Постанова № 31590560, 30.05.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1059/13-а

30 травня 2013 року 15год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України у м.Кузнецовськ Рівненської області

про визнання протиправними та скасування вимог,

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області (далі - УПФУ в м.Кузнецовськ) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу від 16.03.2012 №Ф-34 та від 07.03.2013 №Ф-85.

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначив, що ним, як фізичною особою - підприємцем обрано спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку, 40 відсотків суми якого відраховується до Пенсійного фонду. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» звільняє фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Крім того, згідно з ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» примусове стягнення за вимогами про сплату недоїмки фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються. Вказав, що визначення осіб, які є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, повинно здійснюватися на підставі положень Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням вимог Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Відтак, оспорювана вимога відповідача примушує позивача сплатити пенсійні внески у незаконний спосіб. Крім того, УПФУ в м.Кузнецовськ не має повноважень складати вимог про сплату боргу. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 30.05.2013 залишено без розгляду позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 16.03.2012 №Ф-34.

Відповідач, УПФУ в м.Кузнецовськ, позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зокрема, вказав, що відповідно до розрахунку суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті у період з 01.01.2012 по 31.12.2012, ФОП ОСОБА_1 заборгував до Пенсійного фонду України 4572,42грн. На цю суму була прийнята вимога про сплату недоїмки від 07.03.2013 №Ф-85. Позивач безпідставно посилається на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки вказаний регулює порядок нарахування та сплати страхових внесків, в той час як оспорювана вимога про сплату боргу сформована у зв'язку з несплатою підприємцем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. В силу вимог п.4 ч.1 ст.4 та п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи - підприємці, у тому числі й ті, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та зобов'язувані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У судове засідання позивач та представник відповідача не прибули, подавши клопотання про розгляд справи за їх відсутності. За таких обставин, суд, згідно з вимогами ч.4 ст.122 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 N2464-VI (далі - Закон N2464-VI).

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом N2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів встановлені Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.10.2010 за №994/18289 (далі - Інструкція №21-5).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону N2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються, зокрема, за принципами законодавчого визначення умов і порядку його сплати, обов'язковості сплати (ст.3 Закону N2464-VI).

Відповідно до п.7 ч.1 ст.1 Закону N2464-VI Пенсійний фонд України є органом, уповноваженим відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону N2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону N2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.8 Закону N2464-VI розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

В силу вимог п.3 ч.1 ст.7 Закону N2464-VI фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, визначають самостійно суму, що є базою нарахування єдиного внеску, яка не може бути більшою від максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Згідно з п.5 ч.1 ст.1 Закону N2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» від 22.12.2011 N4282-VI установлено мінімальну заробітну плату на 2012 рік у наступному місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Отже, в силу вимог ч.11 ст.8 Закону N2464-VI, якою передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску, мінімальний розмір страхового внеску для фізичних осіб - підприємців у 2012 році становить:

- січень - березень - 372,33грн.;

- квітень - червень - 379,62грн.;

- липень - вересень - 382,39грн.;

- жовтень - листопад - 387,95грн.;

- грудень - 393,50грн.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам Пенсійного фонду України, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010р. №22-1, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 01.11.2010р. за №1014/18309 (далі - Порядок №22-1).

Згідно з п.3.2 Порядку №22-1 фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний рік.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, а відтак в силу вимог Закону N2464-VI є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Аналіз вищезазначених норм вказує на те, що ФОП ОСОБА_1, як такий, що обрав спрощену систему оподаткування, зобов'язаний був сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах, не залежно від розміру отриманого доходу, щонайменше у розмірі 34,7% від мінімального розміру заробітної плати та подати до органу пенсійного фонду відповідний звіт.

Вказаний внесок за 2012 рік ФОП ОСОБА_1 самостійно не нарахував та не сплатив, відповідного звіту не подав, що визнається позивачем у адміністративному позові та підтверджується запереченнями відповідача.

Існування недоїмки з єдиного внеску у позивача підтверджується також карткою особового рахунку платника - ФОП ОСОБА_1 (а.с.31).

За таких обставин, УПФУ в м.Кузнецовськ, як органом пенсійного фонду, на який Законом N2464-VI покладено обов'язки щодо забезпечення збору страхових коштів, контролю повноти та своєчасності їх сплати, було сформовано та надіслано позивачу оспорювану вимогу про сплату недоїмки від 07.03.2013 №Ф-85 на суму 4572,42грн.(а.с.7).

Як вбачається з розрахунку мінімального страхового внеску за 2012 рік (а.с.29) ФОП ОСОБА_1 відповідачем було нараховано за 2012 рік єдиний внесок у загальній сумі 4572,42грн. (у розмірі 34,7% мінімальної заробітної плати), що відповідає вимогам ч.11 ст.8 Закону N2464-VI.

Отже, суд прийшов до висновку про те, що вимога про сплату недоїмки від 07.03.2013 №Ф-85 винесена УПФУ в м.Кузнецовськ на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача на відсутність у відповідача повноважень на формування та надсилання вимог про сплату недоїмки, оскільки такі повноваження територіальних органів Пенсійного фонду прямо передбачені ч.4 ст.25 Закону N2464-VI та п.6.3 Інструкції №21-5.

Безпідставними також є твердження позивача про те, що він звільнений від сплати єдиного внеску на підставі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 N727/98, оскільки вказаний Указ є частиною податкового законодавства, яке, згідно зі ст.8 Закону N2464-VI не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Крім того, відповідно до п.2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону N2464-VI, з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 3 липня 1998 року N727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (Відомості Верховної Ради України, 1993р., N10, ст.77), нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

Також ФОП ОСОБА_1 помилково посилається на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 N1058-IV та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 N400/97-ВР, оскільки вказаний Закон спірні відносини не регулює.

Суд не бере до уваги посилання позивача на призупинення ним у 2012 році господарської діяльності у зв'язку з тяжким фінансово-економічним становищем як на підставу звільнення його від сплати єдиного внеску, адже згідно з ч.12 ст.9 Закону N2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

В силу вимог ст.94 КАС України судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Кузнецовськ Рівненської області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки від 07.03.2013 №Ф-85 на суму 4572,42грн. відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.