Постанова № 31586304, 29.05.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1257/13-a

"29" травня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Яницькій О.Р.

за участю:

представника позивача - Кудінова В.В.;

представника відповідача - Ткачук М.П.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Заготсервіс»

до державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області державної податкової служби

про визнання нечинними з моменту прийняття та скасування податкових повідомлень рішень №0000142300 від 1 листопада 2012 року, №0000152300 від 1 листопада 2012 року та №0000202300 від 19 лютого 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Заготсервіс» (надалі по тексту - ТОВ «Заготсервіс» або позивач) звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області державної податкової служби (надалі по тексту - ДПІ в Підволочиському районі або відповідач) про визнання нечинними з моменту прийняття та скасування податкових повідомлень рішень №0000142300 від 1 листопада 2012 року, №0000152300 від 1 листопада 2012 року та №0000202300 від 19 лютого 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що при проведенні перевірки взагалі не було проведено жодного аналізу наявних у ТОВ "Заготсервіс» первинних бухгалтерських документів, а саме: приймальні квитанції форми ПК-1 видані ТОВ «Медео-Захід» та отримані ТОВ «Заготсервіс», квитанції до прибуткових касових ордерів виданих ТОВ «Медео-Захід» ТОВ «Заготсервіс», податкові накладні видані ТОВ «Медео-Захід», платіжні доручення на перерахування грошових коштів ТОВ «Заготсервіс» на ТОВ «Медео-Захід», реєстри отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «Заготсервіс», товарно-транспортні накладні на транспортування ТМЦ від ТОВ «Медео-Захід» до ТОВ «Заготсервіс», які підтверджують правомірність формування податкового кредиту. Хоча, вказані документи у перевіряючого були в наявності, про що зазначено в Акті перевірки. Всі вище перелічені документи, на думку позивача, свідчать реальність господарських взаємовідносин між ТОВ «Заготсервіс» та ТОВ «Медео-Захід».

Крім того, позивач вважає безпідставними та неправомірними висновки податкового органу про нікчемність правочину укладеного з ТОВ «Медео-Захід», оскільки відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів викладених в адміністративному позові та додатково пояснив, що висновки акту перевірки позивача базуються виключно на даних встановлених перевірками проведеними Луцькою МДПІ у ТОВ «Медео-Захід», результати якої відображені у відповідних актах. Проте, представник позивача, просив суд не брати до уваги висновки перевірок ТОВ «Медео-Захід», оскільки всі податкові повідомлення-рішення винесені за результатами перевірок були визнані протиправними та скасовані постановами Волинського окружного адміністративного суду, а деякі з постанов суду набрали законної сили так як залишені в силі апеляційною інстанцією.

З врахуванням викладеного, представник позивача просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Підволочиському районі №0000142300 від 1 листопада 2012 року, №0000152300 від 1 листопада 2012 року та №0000202300 від 19 лютого 2013 року.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, мотиви виклала в поданому суду письмовому запереченні.

Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, перевіркою позивача було встановлено, що ТОВ «Заготсервіс» порушило ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України ст.662, 655 та 656 ЦК України, п. і 98.1 ст.198, п.200.1 ст.200, абз.1 п.201.10 ст.201 Розділу V Податкового кодексу України, п.З Постанови Кабінету Міністрів України №246 від 02.03.2011р. в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №523 від 27.04.2011р., внаслідок чого ТОВ «Заготсервіс» занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню за карткою особового рахунку платника податків та спрямовується до спеціального фонду державного бюджету всього у сумі 761070 грн. в тому числі за квітень 2011 року в сумі 213278 грн., за травень 2011 року в сумі 45870 грн., за липень 2011 року в сумі 29311 грн., за серпень 2011 року в сумі 217755 грн., за вересень 2011 року в сумі 134167 грн., за жовтень 2011 року в сумі 120689 грн. та завищення податку на додану вартість, яка в наступному періоді зменшує суму податку, що спрямовується до спеціального фонду державного бюджету, всього у сумі 135952 грн., в тому числі за листопад 2011 року в сумі 135952 грн.

Крім того, представник податкового органу зазначила, що перевіряючими в ході перевірки були зроблені правомірні висновки про те, що що ТОВ «Заготсервіс» завищило податковий кредит по декларації з податку на додану вартість «переробного підприємства» всього у сумі 897022 грн. в тому числі за квітень 2011 року в сумі 213278 грн., за травень 2011 року в сумі 45870 грн., за липень 2011 року в сумі 29311 грн., за серпень 2011 року в сумі 217755 грн., за вересень 2011 року в сумі 134167 грн., за жовтень 2011 року в сумі 120689 грн. та за листопад 2011 року в сумі 135952 грн.

З врахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані представниками позивача та відповідача.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що в період з 19.09.2012р. по 09.10.2012р. працівниками ДПІ у Підволочиському районі було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Заготсервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Медео-Захід» за період з 01.04.2011р. по 31.05.2011р. та з 01.07.2011р. по 30.11.2011р.

За результатами перевірки було складено Акт №808/22/30915913 від 16.10.2012 року.

Як вбачається з акту, в ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Заготсервіс» вимог ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України ст.662, 655 та 656 ЦК України, п. і 98.1 ст.198, п.200.1 ст.200, абз.1 п.201.10 ст.201 Розділу V Податкового кодексу України, п.З Постанови Кабінету Міністрів України №246 від 02.03.2011р. в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №523 від 27.04.2011р., внаслідок чого ТОВ «Заготсервіс» занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню за карткою особового рахунку платника податків та спрямовується до спеціального фонду державного бюджету всього у сумі 761070 грн. в тому числі за квітень 2011 року в сумі 213278 грн., за травень 2011 року в сумі 45870 грн., за липень 2011 року в сумі 29311 грн., за серпень 2011 року в сумі 217755 грн., за вересень 2011 року в сумі 134167 грн., за жовтень 2011 року в сумі 120689 грн. та завищення податку на додану вартість, яка в наступному періоді зменшує суму податку, що спрямовується до спеціального фонду державного бюджету, всього у сумі 135952 грн., в тому числі за листопад 2011 року в сумі 135952 грн. Крім того, в ході перевірки були зроблені висновки про те, що що ТОВ «Заготсервіс» завищило податковий кредит по декларації з податку на додану вартість «переробного підприємства» всього у сумі 897022 грн. в тому числі за квітень 2011 року в сумі 213278 грн., за травень 2011 року в сумі 45870 грн., за липень 2011 року в сумі 29311 грн., за серпень 2011 року в сумі 217755 грн., за вересень 2011 року в сумі 134167 грн., за жовтень 2011 року в сумі 120689 грн. та за листопад 2011 року в сумі 135952 грн.

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Підволочиському районі були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000142300 від 01.11.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Заготсервіс» по ПДВ на 886 552,50 грн. та №0000152300 від 01.11.2012р., яким ТОВ «Заготсервіс» зменшено розмір від'ємного значення ПДВ у розмірі 135 952,00 грн.

ТОВ «Заготсервіс» не погодилось із висновками, викладеними в Акті невиїзної перевірки №808/22/30915913 від 16.10.2012р. і у відповідності до «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. за №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 подало свої заперечення.

Вказані заперечення ДПІ у Підволочиському районі були розглянуті та відхилені.

Після розгляду заперечення ТОВ «Заготсервіс» оскаржило податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПС у Тернопільській області та ДПС України.

За результатами розгляду вказаних скарг ДПС у Тернопільській області прийняте рішення від 09.01.2013р. за № 82/144/0/13/10-207 про результати розгляду скарги, яким збільшило податкове повідомлення-рішення ДПІ у Підволочиському районі від 01.11.2012р. №0000142300 в частині 125 480, 50 грн. застосованих штрафних санкцій по податку на додану вартість та залишило без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Підволочиському районі від 01.11.2012 р. №0000152300 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість. А ДПС України прийняте рішення від 07.02.2013р. за № 1841/6/10-2115 про результати розгляду скарги, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Підволочиському районі №0000142300 від 01.11.2012р. та №0000152300 від 01.11.2012р. з урахуванням рішення ДПС у Тернопільській області, прийнятого за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу без задоволення.

На виконання рішення ДПС у Тернопільській області від 09.01.2013р. за № 82/144/0/13/10-207 про результати розгляду скарги, ДПІ у Підволочиському районі прийняте податкове повідомлення-рішення №0000202300 від 19.02.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Заготсервіс» по ПДВ на 125 480,50 грн.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що господарські операції ТОВ «Заготсервіс» із ТОВ «Медео-Захід» не несуть економічного змісту та не мають реальних наслідків, що свідчить про фіктивний характер вказаних операцій та їх спрямування на неправомірне отримання податкової вигоди.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу № 39 від 08.04.2011 року в 2011 році ТОВ «Заготсервіс» у TOB «Медео-Захід» було придбано велику рогату худобу, яка вирощена в господарстві ТОВ «Медео-Захід» на загальну суму 897022 грн.

Представник позивача в судовому засіданні стверджує, що на виконання умов даного договору, здійснювалась поставка ВРХ, що підтверджується товарно-транспортними накладними, податковими накладними, приймальними квитанціями, гуртовими відомостями, касовими ордерами. З врахуванням цього, представник ТОВ «Заготсервіс» вважає, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Медео-Захід» підтверджуються відповідними первинними документами.

Суд не погоджується з такими твердженнями представника позивача, виходячи з наступного:

Актами перевірок Луцької ОДПІ (№46/23-3/35594018 від 14.03.2012, № 753/23-3/35594018 від 18.04.2012, № 763/22-6/35594018 від 18.06.2012) встановлено, що ТОВ «Медео-Захід» зареєстроване виконавчим комітетом Луцької міської Ради народних депутатів 28.11.2007 за №11981070007004057. Місцезнаходження ТОВ «Медео-Захід»: м. Луцьк, вул. 8-го Березня, буд. 1, кв. 4/1. Стан платника - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». Основні види діяльності види діяльності: 51.53.2 - оптова торгівля будівельними матеріалами, 51.82.0 - оптова торгівля машинами та устаткуванням для добувної промисловості та будівництва.

В ході вказаних перевірок ТОВ «Медео-Захід» та на підставі Висновків ВПМ Луцької ОДШ Волинської області ДПС щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Медео-Захід» №1080 від 15.06.2012 за березень 2012 року та № 1079 від 15.06.2012 за лютий 2012 року встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Таким чином перевіркою встановлено що операції були спрямовані на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту. Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Під час складання фінансової звітності у ТОВ «Медео-Захід» були відсутні підтверджуючі документи щодо здійснення ним фінансово-господарської діяльності. Згідно проведеного аналізу наданих документів встановлено, що податкові накладні виписувались на реалізацію наступного товару: свиней, ВРХ, будівельних матеріалів, масла, оливи, запасних частин, овочів, пасти томатної. А податкові накладні виписані на придбання наступного товару: свиней, будівельних матеріалів, цукру, ПММ, меблів, що свідчить про невідповідність придбаних та реалізованих товарів.

Згідно декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року основні засоби у ТОВ «Медео-Захід» відсутні. Значення в рядках 4.10 «Витрати на поліпшення Основних фондів» та 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларації відсутні. Згідно декларації з податку на прибуток за 2011 рік основні засоби у ТОВ «Медео-Захід» також відсутні. Розрахунок транспортного збору за перевіряємий період до Луцької ОДПІ Волинської області ДПС не подавався.

Відповідно до п. 6.1 Положення про ідентифікацію і реєстрацію великої рогатої худоби, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України 17.09.2003р. № 342 (у редакції наказу Міністерства аграрної політики України від 29.06.2005 № 289). зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.10.2003 за № 909/8230, власник/утримувач має право на переміщення тварин лише в разі, якщо тварина ідентифікована, зареєстрована в Реєстрі тварин та на неї видані паспорти тварини і ветеринарна картка. Згідно з п. 6.2 у разі вибуття тварин з господарства власник/утримувач зобов'язаний внести дані про вибуття з господарства до книги обліку тварин, заповнити зворотний бік паспорта та два примірники відомості переміщення тварин, разом з паспортом тварини, ветеринарною карткою та заповненою відомістю переміщення тварин звернутись до державної установи ветеринарної медицини для отримання в установленому порядку ветеринарних документів. При зверненні власника/утримувача спеціаліст державної установи ветеринарної медицини вносить до ветеринарної картки дату вибуття тварини та засвідчує записи підписом та печаткою.

Згідно з п. 6.9 даного Положення при прибутті тварини на м'ясокомбінат відповідальна особа повинна внести дані про прибуття тварин в господарство до відомості переміщення тварин, одержаної від попереднього власника, і не пізніше триденного терміну після прибуття тварини надіслати відомість переміщення тварин, паспорт тварини та ветеринарну картку до Агенства з ідентифікації та реєстрації тварин через агента з ідентифікації.

У відповідності до п. 7 вказаного Положення у разі забою тварини відповідальна особа м'ясокомбінату зобов'язана, зокрема надіслати бирки, паспорт тварини та ветеринарну картку Агентству для їх знищення в установленому порядку і внесення до Реєстру тварин інформації про забій тварини.

Таким чином, інформація про власника/утримувача тварини обов'язково відображаються в Реєстрі тварин.

Позивачем не надано документів для підтвердження походження ВРХ, яка була придбана у ТОВ «Медео-Захід», саме з цього товариства.

Крім того, в порушення вищезазначеного нормативно правового акту, на гуртових відомостях не зазначено ні вік ні інвентарний номер (тавро) великої рогатої худоби.

Таким чином, з представлених як в ході перевірки так і в судовому засіданні первинних документів не можливо встановити походження товару - ВРХ.

Приходячи до переконання про відмову в задоволенні позовних вимог, суд також враховує той факт, що згідно інформації ВПМ Луцької ОДПІ, директор ТОВ «Медео-Захід» ОСОБА_3 у період з 20 січня 2011 року по 30 червня 2011 року знаходився у СІЗО м. Рівне, а тому не міг особисто приймати участь у веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ «Медео-Захід», підписувати первинні документи та заключати договори.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зістаттями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Відповідно до пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу і витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства регулюються Положенням (Стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Запаси», до п. б Стандарту № 16 витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Виходячи з наведеного, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток формуються на підставі первинних бухгалтерських документів та можуть бути достовірно оцінені.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду;не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу).У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно зі ст. 2 цього Закону сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 3, ст. 4 зазначеного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку; бухгалтерський облік господарських операцій будується на принципі превалювання сутності над формою, згідно якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету регулює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06 1995 за № 168/704.

Згідно з п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 цього Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів; первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи); первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії; первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм (п. 2.7 зазначеного Положення).

Враховуючи наведене, суд вважає, що первинні документи надані позивачем на підтвердження правомірності віднесення до складу видатків та податкового кредиту, не підтверджують факт понесених витрат іншою особою, а також зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Заготсервіс» при взаємовідносинах із ТОВ «Медео-Захід» декларувало податкові зобов'язання з урахуванням того, що ТОВ «Медео-Захід» є сільськогосподарським виробником.

Однак, діяльність ТОВ «Медео-Захід» не відповідає ознакам діяльності сільськогосподарського підприємства та податкові накладні, видані ТОВ «Медео-Захід» не мають ознак видів діяльності сільськогосподарських підприємств.

Суд не бере до уваги посилання позивача на постанови Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2012 року, 8 червня 2012 року та 27 червня 2012 року, якими адміністративні позова ТзОВ «Медео-Захід» було задоволено повністю й визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції. По-перше, постанови від 29 травня 2012 року та від 27 червня 2012 року не набрали законної сили, а по-друге в даних судових рішеннях не встановлено тієї обставини, що у ТзОВ «Медео-Захід» був товар - ВРХ, яку нібито продавалось на ТОВ «Заготсервіс». Таким чином, вищезазначені постанови Волинського окружного адміністративного суду, жодним чином не можуть підтверджувати чи спростовувати обставин, що стосуються розгляду даної справи, а тому не можуть бути використані судом в порядку визначеному ч.1 ст. 72 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Заготсервіс» та ТОВ «Медео-Захід» по придбанню ВРХ не підтверджується виходячи з наступного:

- відсутність документів на походження ВРХ;

- неможливість ідентифікувати особу яка брала участь у підписанні первинних документів від ТОВ «Медео-Захід»;

- відсутність документів, які б підтверджували приналежність ВРХ ТОВ «Медео-Захід»;

- відсутність у первинних документах інформації про товар - ВРХ.

Враховуючи те, що операції між позивачем та ТзОВ «Медео-Захід» не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, не підтверджуються первинними документами, є такими, що порушують публічний порядок, спрямовані на порушення прав та інтересів держави.

Суд вважає, що Тернопільською ОДПІ зроблено правильні висновки, щодо порушення позивачем податкового та іншого законодавства.

Враховуючи вищенаведене, суд, приходить до висновку, що позивачем не доведено правомірності обставин викладених в позовній заяві, а надані докази в повній мірі не підтверджують заявлених позовних вимог, а тому приходить до переконання, що підстав для скасування податкових повідомлень-рішень №0000142300 від 1 листопада 2012 року, №0000152300 від 1 листопада 2012 року та №0000202300 від 19 лютого 2013 року немає, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Заготсервіс" до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області державної податкової служби про визнання нечинними з моменту прийняття та скасування податкових повідомлень-рішень №0000142300 від 1 листопада 2012 року, №0000152300 від 1 листопада 2012 року та №0000202300 від 19 лютого 2013 року, відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 3 червня 2013 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

суддя Осташ А. В.