Постанова № 31592235, 23.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16739/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» - Дзюбенка Сергія Михайловича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням норм чинного законодавства України та підлягають скасуванню, оскільки при їх прийнятті відповідачем належним чином не було досліджено реальність спірних господарських операцій позивача та використання придбаного в їх результаті товару у власній господарській діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2013 року у задоволенні вказаного вище позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» - Дзюбенко Сергій Михайлович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Юнайтед форест" з питань дотримання вимог податкового законодавства по питанню взаємовідносин з ТОВ «Говерлана» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, ТОВ «Есквайр Юніон» за 2009-2010 роки.

За результатами перевірки складено акт від 10.09.2011 року № 277/22-20/22902499, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 2516180,00 грн. та п. 5.1, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства в сумі 3145225,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.09.2012 року № 0003232220, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3145225,00 грн., з них за основним платежем +2516180,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 629045,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 20.09.2012 року № 0003222220, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3931531,25 грн. з них за основним платежем +3145225,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 786306,25 грн.

У зв'язку з частковим скасуванням податкове повідомлення-рішення від 20.09.2012 року № 0003232220 відповідачем виставлено нове податкове повідомлення-рішення № 0004832220 від 18 грудня 2012 року про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 3101068,75 грн.

Не погодившись з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача є обґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення прийнято ним з дотриманням норм чинного законодавства України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що відмовляючи в задоволенні адміністративного позову щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції погодився з висновками відповідача стосовно того, що у відносинах позивача з його контрагентами TOB «Говерланна», TOB «Візаві» та TOB «Есквайр Юніон» мали місце безтоварні операції (хоча відповідачем ця обставина в акті перевірки не встановлювалася та в судовому процесі не доводилася) та договори з такими контрагентами є нікчемними, і, відповідно, господарські операції, що здійснювалися за такими договорами не могли враховуватися в податковому обліку позивача.

Такого висновку суд першої інстанції дійшов виключно з тих підстав, що в акті перевірки встановлено, що згідно з поясненнями посадових осіб контрагентів позивача (TOB «Візаві» та TOB «Есквайр Юніон») вони не підписували документів у взаємовідносинах з позивачем, а також, що підписи на фінансово-звітних документах контрагента позивача (TOB «Говерланна») в різні податкові періоди виконані від імені TOB «Говерланн» різними особами.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що контрагенти позивача були позбавлені можливості поставити товар, який був предметом договорів. Такого висновку, суд першої інстанції дійшов за відсутності доказів, які б свідчили про неможливість контрагентів поставити товар. В Акті перевірки відповідача також не згадується про неможливість контрагентів поставити товар.

З огляду на викладене колегія суддів зауважує, що відповідачем не проводилися перевірки контрагентів на предмет можливості виконання договорів (наявність виробничих потужностей, персоналу та інших активів необхідних для вчинення господарської операції), а також не встановлювалися такі обставини та не надавалися докази на їх підтвердження.

Отже, зазначені вище висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає безпідставними.

Крім цього, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та спростовуються належними доказами з огляду на наступне.

Всі господарські операції позивача з його контрагентами - TOB «Візаві»,ТОВ «Есквайр Юніон» та TOB «Говерланна» - підтверджені належними доказами, які є в матеріалах справи, а саме: договорами купівлі-продажу, які підписані уповноваженими особами сторін та є підставою виникнення господарських відносин; видатковими накладними, які свідчать про факт приймання-передачі товару; податковими накладними, які є підставою для формування податкового кредиту; журналом обліку довіреностей, який підтверджує факт видачі працівникам позивача довіреностей для прийняття товару від контрагентів; платіжними дорученнями, які свідчать про факт оплати товару; даними бухгалтерського обліку, які підтверджують факт оприбуткування отриманого товару та його подальшу реалізацію з метою отримання прибутку; нотаріальними заявами посадових осіб контрагентів (TOB «Візаві»,ТОВ «Есквайр Юніон» та TOB «Говерланна»); довідкою Головного управління регіональної статистики від 26.09.2012 року № 23-07/3209.

Також колегія суддів критично сприймає висновок суду першої інстанції про нікчемність договору між позивачем та TOB «Візаві» ґрунтується виключно на тій обставині, що відповідачем було встановлено, що з пояснень громадянки ОСОБА_3 слідує, що вона ніколи не перебувала на посаді директора TOB «Візаві» та не підписувала жодних документів від імені цього підприємства, в тому числі й у взаємовідносинах з TOB «Юнайтед Форест», оскільки згідно з довідкою Головного управління регіональної статистики від 26.09.2012 року № 23-07/3209 в період 2009-2010 років на посаді директора TOB «Візаві» перебував ОСОБА_4. В зв'язку з цим, вищевказані пояснення громадянки ОСОБА_3 не мають відношення до господарських операцій, що мали місце між позивачем та TOB «Візаві» в період 2009-2010 року, оскільки всі первинні документи (договір, видаткові та податкові накладні) від імені TOB «Візаві» підписані повноважною особою - директором ОСОБА_4

Крім цього, колегією суддів встановлено, що висновок суду першої інстанції про нікчемність договору між позивачем та TOB «Говерланна» ґрунтується виключно на тій обставині, що в акті перевірки зазначено, що згідно з висновком спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України на Південно-Західній залізниці № 404 від 14.08.2012 року встановлено, що підписи на документах фінансово-господарської звітності TOB «Говерланна» виконані різними особами. Однак, при проведені почеркознавчого дослідження спеціалістом не відбиралися зразки підписів та не досліджувалися підписи на первинних документах на підставі яких позивач формував валові витрати та податковий кредит.

На замовлення позивача також було проведено почеркознавче дослідження підписів директора TOB «Говерланна» саме на первинних документах (договір, податкові та видаткові накладні), при цьому спеціалістом, який проводив дослідження, були відібрані зразки підписів директора TOB «Говерланна». За висновком спеціаліста Державного науково-дослідного інституту експертного-криміналістичного центру МВС України від 26.11.2012 року № 86 підписи від імені ОСОБА_5 в договорі купівлі-продажу, податкових та видаткових накладних, рахунках-фактурах, які видавалися позивачу, виконані самим ОСОБА_5

Отже, колегія суддів вважає, що відповідно до ст. 163 КАС України, постанова суду першої інстанції ухвалена без належної оцінки наявних у справі доказів, у зв'язку з чим суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що контрагенти позивача не могли поставити товар. Водночас, наведені обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки суду першої інстанції про нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентами (TOB «Візаві»,ТОВ «Есквайр Юніон» та TOB «Говерланна») та свідчать про невідповідність висновків суду обставинам справи.

Окрім вищезазначеного колегія суддів зазначає наступне.

Склад валових витрат наведений у п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені п.5.3 вищенаведеної статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Виходячи із змісту п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, такими документами є або документи, що підтверджують сплату товару або документи, що підтверджують отримання товару.

Правила формування податкового кредиту визначені пунктом 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вищезазначеного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідне з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, з аналізу зазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що правовою підставою формування податкового кредиту є видані постачальником товару податкова накладна, а також первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій та факт подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, правовою підставою для формування валових витрат є первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарської операції та факт подальшого використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Правова позиція по даному питанню висловлена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, за змістом якого з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено всі обставини, які є підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, а саме: рух активів у процесі здійснення господарської операції: позивачем було здійснено оприбуткування отриманого товару та після його переробки в готову продукцію, здійснено її реалізацію з метою отримання доходу, який був включений до податкових зобов'язань з податку на прибуток та зобов'язань з податку на додану вартість; позивач та його контрагенти були включені до державного реєстру підприємств та організацій України, керівниками значилися особи, які підписували первинні документи, також позивач і його контрагенти перебували на обліку в податкових органах та мали чинні свідоцтва платника ПДВ, господарською діяльності позивача є виробництво та оптова торгівля паперовою продукцією. З метою здійснення власної господарської діяльності позивач закуповував товар (паперову продукцію), яку після передпродажної підготовки (нарізка, пакування) реалізовував своїм контрагентам, що підтверджує факт зв'язку господарських операцій з господарською діяльністю позивача.

В свою чергу, судом першої інстанції не було надано належної оцінки вказаним обставинам, які необхідні для встановлення факту здійснення господарських операцій, а також наявним у позивача первинним документам, що беззаперечно підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій, які призвели до змін в структурі його активів та зобов'язань та свідчать про наявність безпосереднього зв'язку між фактом придбання товару та господарською діяльністю позивача і, відповідно, є правовою підставою для формування податкового кредиту та валових витрат.

Щодо безпідставності висновку суду про нікчемність правочинів колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 3 ст. 228 ЦК України, встановлено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Колегія суддів вважає, що спірні договори не можуть вважатися нікчемними на підставі ст. 228 ЦК України, оскільки не порушують публічний порядок, а навпаки як свідчать докази, що є в матеріалах справи, господарські операції між позивачем та його контрагентами (TOB «Говерланна», TOB «Візаві» та TOB «Есквайр Юніон») мали вплив як на валові витрати та податковий кредит позивача, так і на отримання позивачем доходу після продажу товару та збільшення його податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

При цьому, слід звернути увагу, що укладення позивачем договорів з TOB «Говерланна», TOB «Візаві» та TOB «Есквайр Юніон» та їх виконання шляхом купівлі-продажу товару жодним чином не порушує публічний порядок, оскільки судом першої інстанції не було з'ясовано, а відповідачем не підтверджено належними доказами, що такі правочини порушують конституційні права і свободи людини і громадянина; направленні на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим,Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Внаслідок укладення вказаних правочинів майно держави не було ні знищено, а ні пошкоджено, а також відсутній факт незаконного заволодіння (тобто вибуття із власності держави майна проти її волі) майном.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в постанові від 14.11.2012 року № К/9991/50772/12, в якій зазначено, що у складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника-фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів, а так само, колегією суддів не встановлено фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів. При цьому, висновок суду першої інстанції ґрунтується виключно на припущеннях та не підтверджується жодним доказом, що є в матеріалах справи.

З огляду на те, що відповідачем не доведено факту нікчемності правочину на підставі ст. 228 ЦК України (в тому числі вини сторін договору або однієї із сторін) у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для застосування ст. 228 ЦК України до правовідносин, що мали місце між позивачем та його контрагентами.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» - Дзюбенка Сергія Михайловича - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 березня 2013 року - скасувати та постановити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Форест» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0003222220 від 20.09.2012 року та № 00048332220 від 18.12.2012 року.

Постанова набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

І.О. Лічевецький

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.