Ухвала суду № 31588095, 29.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 р. Справа № 51254/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання: Дембіцької Х.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства "Простір" на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства "Простір" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

13.05.2011 року представник Приватного підприємства "Простір" звернувся з позовом в суд до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2011 року № 0000332301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проводилася документальна позапланова виїзна перевірка ПП "Простір" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп» за період з 01 серпня 2009 року по 31 серпня 2009 року, про що складено акт від 19 січня 2011 року №187/23-3/31980014. На підставі вказаного акта перевірки Луцькою ОДПІ та за результатами адміністративного оскарження первинних повідомлень-рішень прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 76 685,00 грн. (з них 61 348,00 грн. основного платежу та 15 337,00 грн. штрафних санкцій). В позові зазначає, що оскільки підприємство добросовісно виконало вимоги Закону України "Про податок на додану вартість" в частині формування податкового кредиту з ПДВ, оплаченого в ціні товару (послуг), позивач просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 28 квітня 2011 року №0000332301.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Простір" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2011 року №0000332301 відмовлено повністю.

Представник Приватного підприємства "Простір" постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що як при проведенні перевірки так і в ході судового розгляду справи підприємством була надана податкова накладна №6905 від 31 серпня 2009 року, відповідач будь-яких заперечень щодо змісту податкової накладної, відсутності необхідних в ній реквізитів не зазначав, під сумнів її не ставив. Висновок суду про те, що за змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення ПДВ до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах є безпідставним та не ґрунтується на нормах податкового та господарського законодавства. Так чинним законодавством закріплена презумпція правомірності правочину. Відповідно до ч.1. ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Суд при дійсності правочину надає юридичну оцінку доцільності придбання підприємством послуг згідно договору на виконання робіт з оцінки (аналізу) проектної та виконавчої документації від 01 липня 2009 року, укладеного між ПП "Простір" як замовником (с. Піддубці, Луцький район) та ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" як виконавцем (м. Київ), що суперечить загальним принципам господарювання, закріпленими ст. 61 КУ країни, зокрема свобода підприємницької діяльності у межах визначених законом, вільний рух капіталів, товарів, послуг на території України. Крім того слід зазначити, що відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону N 168/97- ВР податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом. Згідно пп.7.2,1 п.7.2 ст.7 Закону N 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т.ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні. Висновок суду, що податкова накладна є основним, але не беззаперечним документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем (замовником) ПДВ у ціні товару (вартості послуги), та надає право на формування податкового кредиту платника податків-замовника при наявності достовірних доказів сплати таких послуг виконавцю є безпідставним.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги, а представник відповідача заперечив проти них.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Простір" 31 травня 2002 року зареєстроване як суб'єкт господарювання Луцькою районною державною адміністрацією, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію від 31 травня 2002 року серії А00 № 398558, з 05 червня 2006 року перебуває на податковому обліку в Луцькій ОДПІ. Підприємство є платником ПДВ на підставі свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 18 травня 2006 року № 02455090.

З 10 січня по 14 січня 2011 року Луцькою ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Простір" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" за період з 01 серпня 2009 року по 31 серпня 2009 року.

За результатами перевірки складено акт від 19 січня 2011 року №187/23-3/31980014, яким встановлено порушення позивачем ч.1 ст.203. ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.1 ст.207, ст.228 Цивільного кодексу України, ст.7 Закону України від 20 травня 1999 року N 687-ХІУ "Про архітектурну діяльність" в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Простір" при придбанні послуг по оцінці (аналізу) проектної та виконавчої документації у ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" згідно з договором від 01 липня 2009 року, а також пгі.7.4.1 п.7.4, пп.7.2.6 п.7.2, пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 168/97-ВР), що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 69 566,00 грн., в тому числі за серпень 2009 року на 56 833, 00 грн., за вересень 2009 року на 12 733 грн. та завищення від'ємного значення ПДВ за вересень 2009 року на 8 767,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 02 лютого 2011 року №0000152301/0, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 86 957,00 грн. (з них 69 566,00 грн. основного платежу та 17 391,00 грн. штрафних санкцій) та №0000162301/0 про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 8 767,00 грн. та нараховано штрафних санкцій у розмірі 2 191,75 грн.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що згідно з п.1.7 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від г звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення ПДВ до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Суд першої інстанції вірно встановив те, що виявлені Луцькою ОДПІ під час перевірки позивача порушення стосуються господарських зобов'язань, що випливають із договору на виконання робіт з оцінки (аналізу) проектної та виконавчої документації від 01 липня 2009 року, укладеного між ПП "Простір" як замовником (с. Піддубці, Луцький район) та ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" як виконавцем (м. Київ).

Згідно з умовами вказаного договору виконавець зобов'язаний виконати роботи з оцінки (аналізу) проектної та виконавчої документації на предмет відповідності чинному законодавству України, зокрема, відповідності вимогам ДБН, перевірку головних технічних умов, дотримання яких є обов'язковими при будівництві фабрики по виробництву продуктів харчування в с. Смолигів Луцького району Волинської області до 24 липня 2009 року.

31 серпня 2009 року між сторонами договору підписано акт приймання-передачі наданих послуг на 470 000,00 грн., в тому числі ПДВ 78 333,33 грн., та ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" виписано податкову накладну № 6905 на вказану суму. Водночас суд зауважує, що обґрунтування договірної ціни у сумі 470 000,00 грн. (розрахунок фактичних витрат, калькуляцію послуги з надання експертного висновку) не надано. На виконання умов договору ПП "Простір" трьома платежами: від 14 жовтня 2009 року, 05 та 10 листопада 2009 року було здійснено оплату наданих ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" послуг.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом. Згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону N 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т.ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону N 168/97-ВР встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону N 168/97-ВР, податкова накладна є основним, але не беззаперечним документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем (замовником) ПДВ у ціні товару (вартості послуги), та надає право на формування податкового кредиту платника податків-замовника. Суд вважає, що надані позивачем податковому органу докази - первинні документи: податкова накладна від 31 серпня 2009 року № 6905, акт приймання-передачі послуг від 31 серпня 2009 року, виписки банку про перерахування коштів ПП "Простір" на рахунки ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товарів), а отже, й обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Надані позивачем докази не підтверджують реальності здійснення самої господарської операції (надання послуг) між ГІП "Простір" і ТзОВ "С.Дж.Р.Груп", а отже, й обґрунтованості визначення податкового кредиту позивача. Позивачем не дотримані вимоги стосовно документального забезпечення факту отримання послуг: ним не надано під час податкової перевірки документально засвідчений результат договору від 01 липня 2009 року - звіт (експертний висновок), оригінал його також не надано позивачем і на вимогу суду з посиланням на передачу цього документа ВАТ «Волиньхолдинг» згідно з актом від 03 вересня 2009 року, а надана суду копія не свідчить про фактичну перевірку виконавцем за договором головних технічних умов на проведення будівництва та проектної і виконавської документації чинному законодавству України та вимогам замовника будівництва об'єкта в с. Смолигів Луцького району, здійснення яких передбачалося завданням замовника - ПП "Простір".

Надана суду копія звіту (експертного висновку) про відповідність проектної та виконавчої документації, не містить відомостей про відповідальну особу - безпосереднього виконавця робіт, який згідно з Порядком проходження професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт, пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2009 року N 79, Закону України від 20 травня 1999 року N 687-ХІУ "Про архітектурну діяльність", вправі за дорученням замовника (забудовника) надавати висновки щодо відповідності проектних рішень вимогам законодавству, державним нормам, стандартам, будівельним нормам і правилам за наявності відповідного кваліфікаційного сертифікату. Водночас, під час документальної невиїзної перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 серпня 2008 року по 31 травня 2010 року встановлено, що загальна чисельність працюючих на вказаному підприємстві відповідно до даних звіту форми 1-ДФ (розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку) становить одна особа. Керівник та засновник ТзОВ "С.Дж.Р.Груп", відомості щодо якого значаться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що судом долучено до матеріалів справи спеціальний витяг, згідно з протоколом допиту його як свідка від 18 серпня 2010 року заперечує безпосередню участь в діяльності даного товариства, а є посадовою особою ТзОВ «Петростер-Україна» та ТзОВ "Колеус"; за фактом створення даною особою фіктивного підприємства ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" порушено кримінальну справу. Вказаною перевіркою також встановлено, що за адресою, вказаною в установчих документах, ТзОВ "С.Дж.Р.Груп" не знаходиться.

Таким чином, фактично експертний висновок не міг бути виготовлений ТзОВ "С.Дж.Р.Груп", а відтак відомості, зазначені у первинних документах, складених за договором між ПП "Простір" та ТзОВ "С.Дж.Р.Груп", містять недостовірну інформацію.

Окрім того, податкова накладна від 31 серпня 2009 року № 6905 не відповідає встановленим ст.9 Закону України 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність" вимогам до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

У податковій накладній від 31 серпня 2009 року №6905 не зазначено посаду і прізвище особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту з ПДВ є обов'язковою, але не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) не мали реального характеру.

При цьому, відсутність судового рішення про визнання недійсним правочину не може розглядатися як перешкода для зменшення податкового кредиту позивачу та донарахування грошового зобов'язання у тому разі, якщо таким платником не дотримано вимог податкового законодавства. Посилання податкового органу на нікчемність правочину не є необхідною передумовою для розгляду господарських операцій платників податку як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства, якщо тільки відповідні товари (послуги) платником у постачальників (виконавців) реально не придбавалися.

Вказані вище обставини свідчать про відсутність у позивача підстав на включення до податкового кредиту ПДВ за податковою накладною, виписаною від імені ТзОВ "С.Дж.Р.Груп", чим було завищено податковий кредит за серпень-вересень 2009 року на суму 78 833,33 грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Простір" - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 03.06.2013 року.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Р.Б. Хобор

А.І. Рибачук