Вирок № 31595433, 23.05.2013, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

23.05.2013

Справа №2012/9912/2012

Провадж. №1-кп/639/1/2013

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Кіся Д.П.,

за участю: секретарів - Котлярова Д.О., Нестеровської Л.В.,

прокурора - Старченко Я.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - адвоката ОСОБА_2.,

потерпілого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №2012/9912/2012 (в ЄРДР № 12012220500000001 від 21.11.2012 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шарівка Валківського району Харківської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, офіційно непрацюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, до затримання проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, утримуваного в умовах Харківського слідчого ізолятора УДПС України в Харківській області, раніше засудженого:

03.11.1995 року Валківським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 140 КК України (в ред. 1960 року) до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 45 КК України - засуджено умовно з іспитовим строком на 3 роки;

20.08.1999 року Валківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 140 КК України (в ред. 1960 року) до 3 місяців виправних робіт з утриманням 20 відсотків заробітку;

31.03.2000 року Валківським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 140, ч.1 ст. 145 КК України (в ред. 1960 року) до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 45 КК України - засуджено умовно з іспитовим строком на 3 роки;

17.11.2000 року Валківським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 140 КК України (в ред. 1960 року) до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнений 23.02.2002 року з ВК №117 за відбуттям строку покарання;

22.07.2003 року Зміївським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, 27.11.2006 року на підставі постанови Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.11.2006 року умовно-достроково звільнений від покарання на невідбуту частину 2 місяці 22 дні;

11.03.2010 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи раніше неодноразово засуджений за корисливі злочини, останній раз 11 березня 2010 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки, на шлях виправлення не став і повторно, під час іспитового строку, скоїв новий злочин проти власності, при наступних обставинах:

Так, ОСОБА_1 16.07.2010 року приблизно о 21 годині 00 хв., знаходячись на території літнього кафе, яке розташоване в Жовтневому гідропарку в м. Харкові, побачив на столі, за яким сиділа компанія молодих осіб, мобільний телефон, що знаходився в чохлі, після чого у ОСОБА_1 виник злочинний намір на таємне викрадання зазначеного майна з метою звернення його на свою користь, та ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, розуміючи і усвідомлюючи протиправність свого діяння, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає та вони не будуть помічені, а також тим, що власник телефону ОСОБА_3 залишив своє майно поза межами поля зору, викрав зі столу вищезазначений телефон марки «Нокіа С5-00», вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №1680 від 30.08.2010 року 1013,00 грн., після чого з місця злочину зник, обернувши викрадене майно на свою користь.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 16.07.2010 року після обіду приблизно о 14:00 год. він поїхав відпочивати на річці Уди, з ним були дві дівчини ОСОБА_4 та її подруга, ім'я якої він вже не пам'ятає. При цьому з ОСОБА_4 він мав інтимні стосунки десь на протязі 6 місяців до цього. Засмагаючи на пляжі, він заснув, а коли прокинувся приблизно о 20:00-20:30 годині від того, що гучно грала музика, дівчат поруч не було. В цей час вже почало темніти. При цьому ОСОБА_1 виявив пропажу своєї барсетки, в якій були цигарки, гроші та ключі. Його телефон був у кишені його шортів. Думки, що речі взяли дівчата та зателефонувати їм у нього не виникло. Тоді він зателефонував дружині ОСОБА_5 та попросив щоб вона його забрала, оскільки грошей на проїзд у нього не було. Він сказав дружині, що буде чекати за столом біля літнього кафе, що розташоване на пляжі, адже у нього майже розрядився телефон та він може вимкнутися у будь-який момент, а там багато люду. В наметі кафе гучно грала музика, там знаходилась дискотека. Дружині описав де знаходиться кафе. При цьому він раніше бував на зазначеному пляжі з дружиною у 2007-2008 роках, проте кафе там ще не було. Саме ж кафе складається з одного намету. Інших закладів на тому пляжі немає. Біля намету на вулиці було розташовано три-чотири довгі дерев'яні столи, за лавку одного з яких він сів спиною до столу, в саме кафе - намет він не заходив. За столом сиділа компанія, яка складалась приблизно з шести молодих осіб. Що вони вживали він не знає, оскільки сидів до них спиною, але було чутно, що вони вживали спиртне. Десь через півгодини, коли він збирався вдруге зателефонувати дружині, то виявив, що телефон остаточно розрядився. Через деякий час компанія, що сиділа за столом пішла. О котрій це було він не знає, але помітив, коли встав з лавочки, щоб відвідати туалет. Десь через хвилин 30-40 до нього підійшла ОСОБА_4 та її подруга, сказали, що познайомились з хлопцями та грали з ними в карти. Він запитав чи не брали вони його барсетку. Вони відповіли, що не брали. В цей момент він побачив під лавкою, на якій сидів, на відстані приблизно пів метри мобільний телефон. При цьому підлога була не звичайна, а з покриттям. В момент, коли він знайшов телефон поруч були ОСОБА_4 та її подруга і бачили це. Тоді він майже одразу сказав, що дівчатам краще йти, тому що повинна приїхати його дружина. Ні в кого на території кафе він не цікавився чи загубив хтось телефон. Коли пішли дівчата він також встав з лавки та пішов, достав зі знайденого телефону сім-картку, вставив свою картку та зателефонував дружині, зустрівся з нею та вони поїхали на таксі до ломбарду, де заклали її кільце, а потім на метро додому. Дружині він сказав, що телефон придбав, щоб пояснити відсутність грошей, які в нього вкрали разом з барсеткою. Через декілька днів він продав телефон на ринку біля станції метро «Героїв праці» за 450,00 грн., виручені гроші витратив на придбання продуктів харчування. Всього на лавці він сидів десь годину-півтори - з 20:30-21:00 до 22:00 години.

Таким чином, в силу своєї процесуальної позиції ОСОБА_1 не визнав своєї вини у вчиненні злочину, пояснивши, що телефон він знайшов.

Не дивлячись на невизнання ОСОБА_1 його вини у вчиненні відповідного злочину, остання підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_3 показав суду, що 16.07.2010 року приблизно о 10-11 год. він зі своїми знайомими, серед яких був і ОСОБА_6, пішли на річку Уди в Жовтневий гідропарк святкувати його (ОСОБА_3) День Народження. Їх компанія складалась приблизно з 7 чоловік. На річці відпочивали до вечора, пили пиво. При цьому вони сиділи за столом, що розташований біля намету літнього кафе, розташованого на пляжі. Періодично відлучалися покупатися, але коли ходили купатися хтось залишався доглянути за речами. Останній раз він ходив купатися приблизно о 19:00-20:00 год. Десь о 21.00 початку 22-ої години, коли сиділи за столом він зателефонував комусь та поклав телефон на стіл, а через деякий час приблизно через 10-15 хвилин виявив пропажу телефону. Одразу ж почали шукати телефон, в тому числі під столом та лавочкою, друг зателефонував на його номер, але зв'язку з телефоном не було. Питали у осіб, що знаходились поруч чи не знаходили вони телефон. Також у нього у кишені були гроші, вони не пропали. При цьому їх компанія займала лише частину стола, весь стіл вони не займали. Перед зникнення телефону купатися він не ходив, десь пів години як сидів за столом. Коли виявив пропажу телефону вся компанія сиділа за столом. Ніхто не відлучався. Інші столи були частино заняті. Можливо хтось сідав за їх стіл до зникнення телефону, проте він точно не пам'ятає. Про це йому казав ОСОБА_6. Останній раз він бачив телефон після того як зателефонував комусь та поклав його на стіл. Телефон придбавав за 1600 грн. у магазині, його йому повернули працівники Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області у райвідділі і це точно був його телефон.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що два-три роки тому з ОСОБА_3 та іншими товарищами відпочивали на річці Уди у Жовтневому гідропарку, святкували День Народження ОСОБА_3 Їх було десь 8 чоловік. У вечорі, коли вони сиділи за столом, що розташований біля намету літнього кафе, підійшов незнайомий раніше йому хлопець, який сів за стіл обличчям до компанії напроти нього лівіше на одного чи двох людей. При цьому їх компанія займала майже весь стіл. Він не знав вказаного хлопця, але не придав значення цьому, подумавши, що це знайомий когось з їх компанії. До цього ОСОБА_6 бачив як ОСОБА_3, поспілкувавшись з кимось по телефону, поклав його на стіл. ОСОБА_3 також сидів напроти нього. Незнайома особа находилась через одну людину від ОСОБА_3. Через деякий час він відійшов не на довго, а коли повернувся незнайомого хлопця вже не було. Майже одразу після його повернення ОСОБА_3 виявив пропажу телефону. Всі почали шукати телефон, а також телефонувати на нього, але він не відповідав. Будь-яких дівчат разом з хлопцем та інших сторонніх осіб біля столу він не бачив. При цьому ОСОБА_6 в судовому засіданні по обличчю впізнав в обвинуваченому ОСОБА_1 особу, яка того вечора сідала до них за стіл.

Свідок ОСОБА_6 також зазначив, що мало імовірно, що телефон міг впасти, адже коли він його бачив в останнє він лежав не на краю, а ближче до середини столу.

Крім показань потерпілого та свідка ОСОБА_6, наданих безпосередньо суду, вина ОСОБА_1 також підтверджується наданими суду стороною обвинувачення матеріалами досудового розслідування.

За змістом протоколу відтворення обстановки та обставин подій та фототаблиці до нього від 29.07.2010 року ОСОБА_1 в присутності понятих добровільно в конкретній обстановці на річці Уди показав літнє кафе, де він 16.07.2010 року, сівши за стіл, де також сиділи раніше незнайомі йому особи, скориставшись тим, що один з хлопців залишив поза увагою свій мобільний телефон, здійснив його крадіжку (а. 53-56 т. 1 матеріалів досудового розслідування).

При цьому щодо показань ОСОБА_1 про те, що під час проведення зазначеної слідчої дії він вказував де знайшов відповідний мобільний телефон, то вони спростовуються як підписом обвинуваченого у відповідному протоколі, так і показаннями понятого ОСОБА_8, яка в судовому засіданні, будучи допитана як свідок, пояснила, що влітку 2010 року вдень відпочивала на пляжі, була запрошена працівниками міліції в якості понятого, та хлопець при проведенні слідчої дії показував де він вкрав телефон зі столу.

Постановою помічника прокурора Жовтневого району м. Харкова від 19.01.2011 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно оперуповноважених СКР Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_9, ОСОБА_10 та слідчого СВ Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_11 за за явою ОСОБА_1, про застосування до нього недозволених заходів фізичного та психологічного впливу за ст. ст. 364, 365, 366, 368 КК України - відмовлено за відсутністю у діях останніх складу злочину на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (а. 137, 138 т. 1 матеріалів досудового розслідування). При цьому саме лейтенантом міліції ОСОБА_11 за участю ОСОБА_1 та понятих проводилось відтворення обстановки та обставин подій, про що було складено протокол, в якому як зазначалось вище розписався обвинувачений.

Відповідно до протоколу очної ставки від 30.07.2010 року, проведеної між свідком ОСОБА_12 та обвинуваченим ОСОБА_1, перший показав, що 17.07.2010 року приблизно о 11:00 год. до нього підійшов ОСОБА_1 та запропонував придбати мобільний телефон Нокиа С5-00, який у нього в подальшому був вилучений працівниками міліції, а ОСОБА_1 підтвердив факт продажу ОСОБА_12 відповідного телефону (а. 61 т. 1 матеріалів досудового розслідування).

Стороною обвинувачення також надано оригінал закупочного акту від 17.07.2010 року згідно якого ПП ОСОБА_12 було придбано у обвинуваченого ОСОБА_1 мобільний телефон марки «Нокіа С5-00» imei НОМЕР_1 за 450,00 грн. (а. 20 т. 1 матеріалів досудового розслідування).

Згідно протоколу вилучення від 30.07.2010 року зазначений закупочний акт було вилучено у ОСОБА_12 разом з самим мобільним телефоном «Нокіа С5-00» imei НОМЕР_1 (а. 19 т. 1 матеріалів досудового розслідування).

При цьому необхідно відзначити, що ОСОБА_1 визнавався факт продажу ним ПП ОСОБА_12 мобільного телефону за відповідних обставин, а тому, враховуючи, що у суду відсутні сумніви в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним безпосередній допит свідка ОСОБА_12 по цим обставинам та обмежився дослідженням доказів наявних в матеріалах досудового розслідування, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів.

За змістом протоколу огляду предмету від 29.07.2010 року оглядом встановлено мобільний телефон, корпус - моноблок, темного кольору, зовнішньо без очевидних механічних пошкоджень, у відмінному стані, дисплей та батарея без ушкоджень, під батареєю є надпис imei НОМЕР_1. Згідно постанови слідчого від 29.07.2010 року зазначений мобільний телефон був визнаний та долучений до справи в якості речового доказу, в подальшому переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3 (а. 63, 64, 70 т. 1 матеріалів досудового розслідування).

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №1680 від 30.08.2010 року вартість викраденого у ОСОБА_3 16.07.2010 року мобільного телефону марки «Нокіа С5-00», станом на момент вчинення злочину, з урахуванням зносу та без урахуванням комплектуючих приладів, становить 1013,00 грн. (а. 73-75 т. 1 матеріалів досудового розслідування).

Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд їх прийняв. При цьому суд, окрім іншого, враховує положення п. 8 Розділу ХІ Перехідні положення КПК України, відповідно до якого допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначаються у порядку, що діяв до набрання ним чинності. Матеріали досудового розслідування ОСОБА_1 були відкриті відповідно до ст. 290 КПК України, про що свідчать відповідні розписки обвинуваченого.

При цьому про те, що ОСОБА_1 протиправно заволодів відповідним телефоном свідчить і аналіз сукупності обставини, які визнаються самим обвинуваченим, а саме - що одразу після того, як телефон опинився у нього, він покинув територію відповідного літнього кафе, витягнув з нього сім-картку та викинув її, а наступного дня продав телефон. При цьому як зазначає сам ОСОБА_1, ОСОБА_12 він сказав, що телефон йому віддали у рахунок погашення боргу, а не що він його знайшов.

Щодо показань свідка ОСОБА_4 про те, що вона разом з подругою на ім'я ОСОБА_7, яка приїхала з м. Феодосія, та ОСОБА_1 влітку 2010 року відпочивали на річці в районі Баварії та вона бачила як обвинувачений, сидячи на лавці знайшов мобільний телефон під ногами, то суд ставиться до цих показань критично, з огляду на те, що вони спростовуються вищезазначеними показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_6 При цьому, ОСОБА_4 є заінтересованою особо, адже, як пояснила остання та обвинувачений, вони до подій, що є предметом даного судового розгляду на протязі не менш 6 місяців перебували в інтимних стосунках, ОСОБА_4 буда коханкою ОСОБА_1

Крім того, показання ОСОБА_4 містять ряд невідповідностей з показаннями самого обвинуваченого.

Так, ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_1, прокинувшись підійшов до них з подругою та хлопців, з якими вони грали в карти, оскільки вони сиділи на відстані 3 метрів від нього, та зателефонував дружині з телефону когось з цих осіб, адже його телефон знаходився у барсетці, яку викрали. В той же час ОСОБА_1 зазначав, що прокинувшись, ОСОБА_4 та її подругу не знайшов, телефонував дружині зі свого телефону, який був у нього у кишені, а ОСОБА_4 з подругою підійшли до нього вже коли він сидів на лавці біля намету кафе. При цьому, ОСОБА_4 пояснила, що вона підійшла до ОСОБА_1, бо коли вони сиділи з хлопцями неподалік кафе він покликав її та попросив цигарку, та в цей момент ОСОБА_1 знайшов телефон. Її подруги ОСОБА_7 в цей момент поруч не було, вона залишилась з хлопцями, але вона потім підійшла та бачила в руках ОСОБА_1 відповідний телефон. ОСОБА_1 же зазначав, що ОСОБА_4 з подругою самі його знайшли та підійшли одночасно і обидві бачили як він знайшов телефон, і це вони побачились вперше з моменту як він заснув. При пред'явленні для огляду ОСОБА_4 фототаблиці до протоколу відтворення обстановки та обставин події остання показала, що ОСОБА_1 весь час сидів всередині намету. ОСОБА_1 же показував, що сидів на лавочці біля намету та всередину не заходив. Зі слів ОСОБА_4 телефон був знайдений ОСОБА_1 у піску. Проте ОСОБА_1 зазначав, що підлога була не звичайна, а було якесь покриття.

Крім того, суд відзначає, що ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що після того як ОСОБА_1 з дружиною ОСОБА_5 того вечора поїхали, вони з ним більше не бачилась та жодним чином не спілкувалась, адже наступного дня хлопець, з яким вона познайомилась, перевіз її з речами проживати за іншою адресою: АДРЕСА_3. До цього ж часу вони проживали з ОСОБА_1 у кімнатах напроти в будинку АДРЕСА_4.

Проте за таких обставин, ОСОБА_1 не повинен був знати нову адресу ОСОБА_4 - АДРЕСА_3. Водночас при розгляді даної справи в суді ОСОБА_1 просив викликати свідка ОСОБА_4, яка може підтвердити його алібі, саме за адресою по вул. Соколова, а не вулиці Пархоменко.

Таким чином, суд відхиляє показання свідка ОСОБА_4 як суперечливі, такі, що не відповідають іншим дослідженим судом доказам, даними заінтересованою особою з метою забезпечення уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 в обсязі пред'явленого обвинувачення є доведеною, його дії органом досудового розслідування кваліфіковано правильно. Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України як крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно.

Обставин, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має малолітню дитину - ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, офіційно не працює, раніше засуджений: 03.11.1995 року Валківським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 140 КК України (в ред. 1960 року) до 4 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 45 КК України з іспитовим строком на 3 роки; 20.08.1999 року Валківським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 140 КК України (в ред. 1960 року) до 3 місяців виправних робіт; 31.03.2000 року Валківським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 140, ч.1 ст. 145 КК України (в ред. 1960 року) до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 45 КК України з іспитовим строком на 3 роки; 17.11.2000 року Валківським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 140 КК України (в ред. 1960 року) до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільнений 23.02.2002 року з ВК №117 за відбуттям строку покарання; 22.07.2003 року Зміївським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, 11.03.2010 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання характеризується задовільно.

При цьому суд, виходячи з положень абз. 4 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_1 та попередження скоєння ним та іншими особами нових злочинів та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченого в цілому, є не можливим без відбування покарання в місцях позбавлення волі.

Так, враховуючи, що обвинувачений був засуджений 11.03.2010 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки, а злочин, який є предметом даного судового розгляду скоїв у зазначений період (у період іспитового строку), суд остаточне покарання призначає у відповідності до ст. 71 КК України.

Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 згідно ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.03.2010 року у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців позбавлення волі та остаточно призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі.

Речовий доказ - мобільний телефон марки «Нокіа С5-00», переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3, повернути останньому як законному володільцю.

Процесуальні витрати в сумі 812 (вісімсот дванадцять) грн. 59 коп. стягнути з ОСОБА_1 на користь держави з перерахуванням зазначених коштів на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області, код по ОКПО 25574728, р/р №31253272210487, в ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, з позначкою виду платежу - «за товарознавчу експертизу».

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - у вигляді тримання під вартою.

Зарахувати ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк з моменту його затримання та подальше тримання під вартою - з 18:00 год. 27.07.2010 року.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його постановлення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Суддя Д.П. Кісь