Ухвала суду № 31591422, 29.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2013 р. м. Київ К-24046/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

за участю секретаря Хомініч С.В.

представника позивача Користіна А.Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Асоціації малих та спільних підприємств у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА-ЛВ» на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010 по справі №2а-14327/08/0570 за позовом Асоціації малих та спільних підприємств у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА-ЛВ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2010, позовні вимоги Асоціації малих та спільних підприємств у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА-ЛВ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.07.2008 №0000671313/0/23777/10/15-16-23/2.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач 02.07.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 08.10.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 67 Конституції України, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скаргах доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту №530/15-16-23/2/23182148 від 20.06.2008, складеного за результатом виїзної планової перевірки Асоціації малих та спільних підприємств у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА-ЛВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2007, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2008 №0000671313/0/23777/10/15-16-23/2, яким позивачеві визначено податкові зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 163756,50грн.,у тому числі 109171,00грн.-основного платежу та 54585,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Фактичною підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.5.1. п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкового зобов'язання за березень 2007 року в сумі 109171,00грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що дані бухгалтерського та податкового обліку не співпадають.

В силу вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Згідно з ч.1 та ч.5 ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, регістри бухгалтерського обліку в розумінні Законів України «Про податок на додану вартість та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є первинним документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції, а відповідно не відображення в регістрах бухгалтерського обліку операцій по деяким податковим накладним не може бути підставою для не включення певних сум до податкового кредиту.

Отже, за встановлених судом обставин, щодо підтвердження факту придбання товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в господарській діяльності товариства та наявності належним чином оформлених податкових накладних, висновок суду першої інстанції про неправомірність визначення позивачеві податкових зобов'язань є правильним.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасовано або змінено помилково.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 226, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Асоціації малих та спільних підприємств у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «ДА-ЛВ» задовольнити.

Скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.06.2010, залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2010.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв