Постанова № 31602853, 30.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 р.Справа № 2-а-5380/10/1570

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішина В.Л.

за участю секретаря судового засідання - Тулби О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень від 11 листопада 2009 року № 0001322300/0 про нарахування податку на прибуток у сумі 922.578,00 грн. та № 0001312300/0 про нарахування податку на додану вартість у сумі 738.065,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що в період з 13 жовтня 2009 року по 21 жовтня 2009 року, Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Мрія» з питань дотримання вимог податкового, за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

За наслідками перевірки було складено акт № 284/23-6010/31094806 від 26 жовтня 2009 року, яким встановлено порушення ТОВ «Мрія» пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

За твердженням позивача, висновок податкового органу, щодо порушення ТОВ «Мрія» пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» є помилковими, оскільки твердження відповідача про відсутність зв'язку з господарською діяльністю робіт, що виконувались ПП «Арарат-Фа» як субпідрядником на виконання робіт договорів позивача з іншими контрагентами є безпідставним. Обґрунтованість віднесення зазначених витрат до складу валових підтверджується договорами, актами приймання виконаних робіт, довідками про їх вартість, податковими накладними. Роботи виконані субпідрядником використовувались позивачем в його г8осподарської діяльності. За таких умов, позивач вважав обґрунтованим віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні виконаних робіт, до складу податкового кредиту за відповідний період.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення, де зазначив, що доводи позову не спростовують висновків акту перевірки, не надано доказів того, що витрати по взаємовідносинах з ПП «Арарат-Фа» пов'язані з господарською діяльністю позивача. Позивачем не враховані форми первинних документів у будівництві, які затверджені наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5. Позивачем не дотримано вимог затверджених форм складання КБ-2в та КБ-3, а розрахунок за роботи здійснено шляхом взаємозаліку. ПП «Арарат-Фа» не мало власних або орендованих фондів, трудових ресурсів для виконання зазначеного обсягу робіт.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду, від 30 березня 2011 року, у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Мрія» відмовлено повністю.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ТОВ «Мрія» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 13 жовтня 2009 року по 21 жовтня 2009 року, Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Мрія» з питань дотримання вимог податкового, за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

За наслідками перевірки було складено акт № 284/23-6010/31094806 від 26 жовтня 2009 року, яким встановлені наступні порушення ТОВ «Мрія»:

- пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 1, п. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, в результаті чого завищено податок на прибуток у розмірі 615.052,00 грн.;

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», ст. 1, п. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року в результаті чого завищено податок на додану вартість на загальну суму 492.043,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки № 284/23-6010/31094806 від 26 жовтня 2009 року, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси прийнято податкові повідомлення-рішення від 11 листопада 2009 року № 0001322300/0, яким ТОВ «Мрія» визначено суму податкового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств у сумі 922.578,00 грн. у тому числі за основним платежем у сумі 615.052,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 307.526,00 грн. та № 0001312300/0, яким ТОВ «Мрія» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 738.065,00 грн. у тому числі за основним платежем 492.043,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 246.022,00 грн.

Судом встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, позивачем укладались договори підряду: від 01.02.2008 року № 8 -з ТОВ «Главстрой», на підставі якого позивач прийняв зобов'язання з улаштування дорожнього покриття по вул. Сонячна (т.1. а.с.60-61), а також додаткова угода до вказаного договору від 10.06.2008 року № 1 (т. 1 а.с.99); від 12.06.2008 року № 12/06 -з ТОВ «Будівельні індустрії», згідно з яким позивач прийняв зобов'язання з виконання будівельних робіт з відновлення частини а/бетонного покриття складу для встановлення RTG (т. 1 а.с.84-87), а також додаткові угоди до вказаного договору № 1 від 23.06.2008 року (т.1. а.с.139), № 4 від 02.07.2008 року (т.1. а.с.131) ; від 19.05.2008 року № 32 -з ТОВ «Арон», відповідно до якого позивач прийняв зобов'язання з будівництва планування території (т. 1 а.с.110-111); від 01.09.2008 року № 58 -з ПП «Промстройсервис», згідно з яким позивач прийняв на себе зобов'язання з виконання робіт з влаштування основи транспортної естакади від 3-ої черги існуючої естакади порту по вул. Кутузова до демпферної площадки, яка проектується підпірні стени ПС-1,2 (т. 1 а.с.161-162).

