікчемності правочину, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати угоду № 011049 укладену 28 травня 2012року. між ОСОБА_1 та ТОВ «Український прогресивний альянс»- недійсною.

Стягнути з ТОВ «Український прогресивний альянс» код ЄДРПОУ 37090608 на користь ОСОБА_1 10 800,00 (десять тисяч вісімсот).00коп., сплачених за договором № 011049 від 28 травня 2012року.

В останній частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ТОВ «Український прогресивний альянс»на користь держави 229 (двісті двадцять дев'ять ) гривень 40 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.О. Шиянова