Ухвала суду № 31591228, 23.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" травня 2013 р. м. Київ К/9991/40991/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Кошіля В. В., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Куп'янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року у справі за позовом Куп'янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Куп'янське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі - Куп'янське ВУВКГ) звернулось до суду з позовом до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (далі - Куп'янська ОДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року у задоволені позову Куп'янському ВУВКГ відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року апеляційну скаргу Куп'янського ВУВКГ залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Куп'янського ВУВКГ.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Куп'янською ОДПІ була проведена документальна невиїзна перевірка з питань несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість з відповідачем. За результатами перевірки був складений акт від 31.05.2010 року №674/15-03361773.

В акті перевірки зазначено про порушення п.п.5.3.1.п.5.3ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 291480,73 грн. за затримку більш ніж на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

За результатами перевірки Куп'янською ОДПІ було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 09.06.2010 року №0003621500/0, яким визначено суму штрафу з податку на додану вартість у розмірі 50% від узгоджених податкових зобов'язань у розмірі 291480,73 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання зазначену у поданій ним податкові декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 зазначеного Закону для подання податкової декларації.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами зазначеними у підпункті «а» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом 10 календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку розпочато процедуру апеляційного узгодження.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що у разі коли платник податків сплачує узгоджені суму податкового зобов'язання протягом граничних строків визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці від 31 днів до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем був сплачений податок на додану вартість за декларацією №2907 від 19.11.2008 року у сумі 56000, 00 грн. при визначеній сумі в розмірі 142770, 00 грн.; за декларацією №34650 від 19.01.2009 року 92200, 00 грн. при визначеній сумі в розмірі 201702, 00 грн. та за декларацією №1975 від 20.02.2009 року у сумі 44000, 00 грн. при визначеній сумі в розмірі 92406, 00 грн.

Суди попередніх інстанцій зазначили вірно про не допустимість зміни цільового характеру грошових коштів позивача визначених у платіжних дорученнях банку, уповноваженому здійснювати переказ грошових коштів, згідно з постановою НБУ №22 від 21.02.2004 року «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» та з Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», але позивачем не заперечується часткова сплата вказаного податку на додану вартість.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог Куп'янському ВУВКГ.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Куп'янського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко В. В. Кошіль