Постанова № 31607043, 23.05.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1399/13-а

23 травня 2013 року 18год. 30хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Вакула Я.О., Вакула А.Я., Грабовська Т.Г.

відповідача: представники Юхименко Т.В., Воробйова О.В., Година О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулося з адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-шифер" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2012 № 1000382340 про зменшення суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 4 087 267 грн., від 15.11.2012 № 1000352340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 242 894 грн., від 15.11.2012 № 1000362340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 61 938 грн., від 15.11.2012 № 1000372340 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на 2478 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій 1239 грн., від 21.01.2013 № 0000072340 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на 2478 грн., від 21.01.2013 №0000042340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 949 870 грн., прийнятих на підставі акта перевірки від 01.11.2012 № 1000/22-31729043.

В обґрунтування позову:

- вказує на неправомірність висновків податкового органу про заниження показників у рядку 03 ІД декларації "інші доходи" в сумі 13569 грн.;

- заперечує виявлене перевіркою завищення валових витрат по рядку 05.1 СВ декларацій "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" на суму 6 497 945 грн.;

- вказує на необгрунтованість доводів податкового органу щодо неправомірного придбання позивачем по накладній № 007397/GSV від 11.04.2012 та формування витрат, включених в рядок 05.1 декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2012 року на суму 197 348 грн., та завищення податкового кредиту по зазначеній операції в квітні 2012 року на суму 39 470 грн. по податковій накладній № 5893 від 11.04.2012 ПАТ "Івано-Франківськцемент";

- зазначає про неправомірність висновку відповідача про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, в сумі 768 020 грн. за квітень-червень 2012 року, визначеного розрахунково;

- заперечує доводи податкового органу щодо завищення витрат 9108 грн. та податкового кредиту 1821,60 грн. по операціях з придбання піддонів у ТОВ "Юнніт" за податковою накладною № 8 від 03.06.2011;

- вважає безпідставним висновок про завищення витрат по рядку 06.3 ВЗ декларацій "Витрати на збут" на суму 30 221 грн. за договором з ТОВ "Епіцентр К" № 4740/90/10 від 25.10.2010 щодо надання послуг по організації просування товарів;

- вказує на необґрунтованість доводів податкового органу щодо завищення значення рядка 06.6 Декларацій "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду" за I півріччя 2012 року на 589 984 грн.;

- вважає безпідставним зменшення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Юнніт", ПАТ "Івано-Франківськцемент", ТОВ "Епіцентр К".

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали з наведених у ньому підстав та просили задовольнити в повному обсязі.

Відповідач Здолбунівська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області Державної податкової служби адміністративний позов не визнав, подав письмове заперечення (а.с.89-94 т.2). Представники відповідача в судовому засіданні надали пояснення, що відповідають наведеному в письмовому запереченні.

Зокрема, пояснили, що ТОВ "Волинь-Шифер" в I кварталі 2012 занижено доходи на 13569 грн. по взаємовідносинах з пов'язаною особою ВАТ "Івано-Франківськцемент" за договором відповідального зберігання № 425/10-11 ВН від 01.11.2011. З підстав, визначених пп.153.2.1 п.153.2 ст.153, пп.135.5.4 п.135.5 ст.135, пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", податковим органом розраховано звичайну ціну послуг по зберіганню в сумі 4523 грн. в місяць з урахуванням плати за землю 1053,16 грн. та амортизаційних відрахувань складського приміщення 3469,90 грн. в місяць. За період зберігання ТМЦ рахунки на оплату послуг по зберіганню для ПАТ "Івано-Франківськцемент" не виставлялися.

Щодо завищення позивачем сум показників у р.05.1 СВ Декларації, представники відповідача пояснили, що відповідно до наданих для перевірки документів встановлено відсутність накладних на перевезення залізницею, товарно-транспортних накладних, інших документів на перевезення, зазначені не всі реквізити осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій (прізвища, посади, підписи, місце складання документа), всього на суму 5 720 817 грн., чим порушено статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Відповідно до п.12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрі СРСР від 15.07.1956 № П-6, приймання продукції по кількості відбувається відповідно до транспортних та супровідних документів відправника (рахунку фактурі, специфікації, опису та ін.). Перелік первинних документів, які не підтверджують витрати, що формують собівартість придбаних та реалізованих товарів ТОВ "Волинь-Шифер" додатку № 9 до акта перевірки. Таким чином, неможливо визначити спосіб поставки ТМЦ (шифер, цемент) від ПАТ "Івано-Франківськцемент" до покупця ТОВ "Волинь-Шифер".

Крім цього, в ході перевірки встановлено, що ТОВ "Волинь-Шифер" (зберігач) за договором відповідального зберігання № 425/10-11 ВН від 01.11.2011 з ВАТ "Івано-Франківськцемент" (поклажодавець) відповідно до акта № 1 приймання-передачі майна на зберігання від 29.11.2011, прибуткових ордерів № 126 від 01.11.2011, № 128 від 25.11.2011 прийняв на зберігання листи волокнистоцементні хвилясті нефарбовані ВХ 40/150-8-ВІY-АТ в кількості 22140 листів. До перевірки представлено залізничні накладні на перевезення зазначеного товару. Відповідно до представлених до перевірки залізничних накладних №36773935 від 01.11.2011 та № 36923704 від 25.11.2011 листи шиферу в кількості 5370 шт. були відправлені до станції Сімферополь Грузовий, відправник ВАТ "Івано-Франківськцемент", одержувач ОСОБА_10, та до станції Ковель, відправник ВАТ "Івано-Франківськцемент", одержувач ПП ОСОБА_11 До станції Здолбунів зазначений товар не прибував. В грудні 2011 року на виконання обумовленого договору та відповідно до акта прийому-передачі № 2 від 26.12.2011 поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання листи ВХ 40/150-8-ВІY-АТ в кількості 82950 штук. До перевірки не представлені всі документи на перевезення товару. Товар прийнятий та облікований в повному обсязі на зберігання та відображений по бухгалтерському обліку ТОВ "Волинь-Шифер" на позабалансовому рахунку 023 "Товари на зберіганні" в кількості 105090 листів (22140+82950). Проте перевіркою встановлено, що шифер був переданий на зберігання в кількості 99720 листів, нестача склала 5370 листів.

ПАТ "Івано-Франківськцемент" реалізовано зі складу зберігання готової продукції листи ВХ 40/150-8-ВІY-АТ:

в січні 2012 року відповідно до накладної №001009/GSV від 23.01.2012 в кількості 22140 листів на суму 936522 грн., в тому числі ПДВ 156087 грн.,

в березні 2012 відповідно до накладних №003265/GSV від 06.03.2012, №004327/GSV від 19.03.2012, №005495/GSV від 26.03.2012 в загальній кількості 56980 листів на загальну суму 2 410 254 грн., в тому числі ПДВ 401709 грн.,

в квітні 2012 відповідно до накладної № 007397/GSV від 11.04.2012 в кількості 25970 листів на суму 1 145 277 грн., в тому числі ПДВ 190879,5 грн.

Тобто, в січні, березні-квітні 2012 відповідно до вказаних накладних та згідно з оборотно-сальдовою відомістю по позабалансовому рахунку 023 "Товари на зберіганні" ТОВ "Волинь-Шифер" повернуто ПАТ "Івано-Франківськцемент" листи ВХ 40/150-8-ВІY-АТ в загальній кількості 105 090 листів. До перевірки представлено два акти повернення майна зі зберігання № 1 від 23.01.2012 в кількості 22140 листів, № 2 від 06.03.2012 в кількості 34980 листів.

Перевіркою встановлено, що ПАТ "Івано-Франківськцемент" не міг реалізувати листи ВХ 40/150-8-ВІY-АТ в кількості 105 090 листів, а тільки 99720 листів шиферу, так як по зазначеній операції встановлено нестачу листів в кількості 5370 в момент передачі на зберігання вказаного товару.

Виходячи з викладеного, ТОВ "Волинь-Шифер" в квітні 2012 року (в момент остаточної передачі майна із зберігання) неправомірно придбано по накладній № 007397/GSV від 11.04.2012, а в подальшому сформовано витрати, які були включені до рядка 05.1 декларації з податку на прибуток підприємств "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" за II квартал 2012 року на суму 197 348 грн. без ПДВ (5370 листів х 36,75 грн. за 1 лист = 197347,50 грн.), чим порушено пункт 138.4 ст.138 Податкового кодексу України.

Відповідно підприємством неправомірно було сформовано та завищено податковий кредит з податку на додану вартість по зазначеній операції в квітні 2012 року на суму 39470 грн. (197348 грн. х 20% = 39469 грн.) по податковій накладній № 5893 від 11.04.2012.

Вищевказані витрати в сумі 197348 грн. по накладній № 007397/GSV від 11.04.2012, яка в ході перевірки не визнана первинним документом, та відповідно витрати по якій в сумі 954398 грн. не є витратами, що підтверджують факт здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Таким чином, ТОВ "Волинь-Шифер" в порушення п.44.1 ст.44, п.138.2, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України завищено витрати, які були включені до р.05.1 декларації з податку на прибуток підприємств "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 5 720 334 грн., І квартал 2012 року на суму 2 788 980 грн., II квартал 2012 року на суму 954 398 грн.

Щодо завищення сум показників у р.05.1 СВ Декларації на суму 768 020 грн., представники відповідача пояснили, що перевіркою при здійсненні аналізу витрат, що формують виробничу та повну собівартість готової продукції, та доходу, одержаного від реалізації готової продукції, встановлено, що різниця між собівартістю реалізованої (виробленої) продукції та виручкою від реалізації становить 543 588 грн. Оскільки отримані доходи не покривають витрат, а відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг, то перевіркою встановлено завищення витрат в розмірі 768 020 грн.

Також до собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) ТОВ "Волинь-Шифер" віднесено витрати по придбанню піддонів у ТОВ "Юнніт" в розмірі 9108 грн., ПДВ 1821 грн. До перевірки представлено видаткову накладну, податкову накладну № 8 від 03.06.2011, журнал-ордер і відомість рахунку 631 по контрагенту ТОВ "Юнніт", однак перевіркою не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця в зв'язку з відсутністю (не наданими для перевірки) документів, що засвідчують транспортування, зберігання ТМЦ. З урахуванням наведеного перевіркою встановлено завищення показників у р.05.1 декларації на суму 9108 грн.

Крім цього, відповідно до даних ДПС основний вид діяльності ТОВ "Юнніт" - оптова торгівля деревиною, керівник та головний бухгалтер в одній особі, обліковий стан платника 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням); за результатами автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що ТОВ "Юнніт" не задекларовано зобов'язання з податку на додану вартість в червні 2011 року в сумі 1821,60 грн. З таких підстав податковий орган дійшов висновку, що в порушення п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ "Волинь-Шифер" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 1822 грн. в червні 2011 року.

Щодо завищення показників у р.06.3 ВЗ "Витрати на збут" декларації з податку на прибуток, представники відповідача пояснили, що ТОВ "Волинь-Шифер" було укладено договір з ТОВ "Епіцентр К" № 4740/90/10 від 25.10.2010 щодо надання послуг по організації просування товарів, відповідно до пункту 4 якого розмір оплати за послуги по організації просування товару складає 3% з врахуванням ПДВ від суми реалізованого товару, поставленого за договором поставки № 4739/90/10 від 25.10.2010 між замовником та виконавцем. На виконання умов договору сторонами складено акт № Ком/01-0004076 від 11.05.2012, на підставі якого в травні 2012 року проведено оплату за послуги в сумі 14865 грн., в т.ч. ПДВ 2477,50 грн. Відповідно до пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, складаються з витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема, винагороди продавцям, що забезпечують збут. Перевіркою встановлено, що згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 "Розрахунки з покупцями та замовниками" за перше півріччя 2012 року ТОВ "Епіцентр К" не значиться, отже визначити розмір оплати послуги (3% від суми реалізованого товару) неможливо.

Крім цього, в порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України по даній операції позивачем завищено податковий кредит в травні 2012 року на суму 2478 грн.

Враховуючи вищевказані порушення, які описані в п.3.1.3 акту перевірки, перевіркою встановлено завищення значення рядка 06.6 декларації "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду" за перше півріччя 2012 року, тож показник буде становити 0 гривень. Отже в порушення пп.150.1 ст.150 Податкового кодексу України зі змінами, внесеними Законом України № 4834-VI, завищено значення рядка 06.6 декларації за І півріччя 2012 року на 589 984 грн., в тому числі за І квартал 2012 року на 589984 грн. Отже, перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на 2 359 937 грн. та за І півріччя 2012 року на 1 727 330 грн. та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток всього в сумі 873 432 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 року в сумі 115 654 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 18855 грн., за І квартал 2012 року в сумі 153377 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 585546 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображено в п.3.1.1 та п.3.1.2 розділу 3 акта перевірки.

З урахуванням виявлених перевіркою порушень представники відповідача спірні податкові повідомлення-рішення вважають правомірними, в задоволенні адміністративного позову просили відмовити за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Матеріалами справи стверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер" (ТОВ "Волинь Шифер") зареєстроване розпорядженням голови Здолбунівської районної державної адміністрації 20.02.2003 № 60, запис про державну реєстрацію № 15961200000000018, код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ 31729043, на податковому обліку в Здолбунівській ОДПІ перебуває з 10.02.2003р.

Види діяльності згідно з довідкою про включення до ЄДРПОУ: виробництво виробів з азбестоцементу та волокнистого цементу; оптова торгівля будівельними матеріалами; інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом (а.с.69 т.1).

Судом встановлено, що уповноваженими особами Здолбунівської ОДПІ на підставі направлень № 224, № 225 від 18.10.2012, № 202, № 203, № 204 від 14.09.2012, № 226 від 18.10.2012, згідно зі статтями 75, 77, 81, 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Волинь Шифер" за період з 01.04.2011 по 30.06.2012.

Результати перевірки оформлені актом від 01.11.2012 № 1000/22-31729043 (а.с.25-65 т.1), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

п.44.1 ст.44, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.10.3, п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.1 ст.141, п.146.5 ст.146, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, встановлено заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 13569 грн., завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього на суму 8 195 033 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за II-IV квартали 2011 року на 2 359 937 грн. та за І півріччя 2012 року на 1 727 330 грн., та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток всього в сумі 877 177 грн., у тому числі за III квартал 2011 року 115 654 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 18 855 грн., за І квартал 2012 року в сумі 153 377 грн., за II квартал 2012 року 589 291 грн.;

п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України, встановлено завищення значення р.24 Декларації з ПДВ за червень 2011 року на 1 822 грн., завищення значення р.19 Декларації з ПДВ за травень 2012 року на 6045 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ всього у сумі 41292 грн., у тому числі за серпень 2011 року в сумі 1822 грн., за квітень 2012 року в сумі 39470грн., та завищення значення р.24 Декларації з ПДВ за червень 2012 року на 6045 грн.

Платником податків було подано заперечення на акт перевірки (а.с.93-107 т.1), за результатом розгляду яких Здолбунівською ОДПІ було підтверджено висновки акта перевірки в частині порушення ТОВ "Волинь-Шифер":

п.44.1 ст.44, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.10.3, п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.1 ст.141, п.146.5 ст.146, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, встановлено заниження доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 13569 грн., завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування всього на суму 8 177 200 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за II-IV квартали 2011 року на 2 359 937 грн. та за І півріччя 2012 року на 1 727 330 грн., та заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток всього в сумі 873 432 грн., у тому числі за III квартал 2011 року 115 654 грн., за ІV квартал 2011 року в сумі 18 855 грн., за І квартал 2012 року в сумі 153 377 грн., за II квартал 2012 року 585 546 грн.;

п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України, встановлено завищення значення р.24 Декларації з ПДВ за червень 2011 року на 1 822 грн., завищення значення р.19 Декларації з ПДВ за травень 2012 року на 2478 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ всього у сумі 41229 грн., у тому числі за серпень 2011 року в сумі 1822 грн., за квітень 2012 року в сумі 39470 грн., та завищення значення р.24 Декларації з ПДВ за червень 2012 року на 2478 грн.

Порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, всього на суму 17 833 грн. за II квартал 2012 року, та порушення п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в частині 3567 грн., в т.ч. за травень 2012 року - 3567 грн., - не підтверджені при розгляді заперечень до акту перевірки (а.с.108-119 т.1).

Здолбунівською об'єднаною державною податковою інспекцією Рівненської області Державної податкової служби на підставі акта перевірки від 01.11.2012 № 1000/22-31729043 прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 15.11.2012 № 1000382340 форма "П", яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2 359 937 грн. за 4 квартал 2011 року, на 1 727 330 грн. за 2 квартал 2012 року, всього на 4 087 267 грн.,

від 15.11.2012 № 1000352340 форм "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1 242 894 грн., у тому числі за основним платежем на 873 432 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 369 462 грн.,

від 15.11.2012 № 1000362340 форма "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 61 938 грн., у тому числі за основним платежем на 41 292 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 20 646 грн.,

від 15.11.2012 № 1000372340 форма "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на 2478 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 1239 грн. (а.с.19-22 т.1).

Позивач в межах процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень подав скаргу до Державної податкової служби у Рівненській області (а.с.120-138 т.1).

Рішенням Державної податкової служби у Рівненській області від 21.01.2013 №29/10с/10-210/472 були залишені без змін податкові повідомлення-рішення Здолбунівської ОДПІ від 15.11.2012 № 1000352340 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 640273 грн. основного платежу і 309597 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, № 1000382340 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 4 087 267 грн., № 1000362340 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 41 292 грн. основного платежу і 20646 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції, № 1000372340 про зменшення розміру від'ємного значення суми 2478 грн. по податку на додану вартість за червень 2012 року основного платежу, а скаргу платника податків в даній частині - без задоволення;

скасовано податкові повідомлення-рішення Здолбунівської ОДПІ від 15.11.2012 №1000352340 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 233159 грн. основного платежу і 59865 грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції та №1000372340 в частині застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 1239 грн. по зменшенню розміру від'ємного значення податку на додану вартість за червень 2012 року, а скаргу платника податків в даній частині задоволено (а.с.140-146 т.1).

За наслідками адміністративного оскарження Здолбунівською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 21.01.2013 № 0000072340 форма "В4", яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2012 року на 2478 грн.,

від 21.01.2013 № 0000042340 форма "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 949 870 грн., у тому числі за основним платежем на 640 273 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 309 597 грн. (а.с.23-24 т.1).

Відповідно до приписів пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо:

контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання (пп.60.1.2);

контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення (пп.60.1.3).

Відповідно до пункту 60.3 цієї статті у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення; а за змістом пункту 60.4 у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 №1000352340, №1000372340 відповідно до п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України є відкликаними, а відтак позовна вимога про їх скасування підлягає відхиленню.

Повторна скарга позивача на податкові повідомлення-рішення Державною податковою службою України залишена без задоволення (а.с.148-162, 165-170 т.1).

В ході судового розгляду адміністративної справи суд встановив та врахував таке.

За висновком акта перевірки, проведеною вибірковою перевіркою відображеного показника у рядку 03 ІД "Інші доходи" Декларації з податку на прибуток підприємства за перевірений період встановлено заниження задекларованих ТОВ "Волинь-шифер" показників в сумі 13 569 грн. по взаємовідносинах з ВАТ "Івано-Франківськцемент" за договором відповідального зберігання № 425/10-11 ВН від 01.11.2011 (арк. акта 4-6, а.с.28-30 т.1).

Довідкою про загальну інформацію (додаток № 1 до акта перевірки) стверджено, що одним із засновників (учасників) ТОВ "Волинь-Шифер" є ПАТ "Івано-Франківськцемент", частка якого в статутному фонді позивача з 27.02.2012 становить 90,57 відсотків (а.с.66 т.1), що підтверджено представником позивача в судовому засіданні. Отже такі юридичні особи є пов'язаними відповідно до пп.14.1.159 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін".

Відповідач вказує, що відповідно до п.п.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари ( роботи, послуги) відрізняється більш ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари ( роботи, послуги).

За період зберігання товарно-матеріальних цінностей позивачем рахунки на оплату послуг по зберіганню листів шиферу для ПАТ "Івано-Франківськцемент" не виставлялися.

Перевіряючими в акті зазначено, що підпунктом 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, враховується у складі доходу такого платника на рівні не нижче звичайної ціни.

Відповідно до пп.14.1.71 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідач вважає, що ціна має бути не нижча за собівартість послуг. Перевіркою встановлено, що ТОВ "Волинь шифер" було понесено витрати на утримання складського приміщення, де зберігалися ТМЦ, у вигляді амортизаційних відрахувань в сумі 3469,90 грн. в місяць, а також витрати по сплаті земельного податку в сумі 1053,16 грн. в місяць. Отже, звичайна ціна послуг по зберіганню становить 4 523 грн. в місяць.

Перевіркою встановлено порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, що призвело до заниження доходів, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування в І кварталі 2012 року на 13 569 грн.

Суд вважає, що вищевказаний висновок контролюючого органу про заниження позивачем доходів, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування в І кварталі 2012 року, є необгрунтованим, з урахуванням такого.

Судом встановлено, що 01.11.2011 ТОВ "Волинь-Шифер" (Зберігач) укладено договір відповідального зберігання № 425/10-11ВН з ВАТ "Івано-Франківськцемент" (Поклажодавець) листів волокнистоцементних. Відповідно до умов договору винагорода за зберігання товару на складських площах з розрахунку на 1000 листів становить 2 грн. за кожен повний квартал зберігання, але не менше 2 грн. за весь період зберігання (п.3.1); поклажодавець оплачує зберігачу винагороду протягом 15 календарних днів після виставлення зберігачем рахунку на оплату (п.4.1); оплата здійснюється на підставі підписаних актів приймання-передачі наданих послуг та рахунків зберігача (п.4.2) (а.с.36-37 т.2).

Згідно з актом № 1 прийому-передачі майна на зберігання від 29.11.2011 в рамках договору № 425/10-11ВН від 01.11.2011 позивач прийняв на зберігання в листопаді 2011 року листи ВХ 40/150-8-В1Y-АТ в кількості 22140 листів (а.с.38 т.2). Обумовлену кількість листів позивачем повернуто поклажодавцю за актом № 1 повернення майна зі зберігання від 23.01.2012 (а.с.39 т.2), тобто строк фактичного зберігання даної кількості товару був меншим повного кварталу. Також за актом № 2 від 26.12.2011 позивач прийняв на зберігання 82950 листів ВХ 40/150-8-В1Y-АТ (а.с.53 т.2), повернення яких оформлене актами: № 2 від 26.03.2012 в кількості 56980 листів та № 3 від 11.04.2012 в кількості 25970 листів (а.с.47,48 т.2).

Відповідно до ч.1 ст.946 Цивільного кодексу України оплата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до умов договору оплаті підлягає весь період зберігання в сумі не менше 2 грн. за 1000 листів за кожен повний квартал, винагорода позивача становить: 105090 листів х 2 грн. за 1000 листів = 201,18 грн., у тому числі І квартал 2012 року - 158,24 грн., ІІ квартал 2012 року - 51,94 грн.

Відповідно до пункту 8 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України у випадках, визначених Кодексом, до вступу в дію ст.39 Кодексу (набирає чинності з 01.01.2013), якою регламентовано методи визначення та порядок застосування звичайної ціни, застосовується п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. В свою чергу, справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.1.20.2 п.1.20. ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

В силу вимог пп.1.20.8. п.1.20 ст.1 цього Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Зі змісту акту перевірки не вбачається, що податковий орган звертався до позивача з письмовим запитом про надання інформації в обґрунтування рівня звичайних цін. Жодних обґрунтувань тому, що застосована позивачем в охопленому перевіркою періоді ціна послуг відповідального зберігання не відповідає рівню звичайної ціни, не наведено. Разом з тим, закон не містить припису про те, що звичайна ціна має бути не меншою собівартості наданих послуг.

Також суд зауважує, що відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за N 27/4248, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

З огляду на наведене, визначення контролюючим органом звичайної ціни договору, не нижче за собівартість послуг, шляхом обрахування суми амортизаційних відрахувань на складське приміщення, в якому зберігалися матеріальні цінності, та земельного податку за земельну ділянку, на якому розташоване таке складське приміщення, суд вважає необгрунтованим

Крім цього, відповідно до пп.1.20.10. п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Разом з тим, судом встановлено, що рішення про застосування непрямих методів для визначення суми податкових зобов'язань позивача податковим органом не приймалося.

За таких обставин, податковим органом не доведено, що ціна послуг позивача за договором відповідального зберігання є нижчою за звичайні ціни.

Суд також вважає помилковим застосування відповідачем до спірних правовідносин пп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, оскільки за змістом цієї норми інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначену на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Виходячи зі змісту договірних зобов'язань сторін за договором відповідального зберігання № 425/10-11ВН від 01.11.2011, зазначена правова норма могла б бути застосована до поклажодавця, який безоплатно отримав послуги зберігання, а не до зберігача (позивача), який ніс витрати зі зберігання.

За встановлених обставин суд вважає, що в ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не довів заниження ТОВ "Волинь-шифер" показника рядка 03 ІД "Інші доходи" Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2012 року в сумі 13 569 грн.

Перевіряючи правомірність висновків контролюючого органу щодо завищення ТОВ "Волинь-шифер" витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, всього в сумі 8 195 033 грн., суд встановив та врахував таке.

Щодо завищення сум показників у р.05.1 СВ "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) Декларації на суму 5 720 817 грн.

В розділі 3.1.2 акта перевірки зазначено, що відповідно до наданих для перевірки документів встановлено відсутність накладних на перевезення залізницею, товарно-транспортних накладних, інших документів на перевезення, зазначені не всі реквізити осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій (прізвища, посади, підписи, місце складання документа), всього на суму 5 720 817 грн., чим порушено статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Відповідно до п.12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрі СРСР від 15.07.1956 №П-6, приймання продукції по кількості відбувається відповідно до транспортних та супровідних документів відправника (рахунку фактурі, специфікації, опису та ін.). Перелік первинних документів, які не підтверджують витрати, що формують собівартість придбаних та реалізованих товарів ТОВ "Волинь-Шифер" додатку № 9 до акта перевірки. Таким чином, неможливо визначити спосіб поставки ТМЦ (шифер, цемент) від ПАТ "Івано-Франківськцемент" до покупця ТОВ "Волинь-Шифер".

Дослідженням додатка № 9 до акта перевірки (а.с.87-89 т.1) встановлено, що контролюючий орган до переліку первинних документів, які не підтверджують витрати, що формують собівартість придбаних та реалізованих товарів ТОВ "Волинь-Шифер", віднесено видаткові накладні постачальника ПАТ "Івано-Франківськцемент", платник ТОВ "Волинь-Шифер", вантажоодержувачі: ТОВ "Волинь-Шифер", ТзОВ ВП "Андріївське", ПП "Корунд", ПП "Рибачук", ТОВ "Агрокомплекс" (а.с.87 т.1).

Судом встановлено, що 30.12.2008 між ВАТ "Івано-Франківськцемент" (продавець) та ТОВ "Волинь-Шифер" (покупець) було укладено договір № 41/10-09 ВН про продаж продукції, предметом постачання за умовами якого є азбестоцементні та волокнистоцементні вироби, цемент, гіпс, продукція ТМ "Полімікс", фігурні елементи мощення, орієнтовною вартістю 10 млн. грн. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару перевізнику (п.2.2). При відвантаженні продукції залізницею всі витрати, понесені продавцем у зв'язку з завантаженням та відправкою вагона, оплачує покупець згідно з наданими документами (рахунок-фактура, залізнична квитанція або платіжна вимога) (п.3.3). Термін дії договору до 31.12.2010 (п.7.1). Додатковою угодою від 28.12.2010 сторони погодили збільшити суму договору на 1 млн. грн. та продовжити термін дії договору до 31.12.2013 (а.с.154-155,156 т.2).

Матеріалами справи стверджено, що в перевіреному періоді ТОВ "Волинь-Шифер" сформовано витрати на підставі накладних ВАТ (ПАТ) "Івано-Франківськцемен", платником в яких зазначено ТОВ "Волинь-Шифер", вантажоодержувачі - треті особи, а саме:

№ 011765/ММV від 24.05.2011 на суму всього 57385,20 грн., у тому числі вартість товару (цемент) 40680,00 грн., залізничний тариф 7141,00 грн., всього без ПДВ 47821,00 грн., ПДВ 9564,20 грн.; № 011766/ММV від 24.05.2011 на суму всього 57385,20 грн., у тому числі вартість товару (цемент) 40680,00 грн., залізничний тариф 7141,00 грн., всього без ПДВ 47821,00 грн., ПДВ 9564,20 грн., - одержувач ТзОВ ВП "Андріївське"(а.с.198 т.1),

№ 013612/ММV від 31.05.2011 на суму 129205,20 грн., у тому числі вартість товару (шифер) 102960,00 грн., залізничний тариф 4711,00 грн., всього без ПДВ 107671,00 грн., ПДВ 21534,20 грн., - одержувач ПП "Корунд" (а.с.208 т.1),

№ 014197/SAV від 19.06.2011, на суму всього 59515,20 грн., у тому числі вартість товару (цемент) 42300,00 грн., залізничний тариф 7296,00 грн., всього без ПДВ 49596,00 грн., ПДВ 9919,20 грн.; № 014198/SAV від 19.06.2011 на суму всього 59515,20 грн., у тому числі вартість товару (цемент) 42300,00 грн., залізничний тариф 7296,00 грн., всього без ПДВ 49596,00 грн., ПДВ 9919,20 грн., - одержувач ТзОВ ВП "Андріївське"(а.с.217 т.1),

№ 017636/MMV від 06.07.2011, всього на суму 113301,60 грн., у тому числі вартість товару (шифер) 90420,00 грн., залізничний тариф 3998,00 грн., всього без ПДВ 94418,00 грн., ПДВ 18883,60 грн.; № 021652/DMM від 08.08.2011, всього на суму 113409,60 грн., залізничний тариф 4088,00 грн., всього без ПДВ 94508,00 грн., ПДВ 18901,60 грн., - одержувач ПП ОСОБА_12 (а.с.244 т.1, а.с.3 т.2),

№ 022878/MMV від 14.08.2011, всього на суму 119587,20 грн., у тому числі залізничний тариф 6596,00 грн., ПДВ 19931,00 грн.; № 022877/ММV від 14.08.2011, всього на суму 116419,20 грн., у тому числі залізничний тариф 6596,00 грн., ПДВ 19403,20 грн., - одержувач ТОВ "Агрокомплекс" (а.с.16 т.2),

№ 025867/MMV від 07.09.2011, всього на суму 127147,20 грн., у тому числі вартість товару (шифер) 100815,00 грн., залізничний тариф 5141,00 грн., всього без ПДВ 105956,00 грн., ПДВ 21191,20 грн., - одержувач ПП "Корунд (а.с.26 т.2).

Суд вважає, що доводи контролюючого органу, на підставі яких витрати позивача за вищевказаними накладними не визнані в ході перевірки, є необгрунтованими з урахуванням такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін,визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Суд встановив, що 20.05.2011 до ТОВ "Волинь-Шифер" подано заявку ПП "Агентство Союз Гарант" № 20/05 на відвантаження цементу марки ПЦ 1-500 ДО в кількості два вагони по 72 тонни за реквізитами: платник ПП "Агентство Союз Гарант", одержувач ВП "Андріївське", станція призначення Миколаїв Херсонське відділення Одеської залізниці (а.с.201 т.1).

ТОВ "Волинь-Шифер" у зв'язку з наведеним направило 20.05.2011 за № 260 заявку до ВАТ "Івано-Франківськцемент" про відвантаження вищезазначеної кількості цементу до станції призначення Миколаїв, одержувач ТОВ ВП "Андріївське", платник ТОВ "Волинь-Шифер" (а.с.157 т.2).

На операцію з поставки ВАТ "Івано-Франківськцемент" виписано позивачу податкові накладні від 24.05.2011 № 11232, № 11233 (а.с.199,200 т.1).

ТОВ "Волинь-Шифер", придбавши від ВАТ "Івано-Франківськцемент" за накладними № 011765/ММV від 24.05.2011, № 011766/ММV від 24.05.2011 будівельні матеріали, реалізувало їх для свого покупця ПП "Агентство Союз Гарант" відповідно до видаткової накладної № РН-0000602 від 24.05.2011 на суму 114770,40 грн. та видано податкову накладну № 619 від 24.05.2011, яку відобразило в реєстрі виданих податкових накладних за травень 2011, при цьому суд констатує, що кількість та номенклатура придбання відповідають кількості та номенклатурі реалізації (а.с.204,205 т.1). Оплата покупцем ПП "Агентство Союз Гарант" придбаного товару в сумі 114770,40 грн. в травні 2011 підтверджується журналом-ордером і відомістю по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" (а.с.206 т.1).

Фактичне відправлення ВАТ "Івано-Франківськцемент" обумовленої кількості товару одержувачу ТОВ ВП "Андріївське" підтверджене залізничною квитанцією № 35790351 (а.с.202 т.1).

Також судом встановлено, що 17.06.2011 ПП "Агентство Союз Гарант" подано до ТОВ "Волинь-Шифер" заявку на відвантаження цементу в кількості два вагони до станції Миколаїв Херсонського відділення Одеської залізниці, одержувач ВП Андріївське (а.с.220 т.1).

ТОВ "Волинь-Шифер" 17.06.2011 за № 328 подано заявку до ВАТ "Івано-Франківськцемент" про відвантаження двох вагонів цементу по 72 тонни за вищевказаними реквізитами (а.с.162 т.2).

Відповідно до накладних № 014197/SAV від 19.06.2011 та № 014198/SAV від 19.06.2011 ВАТ "Івано-Франківськцемент" поставлено для ТОВ "Волинь-Шифер" 144 тонни цементу та на зазначені операції з поставки виписано позивачу податкові накладні від 19.06.2011 № 14178, № 14177 (а.с.217-219 т.1).

Реалізація ТОВ "Волинь-Шифер" покупцю ПП "Агентство Союз Гарант" цементу в кількості 144 тонни оформлена видатковою накладною № РН-0000872 від 22.06.2011 та виписано податкову накладну на реалізацію № 890 від 22.06.2011, яка відображена в реєстрі виданих податкових накладних за червень 2011 року (а.с.223,224 т.1). Розрахунки ПП "Агентство Союз Гарант" в сумі 119030,40 грн. підтверджуються журналом-ордером та відомістю по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями за червень 2011 року (а.с.225-226).

Також судом встановлено, що 03.03.2011 між ТОВ "Волинь-Шифер" (продавець) та ФОП ОСОБА_16 м. Жмеринка Вінницької обл. (покупець) укладено договір № 11-у купівлі-продажу, предметом якого є шифер 8-ми хвильовий СВ-40/150-1750 (а.с.159 т.2).

30.05.2011 ФОП ОСОБА_16 направлено до ТОВ "Волинь-Шифер" заявку про відправлення одного вагона шиферу 8-ми хвильового виробництва Івано-Франківська на адресу ПП "Корунд" для СПД ОСОБА_16 до станції Жмеринка (а.с.210 т.1).

30.05.2011 ТОВ "Волинь-Шифер" направлено до ВАТ "Івано-Франківськцемент" заявку № 279 про відвантаження одного вагона листів шиферу до станції Жмеринка, одержувач ПП "Корунд" (а.с.160 т.2).

На вказану господарську операцію ВАТ "Івано-Франківськцемент" виписано позивачу накладну №013612/ММV від 31.05.2011 та податкову накладну № 12228 від 31.05.2011 на поставку 2860 листів шиферу (а.с.208,209 т.1).

Реалізація позивачем обумовленої кількості шиферу для СПД-ФО ОСОБА_16 оформлена видатковою накладною № РН-0000673 від 30.05.2011 на суму 135564 грн. та виписано податкову накладну на реалізацію № 662 від 30.05.2011, яку відображено в реєстрі виданих податкових накладних за травень 2011 року (а.с.213,214 т.1).

Проведення розрахунків на суму 135564 грн. підтверджується журналом-ордером та відомістю по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" за травень 2011 року (а.с.215-216 т.1).

Фактична відправка будівельних матеріалів покупцю СПД-ФО ОСОБА_16 залізничним транспортом за реквізитами, вказаними покупцем в заявці, підтверджується залізничною квитанцією про приймання вантажу № 35836436 (а.с.211 т.1).

Також судом встановлено, що 05.09.2011 СПД-ФО ОСОБА_16 направлено до ВАТ "Волинь-Шифер" заявку про відправлення одного вагона шиферу виробництва Івано-Франківська на адресу ПП "Корунд" для СПД ОСОБА_16 до залізничної станції Жмеринка (а.с.28 т.2).

05.09.2011 ТОВ "Волинь-Шифер" за № 568 направлено заявку до ВАТ "Івано-Франківськцемент" про відвантаження одного вагона шиферу за вищевказаними реквізитами (а.с.174 т.2).

На вказану господарську операцію ВАТ "Івано-Франківськцемент" виписано позивачу накладну № 025867/MMV від 07.09.2011 на реалізацію 2860 листів шиферу та податкову накладну № 25537 від 07.09.2011 (а.с.26,27 т.2).

Подальша реалізація позивачем для СПД-ФО ОСОБА_16 шиферу в кількості 2860 листів оформлена видатковою накладною № РН-0001694 від 12.09.2011 на суму 135564 грн. та виписано податкову накладну на реалізацію № 1749 від 12.09.2011, яка відображена в реєстрі виданих податкових накладних за вересень 2011 року (а.с.29,30 т.2). Проведення розрахунків на суму 135564 грн. підтверджується журналом-ордером та відомістю по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" за вересень 2011 року (а.с.33-34 т.2).

Фактична відправка будівельних матеріалів покупцю СПД-ФО ОСОБА_16 залізничним транспортом за реквізитами, вказаними покупцем в заявці, підтверджується залізничною накладною від 07.09.2011 (а.с.31 т.2).

Також судом встановлено, що 11.03.2011 між ТОВ "Волинь-Шифер" (продавець) та СПД-ФО ОСОБА_17 в особі ОСОБА_18, м. Стара Вижва Волинської області (покупець) укладено договір №13-у купівлі-продажу, предметом якого є шифер 8-ми хвильовий 40/150-1750 (а.с.164 т.2).

01.07.2011 СПД-ФО ОСОБА_18 подано до ТОВ "Волинь-Шифер" заявку про відвантаження вагона шиферу на адресу ПП ОСОБА_12 до станції Вижва Львівської залізниці (а.с.247 т.1).

04.07.2011 ТОВ "Волинь-Шифер" подано до ВАТ "Івано-Франківськцемент" заявку за № 358 про відвантаження одного вагона шиферу за вищевказаними реквізитами (а.с.165 т.2).

На вказану господарську операцію ВАТ "Івано-Франківськцемент" виписано позивачу накладну № 017636/MMV від 06.07.2011 на реалізацію 2640 листів шиферу та податкову накладну № 16414 від 06.07.2011 (а.с.244,245 т.1).

Подальша реалізація позивачем для СПД-ФО ОСОБА_18 шиферу в кількості 2640 листів оформлена видатковою накладною № РН-0001030 від 11.07.2011 на суму 120384,00 грн. та виписано податкову накладну на реалізацію № 1057 від 11.07.2011, яка відображена в реєстрі виданих податкових накладних за липень 2011 року (а.с.246,248 т.1). Проведення розрахунків на суму 120384 грн. підтверджується журналом-ордером та відомістю по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" за липень 2011 року (а.с.1-2 т.2).

Фактична відправка будівельних матеріалів покупцю СПД-ФО ОСОБА_18 залізничним транспортом за реквізитами, вказаними покупцем в заявці, підтверджується залізничною накладною (а.с.249 т.1).

Також судом встановлено, що 04.08.2011 ТОВ "Волинь-Шифер" (продавець) укладено договір № 27-у купівлі-продажу з СПД-ФО ОСОБА_19, м. Стара Вижівка Волинської області (покупець) (а.с.167 т.2), при виконанні якого СПД-ФО ОСОБА_20 подав заявку до ТОВ "Волинь-Шифер" на відвантаження одного вагона шиферу для ПП ОСОБА_12 на станцію Вижва Львівської залізниці (а.с.5 т.2).

03.08.2011 ТОВ "Волинь-Шифер" подано заявку за № 460 до ВАТ "Івано-Франківськцемент" на відвантаження одного вагона шиферу за вказаними вище реквізитами (а.с.168 т.2).

На вказану господарську операцію ВАТ "Івано-Франківськцемент" виписано позивачу накладну № 021652/DMM від 08.08.2011 на реалізацію 2640 листів шиферу та податкову накладну № 20253 від 08.08.2011 (а.с.3,4 т.2).

Подальша реалізація позивачем для СПД ОСОБА_20 шиферу в кількості 2420 листів оформлена видатковою накладною № РН-0001411 від 16.08.2011 на суму 113368,40 грн. та виписано податкову накладну № 1457 від 16.08.2011, яка відображена в реєстрі виданих податкових накладних за серпень 2011 року (а.с.6,8 т.2)

Решту придбаного від ВАТ "Івано-Франківськцемент" шиферу по накладній №021652/DMM від 08.08.2011 в кількості 220 листів ТОВ "Волинь-Шифер" реалізовано для СПД-ФО ОСОБА_17 по видатковій накладній № РН-0001410 від 16.08.2011 на суму 10335,60 грн. та виписано податкову накладну № 1456 від 16.08.2011, яка відображена в реєстрі виданих податкових накладних за серпень 2011 року (а.с.6,7,9 т.2).

Проведення розрахунків підтверджується журналом-ордером та відомістю по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" за серпень 2011 по субконто ОСОБА_19 на суму 113368,40 грн. та по субконто ОСОБА_17 на суму 10335,60 грн. (а.с.12-15 т.2).

Фактичне відправлення ВАТ "Івано-Франківськцемент" вагона № 67177402 шиферу для ПП ОСОБА_12 на станцію Вижва Львівської залізниці підтверджене залізничною накладною (а.с.10 т.2).

Також судом встановлено, що 04.03.2011 ТОВ "Волинь-Шифер" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 12-у з СПД-ФО ОСОБА_21, м. Умань (покупець), предметом якого є шифер 8-ми хвильовий СВ-40/150-1750 та хвилястий нефарбований (а.с.171 т.2).

12.08.2011 СПД-ФО ОСОБА_21 подав заявку до ТОВ "Волинь-Шифер" про відвантаження двох вагонів шиферу 8-ми хвильового та безасбестового шиферу до станції Умань отримувач ТОВ "Агрокомплекс" (а.с.20 т.2).

12.08.2011 ТОВ "Волинь-Шифер" подано заявку № 492 до ВАТ "Івано-Франківськцемент" на відвантаження відповідної кількості шиферу за вказаними вище реквізитами (а.с.172 т.2).

На вказану господарську операцію ВАТ "Івано-Франківськцемент" виписано позивачу накладні № 022878/MMV та № 022877/MMV від 14.08.2011 та податкові накладні № 21125, №21124 від 14.08.2011 (а.с.16-18 т.2).

Подальша реалізація позивачем для СПД-ФО ОСОБА_21 шиферу оформлена видатковою накладною № РН-0001473 від 22.08.2011 на суму 246668,40 грн. та виписано податкову накладну № 1530 від 22.08.2011, яку відображено в реєстрі виданих податкових накладних за серпень 2011 року (а.с.19,21 т.2).

Проведення розрахунків підтверджується журналом-ордером та відомістю по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" по субконто ОСОБА_21 за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 (а.с.24-25 т.2).

Фактичне відправлення ВАТ "Івано-Франківськцемент" вантажу до станції Умань для ТОВ "Агрокомплекс" підтверджується залізничною накладною від 14.08.2011 (а.с.22 т.2).

Представник позивача суду пояснив, що покупці ПП "Агентство Союз Гарант", СПД-ФО ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_21 фактичного вантажоодержувача придбаних ними від ТОВ "Волинь-Шифер" будівельних матеріалів визначили самостійно відповідно до поданих заявок, оскільки в них відсутні власні під'їздні колії та відсутні можливості розкредитувати товар і отримати залізничну накладну, а тому такі покупці звернулися до найближчого суб'єкта господарювання з відповідними можливостями. Зазначені доводи позивача суд вважає підставними та враховує.

Таким чином, судом встановлено, що по досліджених вище господарських операціях товар постачався поза складом позивача, а відтак позивач не був учасником операцій з транспортування товару від ВАТ "Івано-Франківськцемент" до вантажоодержувача товару.

Видаткові накладні ВАТ "Івано-Франківськцемент", якими оформлені операції з постачання будівельних матеріалів позивачу, відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять всі належні реквізити, розкривають зміст господарської операції, таким чином є належними первинними бухгалтерськими документами, а відтак належними та допустимими доказами в розумінні статті 70 КАС України, які підтверджують правомірність формування витрат платника податків.

За таких обставин, оформлення позивачем прибуткових ордерів про оприбуткування цементу та шиферу на склад, а саме: № 51 від 24.05.2011, № 55 від 31.05.2011, № 59 від 19.06.2011, № 63 від 30.06.2011, № 67 від 06.07.2011, № 78 від 08.08.2011, № 82 від 14.08.2011, № 83 від 14.08.2011, № 97 від 07.09.2011 (а.с.198,208,217,227,244 т.1, а.с.3,16,26 т.2), хоча фактично товар постачався поза складом позивача, не спростовує правомірності формування позивачем спірних витрат.

Оцінюючи доводи відповідача щодо відсутності у позивача документів, що підтверджують транспортування товару, суд враховує, що під час здійснення зазначених господарських операцій були чинними Правила оформлення перевізних документів, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 в редакції від 01.01.2010, відповідно до п.1.2 яких накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Таким чином, залізнична накладна надається лише одержувачу, а відправнику надається квитанція про приймання вантажу.

З 01.07.2011 набрала чинності нова редакція Правил оформлення перевізних документів, відповідно до п.1.2 яких накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А-4 у трьох примірниках, один з яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення вдається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

З огляду на наведене, оскільки позивач не був учасником господарських операцій з транспортування, відсутність у нього документів щодо транспортування товару не суперечить приписам чинного законодавства.

Та обставина, що в загальну вартість поставки на підставі досліджених вище накладних ВАТ "Івано-Франківськцемент" включено вартість залізничного тарифу, відповідає умовам договору № 41/10-09 ВН від 30.12.2008, відповідно до п.3.3 якого всі витрати, понесені продавцем у зв'язку з завантаженням та відправкою вагона, оплачує покупець. Таким чином, витрати ВАТ "Івано-Франківськцемент" на залізничні перевезення, включені в загальну вартість поставки, позивач відшкодовував правомірно.

За встановлених обставин покликання контролюючого органу на порушення позивачем пункту12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрі СРСР від 15.07.1956 №П-6, за змістом якого приймання продукції по кількості відбувається відповідно до транспортних та супровідних документів відправника, не може бути визнане обгрунтованою підставою для зменшення витрат платника податків, позаяк дослідженими судом первинними бухгалтерськими документами підтверджено реальність руху активів у процесі здійснення господарської операції, а витрати з придбання будівельних матеріалів перебувають в безпосередньому зв'язку з господарською діяльністю позивача відповідно до її основних реєстраційних видів.

Також судом встановлено, що контролюючим органом не визнано витрати ТОВ "Волинь-Шифер" з придбання будівельних матеріалів від ВАТ "Івано-Франківськцемент" за накладними (одержувач товару - ТОВ "Волинь-Шифер"):

№ 017569/OLM від 30.06.2011 на суму 443520,00 грн., у тому числі вартість товару (шифер) 369600,00 грн., ПДВ 73920 грн. (а.с.227 т.1),

№ 024870/OLM від 30.07.2011 всього на суму 524436,00 грн., у тому числі вартість товару (шифер) 437030,00 грн., ПДВ 87406,00 грн.; № 020979/OLM від 29.07.2011 всього на суму 452100,00 грн., у тому числі вартість товару (шифер) 376750,00 грн., ПДВ 75350,00 грн. (а.с.235 т.1),

№ 001009/GSV від 23.01.2012, всього на суму 936522,00 грн., у тому числі вартість товару (шифер) 780435,00 грн., ПДВ 156087,00 грн. (а.с.35 т.2),

№ 003265/GSV від 06.03.2012, всього на суму 1479654,00 грн., у тому числі ПДВ 246609,00 грн.; № 004327/GSV від 19.03.2012, всього на суму 423000,00 грн., у тому числі ПДВ 70500,00 грн.; № 007397/GSV від 11.04.2012, всього на суму 1 145 277,00 грн., у тому числі ПДВ 190879,50 грн.; № 005495/OLM від 26.03.2012, всього на суму 507600,00 грн., у тому числі ПДВ 84600,00 грн., (а.с.45-46 т.2).

Дослідженням вищенаведених видаткових накладних ВАТ "Івано-Франківськцемент", якими оформлені операції з постачання будівельних матеріалів позивачу, встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять всі належні реквізити, розкривають зміст господарської операції, таким чином є належними первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують правомірність формування витрат платника податків.

Придбані ТОВ "Волинь-Шифер" будівельні матеріали оприбутковані відповідно до прибуткових ордерів № 63 від 30.06.2011, № 74а від 30.07.2011, № 1 від 23.01.2012, № 6 від 06.03.2012, № 8 від 19.03.2012, № 13 від 11.04.2012, № 11 від 26.03.2011 (а.с.227,235 т.1, а.с.35,45,46 т.2).

Транспортування товару до ТОВ "Волинь-Шифер" підтверджується дослідженими судом залізничними накладними та відомостями вагонів (а.с.234,239 т.1, а.с.43,44 т.2).

Доводи відповідача щодо відсутності на документах бухгалтерського обліку прізвищ, посад, підписів осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, місця складання документа, - суд оцінює критично та відхиляє, позаяк судом встановлено, що видаткові накладні ВАТ (ПАТ) "Івано-Франківськцемент", якими оформлені операції з постачання будівельних матеріалів позивачу, містять всі належні реквізити, у тому числі підписи відповідальних осіб, зазначено місце складання документа - склад готової продукції постачальника, відомості щодо номенклатури, обсягу та вартості поставки, а відтак обумовлені накладні в достатній мірі розкривають зміст господарських операцій. При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що несуттєві недоліки в оформленні первинного документа не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів, зміни у власному капіталі платника податків мали місце.

З огляду на встановлені обставини, та враховуючи, що товарність досліджуваних господарських операцій податковим органом під сумнів не ставиться, суд вважає, що досліджувані витрати платника податків в загальній сумі 5 720 817 грн. підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні статті 70 КАС України, а відтак підстав для їх неврахування у податкового органу не було.

Також судом встановлено, що ТОВ "Волинь-Шифер" (зберігач) за договором відповідального зберігання №425/10-11 ВН від 01.11.2011 (а.с.36-37 т.2) від ВАТ "Івано-Франківськцемент" (поклажодавець) відповідно до акта № 1 приймання-передачі майна на зберігання від 29.11.2011 (а.с.35 т.2) та прибуткових ордерів № 126 від 01.11.2011, № 128 від 25.11.2011 (а.с.41,42 т.2) прийняв на зберігання листи волокнистоцементні хвилясті нефарбовані ВХ 40/150-8-ВІY-АТ в кількості 22140 листів.

В грудні 2011 року на виконання обумовленого договору та відповідно до акта прийому-передачі № 2 від 26.12.2011 поклажодавець передав, а зберігач прийняв на зберігання листи ВХ 40/150-8-ВІY-АТ в кількості 82950 штук (а.с.53 т.2).

Актом перевірки стверджується, що товар прийнятий та облікований в повному обсязі на зберігання та відображений по бухгалтерському обліку ТОВ "Волинь-Шифер" на позабалансовому рахунку 023 "Товари на зберіганні" в кількості 105090 листів (22140+82950). Проте перевіркою встановлено, що шифер фактично був переданий на зберігання в кількості 99720 листів, податковим органом констатовано нестачу в кількості 5370 листів, при цьому відомості щодо проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей в акті перевірки відсутні.

Судом встановлено, що повернення ТОВ "Волинь-Шифер" майна зі зберігання поклажодавцю оформлене актами № 1 від 23.01.2012 в кількості 22140 листів, № 2 від 26.03.2012 в кількості 56980 листів, № 3 від 11.04.2012 в кількості 25970 листів (а.с.39,47,48 т.2), тобто в загальній кількості 105090 листів, що по кількості відповідає прийнятому на зберігання.

Матеріалами справи стверджено і сторонами не заперечується, що по бухгалтерському обліку ТОВ "Волинь-Шифер" відображено придбання від ПАТ "Івано-Франківськцемент" шиферу в загальній кількості 105090 листів на підставі накладних:

№001009/GSV від 23.01.2012 в кількості 22140 листів на суму 936522 грн., в тому числі ПДВ 156087 грн.; оприбутковано прибутковим ордером № від 23.01.2012; податкова накладна продавця № 681 від 23.01.2012 (а.с.35,40 т.2);

№003265/GSV від 06.03.2012, №004327/GSV від 19.03.2012, №005495/GSV від 26.03.2012 в загальній кількості 56980 листів на загальну суму 2 410 254 грн., в тому числі ПДВ 401709 грн.; товар оприбутковано прибутковими ордерами № 6 від 06.03.2012, № 8 від 19.03.2012, № 11 від 26.03.2012; податкові накладні продавця № 2628 від 06.03.2012, №3280 від 19.03.2012, № 4161 від 26.03.2012 (а.с.45-46,49-52 т.2);

№ 007397/GSV від 11.04.2012 в кількості 25970 листів на суму 1 145 277 грн., в тому числі ПДВ 190879,5 грн.; товар оприбутковано прибутковим ордером № 13 від 11.04.2012; податкова накладна продавця № 5893 від 11.04.2012 (а.с.46,52 т.2).

Представник позивача ствердив, що досліджуваними накладними оформлено придбання ТОВ "Волинь-Шифер" від ПАТ "Івано-Франківськцемент" шиферу ВХ 40/150-8-ВІY-АТ в загальній кількості 105090 листів, які були початково прийняті на відповідальне зберігання, а в подальшому повернуті за актами приймання-передачі.

Позиція податкового органу в даній частині адміністративного спору грунтується на тому, що оскільки ТОВ "Волинь-Шифер" за договором відповідального зберігання прийняв на склад в листопаді-грудні 2011 року, січні-квітні 2012 року не 105090 листів шиферу, а лише 99720 (на 5370 листів менше), відповідно в квітні 2012 року (в момент остаточної передачі майна зі зберігання) неправомірно придбано по накладній № 007397/GSV від 11.04.2012, а в подальшому сформовано витрати, які були включені до рядка 05.1 декларації з податку на прибуток підприємств "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" за II квартал 2012 року на суму 197 348 грн. без ПДВ (5370 листів х 36,75 грн. за 1 лист = 197347,50 грн.), чим порушено пункт 138.4 ст.138 Податкового кодексу України. Відповідно підприємством неправомірно було сформовано та завищено податковий кредит з податку на додану вартість по зазначеній операції в квітні 2012 року на суму 39470 грн. (197348 грн. х 20% = 39469 грн.) по податковій накладній № 5893 від 11.04.2012.

Судом встановлено, що в обгрунтування правомірності сформованих витрат перевіреного періоду платник податків пред'явив до перевірки серед інших документів залізничні накладні ВАТ "Івано-Франківськцемент" на перевезення зазначеного товару, а саме №36773935 від 01.11.2011 та № 36923704 від 25.11.2011 (а.с.41,42 т.2). Разом з тим, відповідно до таких залізничних накладних два залізничні вагони шиферу відправником ВАТ "Івано-Франківськцемент" були відправлені не позивачу до станції Здолбунів, а до станції Сімферополь-вантажний, одержувач ОСОБА_10, та до станції Ковель, одержувач ПП ОСОБА_11

Матеріалами справи стверджено, що ПП ОСОБА_10 звернувся до ТОВ "Волинь-Шифер" з заявкою від 31.10.2011 № 147 про відвантаження шиферу 8-ми хвильового до станції Сімферополь-вантажний, у зв'язку з чим ТОВ "Волинь-Шифер" 31.10.2011 за № 714 подано заявку до ВАТ "Івано-Франківськцемент" про відвантаження листів ВХ 40/150-8 в кількості один вагон за вказаними реквізитами. Реалізація ТОВ "Волинь-шифер" для ПП ОСОБА_10 шиферу в загальній кількості 2730 листів підтверджена видатковою накладною № РН-0002283 від 04.11.2011 на суму 139230 грн., у тому числі ПДВ 23205 грн. Проведення розрахунків підтверджене журналом-ордером і відомістю по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" за листопад 2011 року по субконто ОСОБА_10 на суму 139230 грн. (а.с.203-207 т.2).

Крім цього, судом встановлено, що 23.11.2011 підприємцем ОСОБА_11 подано до ТОВ "Волинь-Шифер" заявку на відвантаження шиферу 8-ми хвильового АТ 40/150 в кількості один вагон до станції Ковель Львівської залізниці, у зв'язку з чим 25.11.2011 ТОВ "Волинь-Шифер" за № 771 подано до ВАТ "Івано-Франківськцемент" заявку на відвантаження товару за вказаними реквізитами. Реалізація ТОВ "Волинь-Шифер" для ПП ОСОБА_11 шиферу в кількості 2640 листів підтверджена видатковою накладною № РН-0002475 від 28.11.2011 на загальну суму 121492,80 грн., в т.ч. ПДВ 20248,80 грн. Проведення розрахунків підтверджене журналом-ордером і відомістю по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" за листопад 2011 року по субконто ОСОБА_11 на суму 121492,80 грн. (а.с.208-212 т.2).

Таким чином, дослідженими судом належними та допустимими доказами підтверджено подальшу реалізацію ТОВ "Волинь-Шифер" шиферу в загальній кількості 5370 листів, придбаного від ВАТ "Івано-Франківськцемент", для контрагентів-покупців ПП ОСОБА_10 та ПП ОСОБА_11, при цьому судом встановлено, що поставка здійснювалась поза складом позивача, від вантажовідправника безпосередньо до покупців позивача. А дослідженою судом відомістю розрахунків з ПАТ "Івано-Франківськцемент" за квітень 2012 року підтверджується відображення витрат по накладній № 007397/GSV від 11.04.2012 в доходах постачальника (а.с.65-66 т.2).

Відповідно до довідки Тисменицької МДПІ від 24.10.2012 № 3602/10/22-40/1761 про результати проведення зустрічної звірки ПАТ "Івано-Франківськцемент" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Волинь-Шифер" за період з 01.04.2011 по 30.06.2011, не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ "Волинь-Шифер" (а.с.111-124 т.2).

З огляду на вищенаведене, висновок податкового органу про те, що до станції Здолбунів обумовлений товар не прибував, відповідає фактичним обставинам справи. Разом з тим, зазначена обставина свідчить лише про порушення ТОВ "Волинь-Шифер" відображення в бухгалтерському обліку операцій з прийняття шиферу на відповідальне зберігання та його подальше повернення для ВАТ "Івано-Франківськцемент", однак не може слугувати доказом нестачі придбаного шиферу в кількості 5370 листів. За встановлених обставин описане порушення не призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість в періоді, охопленому перевіркою. Висновки податкового органу з підстав, наведених в акті перевірки, про завищення витрат за II квартал 2012 року на суму 197348 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 39470 грн. по податковій накладній № 5893 від 11.04.2012 не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженими доказами.

Оцінюючи висновок податкового органу щодо завищення сум показників у р. 05.1 СВ Декларації "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 768 020 грн. відповідно до розрахунку, наведеного в додатку № 10 до акта перевірки (а.с.86 т.1), суд виходить з такого.

Відповідно до п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункті і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Відповідно до п.6 цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи. які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом встановлено, що в порушення вищенаведених приписів нормативно-правового акта податковим органом не зазначено норму податкового законодавства, порушення якої платником податків призвело до завищення витрат на суму 768 020 грн. В додатку № 10 до акта перевірки допущено арифметичну помилку в сторону збільшення, що підтвердив представник відповідача в судовому засіданні.

Податковим органом висновок про завищення собівартості пояснюється тим, що отримані позивачем доходи не покривають витрат. На думку суду, зазначена позиція податкового органу не грунтується на матеріальному закону, з огляду на таке.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Судом встановлено, що розрахунок податкового органу (додаток № 10 до акта перевірки) здійснено на підставі даних бухгалтерського обліку, зокрема рах.901 "собівартість реалізованої готової продукції", 902 "собівартість реалізованих товарів", 701 "дохід від реалізації готової продукції", 791 "результат операційної діяльності" з врахуванням впливу адміністративних витрат - рах.92 "адміністративні витрати" та витрат на збут - рах.93.

Разом з тим, відповідно до п.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

За змістом п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництво товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України адміністративні витрати відносяться до складу інших витрат, та відповідно до п.138.8 цієї статті не входять до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, робіт, послуг.

Крім цього, відповідно до п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України витрати на збут також відносяться до складу інших витрат, а відтак не входять до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, робіт, послуг.

Достовірно підтверджені відомості щодо невизнання доходів позивача від реалізації товарів (робіт, послуг) в перевіреному періоді в акті перевірки відсутні та не надані податковим органом в ході судового розгляду справи. На понесення позивачем витрат, які прямо не пов'язані з виробництвом товарів, податковий орган не вказує.

З огляду на вищенаведене, суд вважає висновок податкового органу про завищення показників у р.05.1 СВ Декларації "Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" на суму 768020 грн. з підстав, наведених в акті перевірки, необгрунтованим та не підтвердженим належними й допустимими доказами.

Перевіряючи висновки податкового органу щодо виявлених порушень при формуванні витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах ТОВ "Волинь-Шифер" з ТОВ "Юнніт", суд встановив, що відповідно до видаткової накладної № РН-000019 від 03.06.2011 позивач придбав піддони в кількості 276 штук на суму 9108 грн. без ПДВ, ПДВ 1821,60 грн. Товар отримано уповноваженою особою позивача за довіреністю № 368 від 03.06.2011, про що зазначено безпосередньо в видатковій накладній (а.с.173 т.1). Видаткова накладна містить всі необхідні реквізити відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На вказану господарську операцію продавцем виписано податкову накладну № 8 від 03.06.2011 на суму 10929,60 грн., в т.ч. ПДВ 1821,60 грн., оформлену відповідно до вимог п.201 ст.201 Податкового кодексу України. На неналежність оформлення податкової накладної податковий орган не вказує, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції не заперечує.

Придбані піддони ТОВ "Волинь-Шифер" оприбутковано прибутковим ордером № 57 від 03.06.2011р. (а.с.173 т.1). Журнал ордер і відомість по рахунку 631 по контрагенту ТОВ "Юнніт" були надані до перевірки, про що зазначено в акті перевірки.

