Ухвала суду № 31587697, 29.05.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12884/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

29 травня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авім Груп» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авім Груп» задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва ДПС №00047022-7 від 06.09.2012 та №00047122-7 від 06.09.2012.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Авім Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2010 по 30.06.2012 та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Перший Український правочин» за період з 01.01.2010 по 31.05.2012.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт перевірки від 20.08.2012 №5479/22-7/36581827, яким встановлено порушення пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України та винесено податкові повідомлення-рішення від 06.09.2012 №00047022-7, яким збільшено суму зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 68029,00грн. (за основним платежем -54423,00грн., за штрафними санкціями -13606,00грн.) та від 06.09.2012 №00047122-7, яким збільшено суму зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 73420,00грн (за основним платежем -57144,00грн., за штрафними санкціями -14286,00грн.).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

За приписами пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодекс (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, Між ТОВ «Авім Груп» та ТОВ «Перший Український правочин» укладено ряд договорів, а саме:

договір поставки №0111/2 від 01.11.2011. Предмет договору: Постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплачувати його на умовах даного договору;

договір поставки №2312/11 від 23.12.2011. Предмет договору: Постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплачувати його на умовах даного договору;

договір на вантажно-розвантажувальні роботи та перевезення вантажу №1201/1 від 12.01.2012. Предмет договору: вантажно-розвантажувальні роботи, включаючи весь комплекс пов'язаних з ними операцій по укладенню і кріпленню вантажу, його сепаруванню тощо; збереження вантажів, включаючи роботи по складській підготовці вантажу до перевезення так, і переупаковку і ремонт тари для забезпечення повного збереження вантажу під час перевезення, сортування, нанесення на вантаж повного і чіткого маркування, передбаченого правилами перевезення вантажу, і інше.

ТОВ «Перший Український правочин» на виконання умов зазначених договорів виписано наступні податкові накладні: по договору №0111/2 від 01.11.2011 (№53 від 01.11.2011, №52 від 03.11.2011, №55 від 14.11.2011, №54 від 23.11.2011, №16 від 02.12.2011, №28 від 08.12.2011, №34 від 21.12.2011, №85 від 29.12.2011); по договору №2312/11 від 23.12.2011 (№51 від 23.12.2011, №63 від 29.12.2011, №62 від 29.11.2011, №9 від 30.01.2012, №5 від 28.02.2012, №8 від 29.02.2012, №7 від 30.03.2012, №4 від 30.04.2012, №5 від 30.04.2012, №6 від 30.04.2012, №7 від 30.04.2012, №8 від 30.04.2012, №3 від 21.05.2012, №4 від 22.05.2012, №6 від 31.05.2012); по договору №1201/1 від 12.01.2012 (№149 від 10.01.2012, №31 від 02.02.2012, №23 від 13.03.2012, №24 від 13.03.2012, №34 від 03.04.2012, №38 від 06.04.2012, №7 від 04.05.2012, №10 від 08.05.2012, №20 від 23.05.2012).

В матеріалах справи наявні докази подальшої реалізації продукції придбаної у ТОВ «Перший Український правочин» наступним підприємствам: ТОВ «Барклай-Авто», ПП «Скіф-Ойл», ТОВ «Будсервіс» ЛТД, ТОВ «Модерн-ХХІ», ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат», ДП «Агрофірма Мрія», ТОВ «Анив», ТОВ «Елітмедика», ТОВ «Квіти Сервіс», ТОВ «Вордтекс», ТОВ «Хонда Україна», ДП «Грикар А.П.С.», ТОВ «Агрофірма «Орельська», ТОВ «Біоматриця групп», ДП «Нагель-Фенстер».

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході судового розгляду справи Відповідачем не наведено належних доказів, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаних правочинів, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

В свою чергу, Відповідач не звертався до суду з позовом про визнання вказаних вище договорів недійсними.

Також, судом першої інстанції було обґрунтовано зазначено, що відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Крім того, акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок. Матеріали справи містять докази виконання умов договорів.

Також, судова колегія вважає необхідним зазначити, що зі змісту вступної частини акту перевірки вбачається, що перевірка проведена у зв'язку з надходженням до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС постанови від 02.07.2012 року старшого слідчого СВ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС Музичука О.В.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

В той же час, п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, в редакції чинній на час проведення перевірки, передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до ст.86.9 Податкового кодексу України та п.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року і зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Пунктом 58.4 статті 58 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Тобто, матеріали перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, а статус таких матеріалів перевірки та висновків державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, при цьому орган державної податкової служби визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Станом на день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідного судового рішення по кримінальній справі, яке б набрало законної сили, не було прийнято, отже, у ДПІ не було передбачених ПК України підстав для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені господарські операції носили реальний характер та були виконані сторонами належним чином, а тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині є вірним.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.