Ухвала суду № 31588939, 28.05.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2379/12/2770

28.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Горошко Н.П. ,

Кондрак Н.Й.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представник позивача, Севастопольської міської Ради - Вахрамєєва Марія Юріївна, довіреність № 0315/256 від 15.01.13,

представник відповідача, Державної виконавчої служби України - Шевченко Валентина Григорівна, довіреність № 2.7-4.4/4.4/1776 від 17.12.12,

представник відповідача, Державної виконавчої служби України - Сірікова Наталя Василівна, довіреність № 2.7-4.4/4.4/1774 від 17.12.12,

представник третьої особи, Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради - не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,

розглянувши апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (головуючого судді Кравченко М.М., суддів Куімова М.В., Прохорчук О.В.) від 27.02.13 у справі № 2а-2379/12/2770,

за позовом Севастопольської міської Ради (вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)

до Державної виконавчої служби України (вул. Артема, 73, м. Київ, 04053)

третя особа: Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27.02.2013 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо стягнення з боржника Севастопольської міської Ради виконавчого збору в розмірі 1360,00 грн. у виконавчому провадженні ВП 11813821 у зв'язку з невиконанням рішення суду.

Скасовано постанову державного виконавця від 26.06.2012 про стягнення з боржника виконавчого збору за ВП№ 11813821.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 27.02.2013 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної виконавчої служби України, проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 28.05.2013, представник позивача не підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення і постанову суду першої інстанції - без змін, представники відповідача наполягали на задоволенні апеляційної скарги та просили постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову про відмову у задоволенні позову. Третя особа явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином та своєчасно.

Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія, вислухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що Севастопольська міська Рада звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної виконавчої службою України про визнання дій протиправними та скасування постанови.

Свої позовні вимоги позивач мотивував невідповідністю вимогам закону дій відповідача зі стягнення з боржника - Севастопольської міської Ради виконавчого збору в розмірі 1360,00 грн. у виконавчому провадженні ВП № 11813821.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 27 лютого 2013 р. позовні вимоги про визнання протиправним дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо накладення штрафу на боржника Севастопольську міську Раду в розмірі 340,00 грн. у виконавчому провадженні ВП №11813 821 у зв'язку з невиконанням рішення суду та скасування постанови державного виконавця від 25.05.2009 р. про накладення штрафу за ВП № 11813821 залишені без розгляду на підставі п.9 ч.1 ст.155 КАС України.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 28.11.2006 по справі № 20-6/093 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шелві", зобов'язано Севастопольську міську Раду прийняти рішення про включення об'єкту комунальної власності - вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 228,7 кв.м, що знаходиться на першому поверсі та розташоване в м. Севастополі за адресою вул. В.Морська, 20 у перелік об'єктів, що підлягають приватизації.

Так, Севастопольською міською Радою рішення суду виконано шляхом прийняття рішення від 15.12.2009 р. №8532 "Про внесення доповнень до рішення Севастопольської міської Ради №2061 від 12.06.2007 р. "Про програму оптимізації структури комунального майна та підвищення ефективності його використання на 2007-2010 роки в місті Севастополі" (вул. В.Морська, 20).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішення суду про спонукання боржника виконати певні дії, а саме, прийняти рішення про включення об'єктів комунального власності до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, шляхом викупу стягувачем, є виконаним ще 15.12.2009 р.

Отже, листом за вих.№03-15/283 від 26.01.2010 р. Севастопольська міська Рада повідомила відділ примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції в м. Севастополі про виконання наказу Господарського суду м. Севастополя №20-6/093 від 17.02.2009 р. про зобов'язання Севастопольської міської Ради розглянути та прийняти рішення про включення об'єкту комунальної власності - вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 228,7 кв.м, що знаходиться на першому поверсі та розташоване в м. Севастополі за адресою вул. В.Морська, 20 у перелік об'єктів, що підлягають приватизації.

До листа були додані копія зазначеного рішення Севастопольської міської Ради №8532 від 15.12.2009 р.

25.09.2009 р. державним виконавцем було винесено постанову про накладення штрафу за ВП №11813821 (вх.№03-10/2906 від 15.10.2009 р.).

26.06.2012 р. державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за ВП №11813821 (вх.№03-10/3189 від 19.07.2012 р.).

26.06.2012 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 1360,00 грн. Дана постанова була надіслана Севастопольській міській Раді поштовою кореспонденцією 13.07.2012 (вх. №2972-0-33-09-5/4) і отримана Севастопольською міською Радою 19 липня 2012 року.

17.07.2012 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №33484541 щодо стягнення з Севастопольської міської Ради на користь держави штрафу в розмірі 340,00 грн. (вх. № 03-10/3270 від 25.07.2012 р.).

Проте, такі дії відповідача є незаконними з наступних підстав.

Так, підставою стягнення з Севастопольської міської Ради виконавчого збору та накладення штрафу було вказано невиконання боржником рішення суду в добровільному порядку.

В статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" вказано, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. Зі змісту статті вбачається, що на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження виконавчий збір вже повинен бути стягнутим. Однак постанова про закінчення виконавчого провадження та постанова про стягнення виконавчого збору були винесені одного дня - 26 липня 2012 р.

Таким чином, вищевикладене свідчить, що стягнення державним виконавцем з міської Ради виконавчого збору за невиконання рішення при фактичному виконанні рішення є безпідставним.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Більше того, на момент виконання Севастопольською міською Радою рішення суду діяла редакція Закону України "Про виконавче провадження" від 04.11.2009 р., в якої стаття 46 передбачала, що в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Проте, оскаржувану постанову державного виконавця від 26.06.2012 р. про стягнення з боржника виконавчого збору було винесено на момент дії редакції від 12.04.2012 р., в якої статтею 28 передбачається, що в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

В частині 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Так, з наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, який не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За даних обставин, судова колегія вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій та рішень, а твердження відповідача спростовуються фактичними обставинами справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути в доход Державного бюджету України недоплачену Державною виконавчою службою України суму судового збору при зверненні до суду з апеляційною скаргою у розмірі 57,35грн., виходячи з наступного.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI.

У відповідності до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду складає 50% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50% ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду позову майнового характеру складає 1% розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат; немайнового характеру - 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, заявником при зверненні з апеляційною скаргою до суду було надано докази підтверджуючі сплату судового збору згідно з Законом України "Про судовий збір" у сумі 17,20грн. стосовно позовних вимог немайнового характеру.

Проте, даний позов має також вимоги майнового характеру, а отже, у даному випадку відповідачу треба сплатити судовий збір в розмірі 57,35 грн. (1360,00*1%/100% = 13,60грн; розмір мінімальної заробітної плати складає на 01.01.2013 1147,00 грн., 1147,00*0,1= 114,7грн; 114,70>13,60; 114,7* 50%/100%=57,35грн.).

За викладених обставин, судова колегія вважає за необхідне стягнути в доход Державного бюджету України недоплачену Державною виконавчою службою України суму судового збору при зверненні до суду з апеляційною скаргою у розмірі 57,35грн.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України - залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 27.02.13 у справі № 2а-2379/12/2770 - залишити без змін.

3.Стягнути з Державної виконавчої служби України в доход Державного бюджету України (Реквізити рахунку, відкриті у Головному управлінні Державного казначейства України у м. Севастополі, для перерахунку судового збору: Рахунок: 31217206781001, Одержувач: ГУДКСУ у м. Севастополі 22030001, ЄДРПОУ: 38022717, МФО: 824509, Банк одержувача: ГУДКСУ у місті Севастополі, Призначення платежу: "Судовий збір", Код: 35188206, Номер пункту частини статті Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого сплачується судовий збір) судовий збір у розмірі 57,35грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 червня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Н.Й. Кондрак

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська