Рішення № 31596942, 28.05.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.13 Справа № 914/1572/13

За позовом: Прокурора Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Комунального підприємства „Адміністративно-технічне управління", м.Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

про стягнення 25900грн. 00коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Юрків М.Г.

Представники:

прокурор: Телюк Г.В.

від позивача : Малець Н.М.

від відповідача: не з'явився

Прокурору та представнику позивача роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи. Заяв про відвід судді не поступало.

Суть спору: Позов заявлено Прокурором Залізничного району м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі комунального підприємства „Адміністративно-технічне управління" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 25900грн. 00коп. штрафу за самовільне встановлення конструкцій зовнішньої реклами.

Ухвалою суду від 22.04.2013р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.05.2013р. За клопотанням відповідача в судовому засіданні 21.05.2013р. судом оголошено перерву до 28.05.2013р.

В судовому засіданні 28.05.2013р. представник позивача та прокурор підтримали заявлені вимоги, просять позов задоволити.

Відповідач в продовжене судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки не повідомив, письмового пояснення на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, суд встановив наступне:

18.07.2008р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради (робочий орган), Комунальним підприємством „Адміністративно-технічне управління" (оператор) та ПП Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (користувач) було укладено договір № 190 тимчасового користування місцями, що перебувають в комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, відповідно до п.2.1 якого уповноважений орган надає користувачу у тимчасове платне користування місця, що перебувають у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій зовнішньої рекламиза адресами і на терміни, відповідно до виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами в межах м.Львова, згідно з Правилами розміщення зовнішньої реклами у м.Львові чинними на час видачі дозволів. До вказаного договору, сторонами 18.07.2008р. підписано додаткову угоду № 1

Пунктом 2.2 договору передбачено, що користувач використовує надані місця за цільовим прихначенням, сплачує вартість користування місцями з дня отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами та звільняє у триденний термін місця на яких термін дії дозволу припинений (закінчився).

В п.8. договору № 190 зазаначено, що термін дії договору встановлюється з 18.07.2008р. до 18.07.2013р.

Відповідно до п.3.4.1. договору, відповідач зобов'язувався не встановлювати спеціальні конструкції зовнішньої реклами без дозволу на їх розміщення.

Крім того, згідно п.8.1 Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, затверджених рішенням Львівської міської ради №569 від 21.05.2010р., самовільно встановлені рекламні засоби підлягають демонтажу.

01.02.2012р. відповідачу скеровано вимогу № 23/Р-3-169 Департаменту економічної політики Львівської міської ради, у якій зазначено, що ФОП ОСОБА_1 самовільно встановила три конструкції зовнішньої реклами на проспекті Свободи, 23 у м.Львові, та надано термін до 16.02.2012р. на добровільне усунення порушення, тобто добровільний демонтаж самовільно встановлених конструкцій.

Оскільки станом 16.02.2012р. лише одна рекламна конструкція була демонтована відповідачем, 30.05.2012р. КП „Адміністративно-технічне управління" на підставі наказу Департаменту економічної політики № 5Д від 15.03.2012р. „Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами" було демонтовано два рекламоносії, про що складено акт проведення демонтажу.

Пунктом 5.5 договору №190 передбачено, що у випадку самовільного встановлення спеціальної конструкції, несвоєчасного демонтажу спеціальної конструкції по закінченні терміну дії дозволу або цього договору, користувач (відповідач) сплачує оператору штраф у розмірі 50 гривень за кожен день самовільного встановлення, а конструкція підлягає обов"язковому демонтажу.

Відповідно до представленого суду розрахунку, за період з 16.02.2012р. по 29.05.2012р. сума нарахованого відповідачу штрафу становить 10400грн. 00коп. Відповідачем 31.05.2012р. оплачено вартсіть проведення демонтажу конструкцій в сумі 294грн. 00коп. та забрано демонтовані конструкції зі складу позивача.

Як стверджує прокурор в позовній заяві відповідач, не отримавши дозвіл на розміщення реклами повторно встановив рекламні конструкції на попередніх місцях.

