Постанова № 31605467, 28.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-7877/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" до Київської регіональної митниці, треті особи - Державна митна служба України, Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання нечинним рішень, стягнення суми надмірно сплаченого ПДВ та мита, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовними заявами від 05.06.2012 р. № 132, 133, від 26.06.2012 р. № 155 до Київської регіональної митниці, треті особа 1 - Державна митна служба України та третя особа 2 - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві.

Відповідно до статті 116 Кодексу адміністративного судочинства України позовні вимоги ТОВ «Нікея ЛТД» були об'єднанні в одне провадження. З урахуванням об'єднання позовних вимог та зміни позовних вимог ТОВ «Нікея ЛТД» просили визнати протиправним та скасувати рішення Державної митної служби України від 27.04.2012 р. № 15/2-15.2-1/785 та від 13.06.2012 р. № 15/1-15.2-1/1067, нечинними рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/011900/1 від 16.03.2012 р. в частині визначення митної вартості світильників загального призначення для освітлення суспільно-адміністративних та складських приміщень, які закріплюються на стелі або на стіні, призначених для використання з люмінесцентними лампами, №100190000/2012/311981/1 від 26.04.2012 р. в частині визначення митної вартості світильників загального призначення для освітлення суспільно-адміністративних та складських приміщень, які закріплюються на стелі або на стіні, призначених для використання з люмінесцентними лампами, № 100000003/2012/012099/2 від 23.03.2012 р. в частині визначення митної вартості для ламп газорозрядних люмінесцентних трубчастих загального освітлення, стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених сум мита та податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2012 року та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛДТ" - задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2012 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» під час митного оформлення товару (світильників загального призначення для освітлення суспільно - адміністративних та складських приміщень, які закріплюються на стелі або стіні, призначених для використання з люмінесцентними лампами, ламп газорозрядних люмінесцентних трубчастих загального освітлення) не було надано митному органу усіх документів, запитуваних митним органом, а саме: копію ВМД країни відправлення від виробника, калькуляцію виробника тощо. Окрім того, позивачем не надано відомостей для підтвердження переміщення товару між Гдинею та Гданськом, що підтверджує обґрунтованість сумнівів митного органу про заниження митної вартості товару.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції оскільки він суперечить нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, між ТОВ «Нікея-ЛТД» (покупець) та компанією «ELECTRUM LIMITED» (продавець) укладено контракт поставки товарів № NK2010/1 від 07.09.2010 р. У пункті 1 зазначеного контракту передбачено, що продавець продає, а покупець купує електротехнічну продукцію (далі - товар), вказану в інвойсах, які є невід'ємною частиною даного контракту. Згідно підпункту 4.1 пункту 4 зазначеного контракту ціна товару по цьому контракту встановлена в доларах США згідно інвойсів, які є невід'ємною частиною даного контракту.

Так, на виконання контракту № NK2010/1 від 07.09.2010 р. позивач за вантажною митною декларацією (далі -ВМД) № 100190000/2012/311819, поданою до митного органу 12.03.2012 р., заявив до митного оформлення товари - лампи газорозрядні (торгівельна марка ELECTRUM , виробник ELECTRUM LIMITED та YIZHENG KARMAL LIGHTING ELECTRONICS CO. LTD, країна виробництва Китай), за ВМД № 100190000/2012/311567, поданою до митного органу 06.03.2012 р., товар - світильники загального призначення для освітлення суспільно-адміністративних та складських приміщень та світильники загального призначення для освітлення відкритих громадських майданчиків або доріг (торгівельна марка ELECTRUM , виробник ELECTRUM LTD, країна виробництва Китай), за ВМД № 100190000/2012/316208 товари - світильники загального призначення для освітлення суспільно-адміністративних та складських приміщень та електромагнітні дроселі (торгівельна марка ELECTRUM, виробник ELECTRUM LIMITED, країна виробництва Китай).

Позивач заявив митну вартість товару за методом визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тобто за першим методом визначення митної вартості товарів, та подав декларації митної вартості ДМВ-1 № 100190000/2012/311819 від 12.03.2012 р., № 100190000/2012/311567 від 06.03.2012 р., № 100190000/2012/316208 від 18.04.2012 р.

Згідно із вимогами пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 (чинна на момент виникнення правовідносин, втратила чинність 01.06.2012 р.), на підтвердження заявленої митної вартості позивачем були надані документи, які зазначені в графі 44 ВМД, зокрема контракт поставки товарів № NK2010/1 від 07.09.2010 р. з додатками до нього та інвойси.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості митним органом було здійснено порівняння заявленої позивачем митної вартості товарів із митною вартість товарів, митне оформлення, яких вже здійснено, та дані про які містяться в ціновій базі ЄАІС Держмитслужби.

Так, під час дослідження документів, поданих для митного оформлення товарів, було виявлено наступне: у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 006565 товар прямує з міста Гдиня (Польща) до міста Київ, при цьому інформація про шлях товару з Китаю до Польщі відсутня. Відповідно до коносаментів № SHASEA080129 від 24.01.2012 та № SHASEA080128 від 24.01.2012 товар позивача прямував від Шанхаю (Китай) до Гданська (Польща), проте відсутні документи щодо переміщення товару між Гдинею та Гданськом. Отже, сумніви щодо заниження митної вартості товарів є обгрунтованими.

У зв'язку із зазначеним вище та згідно із пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766, для підтвердження заявленої митної вартості товарів митний орган витребував у позивача додаткові документи, перелік яких зазначений на ДВМ-1 № 100190000/2012/311819 від 12.03.2012 р., № 100190000/2012/311567 від 06.03.2012 р., № 100190000/2012/316208 від 18.04.2012 р.

Згідно із записом на ДВМ-1 № 100190000/2012/311567 від 06.03.2012 р. у позивача було витребувано прайс-листи, каталоги, прейскуранти; копію ВМД країни відправлення від виробника; документи про якісні характеристики товару; калькуляцію виробника; експертний висновок щодо якісних та вартісних характеристик товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; відповідну бухгалтерську документацію (платіжні доручення, оплата при попередніх митних оформленнях, видаткові, податкові накладні при продажу товару на території України).

16.03.2012 р. Листом № 48 подані додаткові документи, проте позивачем не надано калькуляції виробника товару, вантажної митної декларації країни відправлення та експертного висновку щодо якісних та вартісних характеристик товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. На зазначеній вище декларації митної вартості декларантом зроблено запис про неможливість подання додаткових документів у повному обсязі.

Згідно із записом на ДМВ-1 № 100190000/2012/311819 від 12.03.2012 р. у позивача було витребувано проплату за дану партію товару або/та проплату за аналогічні або подібні товари минулих поставок, прайс-листи фірми виробника, копію ВМД країни відправлення, податкові та видаткові накладні на аналогічні чи подібні товари, інші документи за бажанням декларанта.

22.03.2012 р. позивач листом № 58 надав додаткові документи проте не у повному обсязі, ВМД країни відправлення надана не була.

Згідно із записом на ДМВ-1 № 100190000/2012/316208 від 18.04.2012 р. у позивача було витребувано прайс-листи від виробника, банківські документи на оплату 20% (передоплати), податкові та видаткові накладні, калькуляцію виробника, копію ВМД країни відправлення та експертний висновок щодо якісних та вартісних характеристик товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

24.04.2012 р. позивач листом № 76 надав додаткові документи проте не у повному обсязі, ВМД країни відправлення та калькуляція фірми виробника надані не були.

Про ознайомлення декларанта із переліком документів, які вимагались митним органом свідчать записи на деклараціях митної вартості.

Так, через неподання позивачем повного пакету документів, який вимагався митним органом, з метою запобігання заниження митної вартості і зменшення надходження платежів до Державного бюджету України та на підставі пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, Київська регіональна митниця визначила митну вартість товарів на підставі наявних у неї відомостей та прийняла рішення про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/011900/1 від 16.03.2012 р., №100190000/2012/311981/1 від 26.04.2012 р., № 100000003/2012/012099/2 від 23.03.2012 р.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно із рішенням про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/011900/1 від 16.03.2012 р. митну вартість товару № 1/1 (світильники загального призначення для освітлення суспільно-адміністративних та складських приміщень, які закріплюються на стелі або на стіні) скориговано з 28295,94 до 48691,20 доларів США, а за одиницю товару -з 4,46 до 7,68 долара США.

Згідно із рішенням про визначення митної вартості товарів №100190000/2012/311981/1 від 26.04.2012 р. митну вартість товару № 1/1 (світильники загального призначення для освітлення суспільно-адміністративних та складських приміщень, які закріплюються на стелі або на стіні) було скориговано з 12314 до 17795,55 доларів США, а за одиницю товару -з 3,08 до 4,45 долара США.

Згідно із рішенням про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/012099/2 від 23.03.2012 р. митна вартість товару №1/1 (лампи газорозрядні люмінесцентні трубчасті для загального освітлення двоцокольні з термокадотом 220 В: 15 W, 18W, 30 W, 36 W) скоригована з 23487 доларів США до 70200 доларів США, а за одиницю товару з 0,36 до 1,08 долара США, товару № 6/1 (лампи газорозрядні люмінесцентні трубчасті для загального освітлення двоцокольні з термокадотом 220В: 36 W, 58 W) -з 10236 до 31900 доларів США, а за одиницю товару з 0,47 до 1,45 долара США.

У митному оформленні товарів за № 100190000/2012/311819 від 12.03.2012 р., № 100190000/2012/311567 від 06.03.2012 р., № 100190000/2012/316208 від 18.04.2012 р. було відмовлено у зв'язку із прийняттям митним органом оскаржуваних рішень про визначення митної вартості товарів та неможливістю внесення змін до ВМД.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України від 11.07.2002 р. № 92-IV, пункту 8 Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби від 17.03.2008 р. № 230, товари були випущені у вільний обіг за ВМД № 100190000/2012/317486 від 28.04.12 р., № 100190000/2012/312962 від 21.03.12 р., № 100190000/2012/313894, а позивачу були надані гарантійні зобов'язання шляхом сплати до Державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Для підтвердження заявленої митної вартості товарів листом від 16.03.2012 р. № 48, від 22.03.2012 р. № 58, 59, від 24.04.2012 р. № 75 позивач надав лише частину додаткових документів, які витребовував митний орган.

Так, для підтвердження митної вартості товару, задекларованої за ДМВ-1 № 100190000/2012/311819 від 12.03.2012 р. не надано копії ВМД країни відправлення, а за ДМВ-1 № 100190000/2012/311567 від 06.03.2012 р., № 100190000/2012/316208 від 18.04.2012 р. - калькуляції та копії ВМД країни відправлення.

Також варто зазначити, що для надання роз'яснень щодо механізму визначення митної вартості товарів, 06.04.2012 р. була проведена зустріч керівництва сектору по контролю за правильністю визначення митної вартості відділу митних платежів Київської регіональної митниці з представником позивача, результати цієї зустрічі закріплені в протоколі від 06.04.2012 р. В даному протоколі чітко визначена можливість подання додаткових документів позивачем протягом строку гарантійного зобов'язання, за результатами їх розгляду оскаржувані рішення митний орган пообіцяв переглянути.

Скориставшись правом на оскарження рішень про визначення митної вартості до митного органу вищого рівня, наданим пунктом 17 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, позивач звернувся із скаргами до Державної митної служби України від 27.03.2012 р. № 61, від 29.03.2012 р. № 63, № 64, від 30.03.2012 р. № 67 та № 70.

Листом від 27.04.2012 р. № 15/2-15.2-1/785 Державна митна служба України повідомила, що митне оформлення товарів за митною вартістю, заявленою позивачем, буде здійснено після надання всіх додаткових документів, які вимагає митний орган.

Обговорюючи правомірність позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до статті 49 Митного Кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного Кодексу України).

Згідно із статтею 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У силу вимог пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю за правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до підпунктів 1.2, 1.9, 1.11 пункту 1 розділу 2 Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - Порядок), контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється шляхом:

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;

- перевірки наявності необхідних для підтвердження митної вартості документів, визначених Порядком декларування.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу вимог частини 3 статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Пунктом 6 Порядку встановлено, що у разі потреби в наданні додаткових документів посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, у графі "Для відміток митного органу" ДМВ (або у випадках, коли вона не подавалась - на зворотному боці Інформаційного аркуша митного контролю товарів за ВМД /додаток 1 до Порядку оформлення/ або на звороті запиту /додаток 3 до Порядку оформлення/) робить запис про необхідність подання додаткових документів відповідно до пункту 11 Порядку декларування, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис.

Окрім того, згідно пункту 4 вказаного Порядку, у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У свою чергу, якщо митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу, чи з порушенням інших вимог Митного кодексу України, митний орган відмовляє у прийнятті такої митної декларації (частина 11 статті 264 Митного кодексу України).

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 року та 11.09.2012 року, зокрема в останніх було зазначено: «за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування цим органом переліку документів, передбачених пунктом 11 Порядку №1766, без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, суд дійшов правильного висновку про протиправність рішення цього органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості»;

- ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обгрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Суд залишив в силі рішення нижчестоящих судів, яким позовні вимоги задоволені, в тому числі про стягнення з Державного бюджету податку на додану вартість.

Відповідно до наявних матеріалів справи, позивачем (декларантом) під час митного контролю й митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон було надано митному органу наступні документи:

1) митна декларація;

2) товарно - транспортний документ на перевезення;

3) зовнішньоекономічний договір (контракт) № NK2010/1 від 07.09.2010 року з додатками;

4) рахунок (інвойс).

Як зазначалось раніше, підставою для витребовування у позивача (декларанта) додаткових документів стало те, що у міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 006565 товар прямує з міста Гдиня (Польща) до міста Київ, при цьому інформація про шлях товару з Китаю до Польщі відсутня. Відповідно до коносаментів № SHASEA080129 від 24.01.2012 та № SHASEA080128 від 24.01.2012 товар позивача прямував від Шанхаю (Китай) до Гданська (Польща), проте відсутні документи щодо переміщення товару між Гдинею та Гданськом.

З даного приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до параграфу 6 статті 5 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1947 р. (ГАТТ), яка є частиною національного законодавства України, кожна сторона повинна надавати товарам, які пройшли транзитом через територію будь-якої іншої сторони, режим не менш сприятливий, ніж режим, який би надавався таким товарам у випадку, якщо б вони транспортувалися з місця походження до місця призначення без проходження через територію такої іншої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.267 МК України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.267 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як вже зазначалось, 07 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» та нерезидентом компанією «ELECTRUM LIMITED» (Гонконг, Китай) був укладений контракт поставки товарів №№С2010/1, згідно з яким компанія «ELECTRUM LIMITED» продає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» купує електротехнічну продукцію, вказану в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту.

Згідно Додаткової угоди №4 від 01.11.2011 р. до Контракту поставки товарів №N0010/1 від 07.09.2010 р. базисні умови постачання - СРТ-Київ, Україна, згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 р.

Відповідно до п.9.3. Вступу до Інкотермс-2000 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 р.), "С"- терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок.

Відповідно до Інкотермс-2000, СРТ (САRRІАGЕ РАID ТО (... named place оf destination) ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення) означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.

Термін СРТ зобов'язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

Поставка товару на умовах СРТ передбачає, що в фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

З урахуванням вищевказаного є незрозумілим доводи відповідача, який саме чином відсутність документів щодо переміщення товару між Гдинею та Гданськом могла вплинути на митну вартість товару.

Ще однією підставою для корегування митної вартості товару стало ненадання позивачем усіх витребовуваних документів, а саме: ВМД країни відправника та калькуляції виробника.

