Ухвала суду № 31588860, 30.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 р.Справа № 815/1339/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом підприємства «Ліс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2013 року підприємство «Ліс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ «Ліс», позивач) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, відповідач) № 001342231 від 04 лютого 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 190 160 грн. та № 0013432304 від 04 лютого 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 140 411 грн.

В обґрунтування позивач зазначив, що правочини вчинені ним з контрагентами ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Логістик - Голд» та ТОВ «Тіал Альянс» спрямовані на реальне настання правових наслідків, не порушують публічний порядок, а вчинення вказаних правочинів підтверджується первинними документами.

До того ж, придбані у контрагентів позивачем товари використовувалися ним для здійснення господарської діяльності, зокрема на підставі договорів постачання реалізовувалися іншим суб'єктам господарювання.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року адміністративний позов - задоволено.

Суд скасував податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м. Одеси від 04 лютого 2013 року за № 001342231 та за № 0013432304.

В апеляційній скарзі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ставиться питання про скасування судового рішення у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, апелянт зазначив, що оскільки судом першої інстанції не надано належної правової оцінки всім доказам та не було здійснено всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи, це призвело до неправильного вирішення спору.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, у зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ліс» з питань взаєморозрахунків та правових відносин з контрагентами.

За результатами перевірки 11 грудня 2012 року відповідачем складено акт, в якому встановлені наступні порушення:

- ст. 138 Податкового Кодексу України(надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету у сумі 145 598 грн. за 3,4 квартали 2010 року та 1 квартал 2011 року;

- ст. 198 ПК України, в результаті чого по деклараціях з ПДВ за період з вересня 2010 року по травень 2011 року безпідставно завищено податковий кредит у сумі 117 594 грн., який не має документального підтвердження зв'язку із фінансово-господарською діяльністю підприємства .

На підставі вказаного акту, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси було прийняті податкові повідомлення-рішення від 04 лютого 2013 року за № 0013432304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 140 411 грн. та податкове повідомлення-рішення за № 001342231, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 190 160 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився з доводами позивача та зазначив, що висновки відповідача про ознаки нікчемності укладених позивачем угод, ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи, а тому не має підстав вважати правомірними вищезазначені рішення, прийняті податковим органом.

Згідно зі вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що при постановленні рішення, судом першої інстанції було дотримано вимоги ст. 159 КАС України у зв'язку з наступним.

Так, згідно податкових декларацій з ПДВ ТОВ «Ліс» за період з серпня 2010 року по лютий 2011 року та травень 2011 року та додатків № 5 до вказаних декларацій контрагентами позивача у вказаному періоді були ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Логістик-Голд» та ТОВ «Тіал Альянс» на підставі господарських взаємовідносин з якими, позивачем сформований податковий кредит на загальну суму 117 594 грн.

Апелянт, посилаючись на акти ДПІ у Приморському районі м. Одеси, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси та ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення документальних перевірок вищевказаних контрагентів позивача, дійшов висновку про нікчемність укладених між ними правочинів.

Колегія суддів не погоджується з вказаними доводами апелянта, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції для з'ясування питання про те, що є господарською діяльністю, звернувся до ст.3 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) та в п. 14.1.36 ПК України.

Проаналізувавши зміст даних Законів, суд дійшов вірного висновку, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Крім того, відповідно до вимог ст.ст. 205, 206 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, моральним засадам суспільства. Правочин, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі, визнання такого правочину недійсним, судом не вимагається.

Частиною 1 статті 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З системного аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що законодавцем чітко визначено, який саме правочин може вважатися нікчемним.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що договори з контрагентами ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Логістик-Голд», ТОВ «Тіал Альянс» укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується видатковими накладними, рахунками, податковими накладними.

Про здійснення оплати виконаних робіт за договорами, свідчать платіжні доручення про перерахування коштів на банківські рахунки контрагентів, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст. 3 ГК України.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Стаття 198 ПК України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Норми чинного податкового законодавства не передбачають обов'язок покупця сплатити ПДВ в бюджет, якщо такий податок не сплачений продавцем з вартості послуги, отриманої від покупця з урахуванням ПДВ. В іншому випадку покупець сплачував би такий податок двічі, що є неприпустимим.

Зважаючи на зазначене, суд апеляційної інстанції вважає правомірним віднесення позивачем до складу податкового кредиту за період з серпня 2010 року по лютий 2011 року та за травень 2011 року сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, виданих контрагентами, а винесене податкове повідомлення-рішення відповідача про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 140 411 грн. - неправомірними та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується посилань апелянта на те, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат, витрати, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на суму 145 598 грн., колегія суддів дійшла наступного висновку.

В першу чергу, судом першої інстанції вірно зазначено про те, що твердження відповідача, про порушення позивачем у 3 та 4 кварталах 2010 року норм ПК України є безпідставними, оскільки означений Кодекс на той момент ще не діяв.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Пунктом 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи вже встановлені судом обставини справи, про те, що договори, укладені позивачем та ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Логістик-Голд», ТОВ «Тіал Альянс» спрямовані на реальне настання правових наслідків, товари, придбані позивачем у вказаних контрагентів використовувалися у його фінансово-господарської діяльності, шляхом реалізації їх іншим підприємствам, що підтверджується договорами та податковими накладними, відтак, позивачем правомірно включені до валових витрат у 3,4 кварталах 2010 року та у 1 кварталі 2011 року суми витрат, понесених за договорами придбання пиломатеріалів та антисептику у ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Логістик-Голд», ТОВ «Тіал Альянс».

Зважаючи на зазначене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом підприємства «Ліс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування рішення про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня отримання її сторонами.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова