Ухвала суду № 31588874, 22.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2013 р.Справа № 2-а-4307/11/1470

Категорія: 8.2.8 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу представника позивача ФОП ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Корабельному районі м.Миколаєва (правонаступник - ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС) про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

01.06.2011 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва (правонаступник - ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС) з вимогою про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.03.2010 року №0000411720/0 та №0000421720/0 на загальну суму 85 383,82 грн. (т.б. 45479,82 грн. + 39904 грн.).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що зазначені повідомлення-рішення податкового органу були розташовані на дошці податкових оголошень, про що було складено акт від 06.05.2010 року. Позивачка зазначає, що з даними повідомленнями-рішеннями ознайомлена не була та їх не отримувала, про винесення таких рішень не знала, а тому це спричинило порушення її права на оскарження.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2011 року в задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник позивача ФОП ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 05.10.2011р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2011 року, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В березні 2010 року працівниками ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва, на підставі заяви позивача від 26.01.2010р. про припинення підприємницької діяльності, була проведена виїзна позапланова перевірка ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2007р. по 15.03.2010р., за наслідками якої було складено акт №2000\17-20\2051403081 (а.с.11-26).

В подальшому, на підставі вказаного вище акту перевірки уповноваженою особою податкового органу були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 30.03.2010р. №0000411720/0, відповідно до якого, позивачці донараховано недоїмку з податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності у розмірі 45 479,82 грн. (а.с.117);

- від 30.03.2010р. №0000421720/0, відповідно до якого, позивачу донараховано недоїмку з податку на додану вартість у розмірі 24 336 грн. та штрафні санкції на суму 15 568 грн. (а.с.118).

Таким чином, позивачу всього донараховано податків на загальну суму 69 815,82 грн., а разом із штрафними санкціями - 85 383,82 грн.

Зазначені вище податкові повідомлення-рішення були направлені позивачу рекомендованим листом по пошті, однак цей лист був повернутий на адресу ДПІ з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

В подальшому, у зв'язку із неможливістю вручення рішень, ДПІ виставило на дошці податкових оголошень першу податкову вимогу №1/1849 від 21.05.2010р., а потім і другу податкову вимогу №2/2158 від 22.06.2010р. про сплату позивачкою недоїмки.

Далі, у зв'язку з не оскарженням спірних податкових повідомлень-рішень та несплатою позивачем в добровільному порядку зазначених в них сум та штрафних санкцій, прокурор Корабельного району м.Миколаєва в інтересах ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва звернувся до окружного суду із позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкової заборгованості в сумі 85 383,82 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 року адміністративний позов прокурора Корабельного району м.Миколаєва було задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва податкову заборгованість в сумі 85 383,82 грн.

Як видно з матеріалів справи, дана постанова окружного суду, позивачкою оскаржена не була та відповідно, набрала законної сили.

Разом з тим, позивачка, дізнавшись про винесені на її адресу податкові повідомлення - рішення від 30.03.2010 року №0000411720/0 та №0000421720/0 та не погодившись із ним, 01.06.2011 року оскаржила їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд 1-ї інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, а також з того, що спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними та заснованими на законі, до того ж, з вказаних питань вже є набравше законної сили судове рішення про стягнення з позивача зазначених у цих повідомленнях-рішеннях сум.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає їх обґрунтованими та відповідаючими діючому на той час законодавству, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, стосовно правомірності проведення перевірки судова колегія зазначає, що відповідно до ч.3 ст.46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», на яку посилається позивач в своєму позові, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, передбачений в ст.49 вказаного Закону та безпосередньо здійснюється за процедурами, встановленими ч.ч.9,18 ст.47 цього ж Закону.

Так, для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, ФОП подає державному реєстратору перелік документів, зазначений у ч.9 ст.47 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», в тому числі довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах).

Для того щоб отримати довідку про відсутність заборгованості по податках, зборах (обов'язкових платежах), необхідну для державного реєстратора, підприємцю необхідно пройти перевірку в органах державної податкової служби щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства.

Таким чином, фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця лише після здійснення відповідних заходів, передбачених ст.ст.47, 49 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Так, як видно з матеріалів справи, до Єдиного державного реєстру було внесено лише запис про якесь судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, але даний факт, в свою чергу, з огляду на вказані вище приписи Закону, одночасно статусу підприємця її не позбавляє.

Як вже зазначалося вище, на підставі заяви позивача від 26.01.2010р. та у відповідності до вимог ч.13 ст.11-1 діючого на той час Закону України «Про державну податкову службу в Україні №509-ХІІ, наказом начальника ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва від 15.03.10р. №118 було призначено позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.07р. по 15.03.10р., за результатами якої було складено акт №2000\17-20\2051403081, яким встановлено порушення підприємцем податкового законодавства, а в подальшому, на підставі цього акту на адресу позивача були винесені спірні податкові повідомлення - рішення від 30.03.2010 року №0000411720/0 та №0000421720/0 на загальну суму 85 383,82 грн.

Далі, враховуючи те, що позивачем донараховані суми не були своєчасно сплачені до бюджету, Прокурор Корабельного району м.Миколаєва в інтересах держави в особі ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва звернувся до окружного суду із позовом про стягнення з позивачки податкової заборгованості в сумі 85 383,82грн., яка, в свою чергу, 23.09.2010р. була стягнута з позивача постановою Миколаївського окружного адміністративного суду по справі №2а-5168/10/1470.

Також, як встановлено судовою колегією з матеріалів справи, позаплановою виїзною перевіркою на підставі виписок банку по розрахунковому рахунку №26058379 відкритому в МОД «Райффайзен Банк АВАЛЬ» за період з 01.01.07р. по 06.01.10р. було встановлено надходження коштів позивачу від реалізації товарів та надання послуг від наступних суб'єктів господарської діяльності, а саме:

- АТЗТ «ПРОМБУД-2» (код ЄДРПОУ 01273071) за період з 11.01.07р. по 30.05.08р. в сумі 383601,16грн. (згідно виписок банку призначення платежу - попердплата за дошку та станки), в тому числі: за 1кв. 2007р. в сумі 65259,85грн., за 2кв. 2007р. в сумі 66524,79грн., за 3кв. 2007р. в сумі 105799,96грн., за 4кв. 2007р. в сумі 92623,88грн., за 1кв. 2008р. в сумі 28495,68 грн., за 2кв.2008р. в сумі 9597грн.;

- ФОП ОСОБА_4 за період з 12.02.07р. по 29.08.07р. в сумі 75000 грн. (згідно виписок банку призначення платежу - за послуги по перевезенню), в тому числі: за 1кв. 2007 року в сумі 20000,00грн., за 2 кв. 2007 року в сумі 32000,00грн., за 3 кв.2007 року в сумі 23000,00 грн.;

До того ж, згідно наданих до ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва заяв про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2007 та 2008 роки позивачем було вказано вид діяльності 74.12.0 - «діяльність у сфері бухгалтерського обліку». Отже, відповідно до вищевказаних заяв та сплаченої ставки єдиного податку позивачем було отримано свідоцтва платника єдиного податку на 2007 рік (серії НОМЕР_1) та на 2008 рік (серії НОМЕР_2).

Також, як видно з матеріалів справи, позивачем до ДПІ надавались звіти суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи-платника єдиного податку за 1-4 кв. 2007р., 1-3 кв. 2008р., де було зазначено, що обсяг виручки у 2007 та 2008 роках отриманий від здійснення діяльності у сфері бухгалтерського обліку.

Відповідно до приписів п.п.9.12.1, п.п.9.12.2 п.9.12 ст.9 діючого на той час Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-1У, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у пп.9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб. Отже, доходи платника єдиного податку, одержані ним від провадження саме зазначених у Свідоцтві видів підприємницької діяльності, не включаються до складу його загального річного оподатковуваного доходу і з них не сплачується податок з доходів фізичних осіб.

В той же час, якщо протягом календарного року платник єдиного податку одержує доходи, які одержано не від провадження підприємницької діяльності, зазначеної у Свідоцтві про сплату єдиного податку, такі доходи оподатковуються на загальних підставах згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІУ.

Отже, за таких обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає, що доход позивача на розрахунковому рахунку №26058379 у 2007 та 2008 роках від продажу товарів та надання послуг, був отриманий не від провадження підприємницької діяльності, зазначеної у Свідоцтві про сплату єдиного податку, і є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Всього ж позивачем отримано валового доходу за 2007р. в сумі 389 771,17грн., а за 2008р. в сумі 44 493,90 грн.

Таким чином, спірною перевіркою фактично врахована сума валових витрат згідно з додатком 6 до «Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» (затв. наказом ГДПІ України від 21.04.93р. №12), в розмірі 25% (для здійснення інших видів діяльності, включаючи торгівельну) та в розмірі 55% (для надання послуг вантажним автотранспортом) від суми валового доходу, що складає: за 2007 рік -119 942,79 грн., за 2008 рік - 11 123,48 грн.

Згідно ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92р. №13-92, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.

Таким чином, на думку судів обох інстанцій, перевіркою правильно встановлено, що оподатковуваний дохід позивача складає:

- за 2007 рік - 269 828,38грн, в тому числі: за 1 кв. 2007 року - 57 944,89грн, за 2 кв. 2007 року - 64 293,59 грн, за 3 кв. 2007р. - 89 699,97грн., за 4 кв. 2007 року - 57 889,93грн.

- за 2008р. - 33370,42грн., в тому числі: за 1кв. 2008р. -17809,80грн, за 2кв. 2009р. -15560,62грн.

Отже, в результаті порушення позивачем вимог ст.13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.92р. №13-92, розділу IV ст.13 Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю» (затв. наказом Головної ДПІ України 21.04.93р. №12 та зареєстрованої в МЮ України 09.06.93р. №64), відповідачем згідно абз.2 п.2 ст.14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян №13-92, було правомірно нараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2007-2008р.р. в сумі 45 479,82грн., в тому числі: за 2007р. в сумі 40 474,26грн., за 2008 рік в сумі 5 005,56 грн.

Стосовно ж правомірності визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 24 336 грн., судова колегія зазначає наступне.

Так, вказаною вище позаплановою виїзною перевіркою встановлено, що в результаті надходження коштів на розрахунковий рахунок №26058379, відкритому в МОД «Райффайзен Банк АВАЛЬ», позивачем були отримані кошти від реалізації товарів та наданих послуг за період з 01.01.07р. по 13.09.07р. в сумі 312 584,60 грн.

Слід зазначити, що платником податку на додану вартість - є будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку (п.п. "б"п.2.1. ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п.п.2.3.1. п.2.3. ст.2 Закону України «Про ПДВ», особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх 12 (дванадцяти) календарних місяців сукупно перевищує 300 000 грн. (без урахування податку на додану вартість).

А згідно із п.9.4. ст.9 цього ж Закону, особа, що не надсилає таку заяву несе відповідальність за не нарахування або несплату податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Так, як встановлено по справі, позивачем, в порушення вимог п.п. "б" п.2.1, п.п.2.3.1 п.2.3. ст.2, п.9.4. ст.9 Закону України «Про ПДВ», не було надіслано до ДПІ заяву про реєстрацію платника ПДВ.

Таким чином, враховуючи те, що позивач за період з 01.01.07р. по 13.09.07р. отримав кошти в сумі 312 584,60 грн., то він фактично є платником ПДВ за період з 01.10.07р. по 30.05.07р.

Згідно із приписами п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону України «Про ПДВ», об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Як видно з наявних в матеріалах справи виписок банку на розрахунковий рахунок №26058379 позивача отримана виручка в наступних розмірах:

- жовтень 2007р. - в сумі 1200,20 грн., в т.ч. ПДВ 5200,03 грн.;

- листопад 2007р. - в сумі 21104,88 грн., в т.ч. ПДВ 3517,48 грн.;

- грудень 2007р. - в сумі 40318,80 грн., в т.ч. ПДВ 6719,80 грн.;

- лютий 2008р. - в сумі 20000 грн., в т.ч. ПДВ 3333,33 грн.;

- березень 2008р. - в сумі 8495,68 грн., в т.ч. ПДВ 1415,95 грн.;

- квітень 2008р. - в сумі 10000 грн., в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.;

- травень 2008р. - в сумі 14897 грн., в т.ч. ПДВ 2482,83 грн.

Таким чином, позивачем самостійно не було обчислено та не сплачено до бюджету податок на додану вартість та не подано податкові декларації, чим також було порушено п.п.4.1.1., п.п. «а» п.п.4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»" №2181-III від 21.12.2000р.

Що ж стосуєтьс доводів позивача про те, що він не повинен був нараховувати та сплачувати зазначені податки, то судова колегія з цього питання зазначає наступне.

Так, відповідно до приписів ст.ст.1.15, 8.2.1, 8.2.2, 9.12.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV, 22.05.03р., «податковий агент» - це юридична особа або фізична особа, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Особою ж, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) в межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким чином, на підставі вищезазначеного, апеляційний суд приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що відповідач, в даному випадку, належним чином довів суду правомірність прийнятих ним рішень та вчинених ним дій. Доводи ж позивача, в свою чергу, не можуть бути підставою для звільнення його від сплати податків в порядку встановленому чинним законодавством або від відповідальності за його порушення.

До того ж, судова колегія звертає увагу, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що в даному випадку, і було зроблено відповідачем при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанції.

Отже, з врахуванням наведеного та приймаючи до уваги набувше законної сили рішення (постанову) Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2010 року, колегія суддів, як і окружний суд, вважає позовні вимоги не обґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, суд апеляційної інстанції, діючи в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника позивача ФОП ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.09.2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко