Ухвала суду № 31590764, 14.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 р.Справа № 2а-1870/8407/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2012р. по справі № 2а-1870/8407/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта"

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта", звернувся до суду з адміністративним позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2012р. №0000062350 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 879142 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 211331 грн., №0000052350 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 935380 грн. основного платежу та 222862 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2012 р. в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта" - відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову - про задоволення позовних вимог в повному обсязі, вважаючи оскаржувану постанову такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права, а саме: п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Шосткинською ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нафта» з окремих питань, викладених в постанові старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу податкової міліції ДПА в Сумській області за період з 01.07.2008р. по 31.03.2011р.

За результатами вказаної перевірки складений акт № 988/2350/30084081 від 02.08.2011р. (а.с.13-50 т.1, 175 т.2), яким встановлені порушення позивачем п.п.5.1, 5.2, 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». В результаті вказаних порушень товариством «Нафта» занижено податок на прибуток та податок на додану вартість.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052350 від 15.05.2012р., яким ТОВ "Нафта" донараховано податок на прибуток в сумі 935380 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію по податку на прибуток в сумі 222862 грн. (а.с.11т.1) та податкове повідомлення-рішення №0000062350 від 15.05.2012р., яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 879142 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію по податку на додану вартість в сумі 211331грн. (а.с.12 т.1).

Не погоджуючись з висновками акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені діючим законодавством на час виникнення спірних правовідносин, в т.ч. і Закону України "Про податок на додану вартість", «Про оподаткування прибутку підприємств», Цивільним кодексом України, а тому позовні вимоги про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2012р. №0000062350 та №0000052350 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція " (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулось, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 вказаного Закону №168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.5 цієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що порушення, які стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, виникли по взаємовідносинам ТОВ «Нафта» щодо отриманих товарів від контрагентів: ТОВ «Автоцентр «Юрій-М», ТОВ «Калигор Инвест», ТОВ «Ексис».

Перевірками встановлено, що ТОВ "Нафта" завищено валові витрати на суму 935380 грн. у зв'язку з віднесенням до їх складу витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів та послуг від ТОВ «Юрій-М», ТОВ «Калигор Инвест», ТОВ «Ексис», а також по даним контрагентам завищено податковий кредит на суму 879142грн. (а.с.232т.1).

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Нафта» віднесло до складу валових витрат за перевіряємий період витрати по придбанню ТМЦ, а саме бензину А-76 від ТОВ «Юрій-М» на загальну суму 3166797,51 грн. (без ПДВ).

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З пояснень представника позивача вбачається, що між ТОВ «Нафта» та ТОВ «Юрій-М» на постачання паливно-мастильних матеріалів протягом жовтня 2009 р. по січень 2011 р. укладено 2 договори про постачання товару (а.с.147-148 т.2), проте встановити асортимент, кількість, ціну товару неможливо, оскільки в розділі 1 договорів (предмет договору) дана інформація відсутня.

В підтвердження реального здійснення господарських операцій із ТОВ «Юрій-М» позивачем надано копії податкових, видаткових накладних, товарно-транспортні накладні, паспорти якості (а.с.28-146 т.2), оригінали яких знаходяться в матеріалах кримінальної справи №11690009, розглянутої Ямпільським районним судом Сумської області №1-П-29/12 .

Дослідивши надані документи, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані документи не відповідають вимогам діючої в період здійснення господарських операцій між ТОВ «Нафта» та ТОВ «Юрій-М» Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496 (далі - Інструкція).

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та зауважує на таке.

Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом, передбачений п. 5.4 Інструкції.

Так, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими Наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Розділом 7.5 Інструкції визначений порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом, відповідно до якого нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про перевірку автоцистерни (п.п.7.5.4).

Пунктом 7.5.6 Інструкції визначено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому, третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Пунктами 7.5.7 -7.5.8 Інструкції передбачено, що ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

З огляду на викладене, вимоги даної Інструкції поширюються на ТОВ «Нафта» та ТОВ «Юрій-М» і є обов'язковими та встановлюють єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, тобто відпуск нафтопродуктів та транспортування автомобільним транспортом оформлюється ТТН, яка передбачена вказаною Інструкцією.

Відповідно п.2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Типові форми первинного обліку паливо-мастильних матеріалів, зокрема типова форма товарно-транспортної накладної №1-ТТН (нафтопродукт) наведена в Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 р. №281/171/578/155.

Пунктом 10.2.4 Інструкції забороняється приймати нафтопродукти на АЗС у разі неналежного оформлення або відсутності ТТН.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що надані ТОВ «Нафта» товарно-транспортні накладні не відповідають вимогам діючої в період здійснення господарських операцій між ТОВ «Нафта» та ТОВ «Юрій-М» Інструкції від 20.05.08 р. №281/171/578/155, оскільки в зазначених ТТН відсутні такі дані, як номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, об'єм, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Деякі ТТН (а.с.130,131,132,135 т.2) взагалі не містять інформації щодо особи, яка перевозила нафтопродукти, ідентифікувати підпис особи, який зазначений при прийнятті вантажу взагалі неможливо, дана інформація відсутня, відсутні підписи особи на ТТН, яка повинна була прийняти товар (а.с.118т.2).

Необхідно також зауважити, що видаткові накладні, зокрема, від 06.08.2010 р., 06.07.2010 р. (а.с.142, 146 т.2) взагалі не містять доказів того, що товар було отримано - підпис уповноваженої особи відсутній на видаткових накладних, в деяких інших видаткових накладних (а.с.170, 112 т.2 ) неможливо ідентифікувати підпис - жодні дані відсутні.

Крім того, із видаткових накладних та ТТН неможливо встановити місце навантаження паливо-мастильних матеріалів від ТОВ «Юрій-М», оскільки дані документи містять лише посилання на Полтавську область, Лубенський район.

В ході розгляду справи судом першої інстанції були досліджені матеріали кримінальної справи №11690009, розглянутої Ямпільським районним судом Сумської області №1-П-29/12, та із протоколів допиту свідків, які містяться в матеріалах зазначеної кримінальної справи №11690009, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працював в період з 2007 по 2009р. у ТОВ «Юрій-М» на посаді оператора АЗС в с.Засулля Лубенського району Полтавської області, але він реалізації ПММ ТОВ «Нафта» не здійснював, дане підприємство йому не відомо, ОСОБА_2 працювала в період з весни 2007 до весни 2010 р. у ТОВ «Юрій-М» на посаді оператора АЗС «Засульська», але вона реалізації ПММ ТОВ «Нафта» не здійснювала, дане підприємство їй не відомо.

Щодо наданих представником позивача паспортів якості нафтопродуктів, виданих ДП «Лубенське районне управління магістральних нафтопроводів», необхідно зауважити на таке.

Відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України від 13 березня 2006 року N 76 «Про створення ДП "Укртранснафтопродукт"» припинено діяльність державних підприємств, в т.ч. і "Лубенське районне управління магістральних нафтопродуктопроводів" шляхом реорганізації у формі злиття та утворено нове державне підприємство "Укртранснафтопродукт".

З протоколу допиту свідка ОСОБА_3, який містить в матеріалах кримінальної справи №11690009, судом першої інстанції встановлено, що вона згідно Наказу Міністерства палива та енергетики України №98 від 20.02.2007р. «Про звільнення від виконання обов'язків голови комісії з припинення діяльності» є головою комісії по припиненню діяльності ДП «Лубенське РУМНПП», та зазначила, що з підприємством ТОВ «Юрій-М» жодних правовідносин Лубенське районне управління магістральних нафтопродуктопроводів" не мало, про дане підприємство нічого не відомо, документів ні нею, ні іншими працівниками підписано не було, реалізації ТОВ «Юрій-М» нафтопродуктів не здійснювали, жодних лабораторних досліджень також не було проведено, відповідних документів видано не було, в серпня 2006 року у ДП «Лубенського районного управління магістральних нафтопродуктопроводів" взагалі закінчилася акредитація на проведення лабораторних досліджень по нафтопродуктам, а тому дане підприємства взагалі не могло їх проводити.

Щодо правовідносин між ТОВ «Нафта» та ТОВ «Ексис» необхідно зауважити на таке.

Як вбачається з пояснень представника позивача, ТОВ «Нафта» уклало усну угоду про постачання протягом квітня - липня 2009 року 7 заправних колонок для АЗС, транспортування відбувалося транспортом постачальника -ТОВ «Ексис».

При проведенні перевірки податковим органом досліджено видаткові накладні №00000107 від 27.04.2009р. та №0000024 від 02.07.2009р., які підписані ОСОБА_4, та податкові накладні №107 від 27.04.2009р., №246 від 02.07.2009р.

Відповідно до вимог п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним з обов'язкових реквізитів первинного документу є особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на зазначену норму законодавства, необхідно зауважити, що оскільки податкова накладна є звітним документом, який посвідчує факт купівлі, продажу товарів (робіт, послуг), виконання робіт тощо, всі складені екземпляри податкової накладної повинні бути підписані власноручно уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) особою.

Проте, згідно з висновком експерта №161 від 29.07.2001р., дослідженого судом першої інстанції, оригінал якого міститься в матеріалах кримінальної справи №11690009, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_4, який значиться як директор ТОВ «Ексис» у видаткових накладних №00000107 від 27.04.2009р. та №0000024 від 02.07.2009р., а також податкових накладних №00000107 від 27.04.2009р. та №0000024 від 02.07.2009р. виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Отже, від імені ТОВ «Ексис» у фінансово - господарських відносинах із ТОВ "Нафта", не маючи відповідних повноважень та законних підстав, діяла невстановлена особа (особи), що виписувала накладні, податкові накладні.

Тобто, виписані від імені ТОВ «Ексис» податкові та видаткові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, надані позивачем паспорти якості колонок не підтверджують саме реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Нафта» та ТОВ «Ексис» і не є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту та валових витрат є безпідставним.

Крім того, з пояснень представника позивача вбачається, що докази транспортування отриманого товару від ТОВ «Ексис» до ТОВ «Нафта» відсутні.

Щодо правовідносин між ТОВ «Нафта» та ТОВ «Калигор Инвест» необхідно зауважити на таке.

Між ТОВ «Нафта» та ТОВ «Калигор Инвест» укладено договір поставки нафтопродуктів від 01.08.2009р. (а.с.66-67т.1).

Відповідно до умов договору ТОВ «Калигор Инвест» зобов'язувалося передавати у власність ТОВ «Нафта» нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачено у видаткові накладній.

ТОВ «Калигор Инвест» виписано видаткові накладі та податкові накладні.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Ямпільського районного суду Сумської області від 12.03.2012р. закрита кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 (директора ТОВ «Нафта») у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 ч. 2, ст. 366 ч. 2 КК України та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 212 КПК України (а.с.54 т.1).

Вказаною постановою встановлено, що ОСОБА_5 з метою ухилення від сплати податків зависив валові витрати підприємства шляхом безпідставного включення до складу валових витрат за нібито отриманий бензин А-95 по завідомо підробним документам від ТОВ «Калигор Инвест» на суму 553 тис. 910 грн.

Вказану суму податкових зобов'язань ОСОБА_5 сплатив, в зв'язку з чим був звільнений від кримінальної відповідальності.

Постанова Ямпільського районного Сумської області від 12.03.2012р. набрала законної сили, директор підприємства її не оскаржив, отже погодився з висновками суду, викладеними у вказаному судовому рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (ч. 4 ст. 72).

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджується фактичне здійснення господарських операцій ТОВ «Нафта» з ТОВ «Юрій-М», ТОВ «Ексис» та ТОВ «Калигор Инвест», в порушення приписів ст. 712 Цивільного кодексу України фактична передача товару та його транспортування не здійснювалося, що свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій позивача з вищезазначеними підприємствами, а тому і безпідставне формування на їх підставі податкового кредиту.

Також, за результатами проведеної перевірки податковим органом виявлені порушення позивачем податкового законодавства по контрагенту ТОВ «Будівельна компанія «Евробудінвест», проте як вбачається із розрахунку (а.с. 232т.1) та письмових пояснень відповідача (а.с.171т.1), суми по даному контрагенту не включені до спірних податкових повідомлень-рішень, враховуючи норми ст. 102 ПК України.

Щодо посилання представника позивача на лист Шосткинської МДПІ №151/15-003 (а.с.55т.1), необхідно зазначити, що даним листом податковий орган інформував ТОВ «Нафта» про зарахування платежів ТОВ «Нафта» в рахунок погашення податкової заборгованості.

Згідно з ч.1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Всі обставини, на які посилається представник позивача, не можуть прийматися до уваги, оскільки предметом розгляду даної справи не є стягнення будь-якого податкового боргу із ТОВ «Нафта», а стосується питання дослідження судом правомірності формування податкового кредиту та валових витрат підприємства за перевіряємий період та дослідження судом правомірності винесення податкових повідомлень-рішень Шосткинської ОДПІ від 15.05.2012р. №0000062350 та №0000052350.

Крім того, вони не спростовують висновків контролюючого органу щодо порушення ТОВ «Нафта» вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені діючим законодавством на час виникнення спірних правовідносин, в т.ч. і Закону України "Про податок на додану вартість", «Про оподаткування прибутку підприємств», Цивільним кодексом України, а тому позовні вимоги про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.05.2012р. №0000062350 та №0000052350 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 20.12.2012р. по справі № 2а-1870/8407/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Пянова Я.В.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В.