Постанова № 31586255, 13.05.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2013 року справа № 826/1253/13-а

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлофор»

до

Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області

про

визнання недійсною постанови про накладення стягнень №700 від 21.11.2012

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Світлофор» звернулось до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області про визнання недійсною постанови про накладення стягнень №700 від 21.11.2012.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно винесено постанову оскільки від 21.11.2012 №700 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» та направлено її до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, чим порушено права та інтереси позивача, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів» та Положенням «Про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів».

У зв’язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати постанову про накладення стягнень №700 від 21.11.2012.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, суду надано усні та письмові пояснення.

Відповідно до ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі ст.26 Закону України «Про захист споживачів» від 12.05.1991 №1023-ХІІ (надалі – Закон №1023-ХІІ), ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (надалі - №877-V) та направлення на проведення перевірки №1341 від 26.10.2012 посадовими особами відповідача проведено планову перевірку магазину «Світлофор» ТОВ «Світлофор» за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропалівська Борщагівка, вул. Петропалівська, 4.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 21.10.2012 №000860 та винесено постанову №700 від 21.11.2012 про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» та застосовано штраф у розмірі 27972,30грн. за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, регулюються Законом №1023-XII, який визначає права споживачів, а також встановлює механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ст.26 Закону №1023-XII спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема, перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів; відбирати у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг зразки товарів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їх якості на місці або проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях та інших установах, акредитованих на право проведення таких робіт згідно із законодавством, з оплатою вартості зразків і проведених досліджень (експертизи) за рахунок коштів державного бюджету; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону України №1023-XII Кабінет Міністрів України постановою від 17.08.2002 №1177 затверджено Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів (надалі – Положення №1177), яке встановлює, зокрема, порядок накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держстандарту та його органів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) з суб'єктів господарської діяльності - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ст.23 Закону України №1023-XII на суб'єктів господарської діяльності накладається стягнення у вигляді штрафу за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, роботу, послугу - у розмірі 30 відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.3 Положення №1177 накладати на суб'єктів господарювання штрафи, передбачені Законом України №1023-ХІІ, мають право Голова Держстандарту, його заступники, начальники територіальних органів Держстандарту та їх заступники.

Пунктом 4 Положення №1177 визначено, що рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.

Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Зі змісту наведеного вище пункту вбачається, що умовою для накладення на суб’єкта господарювання штрафу є розгляд питання про накладення штрафу за участю представника суб’єкта господарської діяльності. При цьому, чинне законодавство надає право розглядати вказане питання за відсутності представника виключно за умови своєчасного та належного повідомлення суб’єкта господарювання про місце та час розгляду питання про накладення штрафу.

Відповідно до п.5 Положення №1177 постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший і другий примірники залишаються у Держстандарті або його територіальному органі, який прийняв постанову про накладення штрафу, третій примірник у 3-денний термін після її прийняття надсилається суб'єкту господарської діяльності або видається його представнику під розписку.

Згідно з п.6 Положення №1177 суб'єкт господарської діяльності перераховує суму штрафу до державного бюджету у 15-денний термін після отримання постанови, про що протягом трьох днів письмово повідомляє Держстандарт або його територіальний орган, який наклав штраф, із зазначенням номера і дати платіжного доручення. У разі оскарження постанови штраф повинен бути сплачений не пізніш як через 15 днів після повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Отже, після прийняття постанови про накладення штрафу, прийнятої на засіданні за участю представника суб’єкта господарювання, остання складається у трьох примірниках і третій примірник у триденний термін після прийняття постанови направляється суб’єкту господарювання або видається його представнику під розписку.

Тобто, лише після отримання постанови у товариства виникає обов'язок у 15-денний термін сплатити штраф, а також, передбачена п.9 Положення №1177 можливість оскарження її до суду.

Разом з тим, відповідачем як суб’єктом владних повноважень, який згідно з ч.2 ст.71 КАС України несе обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо заперечує проти адміністративного позову, не було подано доказів повідомлення позивача про місце та час розгляду питання про накладення штрафу, направлення на адресу останнього постанови №700, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову винесено з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, суд звертає увагу на те, що відповідачем по справі, як суб’єктом владних повноважень, належним чином не виконано покладеного на нього обов’язок щодо доказування. Всі встановлені у справі обставини, що мали значення для правильного її вирішення встановлювалися судом.

За таких обставин, суд за правилами, встановленими ст.86 КАС України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.9, 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

позовні вимоги ТОВ «Світлофор» задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсною Постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київської області №700 від 21.11.2012 про накладення стягнень передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зобов’язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 394 (триста дев’яносто чотири) грн. 45 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлофор» (юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Віскозна, 17, корп..93-А, фактична адреса: 04119, м. Київ, вул. Сім’ї Хохлових, 8-А, каб.304, код ЄДРПОУ 32591464) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Інспекції з питань захисту прав споживачів у Київській області (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 6, ідентифікаційний код 37994373) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук