Ухвала суду № 31602833, 28.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 р.Справа № 1570/1558/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П.при секретаріКапустинській А.М.

за участю сторін: ТОВ «ЗЗВ - 3»Харченко І.Є. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області державної податкової служби на Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Завод залізобетонних виробів - 3„ до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0003122350 від 22.12.2011р. та податкове повідомлення-рішення № 0003132350 від 22.12.2011р., -

встановиЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю „Завод залізобетонних виробів - 3„, звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0003132350 від 22.12.2011р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області державної податкової служби № 0003122350 від 22.12.2011р. та податкове повідомлення-рішення № 0003132350 від 22.12.2011р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Завод залізобетонних виробів - 3„ судові витрати у розмірі 2146,00 грн.

Державна податкова інспекція у Приморському районі міста Одеси Одеської області державної податкової служби не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову суду та винести нову постанову, якою в задоволені позовних вимог позивачу відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Крім того, відповідач посилається на те, що оскаржувана постанова ухвалена без повного і всебічного з'ясування обставин, що мали значення для даної справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 02.11.2011 № 3331, відповідно п.п. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПА України від 08.08.2011 № 475/ДСК «Про відпрацювання підприємств» була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Завод залізобетонних виробів - 3», код ЄДРПОУ 32509291 з питань підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Завод залізобетонних виробів - 3» відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність від 10.10.2006 р. № б/н з ТОВ «Ліберті Л», код 393312558 за серпень 2011 року.

Направлення та копію наказу органу ДПС про проведення документальні позапланової перевірки було вручено під розписку головного бухгалтеру Ільченко Т.В. 15.11.2011 року.

Перевірку проведено з відома директора ТОВ «Завод залізобетонних виробів - 3» - Шелестюка М.В. та в присутності головного бухгалтера - Ільченко Т.В.

За результатами перевірки складено акт № 8598/23-5/32509291 від 24.11.2011р. яким встановлено порушення п.198.1, п.198.3 статті 198 ПК України, ст. 185, пп. 196.1.1. п. 196.1 ст. 196, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого:

- занижено суму ПДВ, яка підлягала нарахуванню до сплати в бюджет за серпень 2011 р. у сумі - 74798 грн.;

- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2011 у сумі - 54118 грн.;

- завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі - 345841 грн. (а/с. 12-20).

10 жовтня 2006 року між ТОВ «ЗАВОД ЗБВ-3» та ТОВ «ДЕВЕЛОПЕРСЬКА КОМПАНІЯ «ЮГСТРОЙ» було укладено договір про спільну діяльність, згідно якого сторони зобов'язуються спільно вчиняти дії без створення юридичної особи, для будівництва багатоквартирного жилого будинку група (секція) «А» за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, 19 (а/с. 184-187).

30.09.2008 року між ТОВ «ЗАВОД ЗБВ-3» та ТОВ «ДК «ЮГСТРОЙ» було ухвалене рішення учасників договору про спільну діяльність від 10.10.2006 p., згідно якого було вирішено укласти Договір генерального інвестування (а/с. 22)

01.10.2008 року між ТОВ «ЗАВОД ЗБВ-3» та ТОВ «ДК «ЮГСТРОЙ» підписаний договір про внесення змін у договір про спільну діяльність від 10.10.2006 р. (а/с. 23-26).

04.08.2009 року між ТОВ «ЗАВОД ЗБВ-3» та ТОВ «ДК «ЮГСТРОЙ», ТОВ «Ліберті Л» підписаний договір про заміну сторони в договорі про спільну діяльність від 10.10.2006 p., згідно якого, ТОВ «ДК «ЮГСТРОЙ» було замінено на ТОВ «ЛІБЕРТІ Л» з переходом усіх відповідних прав та обов'язків к останньому (а/с. 193-195).

Главою 77 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, визначено загальні положення про спільну діяльність.

Згідно із частиною 1 статті 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

ДСД є договором простого товариства у розумінні приписів ЦК України, на який поширюються положення глави 77 ЦК України. Зокрема, частиною 1 статті 1135 ЦК України встановлено можливість ведення справ ДСД його окремими учасниками.

Згідно, підпункту 2 пункту 14 статті 153 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору.

Пунктом 3.1 ДСД, встановлено, що ведення спільної діяльності та її облік за цим договором у повному обсязі здійснюється виключно Заводом.

Підпункту 139 пункту 1 статті 14 ПК України, встановлено, що для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

Отже, ТОВ «ЗАВОД ЗБВ-З» одночасно був одноособовим представником уповноваженим вести його господарську діяльність, як окремої особи та відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час його виконання.

