Постанова № 31591672, 29.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 р. Справа № 804/3350/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. при секретарі судового засіданняШрамко Я.В.за участю представників сторін: Від позивача Журавльов О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАМЕРСІС» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування рішення відповідача від 14.12.2012р. та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

04.03.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАМЕРСІС» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби та просить:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо невизнання податкової декларації ТОВ «ТАМЕРСІС» з податку на додану вартість за листопад 2012 року;

- скасувати рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №21243/10/18-2-20 від 14.12.2012 року про невизнання податкової декларації ТОВ «ТАМЕРСІС» з податку на додану вартість за листопад 2012 року;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби прийняти податкову декларацію ТОВ «ТАМЕРСІС» з податку на додану вартість за листопад 2012 року з додатками датою її фактичного отримання, тобто 14.12.2012 року;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відобразити показники (дані) податкової декларації ТОВ «ТАМЕРСІС» з податку на додану вартість за листопад 2012 року з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку ТОВ «ТАМЕРСІС»;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби у десятиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання судового рішення у даній справі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.12.2012р. позивач направив на адресу податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість з листопад 2012р., однак згідно рішення податкової інспекції від 14.12.2012р. № 21243/10/18-2-20 зазначена декларація не була визнана як податкова звітність у зв'язку з винесенням рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відносно позивача. Позивач не погоджується з вказаним рішенням, вважає його безпідставним та незаконним,оскільки Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами не передбачено таких підстав для невизнання податкової звітності. Окрім того, позивач зазначає, що за постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2011р. у справі № 2а/0470/10944/11 скасовано рішення податкової інспекції щодо анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, поновлено позивача в реєстрі платників податку на додану вартість та вказане рішення набрало законної сили 14.03.2013р. Також, позивач просить і зобов'язати відповідача відобразити показники податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2012р. в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку позивача на підстав Інструкції Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА від 18.07.2005р. № 276 та зобов'язати відповідача подати звіт у встановлений судом строк про виконання судового рішення згідно до вимог ст.267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, однак 25.04.2013р. надав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без участі представника податкового органу із урахуванням наданих заперечень по справі (а.с.112).

У запереченнях на позов, наданих суду 25.04.2013р., відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що згідно облікової справи позивача, свідоцтво платника ПДВ № 369065004668 анульовано ДПІ на підставі рішення ДПІ від 11.05.2011р. № 10668/10-220, на даний час підприємство не зареєстровано як платник ПДВ, а отже, як на дату подання податкової декларації з ПДВ за листопад 2012р., так і на даний час позивача не поновлено в статусі платника ПДВ, тоді як нормами п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За таких обставин, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про розгляд справи без участі його представника, проти якого не заперечував представник позивача в судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням наданих відповідачем заперечень на позов та строків розгляду і вирішення справи, встановлених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом у ході судового розгляду справи були встановлені наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАМЕРСІС» зареєстровано як юридична особа за адресою: 49019, м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул.Перекопська, б.15 та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Красновгардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС, що підтверджується даними податкової декларації за спірний період, копією статуту позивача та копією довідки з ЄДРПОУ від 23.12.2009р. (а.с.32-36, 50-65).

10.12.2012р. позивач направив поштою на адресу податкової інспекції декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012р., яка була отримана податковим органом 14.12.2012р., що підтверджується копією відповідної декларації, копією фіскального чеку №3881 від 10.12.2012р., копією опису поштового вкладення від 10.12.2012р. та копією поштового повідомлення про отримання поштового відправлення від 18.12.2012р. (а.с.32-38).

14.12.2012р. податкова інспекція листом за № 21243/10/18-2-20 повідомила позивача про те, що податкова декларація позивача з податку на додану вартість за листопад 2012р. не вважається податковою звітністю у зв'язку з тим, що рішенням № 108 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 11.05.2011р. позивача було виключено з реєстру платників податку. При цьому, податкова інспекція вказала на те, що згідно п.49.2 ст.49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податкову господарську діяльність у звітному періоді (а.с.11).

Позивач не погодився з вищевказаним рішенням податкового органу та в порядку адміністративного оскарження подав скарги до ДПС у Дніпропетровській області та ДПС України за результатами розгляду яких вищевказане рішення про невизнання податкової декларації з ПДВ за листопад 2012р. залишено без змін, а скарги позивача без задоволення(а.с.15-26).

Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, враховуючи заперечення, надані відповідачем до канцелярії суду, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

За приписами ст.ст. 15, 16 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операціях), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

Згідно до п.48.1, п.48.3, п.48.4 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

-тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

-звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

-звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

-повне найменування (прізвище, імя, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

-код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

-реєстраційний номер облікової картки платника податків;

-місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

-найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

-дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

-ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

-підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку ( за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

-відмітка про звітування за спеціальним режимом;

-код виду економічної діяльності (КВЕД);

-код органу місцевого самоврядування за КОПТУУ;

-індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника

податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

У відповідності до п.49.8, п.49.9 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

За п.49.10 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що відмова посадової особи органу державної виконавчої служби прийняти податкову декларації з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування відємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Таким чином, зі змісту наведених вище норм податкового законодавства, стаття 48 не містить такої підстави для відмови у невизнанні податкової декларації податковою звітністю, а саме: наявність прийнятого податковим органом рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та виключення з реєстру платників податків.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що вищевказана відмова у невизнанні податкової декларації позивача з податку на додану вартість за листопад 2012р., викладена у листі від 14.12.2012р. № 21243/10/18-2-20 є протиправною і суперечить вищенаведеним нормам ст.ст.48,49 Податкового кодексу України.

Окрім того, слід зазначити, що матеріали справи свідчать про те, що позивачем було оскаржено в судовому порядку рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 108 від 11.05.2011р. та постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2011р. у справі №2а/0470/10944/11 було скасовано вказане рішення, позивача поновлено у реєстрі платників податку на додану вартість та станом на день подання податкової декларації з ПДВ за листопад 2012р. (14.12.2012р.) тривала процедура судового оскарження вищевказаного рішення.

Згідно до абзацу 4 п.56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що станом на день подання податкової декларації з ПДВ за листопад 2012р. (14.12.2012р.) тривала процедура судового оскарження рішення контролюючого органу та у цей період позивач зобов'язаний був подавати податкові декларації з ПДВ до дня набрання вказаним судовим рішенням законної сили у зв'язку з чим відмова відповідача у невизнанні податкової декларації з ПДВ за листопад 2012р. як податкової звітності позивача є безпідставною та необґрунтованою, прийнятою без врахування норм абз. 4 п.56.18 ст. 56 Податкового кодексу України.

Окрім того, судом також враховується і той факт, що як встановлено у судовому засіданні та не спростовано відповідачем у запереченнях, позивачем подавалися податкові декларації з ПДВ за попередні звітні періоди - січень-жовтень 2012р., які були прийняті податковим органом.

Також, судом враховується і те, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2011р. у справі № 2а/0470/10944/11, яка набрала законної сили 14.03.2013р. скасовано рішення податкового органу № 108 про анулювання реєстрації позивача платником ПДВ та поновлено позивача в реєстрі платників ПДВ.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

З огляду на вищевикладене, є безпідставними посилання відповідача на відмову у невизнанні податкової декларації з ПДВ за листопад 2012р. у зв'язку з тим, що відносно позивача прийнято рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Згідно п.49.13 ст. 49 Податкового кодексу України у разі якщо у встановленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день фактичного отримання органом державної податкової служби.

Отже, з наведеного, слід дійти висновку про те, що оскільки судом встановлено, що відмова у не визнанні податковим органом податкової декларації позивача з ПДВ за листопад 2012р. є неправомірною, то зазначена податкова декларація вважається поданою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби, тобто 14.12.2012р.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Як вбачається із наданих відповідачем суду документів, останнім не надано суду жодних доказів та не наведено будь-яких підстав щодо законності та правомірності невизнання податковим органом податкової декларації позивача з ПДВ за листопад 2012р. податковою звітністю.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадової особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що орган державної податкової служби протиправно відмовив позивачеві у не визнанні його податкової декларації з ПДВ за листопад 2012р. податковою звітністю, тобто не у спосіб, що визначений нормами Конституції та законів України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Статтею 162 вказаного Кодексу передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, а також прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на норми ст.ст.11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про те, що достатнім та належним способом захисту та відновлення порушеного права позивача з боку суб'єкта владних повноважень є визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення з визнанням податкової декларації позивача з ПДВ за листопад 2012р. поданою у день фактичного отримання її органом державної податкової служби, тобто 14.12.2012р., а також з відображенням показників даної податкової звітності у порядку та у спосіб, визначений Інструкцією «Про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА від 18.07.2005р. № 276.

В той же час, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов'язання податкову інспекцію у десятиденний строк з дня отримання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили, подати звіт про виконання судового рішення, оскільки відповідно до ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що встановлення судом строку для виконання судового рішення та зобов'язання подання звіту є правом, а не обов'язком суду та не може бути обрано позивачем одним із способів захисту порушеного права.

Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є : верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги те, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за платіжним дорученням № 1015 від 28.02.2013р. в сумі 34 грн. 41 коп.(а.с.3), то з урахуванням того, що позов підлягає частковому задоволенню та норм ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 72,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАМЕРСІС» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування рішення відповідача від 14.12.2012р. та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Крсногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 14.12.2012р. № 21243/10/18-2-20 про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «ТАМЕРСІС» за листопад 2012р. податковою звітністю.

Визнати податкову декларацію ТОВ «ТАМЕРСІС» з податку на додану вартість за листопад 2012р. з додатками поданою у день фактичного отримання її органом державної податкової служби, тобто 14.12.2012р. з відображенням показників даної податкової звітності у порядку та у спосіб, визначений нормами чинного законодавства України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАМЕРСІС» (49019, м. Дніпропетровськ, вул. Перекопська, буд. 15, код ЄДРПОУ 36906506 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 07.05.2013р.

Суддя С.О. Конєва