26.07.2012р. відповідачу було скеровано вимогу Департаменту економічної політики Львівської міської ради № 23/Р-3-1971, у якій було зазначено про те, що відповідачем самовільно встановлено дві конструкції зовнішньої реклами на просп. Свободи, 23 у м.Львові та надано термін до 10.08.2012р. на добровільний демонтаж самовільно встановлених конструкцій.

Так як станом на 10.08.2012р. рекламні конструкції добровільно демонтовані відповідачем не були, 25.09.2012р. вказані конструкції були демонтовані КП „Адміністративно-технічне управління" на підставі наказу Департаменту економічної політики № 21 Д від 07.09.2012р. „Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами", про що працівниками позивача був складений акт проведення демонтажу.

Відповідно до п.5.5 договору № 190 відповідачу за період з 10.08.2012р. по 24.09.2012р. нараховано штраф в розмірі 4600грн. 00коп. 30.09.2012р. відповідачем оплачено вартість проведення демонтажу конструкцій в сумі 168грн., забрано демонтовані конструкції зі складу позивача та встановлено на попередніх місцях без відповідного дозволу на їх розміщення.

07.11.2012р. відповідачу Департаментом економічної політики Львівської міської ради скеровано вимогу № 23/Р-3-3142 у якій зазначено, що ФОП ОСОБА_1 самовільно встановила дві конструкції зовнішньої реклами на проспекті Свободи, 23 у м.Львові та надано термін до 08.11.2012р. на добровільне усунення порушення, тобто добровільний демонтаж самовільно встановлених конструкцій.

Оскільки станом на 08.11.2012р. рекламні конструкції відповідачем добровільно не демонтовано, 26.11.2012р. КП „Адміністративно-технічне управління" демонтовано рекламні носії на підставі наказу Департаменту економічної політики №30 Д від 16.11.2012р. „Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами", про що працівниками позивача був складений акт проведення демонтажу.

Керуючись п.5.5 договору № 190 прокурор просить стягнути за період з 08.11.2012р. до 25.11.2012р. штраф в розмірі 1800грн. 00коп. 30.09.2012р. відповідачем оплачено вартість проведення демонтажу конструкцій в сумі 168грн., забрано демонтовані конструкції зі складу позивача та встановлено на попередніх місцях без відповідного дозволу на їх розміщення.

27.11.2012р. відповідачем сплачено вартість проведення демонтажу конструкцій в сумі та забрано демонтовані конструкції та знову встановлено на пр.Свободи,23 у м.Львові без отримання відповідного дозволу.

17.12.2012р. відповідачу Департаментом економічної політики Львівської міської ради скеровано вимогу №23/Р-3-3761 у якій було зазначено про те, що відповідачем самовільно встановлено дві конструкції зовнішньої реклами на просп. Свободи, 23 у м.Львові та надано термін до 22.12.2012р. добровільно усунути порушення та демонтувати самовільно встановлені конструкції.

Так як, станом на 22.12.2012р. рекламні конструкції відповідачем добровільно демонтовані не були, 06.02.2013р. КП „Адміністративно-технічне управління" демонтовано рекламні носії на підставі наказу Департаменту економічної політики № 3 Д від 18.01.2013р. „Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами", про що працівниками позивача було складено акт проведення демонтажу.

На підставі п.5.5 договору № 190 відповідачу за період з 22.12.2012р. по 05.02.2013р. нараховано штраф в розмірі 4600грн. 00коп. Відповідачем сплачено вартість проведення демонтажу конструкцій в сумі 220грн.50коп., забрано демонтовані конструкції зі складу позивача та в черговий раз встановлено на попередніх місцях без відповідного дозволу на їх розміщення.

26.02.2013р. відповідачу Департаментом економічної політики Львівської міської ради скеровано вимоги № 23/Р-3-590 та №23/Р-3-594 у яких зазначено, що ФОП ОСОБА_1 самовільно встановлено п»ять конструкцій зовнішньої реклами на проспекті Свободи, 23 у м.Львові та надано термін до 03.03.2013р. на добровільний демонтаж самовільно встановлених конструкцій.

Оскільки станом на 03.03.2013р. рекламні конструкції відповідачем добровільно демонтовано не було, 20.03.2013р. КП „Адміністративно-технічне управління" рекламні носії було демонтовано на підставі наказу Департаменту економічної політики № 10 Д від 01.03.2013р. „Про демонтаж самовільно встановлених конструкцій зовнішньої реклами", про що працівниками позивача був складений відповідний акт.

Керуючись п.5.5 договору № 190 прокурор просить стягнути за період з 03.03.2013р. до 20.03.2013р. штраф в розмірі 4500грн. 00коп.

З огляду на викладене, прокурор та позивач просять суд стягнути з відповідача 25900грн. 00коп. штрафу за самовільне встановлення конструкцій зовнішньої реклами.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Розміщення реклами у м.Львові здійснюється на підставі дозволів на розміщення реклами, виданих виконавчим комітетом Львівської міської ради, як це передбачено ст.16 Закону України "Про рекламу" та Правилами розміщення реклами у м.Львові, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про рекламу", розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003р. №2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами", зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами рад відповідно до цих правил.

Згідно п.п. 3.4.1, 3.4.3 Правил розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, затверджених рішенням Львівської міської ради №569 від 21.05.2010р., КП "Адміністративно-технічне управління" у межах своєї компетенції здійснює нагляд за дотриманням підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності, та фізичними особами встановленого Законом України "Про рекламу", Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, Правилами розміщення зовнішньої реклами у м.Львові, порядку розміщення, утримання та експлуатації рекламних засобів; за результатами нагляду за станом зовнішньої реклами інформує відповідним поданням орган місцевого самоврядування про рекламні засоби, що підлягають примусовому демонтажу, готує проект наказу про примусовий демонтаж та здійснює демонтаж рекламних засобів.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ч.4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виявивши самовільно встановлені конструкції, Департамент економічної політики Львівської міської ради скерував відповідачу вимоги № 23/Р-3-169 від 01.02.2012р., № 23/Р-3-1971 від 26.07.2012р., №23/Р-3-3142 від 07.11.2012р., №23/Р-3-3761 від 17.12.2012р., №23/Р-3-590 від 26.02.2013р., №23/Р-3-594 від 26.02.2013р. про усунення даного правопорушення з терміном добровільного виконання.

Наказами Департаменту економічної політики ЛМР №25Д від 15.03.2012р., №21Д від 07.09.2012р., №30Д від 16.11.2012р., № 3Д від 18.01.2013р., №10Д від 01.03.2013р. зобов'язано позивача демонтувати самовільно встановлені конструкції зовнішньої реклами відповідача за адресою: м.Львів, просп. Свободи, 23 у м.Львові.

Відповідно до актів проведення демонтажу спеціальних конструкцій (копії долучено до матеріалів справи), самовільно встановлені спеціальні конструкції за адресою: м.Львів, пр.Свободи, 23 демонтовано.

Як встановлено п.5.5 договору №190, у випадку самовільного встановлення спеціальної конструкції, не своєчасного демонтажу спеціальної конструкції по закінченні терміну дії дозволу або цього договору, користувач (відповідач) сплачує оператору штраф у розмірі 50 гривень за кожен день самовільного встановлення, а конструкція підлягає обов"язковому демонтажу.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що прокурором та позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачем при наданому йому праві та можливостях не подано заперечення стосовно заявлених вимог та доказів погашення боргу, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 611 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230, 231 ГК України, ст.ст.33,34,43,44, 49, 82,84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Адміністративно-технічне управління", м.Львів, вул.Сахарова, 42 (ідентифікаційний код 13804591) 25900грн. 00коп. штрафу за самовільне встановлення конструкцій зовнішньої реклами. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету 1720грн. 50коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 01.06.2013р.