Актом Броварської ОДПІ Київської області Державної податкової служби від 29.10.2012 № 148/22-5/36402240 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Юнніт" (а.с.109-110 т.2) стверджено, що ТОВ "Юнніт" є зареєстрованою юридичною особою, платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 26.05.2011 №100337456, в першому півріччя 2011 року подавало до податкового органу за місцем реєстрації податкову звітність з податку на додану вартість та податку на прибуток. Стан платника, відмінний від "0", податковим органом зареєстровано лише 23.12.2011, відтак покликання відповідача на відсутність за місцезнаходженням, відсутність підтвердження відомостей в будь-який спосіб не впливають на оцінку спірних правовідносин, позаяк такі обставини встановлені податковим органом поза межами періоду господарської операції ТОВ "Юнніт" з позивачем.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За встановлених обставин суд вважає, що спірні витрати та податковий кредит з податку на додану вартість ТОВ "Волинь-Шифер" по господарській операції з ТОВ "Юнніт" сформовані у відповідності до приписів податкового законодавства, на підставі належних первинних бухгалтерських документів і підстав для їх неврахування у податкового органу не було. Відсутність товарно-транспортних накладних не може бути визнано обгрунтованою підставою для невключення до витрат вартості придбаних товарів, оскільки правилами ведення бухгалтерського обліку не передбачено обов'язкового ведення і зберігання товарно-транспортних накладних на перевезення вантажів автомобільним транспортом для підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту. Окрім того, відсутні будь-які відомості щодо залучення до даної господарської операції перевізника.

Доводи податкового органу, що за результатами автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що ТОВ "Юнніт" не задекларовано зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1821,60грн. за червень 2011 року, не дають підстав для зменшення позивачу податкового кредиту за зазначеною господарською операцією, оскільки якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Також судом встановлено, що ТОВ "Волинь Шифер" (замовник) було укладено договір з ТОВ "Епіцентр К" (виконавець) № 4740/90/10 від 25.10.2010 надання послуг по організації просування товарів, предметом якого є надання ТОВ "Епіцентр К" послуг щодо просування товару в регіонах України, а саме розміщення товару на окремих стелажах та площадках виконавця, проведення інформаційного обслуговування товарів, які постачаються замовником, цільового опитування клієнтів, інформування щодо залишку товарів на стелажах гіпермаркету, проведення аналізу рекламно-інформаційної продукції за аналогічними видами продукції, проведення аналізу маркетингових досліджень, формування висновків та рекомендацій (а.с.85 т.2). Відповідно до п.4 договору розмір оплати за послуги по організації та просуванню товару складає 3% з врахуванням ПДВ від суми реалізованого товару, поставленого за договором поставки № 4739/90/10 від 25.10.2010 між замовником та виконавцем, про що зазначено на арк.15 акта перевірки.

На виконання умов договору № 4740/90/10 сторонами складено акт № Ком/01-0004076 від 11.05.2012, відповідно до якого ТОВ "Епіцентр К" проведено послуги по організації просування товарів, загальна вартість послуг 14865,00 грн., без ПДВ 12387,50 грн., ПДВ 2477,50 грн. (а.с.177 т.1). Вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обумовлений акт відповідає, в достатній мірі розкриває зміст господарської операції та підтверджує її здійснення.

ТОВ "Епіцентр К" виписано позивачу належно оформлену податкову накладну №17692/001 від 11.05.2011, номенклатура поставки - послуги по організації просування товарів, на суму 14865 грн., у т.ч. ПДВ 2477,50 грн. (а.с.176 т.1).

Заперечуючи формування витрат в сумі 12387,50 грн. та податкового кредиту 2477,50 грн., податковий орган покликається на те, що перевіркою встановлено, що згідно з оборотно-сальдовою відомістю позивача по рах.361 "Розрахунки з покупцями та замовниками" за перше півріччя 2012 ТОВ "Епіцентр К" не значиться, отже, визначити розмір оплати послуги ( 3% від суми реалізованого товару ) не можливо.

Зазначені доводи податкового органу не відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи, з таких підстав.

Представники позивача пояснили, що ТОВ "Волинь-Шифер" було поставлено для реалізації для ТОВ "Епіцентр К" в І кварталі 2011 року, тобто за межами періоду, охопленого даною перевіркою. Зазначені обставини підтверджені журналом-ордером і відомістю по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" по субконто "Епіцентр К" гіпермаркет за період з 01.01.2011 по 30.06.2012 (а.с.179-180 т.1) та не заперечуються податковим органом. Таким чином, судом встановлено, що поставка товару позивачем для обумовленого контрагента в І півріччі 2012 року не здійснювалась. Однак, зазначена обставина не дає підстав для неврахування витрат та податкового кредиту по наданню послуг ТОВ "Волинь-Шифер" в травні 2012 року, позаяк відповідно до умов договору № 4740/90/10 від 25.10.2010 розмір оплати за послуги визначається не від суми реалізованого позивачем для ТОВ "Епіцентр К" товару, як помилково трактує податковий орган, а в відсотковому відношенні до суми реалізованого товару, попередньо поставленого позивачем на реалізацію. Таким чином, після реалізації ТОВ "Епіцентр К" продукції позивача, за надані послуги були виставлені рахунки в листопаді 2011 року, оплачені позивачем в травні 2012 року. Відтак формування позивачем спірних витрат в першому півріччі 2012 року відповідає пп.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України, відповідно до приписів якого витрати на збут включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а зокрема: г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Витрати платника податків перебувають в безпосередньому зв'язку з його господарською діяльністю, спірний податковий кредит підтверджений належно оформленою податковою накладною, а відтак сформовані ТОВ "Волинь-Шифер" правомірно.

На аркуші 20 акта перевірки зазначено, що перевіркою відображеного у рядку 06.6 Декларацій "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду" за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 в сумі 2 418 628 грн., в тому числі за ІІ-ІV квартали 2011 року - 1828644 грн., за І півріччя 2012 року (в розмірі 25% значення 2011 року) - 589984 грн., встановлено, що причиною декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування є нарахування амортизаційних відрахувань, наявність постійних витрат при коливанні обсягів реалізації та діяльності підприємства не на повну потужність.

Проведеною вибірковою перевіркою відображеного показника за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 в сумі 2418628 грн. встановлено, що враховуючи порушення, викладені в п.3.1.3 акта перевірки, значення рядка 06.6 Декларацій за перше півріччя 2012 буде становити 0 грн.

Отже, в порушення п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України завищено значення р.06.6 Декларацій "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду" за І півріччя 2012 року на 589 984грн. , в т.ч. за І кв. 2012 року на 589 984грн.

Оцінюючи вищевказаний висновок податкового органу, суд враховує, що відповідно до пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України "Перехідні положення" пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується:

у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення;

у 2012-2015 роках таким чином:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 1 січня 2012 року є від'ємне значення (з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат:

звітних (податкових) періодів починаючи з I півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від'ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних податкових періодах.

Враховуючи, що в ході судового розгляду адміністративної справи порушення, описані в акті перевірки (р.3.1.1, 3.1.2), щодо заниження ТОВ "Волинь-Шифер" доходів та завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, не знайшли свого підтвердження, суд вважає, що об'єкт оподаткування перевіреного періоду визначений позивачем правомірно

Відтак, відповідно до приписів вищевказаної норми Податкового кодексу України ТОВ "Волинь-Шифер" правомірно включено у рядок 06.6 Декларації "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду" у розмірі 25 відсотків від суми від'ємного значення, що виникло станом на 01.01.2012, в сумі 589984 грн. З урахуванням наведеного, доводи податкового органу, що зазначений показник дорівнює нулю, суд вважає безпідставними.

Представник позивача пояснив причини збитковості тим, що в 2010 році було введено в експлуатацію лінію виробництва бетонних виробів для будівництва та налагоджено випуск бетонних вібропресованих виробів, однак у зв'язку з низьким попитом на даний вид продукції не вдається вийти на повну потужність обладнання. Таким чином, збитковий фінансовий результат, який утворився впродовж 2010 року, при сумі доходів від всіх видів діяльності 30 млн.грн., викликаний низькими обсягами виробництва та реалізації продукції.

Вказані пояснення підтверджені дослідженими доказами, а саме: актом готовності об'єкта до експлуатації № 258 від 01.06.2010, сертифікатом відповідності РВ 000258 від 30.06.2010 на будівництво технологічної лінії по виробництву вібропресованих виробів (а.с.190,191-194 т.1), судом враховуються.

З огляду на вищенаведене, суд вважає безпідставним висновок податкового органу про порушення п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України щодо завищення значення р.06.6 Декларацій "Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду" за І півріччя 2012 року на 589 984грн. , в т.ч. за І кв. 2012 року на 589 984грн.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За результатами судового розгляду адміністративної справи суд вважає, що висновки податкового органу про порушення ТОВ "Волинь-Шифер" п.44.1 ст.44, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.п.138.10.3, п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.1 ст.141, п.146.5 ст.146, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України не відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи та не грунтуються на правильному застосуванні норм матеріального закону. Відтак суд вважає відсутніми підстави для зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4087267 грн., донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 640273 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 309597 грн., донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 41292 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 20646 грн., зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 2478 грн.

Податкові повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 15.11.2012 № 1000382340, від 15.11.2012 №1000362340, від 21.01.2013 № 0000072340, від 21.01.2013 № 0000042340 не відповідають критеріям правомірності, установленим в статті 2 КАС України, порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом скасування протиправних рішень суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України судові витрати суд присуджує на користь позивача відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Податкові повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби від 15.11.2012 № 1000382340, від 15.11.2012 №1000362340, від 21.01.2013 № 0000072340, від 21.01.2013 № 0000042340 визнати протиправними та скасувати.

В решті позову відмовити.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дорошенко Н.О.