Постанова № 31590769, 29.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2013 року № 826/592/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Фермерського господарства "Ліщина"

до Головного управління державного комітету із земельних ресурсів у Київській

області,

Відділу Держземагенства України у Вишгородському районі Київської області

третя особа Вишгородська районна державна адміністрація Київської області

про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Фермерське господарство "Ліщина" з адміністративним позовом до Головного управління Держземагенства України у Київській області, третя особа - Вишгородська районна державна адміністрація Київської області про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення в Державний земельний кадастр відомостей про наявність та кадастрові номери земельних ділянок на місці розташування земельної ділянки з кадастровим № 221885601:34:165:0001, розміром 75,1782 га, яка була відведена та рахувалася за ФГ "Ліщина", і скасувати державну реєстрацію вищевказаних земельних ділянок; зобов'язати відповідача відновити у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки ФГ "Ліщина" (кадастровий № 3221885601:34:165:0001, розміром 75,1782 га), та у подальшому не чинити перешкод ФГ "Ліщина" в оформленні правовстановлюючих документів щодо цієї ділянки.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Головним управлінням державного комітету із земельних ресурсів у Київській області протиправно вчинені дії щодо внесення в Державний земельний кадастр відомостей про наявність та кадастрові номери земельних ділянок на місці розташування земельної ділянки з кадастровим номером №3221885601:34:165:0001, розміром 75,1782 га, яка була відведена та рахувалась за ФГ "Ліщина".

Представник Відповідача та третьої особи до суду не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечень проти позовних вимог не надали.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, висновком Вишгородської санітарно-епідеміологічної станції від 16.04.2003 року №378, Київським обласним головним управлінням земельних ресурсів затверджено проект відведення земельної ділянки фермерському господарству "Ліщина" в довгострокову оренду терміном на 49 років для ведення фермерського господарства на території Нижчедубечанської сільської ради Вишгородського району Київської області. Також було погодженого Висновком Нижчедубечанської сільської ради від 18.04.2003 року №74, висновком Вишгородського райвідділу земельних ресурсів від 14.04.2003 року №253, висновком Відділу містобудування та архітектури від 21.04.2003 року №32, висновком Державного управління екології та природних ресурсів від 26.06.2003 року №06-3/2825.

Розпорядженням Вишгородської районної державної адміністрації Київської області від 20.07.2004 р. №448 "Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам-членам селянського (фермерського) господарства "Ліщина" у розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва", затверджено проект відведення земельної ділянки фермерському господарству "Ліщина", розроблений ДП "Вишгородський районний центр державного земельного кадастру", затверджено схему поділу селянського (фермерського) господарства "Ліщина" загальною площею 75,1782 га, з них ріллі - 59,2136, сіножатей - 11,9506 га, лісових земель - 1,3646 га, чагарників - 1,4944 га, під дорогами - 1,3646, під каналами - 0,0815 га на території Нижчедубечанської сільської ради; надати земельні ділянки а приватну власність громадянам-членам селянського (фермерське) господарства "Ліщина" у розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за межами населеного пункту на території Нижчедубечанської сільської ради; ДП "Вишгородський районний центр державного земельного кадастру" виготовити державні акти на право приватної власності на землю громадянам - членам селянського (фермерського) господарства "Ліщина".

В матеріалах справи наявна копія Ухвали про забезпечення позову Деснянського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2006 року по справі №2а-696/2006 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Нижчедубечанської сільської ради, Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсним рішення сесії Нижчедубечанської сільської ради, якою ухвалено заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення, в тому числі: вилучати, приймати рішення про відведення, приймати рішення про наданні дозволу на виготовлення технічної документації, оформляти технічну документацію, приймати рішення про видачі та (або) видавати правовстановлюючі документи, встановлювати межі земельні ділянки в натурі, тощо, направлені на вилучення земельної ділянки (кадастровий №3221885601:34:165:0001 розміром 75,1782 га), яка знаходиться в с. Нижня Дубечня Київської області вул. Леніна, 48 та рахується за ФГ "Ліщина" у ФГ "Ліщина" та (або) його членів та на передачі цієї земельної ділянки іншим особам, ніж ФГ "Ліщина" чи його члени.

Для з'ясування всіх обставин справи Судом витребувано у Судді Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М. належним чином завірену копію ухвали про забезпечення позову від 10 жовтня 2006 року по справі №2а-696/2006 р. по позовній заяві ОСОБА_1 до Нижчедубечанської сільської ради, Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсним рішення сесії Нижчедубечанської сільської ради та інформацію щодо оскарження даної ухвали та чинності її станом на сьогодні, однак жодної запитуваної інформації на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва не надходило.

Крім того, Позивачем не надано жодних відомостей щодо оскарження та чинності ухвали про забезпечення позову від 10 жовтня 2006 року по справі №2а-696/2006 р., а посилання на чинність даної ухвали, не підтверджене жодними належними документами не береться Судом до уваги.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено момент виникнення права на земельну ділянку, а саме - право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 1 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. N 15 державний земельний кадастр призначений для забезпечення Рад народних депутатів, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян вірогідними і необхідними відомостями про природний, господарський стан та правовий режим земель з метою організації раціонального використання та охорони земель, регулювання земельних відносин, землеустрою, обґрунтування розмірів плати за землю.

Державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Статтею 193 Земельного кодексу України визначено поняття Державного земельного кадастру як єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Державний земельний кадастр, у відповідності до статті 4 Положення N 15, ведеться Держкомземом та його територіальними органами, які здійснюють його формування, ведення, збереження і забезпечують доступ до відповідної інформації органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Адміністратором автоматизованої системи державного земельного кадастру є державне підприємство "Центр державного земельного кадастру".

Ведення державного земельного кадастру у відповідності до статті 5 Положення N 15 забезпечується проведенням топографо-геодезичних, картографічних робіт, ґрунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та інших обстежень і розвідувань, реєстрацією права власності на землю, права користування землею і договорів на оренду землі, обліком кількості та якості земель, бонітуванням ґрунтів, зонуванням територій населених пунктів та економічною оцінкою земель. Оперативність і точність даних земельного кадастру забезпечується використанням аерокосмічних зйомок та застосуванням методів дистанційного зондування земної поверхні.

Документація державного земельного кадастру ведеться по територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областей, Республіки Крим і України в цілому з урахуванням природно-сільськогосподарського і лісогосподарського районувань та функціонального зонування територій населених пунктів.

Відповідно до Положення про Головне управління Держземагентства в області, затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 30.05.2012 N 258(із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 січня 2013 року N 40) Головне управління Держземагентства в області є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковане.

Згідно пункту 4 Положення Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: зокрема здійснює ведення державного земельного кадастру та отримує інформацію про відведення земельних ділянок; здійснює ведення Поземельних книг та їх зберігання щодо земельних ділянок, які знаходяться на території міст та/або районів, відповідні управління/відділи Держкомзему в яких реорганізовані, шляхом утворення відповідного Головного управління; організовує здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; створює, формує і веде регіональний фонд документації із землеустрою; здійснює державну реєстрацію земельних ділянок та обмежень у їх використанні щодо земельних ділянок, які знаходяться на території міст та/або районів, відповідні управління/відділи Держкомзему в яких реорганізовані, шляхом утворення відповідного Головного управління; виступає в установленому порядку замовником науково-дослідних, проектно-розвідувальних і будівельних робіт, що проводяться у межах заходів з охорони земель, реформування земельних відносин, землеустрою, ведення державного земельного кадастру, проведення моніторингу земель та виконання загальнодержавних геодезичних і картографічних робіт; у межах компетенції, встановленої законодавством, бере участь у погодженні документації із землеустрою щодо земельних ділянок, які знаходяться на території міст та/або районів, відповідні управління/відділи Держкомзему в яких реорганізовані, шляхом утворення відповідного Головного управління; здійснює заходи щодо вдосконалення порядку ведення обліку і підготовки звітності з регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, формування екомережі, здійснення топографо-геодезичної і картографічної діяльності; організовує, в тому числі за участю іноземних наукових установ та організацій, наукові дослідження з питань землеустрою, ведення державного земельного кадастру; здійснює в порядку, встановленому Міністром, координацію діяльності суб'єктів землеустрою; передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області; виступає організатором земельних торгів щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області; здійснює у випадках, передбачених законодавством, державний нагляд у сфері землеустрою.