З даного приводу колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із Листів №48 від 16.03.2012 р., №58 від 22.03.2012 р. (вхідний № Київської регіональної митниці №10791/7 від 22.03.2012 р.), №75 від 24.04.2012 р. (вхідний № Київської регіональної митниці №16429/7 від 24.04.2012 р.), позивачем було зазначено про неможливість надання запитуваних документів з обґрунтуванням причин неможливості надання останніх.

Так, як правомірно зазначено позивачем, п.п. 3.16 р. 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973 р. до якої Україна приєдналася 05.10.2006 р. (набула чинності для України 15.02.2011 р.), на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.

Крім того, як відзначено в листі Європейської комісії до Державної митної служби України від 27.03.2008 р.. надання експортної декларації при імпорті є несумісним з міжнародними комерційними стандартами та сучасною митною практикою, може здатися торговим бар'єром. Відповідно до міжнародних митних стандартів, транспортні документи та/або інвойси, але не експортна декларація, мають бути представлені імпортером для підтвердження та перевірки митної декларації. Ці документи містять достатню інформацію, наприклад країна відправлення/призначення, вартість, тощо.

Калькуляція виробника є комерційною таємницею виробника, а тому як таємниця, що охороняється законом, надана бути не могла, оскільки нерезидент - виробник товару «ELECTRUM LIMITED» не надав згоди на подачу цього документа.

Крім того, Методичними рекомендаціями із застосування окремих положень Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженими наказом Державної митної служби України від 19 жовтня 2010 року №1242 „Про забезпечення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів", який є обов'язковим для виконання усіма працівниками митних органів, закріплено, що калькуляція фірми-виробника товару може бути витребувана митним органом, якщо товари ввозяться на митну територію України на виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) купівлі - продажу, сторонами яких є безпосередньо іноземні підприємства-виробники цих товарів та продавець і покупець, пов'язані між собою особи у розумінні Митного кодексу України.

Натомість Компанія «ELECTRUM LIMITED» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікея-ЛТД» як продавець і покупець не є пов'язаними між собою особами у розумінні Митного кодексу України, а тому витребування калькуляції виробника у позивача було протиправним.

Проаналізувавши усі наявні в матеріалах справи документи, колегія суддів приходить до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" повністю підтверджено заявлену митну вартість товару, разом з тим відповідачем, всупереч положенням ч.2 ст. 71 КАС України не доведено правомірності винесення свого рішення.

Разом з тим, колегія суддів вважає неогрунтованими вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування рішень Державної митної служби України від 27.04.2012 р. № 15/2-15.2-1/785 та від 13.06.2012 р. № 15/1-15.2-1/1067 з огляду на те, що Державна митна служба при наданні відповіді на скарги суб'єктам господарювання діє в межах та на підставі норм чинного законодавства, а тому надання відповіді на скаргу (в тому числі й відмову у задоволенні скарги) є власне здійснення суб'єктом владних повноважень власних контролюючих функцій.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2012 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 71, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2012 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікея-ЛТД" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці про визначення митної вартості товарів № 100000003/2012/011900/1 від 16.03.2012 р. в частині визначення митної вартості світильників загального призначення для освітлення суспільно-адміністративних та складських приміщень, які закріплюються на стелі або на стіні, призначених для використання з люмінесцентними лампами.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці №100190000/2012/311981/1 від 26.04.2012 р. в частині визначення митної вартості світильників загального призначення для освітлення суспільно-адміністративних та складських приміщень, які закріплюються на стелі або на стіні, призначених для використання з люмінесцентними лампами.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської регіональної митниці № 100000003/2012/012099/2 від 23.03.2012 р. в частині визначення митної вартості для ламп газорозрядних люмінесцентних трубчастих загального освітлення.

Стягнути з Київської регіональної митниці із коштів Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікея - ЛТД» (код ЄДРПОУ 33546858) надмірно сплачених сум мита у розмірі 26713,80 грн. (двадцять шість тисяч сімсот тринадцять гривень вісімдесят копійок) та податку на додану вартість у розмірі 155881,03 грн. (сто п'ятдесят п'ять тисяч вісімсот вісімдесят одну гривню три копійки).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Є. Пилипенко

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 28.05.2013 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.