Ухвала суду № 31591058, 21.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 року м. Київ К-39241/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Вербицької О.В.

Голубєвої Г.К.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2009 року

у справі № 2а-863/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мімоза»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2009 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мімоза» (позивач) до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова (відповідач) задоволено. Скасовано рішення № 0008033311 від 06 листопада 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Мімоза» 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нового - про залишення в силі оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Мімоза» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 29 жовтня 2004 року по 29 жовтня 2007 року, за результатами якої складено акт № 2497/23-209/23966805 від 01 листопада 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0008033311 від 06 листопада 2007 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 41 187,80 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з проведенням розрахункових операцій на суму в розмірі 8 237,56 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідних розрахункових документів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, зокрема, виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції як адміністративно-господарський штраф.

Відповідно до частин 1, 2 статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Отже, штрафні (фінансові) санкції, застосовані за порушення вимог Закону № 265/95-ВР, за своєю правовою природою є адміністративно-господарськими санкціями.

Статтею 250 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР відбулось при здійсненні ним господарської діяльності в період з 21 січня 2005 року по 31 жовтня 2006 року, а тому штрафні (фінансові) санкції в розмірі 41 187,80 грн. застосовано відповідачем до ТОВ «Мімоза» рішенням № 0008033311 від 06 листопада 2007 року поза межами визначеного статтею 250 ГК України гранично допустимого строку.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2009 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова відхилити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Вербицька О.В.

Голубєва Г.К.