Ухвала суду № 31587981, 22.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2013 р. Справа № 49276/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання: Дембіцької Х.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна ветеринарна компанія» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

14.04.2011 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна ветеринарна компанія» звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.04.2011р. №000115320/7820 та визнання протиправними дій ДПІ у Личаківському районі м.Львова.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки про безтоварність та нікчемність фінансового-господарських операцій щодо неможливості здійснення такої операції з підстав відсутності трудових ресурсів, зокрема, в частині відвантаження та перевезення товарів, відсутності основних засобів, є безпідставні та ґрунтуються на припущеннях, спростовуються первинними документами щодо факту придбання та документами по факту продажу придбаного товару контрагентам Товариства, в наслідок чого отримано прибуток.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.04.2011 року за № 000115320/7820 прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова.

Представник Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ТзОВ «Західна ветеринарна компанія» за грудень 2009 року мало взаємовідносини з ПП «Львівкомфортгруп К» , з яким укладено договір на придбання товару, що призначений для використання у ветеринарній галузі (дизенфікуючі засоби). Суми податку на додану вартість за зазначеною податковою накладною включено до податкового кредиту ТОВ «Західна ветеринарна компанія» в грудні 2009 року. Згідно з даними податкової звітності наданої підприємством у ДПІ у Сихівському районі м. Львова, чисельність працівників ПП «Львівкомфортгруп-К» за грудень 2009 р. відсутня. Це свідчить про відсутність у підприємства ПП «Львівкомфортгруп-К» трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності, а саме в частині відвантаження та перевезення товарів. За даними податкової звітності основні засоби у ПП «Львівкомфортгруп-К» відсутні. До декларацій з податку на прибуток за перевіряємий період додаток К 1 не доданий. Рядки 4.10 "Витрати на поліпшення основних фондів" та 07 "Сума амортизаційних відрахувань" декларацій з податку на прибуток підприємства прокреслені. Це свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ПП «Львівкомфортгруп-К». Таким чином, виходячи з вищенаведеного, ПП "Львівкомфортгруп-К" безпідставно сформовано податкові зобов'язання у грудні 2009 р. по накладним, податковим накладним, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу ТОВ «Західна ветеринарна компанія» на загальну суму ПДВ - 25340 грн.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення та підтримав доводи апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна ветеринарна компанія» 06.06.2007р. зареєстроване у виконавчому комітеті Львівської міської ради, в період що перевірявся було платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з питань взаємовідносин з ПП «Львівкомфортгруп К» за період з по 01.09.2009р. по 31.12.2009р., за результатами якої ДПІ прийшло до висновку про порушення Товариством п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №168), в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2009 року на 25340,00 грн. що викладено в Акті перевірки № 189/23-2/35227543 від 23.03.2011 року.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.04.2011р. за №000115320/7820, яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 31675,00 грн. з яких основний платіж 25 340,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 6335,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що з досліджених в судовому засіданні Договору купівлі-продажу №25 від 01.12.2009р., між Товариством (Покупець) та ПП «Львівкомфортгруп К» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу, предметом якого було постачання товару (Кліносан-дизенфікуючий засіб) на умовах цього договору.

За результатом придбання товару Товариством у ПП «Львівкомфортгруп К», останнім виписано видаткову накладну від 22.12.2010р. №РН-00243 та податкову накладну №02443 від 22.12.2009р. з яких вбачається, що Товариство придбало у вказаного контрагента Кліносан в кількості 32 487 кг за ціною 3,90 грн. без ПДВ на загальну суму 152 037,44 грн., в тому числі ПДВ 25 339,57 грн. Розрахунки за товар сторонами проведено в повному обсязі, що ДПІ не спростовано.

Відповідно до п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції чинній на момент заповнення декларації) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно 7.4.4 п.7.4 ст.7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення є податкові накладні та інші первинні документи, оригінали яких були представленні на вимогу перевіряючих, які містять весь перелік відомостей та реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Усі первинні документи по операціях були належним чином оформлені у відповідності до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і збереження яких передбачена правилами податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Більше того, позивач надав докази того, що поставлений товар був реалізований: ВАТ «Птахофабрика Тернопільська», СПД ОСОБА_1., ГС ТзОВ «Колосок-2», СТзОВ «Євросвинка», ТзОВ «Рутаком», ВАТ «Запоріжзооветпромпостач», Черкаська мясна компанія, ЗАТ «Ландгут Бройлер», ТзОВ «Інвек», ПП «Сігма», ТзОВ «Прок-2005», ФГ «Новий рівень 2006», ООО «Зооветгарант», СВАТ «Агрокомбінат «Калита», ТзОВ «Племптахокомбінат «Запорізький», ПП «Деметра», ТзОВ агрофірма «Загаї», ТзОВ «Наше село», ПП «ПЦСД Поліпак», ТзОВ «СЛК-Центр», ТОВ «Укрветком», ФГ «Едем», Птахофабрика «Волочиська», ТзОВ «Подільський бройлер», ПП «Ветком», ТзОВ «Племінний завод «Біловодський». Було отримано прибуток. Цим самим спростовуються доводи ДПІ, про відсутність реальності господарських операцій.

Крім того, відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними» від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Згідно висновків Постанови Верховного Суду України від 31.01.2011 року, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Разом з тим, відсутність у контрагента власних основних фондів, виробничих активів, недостатність технічного персоналу не може свідчити про нікчемність правочину, так як законодавство не встановлює обмеження щодо використання платником податку у господарській діяльності лише власних основних засобів та найманої праці. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачав обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Отже, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями. Згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності (ст.61), будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. За вказаних обставин сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Стаття 228 ЦК України не містить такої підстави для визнання правочину нікчемним, як відсутність у сторони договору необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, виробничих активів, недостатність технічного персоналу, як про це зазначає відповідач.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 27.05.2013 року.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук