Рішення № 316072, 24.10.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа №9537 Категорія 21

Головуючий у 1 інстанції Лаврушик О.М. Доповідач Лук'янова С.В.

РІШЕННЯ Іменем України

24 жовтня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Зубової Л.М. суддів Лук'янової СВ., Жданової B.C.

при секретарі Андрусішиній М.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2006 року по справі за дозовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивачки. відповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, апеляційний

суд

встановив:

В серпні 2006 року позивачка звернулася в суд з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що 10 жовтня 2005 року відповідач керував автомобілем ПЕЖО-405 держномер НОМЕР_1, порушив п.п.2.3.б, 2.9.а, 12.1 - 12.4 Правил дорожнього руху і скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 - її чоловіка, спричинив йому тілесні ушкодження, внаслідок яких настала смерть чоловіка. Вона є дружиною загиблого, вони прожили разом більше 42 років; її чоловік був для неї надією і опорою на спокійну і забезпечену старість. Чоловік отримував пенсію і працював; його середньомісячний дохід складав 2100 грн., а вона отримувала пенсію у розмірі 343 гри. Відповідач надав матеріальну допомогу на поховання чоловіка, але відмовляється відшкодувати моральну шкоду. В теперішній час вона відчуває матеріальні труднощі. яких не було за життя чоловіка. Вона стала часто хворіти, обмежена у русі. Всі турботи її чоловіка лягли на плечі її доньки, оскільки вона не можу обійтися без сторонньої допомоги. її дочка - ОСОБА_4 одна виховує сина, який навчається за платною формою навчання. За життя чоловіка навчання і утримання внука здійснювалося за кошти чоловіка. Залишившись без чоловіка, вона не може їм нічим допомогти Втрата близької людини спричинила їй глибокі моральні страждання. Тому вона просила з відповідача на свою користь у відшкодування моральної шкоди стягнути 30 тисяч гривень (а.с.2-3).

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від ЗО серпня 2006 року в задоволенні вказаного позову відмовлено. Цим рішенням встановлено, що у кримінальній справі за обвинуваченням відповідача дочка позивачки і загиблого -ОСОБА_4 була визнана потерпілою; ОСОБА_4 представляла інтереси близьких родичів загиблого, в тому числі і позивачки; ОСОБА_4 у кримінальній справі заявляла позов про відшкодування моральної шкоди в сумі ЗО тисяч гривень і вироком Добропільського міськрайонного суду від 4 травня 2006 року цей позов задоволено частково і з відповідача на користь ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди стягнуто 10 тисяч гривень. Вказаний вирок ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 липня 2006 року залишено без зміни. Стягуючи вироком з відповідача суму у відшкодування моральної шкоди, суд врахував не тільки інтереси ОСОБА_4, а і інтереси близьких родичів, дружини, дітей, внуків, яких представляла ОСОБА_4 (а.с.24).

В апеляційній скарзі позивачка ставить питання про скасування вказаного рішення cуду першої інстанції від 30 серпня 2006 року і ухвалення по справі нового рішення про задоволення її позову. Вона не згодна з висновками суду. Дійсно по кримінальній справі за обвинуваченням відповідача потерпілою була визнана її дочка ОСОБА_4, але дочка не представляла її інтереси, що підтверджується відсутністю в матеріалах кримінальної справи її довіреності. Вироком суду сума у відшкодування моральної шкоди з відповідача стягнута на користь її дочки ОСОБА_4, а не на її користь (а.с.27-29).

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивачки повністю підтримав доводи апеляційної скарги; відповідач не визнав апеляційну скаргу і просить залишити без зміни рішення суду першої інстанції.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивачки підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції від 30 серпня 2006 року - скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення вказаного позову через наступне.

Свідоцтво про шлюб підтверджує, що позивачка і ОСОБА_3 перебували у юридичному шлюбі з 13 липня 1963 року (а.с.10); подружжя проживало однією сім"єю до дня смерті ОСОБА_3 (а.с.11).

Матеріали справи також підтверджують, що вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 4 травня 2006 року (а.с.15-18), залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 липня 2006 року (а.с.19-20), відповідач визнаний винним у тому, що 10 жовтня 2005 року приблизно о 19 год. 20 хв. на вулиці Первомайській в місті Добропілля, керуючи належним йому автомобілем ГТЕЖО-405 держномер НОМЕР_1, відповідач порушив вимоги п.п. 2.3.6, 2.9,в, 12.1 - 12,4 Правил дорожнього руху і скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 - чоловіка позивачки; внаслідок наїзду на пішохода останньому були спричинені тілесні ушкодження, внаслідок яких настала смерть пішохода.

Згідно ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вона цією особою.

Відповідно п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особо, яка її завдала, якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Транспортний засіб, яким керував відповідач 10 жовтня 2005 року, є джерелом підвищеної небезпеки. Частина 2 статті 1168 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею одлісю сім"єю.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що смерть чоловіка спричинила моральну шкоду позивачці, оскільки більше сорока років подружжя проживало однією сім"єю (а.с.10); позивачка є пенсіонеркою (а.с.8) і потребує за станом здоровья стороннього догляду (а.с.12); чоловік позивачки працював і отримував заробітну плату (а.с.5), а також отримував пенсію (а.с.6); внаслідок смерті чоловіка позивачка залишилася одна; смерть чоловіка порушила звичний спосіб життя позивачки і потребує від неї додаткових зусиль для організації її життя.

З висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову у зв'язку з тим, що вироком суду від 4 травня 2006 року з відповідача на користь дочки загиблого у відшкодування моральної шкоди стягнута певна сума, а дочка загиблого у кримінальній справі представляла як свої інтереси, так і інтереси позивачки, апеляційний суд не може погодитися через наступне.

В матеріалах кримінальної справи №1-201/06 за обвинуваченням відповідача за ст..286 4.2 КК України знаходиться позовна заява дочки загиблого ОСОБА_4, із змісту якої вбачається, що позов до відповідача про відшкодування моральної шкоди заявлений лише від імені ОСОБА_4 (а.с.45 №1-201/06). Із змісту вказаного вироку суду від 4 травня 2006 року вбачається, що сума у відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 стягнута лише у відшкодування моральної шкоди дочці останнього (а.с.15-18); в матеріалах як кримінальної так і цивільної справи відсутні будь-які докази того, що дочка загиблого ОСОБА_4 у кримінальній справі позов про відшкодування моральної шкоди заявляла і від свого імені і від імені позивачки.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а це згідно п.З ч.І ст.309 ЩІК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням по справі нового рішення.

Визначаючи суму у відшкодування позивачці моральної шкоди, спричиненої загибеллю її чоловіка, апеляційний суд враховує характер і ступінь її моральних страждань, конкретні обставини справи, а також принципи розумності, виваженості і справедливості і вважає, що з відповідача на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди належить стягнути п'ять тисяч гривень. Тому вказаний позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до вимог ч.З ст.81 ЦПК України, постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів" від 21 грудня 2005 року №1258 з відповідача на розрахунковий рахунок Апеляційного суду Донецької області підлягає стягненню 1 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розі ляду справи. Згідно ч.З ст.88 ЦПК України, п. д ч.І ст.З Декрету Кабінету Міністрів „Про державне мито" від 30 квітня 1993 року №43-93 (з відповідними змінами і доповненнями) з відповідача на користь держави підлягає стягнення судовий збір в сумі 8 грн.. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.І п.2, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2006 року скасувати.

Частково задовольнити позов ОСОБА_1до ОСОБА_2про відшкодування моральної шкоди і стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1у відшкодування моральної шкоди п'ять тисяч гривень.

Стягнути з ОСОБА_2на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. (розрахунковий рахунок 31414537600004, код 22090100, отримувач місцевий бюджет Ворошиловського району міста Донецька, ОКПО 24164870, МФО 834016, банк УДК в Донецькій області)

Стягнути з ОСОБА_21 грн. 50 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок 35228011000992 Апеляційного суду Донецької області; МФО банку 834016 в УДК в Донецькій області; ОКПО 02891428.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подання скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.