Ухвала суду № 31590860, 23.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 р.Справа № 816/416/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Городової А.О. Касян В. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2013р. по справі № 816/416/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

30 січня 2013 року позивач, Публічне акціонерне товариство "Полтавський домобудівельний комбінат", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 14.01.2013 р. №0000052310.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2013 р. у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат" - відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову - про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невірне та неповне дослідження доказів та встановлення обставин у справі, що призвело до неправомірних висновків, викладених у оскаржуваному судовому рішенні.

В ході судового розгляду представник позивача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача надав до суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Полтавський ДБК" (ідентифікаційний код 01270581) 22.01.1992р. зареєстроване в якості юридичної особи, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 1 588 120 0000 001877. Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

29.11.2012р. працівниками ДПІ у м. Полтаві, відповідно до підпунктів 20.1.1, 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 14.11.2012р. №2220, проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ПАТ "Полтавський ДБК" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Фірма "Володар" за вересень, жовтень 2010 року.

За результатами перевірки 29.11.2012 року складено акт №4272/22-528/01270581, яким встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п. 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2011 р. у загальній сумі 12618грн.;

- п.п. 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10093,00 грн. (а.с. 62-67).

На підставі висновків даного акту перевірки, ДПІ у м. Полтаві 14.01.2013р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052310, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 12616,25 грн., в тому числі 10093,00 грн. - основний платіж, 2523,25 грн. - штрафна (фінансова) санкція (а.с. 19).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте в межах та у спосіб, що встановлені законами України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР (чинного на момент спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Отже, керуючись п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.2.1 п.7.2 зазначеної статті, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Аналогічні вимоги містилися і в Порядку заповнення податкової накладної (чинного на момент складення податкових накладних від 24.09.2010р. та 13.10.2010р.), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037).

Згідно із пунктом 5 вказаного Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Пункт 2 вказаного порядку встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ПАТ "Полтавський домобудівельний комбінат" укладено такі договори:

1. Договір на виконання будівельних робіт з ПП "Фірма "Володар" від 10.09.2010 р. (а.с.9).

2. Договір на виконання будівельних робіт з ПП "Фірма "Володар" від 11.10.2010 р. (а.с.10).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання в вересні та жовтні 2010 року у ПП "Фірма "Володар" будівельних робіт по улаштуванню залізобетонних промислових підлог на загальну суму 60562,32 грн., в тому числі ПДВ - 10093,72 грн., позивачем надано: податкові накладні від 24.09.2010р. №240909 та від 13.10.2010р. №131001, акти здачі - прийняття робіт за вересень та жовтень 2010 року, платіжні доручення №5443 від 24.09.2010р., №3404 від 24.09.2010р., №3470 від 12.10.2010р., №3487 від 13.10.2010р., договір на виконання будівельних робіт №10 від 14.09.2010р., укладений із ЗАТ "Спецбуд", акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року, підсумкову відомість, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2010 року (а.с. 11-18, 31, 113-119).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядком заповнення податкової накладної, що затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України 30 травня 1997 року № 165, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року № 233/203718, визначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця. Тобто податкова накладна підписується власноруч особою, уповноваженою платником ПДВ.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009р. №554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві N КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та N КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" та запроваджено застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві з моменту прийняття наказу про їх затвердження.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція " (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Надані позивачем до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт за вересень та жовтень 2010 року (а.с. 11-12) не є належним доказом в підтвердження реальності господарських операцій з придбання у ПП "Фірма "Володар" робіт по улаштуванню залізобетонних промислових підлог, оскільки вони складені не за формою, встановленою наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009р. №554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві".

Зі змісту наданих актів здачі-прийняття робіт не можливо встановити, який об'єм будівельних робіт виконано, на якому об'єкті будівництва виконувалися дані роботи (місцезнаходження вказаного об'єкту будівництва), які саме матеріали використано при виконанні будівельних робіт, їх кількість, вартість, вартість експлуатації машин, заробітної плати робітників тощо.

Крім того, акти здачі-прийняття робіт за вересень та жовтень 2010 року не містять дати та місця їх складання.

Щодо первинних облікових документів у будівництві №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" складених між позивачем та його контрагентом - ПП "Фірма "Володар", то їх ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій позивачем надано не було. Не надано також і рахунків-фактур, на які мають посилання платіжні доручення щодо перерахування коштів на користь ПП "Фірма "Володар".

З наданих позивачем копій податкових накладних від 24.09.2010р. №240909 та від 13.10.2010р. №131001 (а.с. 17-18) вбачається, що вони містять лише підпис особи без зазначення її прізвища, з якого не можливо ідентифікувати особу, яка склала вказані податкові накладні.

Таким чином, вказані податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Також, в ході розгляду справи з'ясовано питання наявності у ПАТ "Полтавський ДБК" з основним видом діяльності - "будівництво житлових і нежитлових будівель" виробничої необхідності та економічної доцільності укладення договорів на виконання будівельних робіт з ПП "Фірма "Володар".

Так, представником позивача надано пояснення, відповідно до яких 14.09.2010р. між ЗАТ "Спецбуд" та ЗАТ "Полтавський ДБК" укладено договір №10 на виконання будівельних робіт по влаштуванню чистих бетонних підлог з бетону марки М300 на об'єкті: "Неопалювальний склад будівельних матеріалів" в м. Полтава по вул. Островського, 2. При цьому, в 2010 році ЗАТ "Полтавський ДБК" займався будівництвом двох багатоповерхових житлових будинків, в зв'язку з чим у позивача не вистачало робочої сили для виконання умов договору №10 від 14.09.2010р., укладеному із ЗАТ "Спецбуд". З метою прискорення темпів виконання умов договору №10 від 14.09.2010р. прийнято рішення про залучення підрядної організації - ПП "Фірма "Володар".

Проте, доказів на підтвердження неможливості ПАТ "Полтавський ДБК" у встановлені договором №10 від 14.09.2010р. строки виконати визначений об'єм будівельних робіт на користь ЗАТ "Спецбуд" у зв'язку з будівництвом багатоповерхових житлових будинків, представником позивача ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано.

Крім того, зі змісту наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт вбачається, що роботи по улаштуванню залізобетонних підлог на користь ПАТ "Полтавський ДБК" підрядником ПП "Фірма "Володар" виконано у вересні та жовтні 2010 року, тоді як між позивачем та ЗАТ "Спецбуд", у свою чергу, аналогічні будівельні роботи приймалися лише у вересні 2010 року.

Також, необхідно звернути увагу на пункти 3.3 договорів на виконання будівельних робіт від 10.09.2010р. та від 11.10.2010р., відповідно до яких підрядник, зокрема, зобов'язується розпочати виконання будівельних робіт по влаштуванню чистих бетонних підлог після оплати за матеріали замовником. Однак, в ході розгляду справи представник ПАТ "Полтавський ДБК" вказав на виконання будівельних робіт ПП "Фірма "Володар" із використанням будівельних матеріалів позивача, які в свою чергу були оплачені ЗАТ "Спецбуд".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що додаткові угоди до договорів від 10.09.2010р. та від 11.10.2010р. про зміну їх умов між позивачем та ПП "Фірма "Володар" не укладались. Вказані обставини представник позивача пояснив лише відхиленням від умов договорів на виконання будівельних робіт.

Таким чином, наведені обставини дають підстави для висновку про те, що позивачем не доведена реальність виконання ПП "Фірма "Володар" у вересні та жовтні 2010 року на його користь будівельних робіт по улаштуванню залізобетонних промислових підлог.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на той факт, що відсутність реальності вищевказаних господарських операцій встановлена судовим рішенням, що набрало законної сили. Так, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 року по справі № 816/417/13-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року, в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення № 0000042310 відмовлено.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі висновків акта перевірки від 29.11.2012р. № 4272/22-528/01270581, відповідно до якого податковим органом встановлено порушення приписів п.п.5.3.9. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток.

Вказаними судовими рішеннями встановлений факт відсутності підтвердження належними первинними документами факту виконання ПП "Фірма "Володар" у вересні та жовтні 2010 року на користь позивача будівельних робіт по улаштуванню залізобетонних промислових підлог, а отже - відсутності реальності угод.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вказаним судовим рішенням встановлено таке.

Між ПП "Фірма "Володар" (підрядник) та ВАТ "Полтавський ДБК" (замовник) укладено договори на виконання будівельних робіт від 10.09.2010р. та 11.10.2010р., відповідно до умов яких замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати будівельні роботи по влаштуванню чистих бетонних полів, влаштування бетонних полів на неопалюваному складі будівельних матеріалів в м. Полтава по вул. Островського, 2.

Вартість робіт за умовами договору від 10.09.2010р. складає 35 000,00 грн. та за умовами договору від 11.10.2010р. складає 25 562,32 грн.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надані копії податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт, платіжних доручень.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегією суддів встановлено, що договори на виконання будівельних робіт та акти здачі-прийняття робіт підписані заступником директора ТОВ "Фірма "Володар" Шолоховим А.В., у той час як з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником вказаного підприємства є ОСОБА_3, яка є громадянкою Росії, та при наданні пояснень податковим органам зазначила, що за період господарської діяльності підприємства документи фінансово-господарської діяльності не виготовляла та не виписувала, звітність до податкових органів не подавала та не підписувала, статут підприємства не розробляла та не підписувала, фінансово-господарських операцій не проводила.

Позивачем суду не надано доказів уповноваження директором ТОВ "Фірма "Володар" Тарановою Л.А. заступника директора Шолохова А.В. на підписання договорів та первинної бухгалтерської документації від імені підприємства.

Надані позивачем акти здачі-прийняття робіт не відповідають типовим формам, затвердженим Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 554, а саме: актам форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт".

На підтвердження вартості виконаних будівельних робіт позивачем ані на вимогу суду, ані з власної ініціативи не надано актів форми № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".

Крім того, при порівнянні сум вказаних в актах роботи, платіжних дорученнях та договорах, встановлена розбіжність.

Виходячи з вищевикладеного, у зв'язку з відсутністю первинних документів, оформлених належним чином, щодо проведення операцій з ТОВ "Фірма "Володар", з яких можливо було б встановити зміст та обсяги надання послуг, позивач не підтвердив реальність господарських операцій, по яким можливо б було віднести відповідні суми до складу валових витрат.

Отже, факт відсутності реальності угод між позивачем та зазначеним контрагентом встановлений постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2013 року по справі № 816/417/13-а та підтверджений ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 року.

Надані до матеріалів справи податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт, акт приймання виконаних підрядних робіт, підсумкова відомість, довідка про вартість виконаних підрядних робіт, платіжні доручення жодним чином не доводять реальності виконання умов договорів між позивачем та вищезазначеним контрагентом.

Вищевказані господарські операції мали вплив на формування позивачем податкового кредиту у перевіряємий період.

Оскільки не підтверджена реальність господарських операцій між підприємством позивача та його контрагентом -ПП "Фірма"Володар", не підтверджено зв'язку витрат з господарською діяльністю позивача, тому віднесення їх до складу податкового кредиту є безпідставним та суперечить чинному законодавству.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що реальність проведення господарських операцій позивача з вищевказаним контрагентом не доведена, операції не підтверджені первинними документами, які мають юридичну та доказову силу в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", встановлені перевіркою порушення позивачем правил формування валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських взаємовідносин мали місце та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.01.2013р. №0000052310 прийнято ДПІ у м. Полтаві на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Полтавський домобудівельний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.02.2013р. по справі № 816/416/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 28.05.2013 р.