Ухвала суду № 31599178, 30.05.2013, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №283/217/13-ц Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В.В.

Категорія 30 Доповідач Косигіна Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Жигановської О.С., Кочетова Л.Г.

при секретарі Капустинській Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малинського комунального підприємства "Благоустрій", третя особа - управління ПФУ у Малинському районі Житомирської області про відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача 24000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконними діями МКП "Благоустрій". Зазначила, що наказом № 188 від 05.06.2012 року її звільнено з роботи за п. 1 ст.40 КЗпП України. Після звільнення вона звернулася до Малинського районного центру зайнятості для надання статусу безробітного та виплати допомоги. Проте, вказана допомога їй не була призначена, оскільки підприємство не сплатило єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Ухвалою Малинського районного суду від 15.03.2013 року притягнуто до участі у справі в якості третьої особи управління ПФУ у Малинському районі (а.с. 44).

Рішенням Малинського районного суду від 09 квітня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 500 грн. на відшкодування моральної шкоди та 229 грн. 40 коп. понесених судових витрат. У задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та їх неповне дослідження, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Зазначила, що суд не взяв до уваги те, що в зв'язку з порушенням відповідачів строку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, їй було відмовлено у виплаті допомоги по безробіттю. Внаслідок цього з 11.07.2012 року до січня 2013 року вона була змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, оскільки залишилася без засобів існування. Крім того, судом в достатній мірі не враховано її стан здоров'я, наявність хвороб та статус інваліда 3 групи.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи, з 20.05.2009 року по 04.06.2012 року працювала комірником Малинського комунального підприємства "Благоустрій", звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ст. 2 КЗпП України працівники мають право на матеріальну допомогу в разі безробіття, яке реалізується внаслідок належного та неухильного дотримання власником (або уповноваженим ним органом) правових норм, що регулюють законодавство, в тому числі в сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (ст. 253 КЗпП України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення", безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Частиною 1 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (в редакції Закону на час виникнення правовідносин) передбачено, що застраховані особи, визнані у встановленому законом порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

З матеріалів справи вбачається, що 04.07.2012 року позивачка зареєструвалася в Малинському міському центрі зайнятості як інвалід, який не досяг пенсійного віку. 05.07.2012 року за результатами обміну даних з ПФУ за останні 12 місяців, що передували початку безробіття ОСОБА_1, було встановлено, що Малинське КП "Благоустрій" не сплатило страхові внески за відпрацьований нею повний період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року в зв'язку із великою заборгованістю по підприємству по сплаті єдиного внеску (а.с. 39-41, 32-33, 49).

11.07.2012 року позивачка отримала статус безробітної, проте їй було відмовлено у виплаті допомоги по безробіттю на підставі ч. 2 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (а.с. 18).

20.12.2012 року ОСОБА_1 проведено нарахування допомоги по безробіттю за період з 11.07.2012 року по 17.12.2012 року в сумі 6311 грн. 88 коп. на підставі поданої форми ОК-7-з пенсійного фонду України про сплату єдиного внеску (а.с. 20).

Отже, оскільки відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасної сплати страхових внесків, права ОСОБА_1 на одержання допомоги на випадок безробіття були порушені, внаслідок чого їй спричинена моральна шкода.

Враховуючи обсяг, характер та тривалість завданих позивачці моральних страждань, вимоги розумності і справедливості, суд першої інстанції з урахуванням п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" за № 4 від 31.03.1995 року (з послідуючими змінами), вимог ст. 23 ЦК України, ст. 237-1 КЗпП України, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та правильно стягнув на користь позивачки 500 грн. на відшкодування моральної шкоди. При цьому, судом було враховано стан здоров'я ОСОБА_1 та те, що вона є інвалідом 3 групи, з 2004 року отримує пенсію по інвалідності. Права позивачки відновлено 20.12.2012 року, після погашення підприємством заборгованості по сплаті єдиного внеску. Також, судом правильно враховано і фінансовий стан відповідача.

Зважаючи на викладене, є безпідставними доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не в достатній мірі врахував стан її здоров'я при визначенні розміру моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Малинського районного суду Житомирської області від 09 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча Судді