Ухвала суду № 31588086, 29.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 р. Справа № 3142/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання: Дембіцької Х.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року у справі № 2а-8708/11/1370 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Модель Пак" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

02.08.2011 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю"Модель Пак" звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі №0000072304/3525 від 01.02.2011р., №0000062304/3526 від 01.02.2011р., №0000562304 від 06.05.2011р., №0000552304 від 06.05.2011р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачем за період з липня по жовтень 2010р. ввезено на митну територію України гофрокоробки на підставі договору дистрибюції від 20.04.2010р. №01. В подальшому вказаний товар було реалізовано на митній території України. На думку відповідача ним порушено п.п. 4.1, 4.3 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.7.1, 7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»занижено податкове зобовязання з ПДВ за липень 2010р. на суму 31151 грн., серпень 2010р. на суму 15274 грн., вересень 2010р. на суму 32684 грн. та жовтень 2010р. на суму 25340 грн. З чим не погоджується.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у залізничному районі м. Львова №0000072304/3525 від 01.02.2011р., №0000062304/3526 від 01.02.2011р., №0000562304 від 06.05.2011р., №0000552304 від 06.05.2011р.

Представник Державної податкової інспекції у Залізничному районі постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, , не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки вироби з гофрокартону, гофрокартон у листах реалізовано на митній території України ПП «Оліяр» згідно договору від 31.03.2010 р. №31/03-10, ТзОВ «Яричів» згідно договору від 26.01.2010 р., ТзОВ «Р.Е.Й.В.» згідно договору від 19.04.2010 р. №6/04 за цінами, нижчими за митну вартість. Відтак, перевіркою встановлено, що в порушення п.4.1, п.4.3 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.7.1, п.п.7.7. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР підприємство занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 31151 грн. серпень 2010 року на суму 15274 грн., вересень 2010 року на суму 32684 грн., жовтень 2010 року на сум і 25340 грн.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Модель Пак»з питань підтвердження достовірності даних, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010р., за результатами якої складено акт №36/23-4/36739024 від 12.01.2011р.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072304/3525 від 01.02.2011р., яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ за жовтень 2010р. в сумі 58860 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 14715 грн., №0000062304/3526 від 01.02.2011р., яким збільшено грошове зобов'язання по ПДВ в сумі 26266,25 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПА у Львівській області. За результатами розгляду скарг прийнято рішення №10562\10/25-005/831 від 15.04.2011р. та винесено податкове повідомлення-рішення №0000562304 від 06.05.2011р., яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ в сумі 24576 грн., а також №0000552304 від 06.05.2011р., яким зменшено розмір від'ємного значення ПДВ в сумі 58860 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, ТзОВ «Модель Пак» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Львівської міської ради, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №205792.

Згідно Довідки АА №293391 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності за КВЕД ТзОВ «Модель Пак» є виробництво гофрованого картону, паперової та картонної тари, паперу та картону, інших виробів з паперу і картону, оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярськими приладдями, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем встановлено, що ТзОВ «Модель Пак» порушило п.п. 4.1, 4.3 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.7.1, 7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26 податкової декларації з ПДВ) за жовтень 2010р. в сумі 58860 грн., збільшено суми позитивного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту по декларації за липень 2010 р. в сумі 21013 грн., жовтень 2010р. на 764 грн., нараховано суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 21013 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем за період з липня по жовтень 2010р. ввезено на митну територію України гофрокоробки на підставі договору дистрибюції від 20.04.2010р. №01. В подальшому вказаний товар було реалізовано на митній території України за цінами, нижчими за митну вартість. Відтак, на думку відповідача, позивачем в порушення п.п. 4.1, 4.3 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.7.1, 7.7.2, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податкове зобов'язання з ПДВ за липень 2010р. на суму 31151 грн., серпень 2010р. на суму 15274 грн., вересень 2010р. на суму 32684 грн. та жовтень 2010р. на суму 25340 грн.

Згідно з ч. 2 п.п. 1.20.10 п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції. Це означає, що конкретні підстави для застосування звичайних цін мають бути прямо передбачені спеціальними нормами. Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. Відповідно до п.п. 1.20.2. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: Якщо вказаним пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з п.п. 1.20.8. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

У справі, що розглядається, об'єктом оподаткування спірних податкових зобов'язань є операції з поставки товарів на території України, тому база оподаткування таких операцій повинна визначатись за правилами п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість». Вказана правова норма не прив'язує визначення бази оподаткування податку на додану вартість до митної вартості товарів. Митна вартість товарів може бути застосована виключно для визначення бази оподаткування при імпорті товарів, відповідно до п. 4.3 ст. 4 вказаного Закону, тобто до операцій з поставки товарів на території України вона не застосовується. З наведеного вище вбачається, що митна вартість є лише підставою для нарахування митних зборів та платежів.

Імперативний характер зазначених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» не дає підстав використовувати особливості визначення бази оподаткування поставок товарів на митній території України для визначення бази оподаткування операцій платників податків із ввезення товарів у митному режимі імпорту. Однаково це стосується і спірної ситуації, коли відповідач протиправно застосував особливості правового регулювання бази оподаткування при імпорті товарів для визначення бази оподаткування операцій з поставки товарів на митній території України.

Позиція відповідача у справі стосовно того, що митну вартість слід вважати звичайною ціною, нижче якої товари не можуть бути реалізовані не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України. За таких обставин, не може вважатися доведеним відповідачем той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України є нижчою за звичайні ціни.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що висновок ДПІ у Залізничному р-ні м.Львова про порушення ТзОВ «Модель Пак»вимог п. 4.1., п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»про безпідставність ТзОВ «Модель Пак» віднесення до податкового кредиту сум ПДВ не відповідає законодавству України.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року у справі № 2а-8708/11/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Р.Б. Хобор

А.І. Рибачук