Виходячи з суті заявлених позовних вимог, Судом вбачається, що Позивач оскаржує дії відповідача щодо внесення в Державний земельний кадастр відомостей про наявність та кадастрові номери земельних ділянок на місці розташування земельної ділянки з кадастровим №221885601:34:165:0001, розміром 75,1782 га, яка була відведена та рахувалася за ФГ "Ліщина", і скасувати державну реєстрацію вищевказаних земельних ділянок, однак на підтвердження внесення змін Позивачем надано лише витяг з публічної кадастрової карти України, розміщеної на офіційній сторінці Держземагентва України в мережі Інтернет, що Судом не приймається як доказ з огляду на неналежність таких посилань.

Крім того, Позивачем не доведено факту внесення в Державний земельний кадастр відомостей змін на місці розташування земельної ділянки з кадастровим №221885601:34:165:0001 шляхом присвоєння нових кадастрових номерів земельним ділянкам, розташованих в межах площі 75,1782 га, яка була відведена та рахувалася за ФГ "Ліщина".

Водночас, Суд зазначає, що при прийнятті Розпорядження Вишгородської районної державної адміністрації Київської області "Про передачу в приватну власність земельних ділянок громадянам-членам селянського (фермерського) господарства "Ліщина" у розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" від 20.07.2004 року №448 надано земельні ділянки в приватну власність громадянам-членам селянського (фермерське) господарства "Ліщина" у розмірі земельної частки (паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих за межами населеного пункту на території Нижчедубечанської сільської ради та ДП "Вишгородський районний центр державного земельного кадастру" виготовити державні акти на право приватної власності на землю громадянам - членам селянського (фермерського) господарства "Ліщина", про наявність чи відсутність яких Позивачем до Суду не надано жодної інформації та документів на її підтвердження.

Позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок, розташованих в межах площі 75,1782 га, яка була відведена та рахувалася за ФГ "Ліщина" та зобов'язання відновити у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки ФГ "Ліщина" (кадастровий № 3221885601:34:165:0001, розміром 75,1782 га), та у подальшому не чинити перешкод ФГ "Ліщина" в оформленні правовстановлюючих документів щодо цієї ділянки не можуть бути задоволені з огляду на те, що у Суду відсутня будь-яка інформація, підтверджена належними документами, щодо прийняття рішень стосовно державної реєстрації земельних ділянок розташованих в межах площі 75,1782 га, яка була відведена та рахувалася за ФГ "Ліщина".

Крім того, Позивачем не надано до Суду жодних відомостей щодо факту звернення до Відповідача із заявою про скасування державної реєстрації земельних ділянок.

В матеріалах справи наявний Лист Прокуратури Вишгородського району Київської області від 29.12.2011 року №108с-11, яким повідомлялось, що за наслідками перевірки щодо невиконання службовими особами Вишгородської РДА, Головного управління Держкомзему ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 10.10.06 року будь-яких дій, спрямованих на порушення вимог зазначеної ухвали не проводилось. Крім того, згідно даних управління Держкомзему у Вишгородському районі інформацію щодо земельної ділянки площею 38,4229 га на території Нижчедубечанської сільської ради із кадастровим номером 3221885601:34:165:0001 можливо надати лише при наявності ПІБ власників даних ділянок.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, виходячи з наявних матеріалів справи, обґрунтувань позовних вимог та документів, наданих на їх підтвердження, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Зважаючи на вищенаведене, виходячи з наявних матеріалів справи, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 69, 70, 71, 99-102, 103, 158-163, 172, 177, 179 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук