Ухвала суду № 31588866, 28.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2013 р.Справа № 2а-5382/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Ступакової І.Г.

суддів - Лук'янчук О.В.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Вектор" до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ПП "Вектор" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.06.2012 р. № 0000072300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 15742 грн., з яких за основним платежем на 12594 грн., за штрафними санкціями на 2148,50 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства "Вектор" задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області Державної податкової служби від 27.06.2012 р. № 0000072300.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області Державної податкової служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області Державної податкової служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем в період з 11.06.2012 р. по 15.06.2012 р. проведено позапланову виїзну перевірку ПП "Вектор" з питання підтвердження господарських відносин з ПП "Фіто Сервіс Плюс" та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП "Фіто Сервіс Плюс" за травень-грудень 2011 року, січень-лютий 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.10.2012 р. № 8/22/31827577.

У висновках акту перевірки встановлено порушення:

- ч.1-3, 5-6 ст.203, ч.1-2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.2 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Вектор" при придбанні товару у постачальника ПП "Фіто Сервіс Плюс" у травні 2011 року та включеного у податковий кредит декларації з податку на додану вартість у лютому 2012 року на загальну суму ПДВ 12594 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.7 ПК України, внаслідок чого завищено залишок від"ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24) декларації з ПДВ за лютий 2012 року на суму 96606 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ у Голопристанському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.06.2012 р. № 0000072300, яким позивачу збільшено суму грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 15742,50 грн., з яким за основним платежем на 12594 грн., за штрафними санкціями на 3148,50 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та вважає, що при винесенні постанови судом першої інстанції повно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між ПП "Фіто Сервіс Плюс" та ПП "Вектор" було укладено договір поставки № 160501 від 16.05.2011 р., відповідно до якого ПП "Фіто Сервіс Плюс" продав, а ПП "Вектор" придбав запасні частини до поливних агрегатів загальною вартістю 655200 грн., в тому числі ПДВ 109200 грн.

Поставка запчастин здійснювалася згідно рахунку-фактури № СФ-240501 від 24.05.2011 р., видаткової накладної № РН-240501, податкової накладної № 150 від 24.05.2011 р.

Перевезення запчастин здійснювалося ПП "Вектор" на власному та орендованому транспорті. Зокрема, 24.05.2011 р. частина запчастин була перевезена автомобілем УАЗ 32206 д.н. ВТ 4360 АТ, який є власністю ПП "Вектор", що підтверджується довідкою-рахунком № 700030 і накладною № 8 від 25.03.2011 р., товарно-транспортною накладною № РН-240492/1 від 24.05.2011 р., подорожнім листом вантажного автомобіля від 24.05.2011 р.

Інша частина запчастин перевезена автомобілем КАМАЗ 5320 д.н. НОМЕР_1, який позивач орендував у ФЛП ОСОБА_2 згідно договору № 1 оренди автомобіля, акту приймання-передачі транспортного засобу від 17.01.2011 р., товарно-транспортної накладної № РН-240501/1 від 24.05.2011 р., подорожнього листа вантажного автомобіля від 24.05.2011 р.

Розрахунки між сторонами здійснено у безготівковому порядку, що підтверджується платіжними дорученнями із відміткою банку про перерахування коштів.

Отримані від ПП "Фіто Сервіс Плюс" запчастини реалізовано позивачем підприємствам-нерезидентам України: УП "Трактородеталь-Сервіс" (Республіка Білорусь) за контрактом № 2/03 від 12.04.2011 р., ТОО "БелАгро" (Республіка Казахстан) за контрактом № 3/04 від 29.04.2011 р.

Відвантаження запчастин вказаним покупцям-нерезидентам підтверджується вантажно-митними деклараціями типу ЕК 10 від 30.05.2011 р. № 3137, від 01.07.2011 р. № 4136 та СМR - міжнародними товарно-транспортними накладними на перевезення вантажів від 30.05.2011 р. № 008155, від 01.07.2011 р. № 009273.

Таким чином, на підтвердження реальності здійснення вище зазначених господарських операцій, позивачем були надані: договір поставки товару № 160501 від 16.05.2011 року; видаткова та податкоаі накладні; товарно - транспортні накладні та інш..

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп. "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно вимог пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем у постачальника товарів ПП "Фіто Сервіс Плюс", на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вище наведених вимог Податкового Кодексу України.

Між тим, отримані позивачем документи (договір, податкові та видаткові накладні, товарно - транспортні накладні та інш.), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів свому безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм Податкового кодексу України якими встановлено порядок та підстави формування податкового кредиту.

В свою чергу відповідачем не спростовано, що на момент складення податкових накладних, за якими позивачем сформовано податковий кредит на суму та за період вказаний в оскаржуваному повідомленні - рішенні, контрагент позивача був зареєстрований платником податку на додану вартість та відповідно мав право на складання податкових накладних.

Крім того, як вбачається з акту перевірки та зазначено в апеляційній скарзі, податковий орган прийшов до висновку, що господарські відносини позивача з ПП "Фіто Сервіс Плюс" не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору між позивачем та ПП "Фіто Сервіс Плюс", спираючись на данні щодо відсутності останнього за місцем реєстрації, тощо.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що Актом перевірки та іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту.

Отже, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що наявні у позивача податкові накладні (та інші первинні документи) та сплата на користь постачальника товарів суми ПДВ, які були заявлені ним в подальшому до відшкодування, у повній мірі виконують функції, покладені на них Податковим Кодексом України та підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Інші доводи апеляційної скарги, в тому числі про фактичну відсутність взаємовідносин позивача з вище зазначеним контрагентом та не ведення господарської діяльності у розумінні ПК України, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони не підтверджені належними доказами та є лише припущеннями, які не є доказами у розумінні норм ст.69 КАС України.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голопристанському районі Херсонської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: