Ухвала суду № 31588456, 21.05.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2013 р.Справа № 1570/1427/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Онисс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Онисс» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001922301 від 26.12.2011 року та № 0002052301 від 31.01.2012 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Онисс» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001922301 від 26.12.2011 року та № 0002052301 від 31.01.2012 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Онисс» відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить вищезазначену постанову скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, наголошуючи, зокрема, що, спірні податкові повідомлення-рішення вважає необґрунтованим та такими, що підлягають скасуванню з тих підстав, що висновки інспектора зазначені в акті перевірки ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях, не підтверджені відповідними доказами. Також апелянт вказує, що під час формування податкового кредиту ним було дотримано всіх умов, встановлених чинним законодавством, що є критеріями, за наявності яких виникає право на формування податкового кредиту, а висновки про відсутність умов для здійснення фінансово-господарської діяльності контрагента позивача приватного підприємства «Река» є недостатніми для визнання угод нікчемними.

В судові засідання 02.04.2013 року та 21.05.2013 року представник апелянта та представник відповідача не прибули, про дату, час та місце проведення апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином та своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду та розпискою (а.с.211-212, 220). Поряд із цим, представник позивача звертався до суду із клопотаннями про відкладення апеляційного розгляду справи, призначеного на 02.04.2013 року та 21.05.2013 року, у зв'язку із хворобою та зайнятістю в іншому судовому засіданні, при цьому не надаючи жодних підтверджень вказаним обставинам. Крім того, представник відповідача, також, звернувся з клопотанням про відкладення апеляційного розгляду справи призначеного на 21.05.2013 року у зв'язку із відрядження у м. Київ з 20.05.2013 року, при цьому, особисто звернувшись з вказаним клопотанням через канцелярію суду саме 20.05.2013 року.

Відповідно до положень, передбачених ч. 1, 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки та зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Крім наявних прав особи, що беруть участь у справі, наділені також певними обов'язками, що кореспондують процесуальним правам інших осіб, та дають змогу здійснювати ефективний розгляд справи судом. При цьому процесуальні права і обов'язки будь-якої особи, яка бере участь у справі, не можуть визнаватися більш або менш важливими ніж права і обов'язки другої особи, яка бере участь у справі.

Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Крім того, відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З огляду на зазначені положення КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені представниками сторін клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи задоволенню не підлягають, оскільки, на думку колегії суддів, не з'являючись у судові засідання 02.04.2013 року та 21.05.2013 року будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, представники сторін недобросовісно користується належними їм процесуальними правами зловживаючи ними.

За таких обставин, а також враховуючи, що в матеріалах справи достатньо відомостей про права та взаємовідносини сторін, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу № 761 від 08.12.2011 року відповідно до п. 79.1 ст. 79, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а також з урахуванням акту № 303/23-513/36919740 від 14.11.2011 року, з відома та в присутності директора ТОВ фірми «Онисс» - Задорожнього І.В. та головного бухгалтера Євсенєвої В.В., ДПІ у Комінтернівському районі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам із ПП «Река» за періоди січень-квітень 2011 року за результатами якої було складено акт № 1774/23-20955698 від 12.12.2011 року.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001922301 від 26.12.2011 року, яким встановлено порушення ТОВ фірми «Онисс» ст. ст. 203, 207, 215, 228, 655, 875 Цивільного кодексу України, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201, ст. 192 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі за основним платежем - 86 666 грн. 66 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 грн. 00 коп.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач подав первинну скаргу до Державної податкової адміністрації в Одеській області. Рішенням ДПА в Одеській області про результати розгляду первинної скарги від 30.01.2012 року було скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі № 0001922301 від 26.12.2011 року в частині застосованої штрафної фінансової санкції до ТОВ фірми «Онисс» у розмірі 2 грн. 00 коп., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін (податкове повідомлення-рішення № 0002052301 від 31.01.2012 року: за основним платежем - 86 666 грн. 66 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ стали господарські операції між ТОВ фірми «Онисс» та ПП «Река», в межах яких між позивачем та зазначеним контрагентом був укладений Договір № 3 від 11.01.2011 року, предметом якого було зобов'язання ПП «Река» щодо виготовлення і розповсюдження рекламних і рекламно-інформаційних матеріалів ТОВ фірми «Онисс».

Так, встановлюючи порушення позивачем вимог податкового законодавства, відповідач в акті перевірки зазначив, що взаємовідносини між ТОВ фірми «Онисс» та ПП «Река» мають безтоварний характер, що свідчить про відсутність необхідних умов для одержання результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а тому укладений договір за № 3 від 11.01.2011 року про надання послуг не спричинив реального настання правових наслідків. На думку податкового органу, підприємством перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим, дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Крім того, роблячи такий висновок перевіряючи виходили зі змісту акту перевірки від 14.11.2011 року № 303/23-513/36919740-2380 «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Река» щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень-квітень 2011 року», складеного ДПІ у Малиновському районі м. Одеси, згідно висновку якого у ПП «Река» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, фахівці, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням.

У зв'язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що ТОВ фірми «Онисс» безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість, згідно податкових накладних отриманих від ПП «Река» на загальну суму 86 666 грн. 68 коп.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ фірми «Онисс», суд першої інстанції повністю погодився із висновками податкового органу, зазначивши, що надані позивачем первинні документи не відповідають вимогам законодавства, викликають сумніви щодо їх достовірності та не підтверджують фактичне здійснення позивачем операцій з контрагентом ПП «Река».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими. При цьому, доходячи такого висновку колегія суддів виходить з того, що в межах дослідження питання правомірності віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену в ціні отриманого товару/послуг слід враховувати наявність, по-перше, належних договорів на надання певних послуг, поставку товару чи інше, по-друге, відповідних документів на підтвердження виконання таких договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльність підприємства, зокрема, актів виконаних робіт та інших додаткових документів, які передують підписанню цих актів в підтвердження конкретних обсягів, змісту наданих послуг, товарів, по-третє, податкової накладної на оплату послуг, товарів, по-четверте, реальне подальше використання послуг, товарів у господарській діяльності та збільшення обсягів виробництва, продаж й конкретні результати від цього.

Так, як вбачається з матеріалів справи, представником позивача на підтвердження господарських відносин із ПП «Река» було надано до суду Договір про надання послуг № 3 від 11.01.2011 року, предметом якого було зобов'язання ПП «Река» щодо виготовлення і розповсюдження рекламних і рекламно-інформаційних матеріалів ТОВ фірми «Онисс». На підтвердження виконання умов даного Договору позивачем надано наступні документи, а саме: видаткові накладні, рекламний буклет, податкові накладні, платіжні доручення. Також, в межах виконання цих договорів, на підтвердження факту отримання послуг позивачем із контрагентами складені акти виконаних робіт (а.с.113-132).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з наявних в справи актів виконаних робіт не вбачається, які саме проведено роботи, відсутній зміст та обсяг господарської операції та яким саме чином зазначені в акті послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності. В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які б конкретизували зміст рекламної інформації, її обсяг, час їх отримання. В самих актах вказано, що ПП «Река» було виготовлено - «проспекти кольорові», проте не зазначено, на скількох аркушах, на якому папері, формат, адреса типографії і т.п.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані ТОВ фірмою «Онисс», докази, зокрема, акти виконаних робіт не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують факти виконання послуг щодо виготовлення і розповсюдження рекламних і рекламно-інформаційних матеріалів, використаних у господарській діяльності підприємства, оскільки не містять інформації про конкретні обсяги та напрями, за якими згідно з договором здійснювалися відповідні послуги.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; печатки.

Для підтвердження віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у вартості рекламно-інформаційних послуг, отриманих від контрагентів, на підставі укладених договорів про надання рекламно-інформаційних послуг, необхідні документи, які, зокрема, підтверджують факт отримання рекламних послуг від іншої особи, а також підтвердження зв'язку понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 статті 2 вищезазначеного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу» від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР, реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару.

Згідно із статтею 41 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ, інформаційна послуга - це здійснення у визначеній законом формі інформаційної діяльності по доведенню інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їх інформаційних потреб. Дана інформаційна продукція (послуга) надається Замовнику на матеріальних носіях, в якості останніх можуть використовуватися документи, магнітна, кіно -, відео -, фотоплівка та інші. Документ в інформаційних відносинах - це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на магнітній, кіно -, відео -, фотоплівці та інші відповідно до статті 27 Закону України «Про інформацію».

Тільки ці носії засвідчують одержання, зберігання інформації і доводять зв'язок наданих послуг з господарською діяльністю підприємства, а отже є необхідною умовою для відображення витрат на їх одержання в системі рахунків бухгалтерського обліку і дають право на віднесення суми даних витрат на валові витрати підприємства.

В якості підтвердження того, які саме рекламні послуги були надані підприємству, позивачем до суду було надано, зокрема, рекламний буклет ТОВ фірми «Онисс» із ілюстрацією продукції, яку виготовляє позивач, проте, як вірно зазначено судом першої інстанції, встановити прямий взаємозв'язок між наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт та наданим рекламний буклет не можливо, оскільки у договорі та в актах виконаних робіт відсутній текст рекламного буклету, посилання на те чи будуть використані ілюстрації, та не вказано якого роду інформація буде міститись у даному рекламному буклеті. В самих актах вказано без будь-якої конкретизації які саме «проспекти кольорові» (на скількох аркушах, на якому папері, формат, адреса типографії і т.п.) були виготовлені.

Також, надаючи оцінку обставинам справи, колегія суддів звертає увагу на відсутність будь-яких доказів здійснення бухгалтерського обліку господарських операцій з ПП «Река» та доказів, які б підтверджували зв'язок вищевказаних операцій з господарською діяльністю Підприємства. При цьому, колегія суддів зазначає, що змістом первинних документів, що надані до перевірки та наявні в матеріалах справи, позивачем не доведено, яким чином отримані послуги були використані останнім в його господарській діяльності, в якому обсязі були виконані вищезазначені послуги.

Таким чином, на підставі вище викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність включення ТОВ фірмою «Онисс» до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у вартості рекламно-інформаційних послуг, отриманих від контрагента - ПП «Река», на підставі укладеного договору про надання рекламно-інформаційних послуг, оскільки відсутність зазначених вище доказів не дає можливості встановити зв'язок понесених витрат позивача з його господарською діяльністю.

Колегія суддів критично оцінює посилання апелянта, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення та задоволення позовних вимог, на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.02.2012 року у справі № 2а/1570/10346/2011, якою було визнано протиправними дії ДПІ у Малиновському районі м. Одеси щодо включення до акта перевірки від 14.11.2011 року № 303/23-513/36919740-2380 висновків щодо нікчемності правочинів (ч. 5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України), укладених ПП «Река» при придбанні та продажу товарів (послуг), за якими були сформовані податковий кредит та податкове зобов'язання ПП «Река» з податку на додану вартість за січень-квітень 2011 року та відсутності факту передачі товарів за такими правочинами.

Так, досліджуючи правомірність висновків акта перевірки від 14.11.2011 року № 303/23-513/36919740-2380, складеного ДПІ у Малиновському районі м. Одеси відносно ПП «Река» щодо нікчемності правочинів, укладених цим підприємством, суд у справі № 2а/1570/10346/2011 встановив, що в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи, на підставі яких зроблений висновок про наявність ознак нікчемності правочинів, укладених позивачем із своїми контрагентами. При цьому, судом зазначено, що без визначення та дослідження договорів контрагентів позивача, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, не може бути перевірена правомірність висновків акта перевірки. Як вбачається із наданого судового рішення у справі № 2а/1570/10346/2011, висновок суду про протиправність дій податкового органу щодо включення до згаданого акта перевірки висновків про нікчемність правочинів, які укладались ПП «Река», також ґрунтуються на аналізі положень Цивільного кодексу України, зміст яких свідчить про те, що наведені правочини не відносяться до категорії нікчемних, а є оспорюваним правочинами.

Виходячи з положень ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, дійсно, висновок щодо нікчемності правочинів на підставі згаданих норм Цивільного кодексу України є протиправним, що й встановлено Одеським окружним адміністративним судом у справі № 2а/1570/10346/2011.

Однак, судом у справі № 2а/1570/10346/2011 окремо не досліджувались обставини здійснення конкретних господарських операцій ПП «Река» із його контрагентами, в тому числі з ТОВ фірмою «Онисс», та висновок щодо протиправності дій податкового органу зроблений в тому числі у зв'язку із відсутністю свідчень про відповідне дослідження податковим органом під час перевірки первинних документів, складених ПП «Река» спільно з його контрагентами про здійснення ними господарських операцій.

Тобто, до висновку щодо протиправності дій податкового органу з включення до акта перевірки висновків про нікчемність укладених ПП «Река» правочинів та відсутність факту передачі товарів його контрагентам суд дійшов лише з процедурних підстав, а протиправними є лише дії щодо включення висновку саме щодо нікчемності правочинів безпосередньо до акта перевірки від 14.11.2011 року № 303/23-513/36919740-2380. Однак встановлений судом факт щодо протиправності визнання правочинів нікчемними не є доказом товарності відповідних господарських операцій, які відбувались між позивачем та ПП «Река», оскільки таке питання потребує окремого вивчення, що в межах згаданої судової справи не досліджувалось.

Натомість в межах цього судового процесу досліджені надані позивачем документи з приводу господарських відносин із ПП «Река», які у своєї сукупності та взаємозв'язку не спростовують висновку відповідача щодо відсутності реального характеру такої операції.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи податкові повідомлення - рішення № 0001922301 від 26.12.2011 року та № 0002052301 від 31.01.2012 року, відповідач діяв на підставі закону, обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ фірми «Онисс» не підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Онисс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Онисс» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001922301 від 26.12.2011 року та № 0002052301 від 31.01.2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/