Ухвала суду № 31591328, 28.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 року м. Київ К-35082/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Голубєвої Г.К.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року

у справі № 2-а-4707/08

за позовом Закритого акціонерного товариства-багатогалузевого концерну «Содружество»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року, позов Закритого акціонерного товариства-багатогалузевого концерну «Содружество» (позивач) до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (відповідач) задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001891502/0 від 17 березня 2008 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ЗАТ БК «Содружество» за січень 2008 року, за результатами якої складено акт № 863/15-2/14121018 від 14 березня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001891502/0 від 17 березня 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 14 919,00 грн. (14 209,00 грн. - основний платіж, 710,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з безпідставним визначенням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, в розмірі 54 886,00 грн.

Вказаний висновок податковим органом зроблено з підстав заповнення ЗАТ БК «Содружество» уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2007 року з порушенням Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), а саме - не заповнено рядок 8.5 уточнюючого розрахунку «збільшення суми, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно з пунктом 4.4 розділу 4 Порядку якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону № 2181-III), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Як встановлено судами, позивачем помилку виправлено до проведення податковим органом перевірки шляхом подання 14 лютого 2008 року до ДПІ у м. Херсоні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2007 року.

При цьому колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги доводи відповідача про те, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань за грудень 2007 року складено ЗАТ БК «Содружество» з порушенням порядку його складання, оскільки, за приписами Закону № 2181-III контролюючий орган наділений повноваженнями не приймати податкову звітність та податкові розрахунки, складені з порушенням порядку їх складання, з обов'язковим письмовим повідомленням про це платника податків.

Однак, як встановлено судовими інстанціями, відповідачем не надано доказів повернення неналежно складеної податкової звітності у зв'язку з чим вказаний уточнюючий розрахунок вважається прийнятим податковим органом.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні відхилити, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 січня 2009 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бившева Л.І.

Голубєва Г.К.

.