Поряд з вказаними договорами протягом періоду, який перевірявся, позивач також укладав договори субпідряду з ПП «Арарат-Фа»від 29.04.2008 року № 38 -щодо виконання робіт з улаштування дорожнього покриття ну вул. Сонячна з використанням матеріалів Замовника (т. 1 а.с.208), від 05.06.2008 року № 48/1 -на виконання робіт з встановлення бортових каменів та обойм (т. 1 а.с.218), від 15.06.2008 року № 49 -на відновлення частини покриття відкритого складу для встановлення RTG з використанням матеріалів Замовника (т. 1 а.с.229), від 05.06.2008 року № 48 -на виконання робіт з улаштування дорожнього покриття по вул. Сонячна з матеріалів Генпідрядника (т. 1 а.с.240), від 15.06.2008 року № 53 -на планування території з матеріалів Генпідрядника (т. 1 а.с.245), від 07.05.2008 року № 43 -на виконання робіт з планування території з матеріалів Генпідрядника, (т. 2, а.с.1), від 01.09.2008 року № 71 -на відновлення частини покриття відкритого складу для встановлення козлових контейнерних перевантажників на пневморуху (RTG) на території контейнерного терміналу ДП «ОМТП», улаштування асфальтобетонного покриття (т. 2 а.с.10), від 15.09.2008 року № 73 -на виконання робіт з підготовки транспортної естакади (т. 2 а.с.17).

Витрати на оплату робіт, виконаних за умовами вищевказаних договорів з ПП «Арарат-Фа», позивач відносив до складу валових.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 зазначеного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9. п.5.3. ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Так, на виконання договору від 01.02.2008 року № 8 з ТОВ «Главстрой» (замовник), на підставі якого позивач прийняв зобов'язання з улаштування дорожнього покриття по вул. Сонячна (т.1. а.с.60-61), були складені довідка про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2008 року від 26.05.2008 року (т.1 а.с.63), акт прийомки виконаних підрядних робіт за травень 2008 року від 26.05.2008 року (т.1 а.с.64-66), податкова накладна від 26.05.2008 року № 52 (т.1 а.с.62). Також наявні первинні документи щодо договору субпідряду від 29.04.2008 року № 38 про виконання робіт з улаштування дорожнього покриття на вул. Сонячна з використанням матеріалів замовника, укладеного позивачем з ПП «Арарат-Фа»(т. 1 а.с.208) від 30.05.2008 року (т.1. а.с.209-213).

За умовами того самого договору підряду з ТОВ «Главстрой» (замовник) складені довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2008 року від 27.06.2008 року (т.1 а.с.73), акт прийомки виконаних підрядних робіт за червень 2008 року від 27.06.2008 року(т.1 а.с.74-77), податкова накладна від 27.06.2008 року № 94 (т.1 а.с.72). Аналогічні документи за договором субпідряду з ПП «Арарат-Фа» від 30.06.2008 року (т.1. а.с.218-222).

Відповідно до додаткової угоди до вищевказаного договору № 1 від 10.06.2008 року (т. 1 а.с.99) складені довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2008 року від 27.06.2008 року (т.1 а.с.101), акт прийомки виконаних підрядних робіт за червень 2008 року від 27.06.2008 року (т.1 а.с.102-104), податкова накладна від 27.06.2008 року № 93 (т.1 а.с.100). Аналогічні документи за договором субпідряду з ПП «Арарат-Фа» від 30.06.2008 року (т.1. а.с.241-244).

За умовами договору підряду від 12.06.2008 року № 12/06, укладеного з ТОВ «Будівельні індустрії», згідно з яким позивач прийняв зобов'язання з виконання будівельних робіт з відновлення частини а/бетонного покриття складу для встановлення RTG (т.1 а.с.84-87), складені довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2008 року від 26.06.2008 року (т.1 а.с.89), акт прийомки виконаних підрядних робіт за червень 2008 року від 26.06.2008 року (т.1 а.с.90-92), податкова накладна від 27.06.2008 року № 52 (т.1 а.с.88). а також документи за договором субпідряду з ПП «Арарат-Фа»датуються 30.06.2008 року (т.1. а.с.230-233).

Всі вищезазначені документи приймаються у якості належних та допустимих доказів, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Окрім того, доводи відповідача та суду першої інстанції, що не надання доказів згоди замовника на виконання робіт субпідрядником свідчить про фактичне не виконання робіт зазначених в договорах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки в договорах між позивачем та контрагентами не було зазначено в якій формі (усній або письмовій) зобов'язана бути така згода, а відповідно до первинних документів (актів приймання-передачі виконаних робіт, платіжних доручень) дані роботи були виконанні та прийняти замовником, оплачені, що свідчить про фактичне надання згоди на виконання робіт та їх виконання за зазначеними договорами.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем було сповіщено ТОВ «Главстрой» листом від 05.02.2008 року за вих. № 14 (а.с.211), ТОВ «Арон» листом від 20.05.2008 року за вих. № 48/1 (а.с.212), ТОВ «Будівельні індустрії» листом від 13.06.2008 року за вих. № 28 (а.с.213) та ПП «Промстройсервис» листом від 02.06.2008 року за вих. № 59 (а.с.214). Кожний з листів був завірений відповідним контрагентом ТОВ «Мрія» з погодженням на залучення сторонніх організацій до виконання певних робіт, за умови, що ТОВ «Мрія» несе повну відповідальність за виконання даних робіт.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем ТОВ «Мрія» були всі необхідні законні підстави віднести до складу валових витрат суми витрат, підтверджених вищезазначеними первинними документами, в тому числі витрат за договорами субпідряду.

Що стосується висновків ДПІ стосовно нікчемності правочинів позивача, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п.7.4. статті 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Основною умовою формування податкового кредиту є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Враховуючи, що одним з видів діяльності позивача є надання послуг з виконання будівельних та інших робіт, то операції з їх надання з метою подальшої їх реалізації є діяльністю, направленою на отримання доходу, тобто господарською діяльністю. Окрім того, висновки про нікчемність правочинів, тим більш визнання правочинів нікчемними, відносяться виключно до компетенції судів, а не податкових органів. А тому колегія суддів вважає, що позивачем договори на виконання підрядник та субпідрядник робіт укладалися саме з метою отримання доходу (прибутку), які на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися.

Стосовно того, що ТОВ «Мрія» використовувала форму актів приймання робіт КБ-2В, слід зазначити, що наказ Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» станом на 2008 рік не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому не міг бути обов'язковим для застосування.

Крім того, вказаний Наказ Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002р. № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» був виданий у зв'язку з затвердженням доповнень до Правил визначення вартості будівництва Д. 1.1-1-2000.

В свою чергу, Державні норми будівництва (ДЕН) Д.1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва» були затверджені наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 27.08.2000року №174.

Як зазначено в преамбулі вказаних Державних норм будівництва, вони (ці норми та правила) «встановлюють основні правила визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, об'єктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також: реставрації пам'яток архітектури та містобудування і носять обов'язковий характер при визначенні вартості будов (об'єктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По будовах (об'єктах), будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, ці норми носять рекомендаційний характер, і їх застосування обумовлюється контрактом».

Позивач не здійснював залучення субпідрядників до виконання будівельних робіт на об'єктах, будівництво яких здійснювалося б із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

В Акті відповідача та в його письмових поясненнях не має посилань на документи, якими би підтверджувалось виконання робіт за рахунок державних коштів. У договорах (контрактах) з субпідрядниками сторони передбачали прийняття робіт лише на підставі акту приймання робіт (форма КБ-2в).

В зв'язку з вищезазначеним судова колегія дійшла висновку, що позивач не був зобов'язаний керуватись зазначеними вище ДБН Д.1.1-1-2000 та в свою чергу Наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002р. № 237/5.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів, про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності контрагентом позивача - ПП «Арарат-Фа», що може поставити під сумнів реальність поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності - однак такий висновок є тільки припущенням, крім того, реальність виконання договорів субпідряду відповідачем не заперечується, що було підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості згідно ст. 159 КАС України.

З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, тому, керуючись ст. 202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 194, 195, 196, п.3 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 202, ст. 207, ч. 5 ст. 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» - задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 березні 2011 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія» задовольнити в повному обсязі.

Визнати не чинними податкові повідомлення-рішення від 11 листопада 2009 року № 0001322300/0 про нарахування податку на прибуток та № 0001312300/0 про нарахування податку на додану вартість.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту постанови.

Головуючий: суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.