Ухвала суду № 31591150, 28.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 року м. Київ К-34640/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Бившевої Л.І.

Голубєвої Г.К.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року

у справі № А27/301-07

за позовом Приватного підприємства «Промислово-комерційний центр «Герш»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року, позов Приватного підприємства «Промислово-комерційний центр «Герш» (позивач) до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська (відповідач) задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0002892301/0 від 19 грудня 2006 року, № 0002902301/0 від 19 грудня 2006 року, № 0003992301/0 від 19 грудня 2006 року, № 0004002301/0 від 19 грудня 2006 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «ПКЦ «Герш» 3,40 грн. витрат із сплати судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2007 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить її відхилити, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «ПКЦ «Герш» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 жовтня 2003 року по 30 червня 2006 року, за результатами якої складено акт № 2882/23/20196324 від 06 грудня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002892301/0 від 19 грудня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 59 463,11 грн. (39 642,07 грн. - основний платіж, 19 821,04 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0002902301/0 від 19 грудня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 23 263,50 грн. (15 509,00 грн. - основний платіж, 7 754,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0003992301/0 від 19 грудня 2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2 326,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 163,00 грн., № 0004002301/0 від 19 грудня 2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 19 963,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9 981,50 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), пункту 4.7 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на заниження податку на прибуток за 2004 рік на суму в розмірі 39 642,07 грн. та завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість на 37 798,00 грн.

Вказаний висновок податковим органом зроблено у зв'язку із включенням позивачем до складу валового доходу лише суми винагороди за агентськими договорами № 01 від 10 липня 2003 року, укладеним з компанією «MineLink» (США), та № 2 від 10 липня 2003 року, укладеним з компанією «MG Star Inc» (США), оскільки, в даному випадку у відповідності з приписами пункту 1.17 статті 1 Закону № 334/94-ВР ПП «ПКЦ «Герш», на думку відповідача, повинно бути прирівняно до постійного представництва нерезидента.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з підпунктом 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Як встановлено судами, на виконання умов договорів № 01 від 10 липня 2003 року та № 2 від 10 липня 2003 року позивачем надавались агентські послуги.

При цьому підпунктом 7.9.3 пункту 7.9 статті 7 Закону № 334/94-ВР передбачено, що платник податку, який здійснює довірчі операції з коштами або майном довірителя, відносить до складу своїх валових доходів кінцевий фінансовий результат такої довірчої операції, який визначається за наслідками податкового періоду, протягом якого здійснюється повернення довірителю частини доходу, фактично отриманого довіреною особою від операцій з розміщення коштів або майна такого довірителя, та дорівнює винагороді за здійснення таких довірчих операцій, яка утримується на користь довіреної особи за рахунок виплати такого доходу.

З огляду на викладене, є обґрунтованими доводи судів попередніх інстанцій про правомірність включення позивачем до складу валових доходів саме кінцевого фінансового результату проведених господарських операцій.

Також, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правомірно відхилили твердження податкового органу про те, що позивач в даному випадку повинен бути прирівняний до постійного представництва нерезидента, оскільки, при укладанні та виконанні відповідних договорів ПП «ПКЦ «Герш» діяло від свого імені, а не від імені нерезидентів.

Таким чином, з урахуванням встановленого судовими інстанціями факту відсутності порушення позивачем вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства при формуванні валових доходів, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність порушення ним приписів підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР в частині завишення суми від'ємного значення з податку на додану вартість є правильним.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська відхилити, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Бившева Л.І.

Голубєва Г.К.