Ухвала суду № 31591344, 21.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2013 р. м. Київ К-30362/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Вербицької О.В.

Голубєвої Г.К.

за участю секретаря судового засідання: Лисенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року

у справі № 2-а-4834/09

за позовом Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області

до Відкритого акціонерного товариства «Борекс»,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктар дістріб'юшн»

про стягнення в доход держави коштів та вартості майна, отриманих за нікчемною угодою, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Бородянському районі Київської області (позивач) звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Борекс» (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктар дістріб'юшн» (відповідач-2) про стягнення в доход держави коштів та вартості майна, отриманих за накладними № 214 від 26 червня 2007 року, № 131 від 25 липня 2007 року, № 445 від 11 вересня 2007 року, № 481 від 26 вересня 2007 року, № 430 від 28 серпня 2007 року, № 555 від 31 жовтня 2007 року, № 574 від 14 листопада 2007 року, № 431 від 28 серпня 2007 року, № 611 від 06 грудня 2007 року, № 33 від 30 січня 2008 року, № 52 від 19 лютого 2008 року, № 60 від 25 лютого 2008 року, № 75 від 18 березня 2008 року, № 85 від 15 квітня 2008 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Бородянському районі Київської області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач-1 просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України) якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Аналіз положень вказаної норми ГК України дає підстави для висновку про те, що необхідною умовою для кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, та, як наслідок, для застосування конфіскаційних санкцій до учасників такого правочину, є наявність у сторін (сторони) мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач посилався на акт № 842/23-05764593 від 14 листопада 2008 року про результати планової виїзної перевірки ВАТ «Борекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 червня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 31 червня 2008 року, яким встановлено порушення відповідачем-1 вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства в частині неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Віктар дістріб'юшн» з підстав ненадання ВАТ «Борекс» під час проведення перевірки документів, які підтверджують транспортування продукції від відповідача-2.

За змістом пункту 11 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 цієї статті, можуть звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Поряд з цим, передумовою для звернення до суду з позовом про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, є отримання контролюючим органом відповідних доказів на підтвердження наявності у сторін (сторони) такого правочину мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.

Разом з тим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, вказуючи на те, що укладені між відповідачами угоди є нікчемними, позивач не надав жодних належних доказів того, що спірні правочини не відповідають дійсним намірам учасників щодо набуття цивільних прав і обов'язків та що ці наміри суперечать інтересам держави і суспільства.

При цьому колегія суддів вважає, що суди обґрунтовано відхилили посилання податкового органу на акт перевірки № 842/23-05764593 від 14 листопада 2008 року як на беззаперечний доказ нікчемності спірних угод, адже головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Вказані ж в акті контролюючого органу недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні угоди, не є підставою для визнання правочину нікчемним, оскільки, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не встановлювало таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бородянському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Вербицька О.В.

Голубєва Г.К.