Крім того, Актом звірки від 02.09.2011 року, згідно з умовами договору за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року генеральним інвестором перераховано на рахунок ДСД, вказану у Розділі 9 Договору генерального інвестування від 01.10.2008 року, інвестицію у сумі 3248850,00 грн. Вказана сума була перерахована генеральним інвестором на рахунок ДСД згідно платіжних доручень від 01.08.2011 № 137, від 01.08.2011 № 5262, від 04.08.2011 № 139, від 04.08.2011 № 140, від 05.08.2011 № 142, від 10.08.2011 № 5273, від 11.08.2011 № 5276, від 12.08.2011 № 153, від 12.08.2011 № 5278, від 16.08.2011 № 154, від 17.08.2011 № 5282, від 17.08.2011 № 156, від 18.08.2011 № 158, від 19.08.2011 № 160, від 19.08.2011 № 5287, від 23.08.2011 № 164, від 23.08.2011 № 5288, від 25.08.2011 № 165, від 26.08.2011 № 166, від 29.08.2011 № 170, від 30.08.2011 № 171, від 30.08.2011 №5289, від 31.08.2011 № 175, від 31.08.2011 № 172.

Згідно п. 3 зазначеного акту, у перелічених платіжних дорученнях, вказано помилкову підставу призначення платежу «договір б/н від 10.10.2006 р.» тоді як, повинно бути зазначено «інвестиція згідно з договором генерального інвестування від 01.10.2008 року». Усунення помилки вказаної в п. 3 акту, відбувається одночасно з підписанням акту. Для усунення наслідків зазначеної помилки генеральним інвестором направлено ПАО «Марфін Банк» і ПАО «КБ «Південкомбанк» лист - повідомлення про приведений вказаних підстав призначення платежів, вказаних в п. 2 акта, у відповідність з положенням п. 3 акту. (а/с. 27).

Судом досліджено та надано правову оцінку залученим позивачем в підтвердження здійснення господарських операцій первинним документам, а саме: податкові накладні на перерахування інвестицій під будівництво нежитлових приміщень (продавець - ДСД між ТОВ «ЗАВОД ЗБВ-3» та ТОВ «ЛІБЕРТІ Л», покупець -ТОВ «ЗАВОД ЗБВ-З»);виписка по рахунку ТОВ «ЗАВОД ЗБВ-3» з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року видана ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК»; виписка по рахунку ТОВ «ЗАВОД ЗБВ-3» з 01 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року видана ПАТ «МАРФІН БАНК»; платіжні доручення ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК» видані ТОВ «ЗАВОД ЗБВ-3»; платіжні доручення ПАТ «МАРФІН БАНК» видані ТОВ «ЗАВОД ЗБВ-3» (а/с. 38-89).

Згідно висновків відображених податковим органом у акті перевірки, зазначено, що згідно п. 1.4.2 наказу ДПА України від 18.04.2008 р. № 266 з урахуванням змін, внесених наказами ДПА України від 08.12.2008 р. № 765 та від 30.12.2009 р. № 742, вигодонабувач - суб'єкт господарювання (платник ПДВ) - виробник або отримувач (товарів, послуг), що здійснює господарські операції з використанням вигодоформуючих суб'єктів (у тому числі по ланцюгу поставки товару), діяльність яких спрямовано на отримання податкової вигоди. Оскільки ТОВ «Завод ЗБВ-3» у звітному періоді серпень 2011р. включено суму ПДВ до податкового кредиту у розмірі - 474757, 33грн., та штучно сформовано податковий кредит за рахунок ДСД між ТОВ «Завод ЗЗВ-3» та ТОВ «ЛІБЕРТІ Л», перевіряєме підприємство є вигодонабувачем.

Також ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС, у акті перевірки зазначило, що ДСД між ТОВ «Завод ЗБВ-3» та ТОВ «Ліберті Л» безпідставно нараховує податок на додану вартість на суму інвестиційного внеску, а підприємство ТОВ «ЗАВОД ЗБВ-3» безпідставно в порушення ст. 185, п.п. 196.1.1 п. 196.1 ст. 196, п. 198.6 ст. 198 ПК України включило до складу податкового кредиту вказані суми.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. П. 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладені положення ПК України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, оформлені у встановленому порядку та видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем належним чином оформлені договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства та укладених договорів оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності (а/с. 38-89,152-173).

Отже, господарські операції ТОВ «Завод ЗБВ-3» за договором спільної діяльності та договором генерального інвестування проведені в бухгалтерському та податковому обліках.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

З аналізу вищенаведених норм права та зі змісту наявних у справі первинних документів можна зробити висновок, що всі первинні документи, надані позивачем, відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами за умовами договорів.

Крім того, суд критично ставить до висновків податкового органу щодо перерахування коштів, з зазначенням в призначенні платежу: «інвестиційний внесок, згідно угоди про спільну діяльність б/ н від 10.10.2006р.» за наслідком помилки працівників бухгалтерії ТОВ «ЗАВОД ЗБВ-З», яка була виправлена згідно акту звірки виконання умов договору генерального інвестування від 02.09.2011 року між ТОВ «ЗАВОД ЗБВ-3» та ДСД в особі ТОВ «КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «ВІРЧЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» як на підставу неправомірного нарахування податкового кредиту.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, помилку у призначенні платежу було виправлено шляхом підписання акту звірки від 02 вересня 2011 року.

Вступаючи у майнові правовідносини, суб'єкти підприємницької діяльності мають право, відповідно до статей 43, 44 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ІV (надалі - ГП України), з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України.

Окрім цього, задля реалізації державної політики в сфері розвитку підприємництва, у господарському праві застосовується метод рекомендацій, згідно з яким держава в особі уповноважених органів виконавчої влади регулює діяльність суб'єктів господарювання, надаючи роз'яснення щодо спірних правовідносин.

Порядок виправлення - помилки у реквізиті «Призначення платежу», не визначено нормативно-правовим актом законодавства України.

09.06.2011 року Національним банком України, для врегулювання цього питання, було видано лист «Про виправлення у розрахункових документах» № 25-111/1438-7141.

У цьому листі НБУ, проаналізувавши необхідні нормативно-правові акти, дійшов висновку, що зміна призначення платежу здійснюється виключно за згодою між сторонами переказу, у порядку, узгодженому між ними, що в свою чергу відповідає приписам цивільного законодавства і підтверджується наступним.

Частиною 1 статті 1089 ЦК України встановлено, що за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до частини 2 статті 1090 ЦК України, банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), яка регулює порядок здійснення безготівкових розрахунків, встановлено, що банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів розрахункових документів клієнтів на відповідність вимогам пунктів 2.4 та 2.5 Інструкції та додатку 8 до неї.

Реквізит платіжного доручення "Призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту лише за зовнішніми ознаками (пункт 3.8 Інструкції).

Відповідно до пункту 2.29 Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платник може змінити реквізит "Призначення платежу" до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення.

Після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами переказу без участі банку. Також, законодавством не врегульовано порядок виправлення помилки у реквізиті «Призначення платежу» після зарахування коштів на рахунок отримувача, однак, встановлено, що такі спори вирішуються між сторонами без участі банків.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем виправлено помилку у реквізиті «Призначення платежу», згідно Інструкції якою встановлено, що усі спори, зокрема питання виправлення помилки у реквізиті «Призначення платежу», вирішуються між сторонами, без участі банку шляхом підписання акту звірки від 02 серпня 2011 року

Крім того, ПАТ «КБ «ПІВДЕНКОМБАНК», який здійснював перерахування інвестиційних внесків, вніс зміни до реквізиту «Призначення платежу», зазначивши «інвестиційний внесок згідно договору генерального інвестування від 01.10.2008р.».

Матеріали справи не містять та до суду відповідачем не надано належних у розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказів, які б свідчили проте, що на час здійснення правовідносин позивачем мали місце обставини які свідчили б про те, що ТОВ «Завод ЗБВ-3 »відноситься до категорії «вигодонабувач».

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 р. № 985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 р. за № 1440/18735), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем та його контрагентами господарських операцій, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірних правочинів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій які визначаються контрагента у «ризиковому стані».

В межах зазначеного правочину, позивачем були здійсненні господарські операції, що підтверджується належними копіями первинних документів, які не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, суд критично ставить до висновків податкового органу відображених в акті перевірки № 8598/23-5/32509291 від 24.11.2011 року щодо висновків відділу податкової міліції ДПІ, які було зроблені 20.10.2011 року № 7026/26-53, де встановлено, що ДСД між ТОВ «Завод залізобетонних виробів - 3» та ТОВ «Ліберті Л» у лютому 2011 року та травні 2011 року є «транзитером», через відсутність трудових ресурсів транспортних засобів, зареєстрованих об'єктів нерухомості (складських, виробничих приміщень).

Повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу 1 та п.5.2 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Пунктом 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), встановлено, що: бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична і другі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При проведенні перевірки податковий орган повинен був дослідити повноту відображення в обліку господарських правовідносин позивача з його контрагентом, однак у акті перевірки відсутній аналіз ведення такого обліку на підприємстві позивача.

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість висновків акту перевірки, прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Одеської області державної податкової служби , - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року по справі № 1570/1558/2012, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвалу складено у повному обсязі - 29 травня 2013 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль