Постанова № 31603652, 21.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 травня 2013 року 810/1743/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Горбач М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Максименко Д.Л.,

від відповідача - Щегель Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНГО»

до Київської обласної митниці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНГО» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Київської обласної митниці (далі - відповідач), - про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалами суду від 25.04.2013 було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №16 та №17 від 30.01.2013 (далі - оскаржувані рішення). Позовні вимоги представник позивача обґрунтовував тим, що оскаржувані рішення прийняті всупереч чинному законодавству, зокрема порушення відповідача полягає в тому, що оскаржуваними рішеннями відповідач змінив код товару Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД) після митного оформлення та не маючи правих підстав для перегляду коду після такого митного оформлення.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову. Заперечення проти позову представник відповідача обґрунтовував тим, що після митного оформлення товару законодавство, яким регулюються спірні правовідносини, змінилось і на час винесення оскаржуваних рішень відповідач мав повноваження на перегляд коду УКТЗЕД товару позивача, розмитненого раніше.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

15.01.2013 відповідач за наслідками перевірки склав акт планової виїзної перевірки дотримання позивачем законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.12.2009 по 30.09.2012 №3/13/100000000/31201563 (далі - Акт перевірки). З тексту Акта перевірки слідує, що відповідачем вибірковою перевіркою в напрямку правильності класифікації товару згідно з УКТЗЕД встановлено, що неправильне декларування позивачем коду товарів призвели до порушення вимог Закону України від 05.04.2001 №2371-ІІІ «Про митний тариф України» та Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» у частині визначення бази оподаткування податку на додану вартість (далі - ПДВ) для товарів, які ввозяться на митну територію України та заниження податкового зобов'язання позивачем по сплаті ввізного мита та ПДВ.

Відповідач в Акті перевірки, зокрема, вказав на неправильне декларування позивачем коду гольф-кар марки «Club Car» - позивачем було задекларовано код за УКТЗЕД - 8703 90 1000, за яким законодавством було передбачено 8% ставки ввізного мита, а митний орган застосував до цього товару код за УКТЗЕД - 8703 10 1800, за яким законодавством було передбачено 12% ставки ввізного мита.

Так, вказаний товар, а саме «моторний транспортний засіб спеціального призначення: гольф-кар марки Club Car, у 2009-2012 роках було оформлено відповідачем за вантажними митними деклараціями №109000018/2010/429662 від 19.07.2010, №109000018/2010/429977 від 06.08.2010, №109000018/2010/430700 від 07.10.2010, №125000039/2010/908359 від 10.12.2010, №125000044/2011/140655 від 12.05.2011, №125000044/2011/140876 від 04.07.2011, №125000044/2011/141569 від 09.11.2011, класифіковано позивачем та погоджено відповідачем при митному оформленні за кодом УКТЗЕД - 8703 90 1000.

Відповідач під час перевірки, вважаючи наявними у себе контролюючі повноваження щодо правильності визначених позивачем коду товару у деклараціях після митного оформлення та посилаючись на правила 1,6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, застосував до товару, гольф-кар марки «Club Car», код за УКТЗЕД - 8703 10 1800.

30.01.2013 відповідачем були прийняті оскаржувані рішення. Зазначеними рішеннями відповідач вказав на порушення позивачем Закону України «Про митний тариф» від 05.04.2001, Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 та визначив суми податкових зобов'язань:

- з ПДВ з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 4814,26 грн.;

- з мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання в розмірі 34 710,83 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що оскаржувані рішення були прийняті, зокрема, і в зв'язку зі зміною відповідачем коду товару, гольф-кар марки «Club Car», за УКТЗЕД.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Державної митної служби України №11.1/2-15.1/2143 оскаржувані рішення відповідача були залишені без змін.

Надаючи правову оцінку відносинам, які складають предмет позову у справі, суд виходить з наступного.

Зі змісту позову та пояснень сторін, слідує, що предмет позову складають правовідносини між сторонами з приводу зміни коду товару після митного оформлення під час планової виїзної перевірки, що в свою чергу було підставою для винесення оскаржуваних рішень.

Зміна коду товару відбулась після митного оформлення під час проведення планової виїзної перевірки позивача, під час якої був складений акт перевірки, і за наслідками якої були винесені оскаржувані рішення.

Застосувавши належне законодавство щодо спірних правовідносин, суд прийшов до висновку, що відповідач не мав правових підстав для прийняття оскаржуваних рішень після того, як у 2009-2012 роках допустив пропуск гольф-кар марки «Club Car» на митну територію України, погодившись з кодом УКТЗЕД, визначеним позивачем в митних деклараціях, - 8703 90 1000. Такий висновок слідує з наступного.

Обґрунтовуючи своє право на зміну коду товару за УКТЗЕД, відповідач, як на правову підставу послався на норму п.3 ч.3. ст. 345 Митного кодексу України від 13.03.2012, відповідно до якої митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Також в обґрунтування своїх повноважень відповідач послався на норму ч.4 ст. 69 Митного кодексу України від 13.03.2012, відповідно до якої митний орган наділяється правом самостійно класифікувати товари у разі виявлення під час митного оформлення таких товарів або після нього порушення правил класифікації товарів.

Однак відповідачем при застосуванні норм статей 69 та 345 Митного кодексу України від 13.03.2012, не було враховано норм Перехідних положень цього кодексу.

Відповідно до ч.5 Розділу ХХІ Прикінцевих та перехідних положень, - заходи з митного контролю та виконання митних формальностей, розпочаті та не завершені до дня набрання чинності цим Кодексом, завершуються в порядку та на умовах, які діяли станом на останній день місяця, що настає за місяцем, в якому опубліковано цей Кодекс.

Відповідно до ст.4 Митного кодексу України від 13.03.2012, - митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Із зазначеного визначення слідує, що митний контроль є системою повноважень, які пов'язані з фактом митного оформлення певного товару, і такі повноваження у митного органу виникають при митному оформленні товару і мають триваючи характер протягом терміну, визначеного законодавством.

Таким чином, контролюючі повноваження відповідача щодо правильності визначення коду УКТЗЕД для товару гольф-кар марки «Club Car» виникли при оформленні цього товару відповідно до вантажно-митних декларацій у 2009-2011 роках.

Оскільки, оскаржувані рішення прийняті в порядку виконання контролюючих повноважень, які виникли в 2009-2011 роках, то належним законодавством щодо спірних правовідносин є законодавство, яке діяло станом на останній день місяця, що настає за місяцем, в якому опубліковано цей Кодекс. Таким законодавством є Митний кодекс України від 11.07.2002 №92-ІV.

Відповідно ст.69 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-ІV, - незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Такий контроль здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.

Відповідно ст.313 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-ІV, - митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

При цьому суд, виконуючи вимоги ч.2 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення стосовно подібних обставин та зокрема, обставин митного контролю за ст.69 та щодо виконання статті 313 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-ІV.

Так, відповідно до рішення Верховного Суду України у справі №21-203а12 від 18.09.2012, - «Митний контроль, передбачений ст.69 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-ІV, здійснюється на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи яка його заміщує…Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного оформлення після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митних кордон України було допущено порушення законодавства України та на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує.»

Однак, в судовому засіданні було встановлено, що при винесенні оскаржуваних рішень та зміні коду товарів обставини вищезазначеної обґрунтованої підозри не мали місце, а письмове розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує про застосування контролюючих повноважень щодо позивача у вигляді перевірки - не видавалось.

Окрім того, суд звертає увагу, також, на рішення Верховного Суду України у справі №21-330а12 від 06.11.2012, з якого слідує, що за змістом ст.313 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-ІV, класифікація товарів є виключною компетенцією митних органів. Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватись, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства країни чи міжнародного договору. Проте, у разі, якщо митні органи, приймаючи митну декларацію, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.

Із обставин справи слідує, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення діяв саме в порядку виправлення помилки після сплину тривалого часу після прийняття митних декларацій та пропуску товару на митну територію України та за умови сплати позивачем, як імпортером, передбачених законом податків і зборів за фактом митного оформлення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач змінивши код товару гольф-кар марки «Club Car» та прийнявши оскаржувані рішення в тому числі і у зв'язку з застосуванням іншого коду за УКТ ЗЕД, діяв поза межами повноважень, визначених законодавством. Тому позовні вимоги у даній справі суд вважає правомірними, а оскаржувані рішення такими, що підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.01.2013 № 16 та № 17, прийняті Київською обласною митницею.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 травня 2013 р.