Постанова № 31590085, 27.05.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р. Справа№ 910/2138/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Остапенка О.М.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання: Комок І.А.,

розглядаючи апеляційну скаргу Благодійної організації Єврейський Благодійний Фонд Хесед „Нахалат Авот Азріель"

на рішення господарського суду міста Києва

від 27.03.2013 року

у справі № 910/2138/13 (суддя - Мельник С.М.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Аптека №338", м.Дніпропетровськ,

до Благодійної організації Єврейський Благодійний Фонд Хесед „Нахалат Авот Азріель", м. Київ,

про стягнення 91 280,48 грн.,-

за участю представників:

від позивача: Стасюк Є.О. - представник (дов. б/н від 01.03.2013 р.);

від відповідача: Кріт М.М. - представник (дов. б/н від 31.01.2013 р.);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Аптека №338" (надалі - ТОВ „Аптека №338") звернулось до господарського суду міста Києва про стягнення з Благодійної організації Єврейський Благодійний Фонд Хесед „Нахалат Авот Азріель" (надалі - БО ЄБФ Хесед „Нахалат Авот Азріель") 91 280,48 грн., мотивуючи вимоги наявністю заборгованості, зумовленої неналежним виконанням зобов'язань за договором №18/2012 від 24.05.2012 року.

Рішенням господарського міста Києва від 27.03.2013 року у справі №910/2138/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 91 280,48 грн. заборгованості.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Благодійна організація Єврейський Благодійний Фонд Хесед „Нахалат Авот Азріель" звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2013 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом норм матеріального права, а також неповне з'ясування судом обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначено розгляд справи на 27.05.2013 року.

Позивач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав заперечення на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 27.05.2013р. представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити повністю, а рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю, вважає, що підстав для його скасування немає, а рішення суду находить законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити скаржнику у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду без змін.

27.05.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 24.05.2012 року між Благодійною організацією Єврейський Благодійний Фонд Хесед „Нахалат Авот Азріель" (за текстом договору - фонд) та товариством з обмеженою відповідальністю „Аптека №338" (за текстом договору - аптека) був укладений договір про забезпечення лікарськими препаратами соціально незахищеної категорії громадян №18/2012 (надалі - договір), за умовами якого сторони докладають спільні зусилля для забезпечення лікарськими препаратами громадян, які відносяться до соціально незахищених категорій населення та які є на обліку у фонді (надалі - клієнти), для чого аптека зобов'язується здійснювати відпуск лікарських препаратів, а фонд зобов'язується приймати на себе витрати по оплаті лікарських препаратів, які реалізовуються аптекою, в порядку, розмірах та на умовах, визначених в договорі (т.1 а.с.14-20).

Пунктом 2.1 передбачено, що аптека здійснює реалізацію лікарських препаратів клієнтам та/або фонду по економ цінам, зменшеним на розмір знижки, передбаченої п. 2.4. договору.

Розділ 2 договору передбачає ціну договору та порядок оплати.

Згідно п.2.6 договору, загальна сума договору складається з суми всіх лікарських препаратів, які реалізовуються аптекою на умовах договору. Загальна сума договору обґрунтовується сумами, вказаними в Актах виконаних робіт, передбачених п. 4.19 договору.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє з 24.05.2012 р. по 31.03.2013 р. (п.5.1 договору).

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору купівлі-продажу.

Відповідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтями 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.3 договору реалізація клієнтам лікарських препаратів на умовах даного договору здійснюється щоденно виключно в тих аптеках, до яких вони прикріплені.

Пунктом п.4.15 договору з 27-го по 29 число місяця, в якому здійснюється відпуск лікарських препаратів громадянам фонду, аптека зобов'язана надати фонду: рахунок-фактури на загальну суму придбаних медикаментів, реєстр накладних, накладні на кожну людину окремо, зворотній корінець талону на отримання медикаментів та бланк розписки з підписом клієнта (додаток №3) або особи, що має право на отримання лікарських препаратів з обов'язковим зазначенням точної дати отримання, паспортних даних клієнта та його довіренної особи (серія, номер паспорта), підпису особи, яка здійснює відпуск лікарських препаратів та підпису особи, яка їх отримала, звіт в електронному вигляді, реєстр накладних та звітну відомість на отримання представниками фонду лікарських препаратів для клієнтів фонду.

Згідно п.4.16 договору протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня надання документів, передбачених п.4.15 договору, але не пізніше 8 робочих днів з дня закінчення звітного місяця сторони, на підставі документів, зазначених у п.4.11 договору, здійснюють звірку кількості клієнтів та лікарських препаратів, реалізованих аптекою на умовах договору. На підставі звірки складається Акт звірки взаєморозрахунків у двох примірниках.

Відповідно до п.4.19 договору на протязі 10 (десяти) робочих днів з дня закінчення місяця, в якому здійснювалась реалізація лікарських препаратів, аптека надає фонду Акт виконаних робіт в двох екземплярах, рахунки-фактири на загальну суму придбаних медикаментів, звіт про реалізацію медикаментів, накладну та бланк розписки на кожного клієнта, звіт в електронному вигляді відносно кожної окремої аптеки, а також інші документи на вимогу фонду.

Як встановлено місцевим судом, на виконання договору за період з 01.11.2012 року по 15.11.2012 року позивачем було реалізовано лікарські препарати на загальну суму 213 221,37 грн., що підтверджується відповідними звітами (т.1 а.с.109-231).

Оскільки з боку відповідача оплата за реалізовані клієнтам фонду медичні препарати здійснена не була, позивачем на адресу відповідача були направлені претензії №29/468 від 29.12.2012 р., №797/01 від 18.01.2013 р. з вимогою сплатити заборгованість в сумі 91 280,48 грн. (т.1 а.с.22-25). При цьому, в якості додатків до претензій останнім були долучені:

- акт приймання-передачі виконаних робіт за листопад 2012 року, підписаний позивачем та надісланий відповідачу для підписання в порядку п.4.19 договору (т.1 а.с.26);

- рахунки №6 від 15.11.2012 року на суму 52,34 грн., №7 від 15.11.2012 року на суму 3 195,20 грн., №7 від 15.11.2012 року на суму 88 032,94 грн.(т.1 а.с.27-33).

Відповідей на зазначені претензії відповідачем не надано.

Відповідно до п.2.7 договору оплата лікарських препаратів здійснюється фондом по факту реалізації клієнтам лікарських препаратів, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний банківський рахунок аптеки протягом 3 банківських днів, з дня підписання сторонами Акта виконаних робіт, передбаченого п. 4.19 договору, в якому повинна бути вказана загальна вартість лікарських препаратів, відпущених аптекою на умовах договору.

Отже, на момент звернення позивача до суду з позовом у відповідача існує зобов'язання по оплаті придбаних клієнтами фонду лікарських засобів.

Матеріали справи свідчать, що відповідач провів часткову оплату товару в сумі 121 940,89 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2800 від 12.11.2012 року (т.1 а.с.107).

Факт поставки товару та наявність заборгованості відповідача перед позивачем на суму 91 280,48грн. також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2012 р. по 30.11.2012 р., підписаним представниками сторін та скріплений печатками (т.1 а.с.21).

Згідно положень статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отримання громадянами фонду лікарських засобів на виконання договору №18/2012 від 24.05.2012 р. без зауважень у розумінні статей 33, 34 ГПК України є належним доказом виконання позивачем обов'язку з відпуску медичних препаратів, відтак, породжує для відповідача обов'язок по оплаті їх вартості.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції вірно встановлено, що на дату прийняття рішення місцевого суду у відповідача існує заборгованість перед позивачем за договором №18/2012 від 24.05.2012 року в сумі 91 280,48грн.

Скаржник проти наявності у нього заборгованості перед позивачем за договором №18/2012 від 24.05.2012 р. заперечив, посилаючись на те, що БО ЄБФ Хесед „Нахалат Авот Азріель" є благодійною, неприбутковою організацією, метою якої є надання благодійної допомоги малозабезпеченим, соціально незахищеним громадянам за рахунок благодійних грантів, наданих засновником організації - Міжнародною громадською організацією Центр «Америкен Джуіш Джойнт Дістріб'юшн Коміті Інк» з умовою цільового використання. На переконання скаржника, недофінансування благодійної програми даним засновником слугує підставою звільнення відповідача від обов'язку проводити оплату реалізованих позивачем товарно-матеріальних цінностей на виконання договору №18/2012, а існуючий розмір заборгованості підлягає стягненню із засновника фонду.

При цьому, скаржник послався на укладений між БО ЄБФ Хесед „Нахалат Авот Азріель" та Міжнародною громадською організацією Центр «Америкен Джуіш Джойнт Дістріб'юшн Коміті Інк» договір №01/2012-Ф від 26.12.2011р. про надання відповідачеві благодійного гранту для реалізації проекту благодійної діяльності (т.2 а.с.48-56), протокол №154 від 24.10.2012р. засідання тендерної комісії МОО Центра Джойнт (т.2 а.с.61-64), банківську виписку з особового рахунку БО ЄБФ Хесед „Нахалат Авот Азріель", якою спростовується факт надходження коштів від засновника (т.2 а.с.65-90).

Стаття 1 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» визначає, що благодійна організація - це юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених цим законом, як основну мету їх діяльності.

Згідно ч.4 ст.13 цього Закону благодійним фондом визнається благодійна організація, яка діє на підставі статуту, має учасників та управляється учасниками, які не зобов'язані передавати цій організації будь-які активи для досягнення цілей благодійної діяльності. Благодійний фонд може бути створено одним чи кількома засновниками. Активи благодійного фонду можуть формуватися учасниками та/або іншими благодійниками.

В силу положень статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Благодійна організація Єврейський Благодійний Фонд Хесед „Нахалат Авот Азріель" має правовий статус юридичної особи та є благодійною організацією, що підтверджується довідкою з ЄДРПОУ (т.2 а.с.45-46), а Міжнародна громадська організація Центр «Америкен Джуіш Джойнт Дістріб'юшн Коміті Інк» являється її засновником (т.2 а.с.35).

Пунктом 3.7 Статуту відповідача передбачено, що засновник та члени фонду не відповідають по зобов'язанням фонду, а фонд не відповідає по зобов'язанням засновника фонду та його членів (т.2 а.с.35).

Таким чином, обов'язок по сплаті заборгованості в розмірі 91 280,48грн., що виникла на підставі договору №18/2012 від 24.05.2012 р., покладається саме на відповідача як сторону за цією угодою.

Колегія суддів вважає необґрунтованими та відхиляє посилання скаржника на ту обставину, що благодійна програма на виконання вищевказаного договору не була затверджена загальними зборами фонду, до виняткової компетенції яких відноситься таке питання (п.6.2.1 Статуту відповідача), а тому наведене слугує підставою для відмови позивачеві у задоволенні його вимог.

Варто зазначити, що під час розгляду даної справи судом першої та апеляційної інстанції відповідачем не було надано доказів у розумінні статей 32,34 ГПК України, якими б у належний спосіб було доведено факт укладання договору №18/2012 від 24.05.2012 р. в порушення чинного законодавства, установчих документів відповідача.

На переконання судової колегії надуманим та безпідставним є визначення апелянтом правової природи укладеного сторонами у справі договору, як договору комісії, оскільки реалізація прав та виконання зобов'язань за договором покладалось саме на його сторони, при цьому даною угодою не передбачені та не врегульовані права і обов'язки іншої особи - засновника відповідача.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Благодійної організації Єврейський Благодійний Фонд Хесед „Нахалат Авот Азріель" - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Благодійної організації Єврейський Благодійний Фонд Хесед „Нахалат Авот Азріель" на рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2013 року у справі №910/2138/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.03.2013 року у справі №910/2138/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2138/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Остапенко О.М.

Скрипка І.М.