Постанова № 31586171, 24.05.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"24" травня 2013 р. Справа № 820/2733/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Андрієць М.О.,

за участю представника позивача - Малахової Н.В.,

представників відповідача - Гнатченко О.О., Полежаки О.А., Кухти О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Гранітні Технології") звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 15.02.2013 року № 0001062220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1312723, 75 грн., в тому числі 1050179, 00 грн. за основним платежем та 262544, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0001032220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3237064, 00 грн., в тому числі 2894285, 00 грн. за основним платежем та 342779, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення були винесені на підставі акту № 425/2220/31644520 від 05.02.2013 р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" (код ЄДРПОУ 31644520) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року», висновки якого про порушення позивачем порушення вимог п. 4.1, ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. ст. 135, 137, 138 Податкового кодексу України, вимоги п. 198.1 п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України є незаконними, оскільки вважає неправомірним в акті перевірки розрахунок грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємству за 2010 рік, вирахуваного на підставі декларацій по ПДВ, розрахунку суми податку на прибуток за 2011 рік без врахування витрат та посилання на первинні документи. Зазначає, що факт реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Гранітні Технології" та ТОВ «Матадор», ПП «АТМ» та ТОВ «Старт-Д» у 2012 році повністю підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до вимог законодавства, встановлених для первинних документів, через що такі податкові повідомлення - рішення є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов (а.с. 14-15 т.10). В судовому засіданні представники ДПІ у Московському районі проти позову заперечили з тих підстав, що перевіркою встановлено порушення ТОВ "Гранітні Технології" вимог: п. 4.1, ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. ст. 135, 137, 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2894285, 00 грн. за 2011 - 9 місяців 2012 року; порушені вимоги п. 198.1 п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1050179, 00 грн. в тому числі за березень-вересень 2012 року.

Вважає, що в акті перевірки цілком правомірно було зроблено такі висновки та вказує на відсутність підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з тих підстав, що протягом 2010-2011 року підприємством подавалися декларації з податку на прибуток з нульовими показниками, через вилучення первинних документів у підприємства на підставі протоколів обшуку правоохоронними органами, а до перевірки підприємством ТОВ „Гранітні Технології"" не надано ніяких первинних документів за 2010 рік, тому структуру валового доходу за 2010 рік перевіряючими було розраховано з декларацій по ПДВ, а за 2011 рік - по банківським випискам.

Що стосується взаємовідносин позивача із контрагентами - ТОВ «Матадор», ПП «АТМ» та ТОВ «Старт-Д» у 2012 році відповідач вказав, що відповідно до висновків акту перевірки від 21.12.2012 року № 7200/224/31820299 по ТОВ „Матадор", висновків акту перевірки від 21.12.2012 року № 7198/224/24606641 по ПП „АТМ" та акту від. 21.12.2012 року № 7203/224/32694056 по ТОВ „Старт - Д", встановлено нікчемність правочинів вчинених останніми із постачальниками по ланцюгу та відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників, а також по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям у 2011-2012 роках.

Зазначає, що до перевірки документів, які підтверджують транспортування товару від ТОВ «Матадор» та ТОВ „Старт - Д'" не надано, а надані товарно-транспортні накладні по транспортуванню ТМЦ від ПП «АТМ» складені з порушенням порядку заповнення форм ТТН затвердженого Наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29 грудня 1995 р. N 488/346 оскільки не містять всіх необхідних реквізитів, що підтверджує відсутність доказів транспортування ТМЦ.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених в письмових запереченнях, просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом, пройшло передбачену чинним законодавством України процедуру державної реєстрації та юридичною особою, про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 498219 від 23.11.2001 р. (а.с. 113 т.1), включено до ЄДРПОУ згідно копії довідки АА № 115953 з ЄДРПОУ від 08.04.2008 р., виданої Головним управлінням статистики у Харківській області (а.с. 114 т.1), є платником податків і зборів встановлених Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-IV про що свідчить копія довідки про взяття на облік платника податків № 216 від 08.04.2008 року, виданої ДПІ у Московському районі м. Харкова (а.с. 116 т. 1) та копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 29279330 від 29.11.2001 року (а.с. 115 т.1).

Судом встановлено, що на підставі направлень від 03.01.2013 року № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22 від 08.01.2013 року № 39 (а.с. 20-26 т. 10), наказу від 28.12.2012 року № 1466 (а.с. 19 т. 10) та наказу № 99 від 22.01.2013 року (а.с. 27 т. 10) з 09.01.2013 року по 29.01.2013 року посадовими особами ДПІ у Московському районі було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ „Гранітні Технології" за результатами якої був складений акт перевірки № 425/2220/31644520 від 05.02.2013 р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" (код ЄДРПОУ 31644520) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року» (далі по тексту - акт перевірки)(а.с. 13-96 т.1).

Відповідно до висновку акту перевірки перевіркою встановлено порушення з боку позивача вимог:

-п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 29.12.1994 року № 334/94-ВР та п. 135.2, п. 135.3 п. 135.4 ст. 135, п. 137.1 ст. 137 та п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2894285, 00 грн., в т.ч. за 1 квартал 2010 року на суму 216171, 00 грн., за півріччя 2010 року на суму 266553, 00 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 1875, 00 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 111296, 00 грн., за 2-3 квартал 2011 року на суму 206931, 00 грн., за 2-4 квартал 2011 року на суму 1523169, 00 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 89168, 00 грн., за півріччя 2012 року на суму 597695, 00 грн., за 9 місяців 2012 року на суму 1102688, 00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 1050179, 00 грн. в тому числі за березень 2012 року на суму 84922, 00 грн., за квітень 2012 року на суму 146332, 00 грн., за травень 2012 року на суму 176217, 00 грн., за червень 2012 року на суму 161762, 00 грн., за липень 2012 року на суму 189709, 00 грн., за серпень 2012 року на суму 171383, 00 грн., за вересень 2012 року на суму 119854, 00 грн.

На підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення - рішення від 15.02.2013 року № 0001062220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1312723, 75 грн., в тому числі 1050179, 00 грн. за основним платежем та 262544, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0001032220 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3237064, 00 грн., в тому числі 2894285, 00 грн. за основним платежем та 342779, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)(далі по тексту - податкові повідомлення-рішення)(а.с. 97, 98 т.1).

Перевіркою було встановлено, що за період з 01.04.2011 року по 30.09.2012 року підприємством ТОВ «Гранітні Технології» подавалася податкова звітність, а саме декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, за 2-3 квартал 2011 року, за 2-4 квартал 2011 року, з нульовими показниками, що в свою чергу свідчить про бездіяльність підприємства за вказані податкові періоди.

Підприємством надано лист - відповідь від 22.01.2013 року № 1, вхід. № 874/10 від 22.01.2013 року з інформацією про обшуки та вилучення бухгалтерської документації, комп. техніки, печаток та штампів ТОВ «Гранітні Технології», що унеможливлювало здійснювати господарську діяльність (надано протоколи обшуку, а не протоколи вилучення).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до протоколів обшуку від 26 лютого 2010 року, складеного старшим слідчим СВ ПМ ДПІ в Московському районі м. Харкова майором податкової міліції Євсєєвим В.Д. (а.с. 123-133 т. 1), від 17 березня 2010 року, складеного слідчим прокуратури Ленінського району юристом 3 класу Клименком В.А. (а.с. 134-135 т.1) та від 23 вересня 2011 року, складеного оперуповноваженим ВП ЗКФС ОГВПМ СДПІ РВПП у м. Дніпропетровськ старшим лейтенантом податкової міліції Нестеренком В.В. (а.с. 136-139) у ТОВ «Гранітні Технології» вилучалися оригінали документів, печаток, штампів та оргтехніки.

Стосовно обставин вилучення первинних документів та неможливості у зв'язку із цим подавати декларації по податку на прибуток підприємства надавалися пояснення до ДПІ у Московському районі листами №1 від 22.01.2013 р., №1 від 24.01.2013 р, №1 від 25.01.2013 р., №2 від 28.01.2013 р. (а.с. 119-122 т.1), які отримані відповідачем про що свідчать штампи вхідної кореспонденції на копіях цих листів.

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 186 Кримінально-процесуального кодексу України, в редакції чинній на дати проведення обшуків, при обшуку вилучаються предмети та документи, які перелічуються в протоколі обшуку.

Крім того, відповідно до п. 85.9. ст. 85 Податкового кодексу України, у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

ДПІ у Московському районі за наявності протоколів обшуку не надав доказів звернення з відповідним запитом про забезпечення доступу до документів або надання йому їх копій, до правоохоронних органів, які проводили вилучення та у зв'язку з цим доказів перенесення перевірки позивача до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

В акті перевірки відповідач вказав, що до перевірки підприємством ТОВ «Гранітні Технології» не надано ніяких первинних документів за 2010-2011 рік, дані обставини спростовуються поясненнями, наданими в судовому засіданні головного державного податкового ревізора - інспектора Кухтою О.Г., який вказав, що позивачем не надано на час проведення перевірки оригіналів первинних документів лише за 2010 рік, копією додатка до акту перевірки «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведені перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранітні Технології» податковий номер 31644520» згідно якого вибірковим порядком здійснювалася перевірка первинних документів на підставі яких формувалися валовий дохід та валові витрати (а.с. 91-96 т.1), а також копією листа підприємства № 2 від 28.01.2013 р. згідно якого усі документи які підтверджують обсяги придбання та реалізації товарів підприємством протягом періоду 2010-2011 років надані працівникам ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС в оригіналах під час проведення перевірки діяльності підприємства (а.с. 122 т.1).

В акті перевірки зазначено та в судовому засіданні підтверджено, що структуру валового доходу за 2010 рік перевіряючими було розраховано з декларацій по ПДВ, при цьому не зазначивши їх реквізитів, а також не довівши суду правомірність такого розрахунку і не обґрунтувавши його відповідність чинному на той час податковому законодавству, через що суд вважає невірним визначення його розміру та вказує про вирахування цієї суми податку на прибуток не у спосіб, що передбачений законами України з наступного.

Пунктом 3.1. ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994, № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)", в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення ( п. 6.1. ст. 6 Закону № 334/94-ВР).

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею ( п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР).

У підпункті 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Крім того, суд зазначає, що згідно з п.п 5.2. п. 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Податкові декларації з податку на додану вартість не містять суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 Закону № 334/94-ВР та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону, і не є первинними документами.

Суд зазначає, що на відміну від податку на прибуток податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Також, при судовому розгляді справи в судовому засіданні представник відповідача - головний державний податковий ревізор-інспектор Кухта О.Г., який приймав участь у проведені перевірки, пояснив, що під час проведення перевірки суми податку на прибуток за 2011 рік були нараховані відповідно до банківських виписок ТОВ «Гранітні Технології», при цьому, перевіривши дане твердження представника, суд вказує, що в самому акті перевірки про це не зазначено і не вказано, які саме банківські виписки були досліджені при здійсненні перевірки та враховані при обрахуванні суми податку, а також відсутній розрахунок. Не вказано в акті перевірки також первинних документів на підставі яких були виявлені порушення податкового законодавства та донараховано суми податку.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України), прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У п. 135.2. ст. 135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно зі ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У п.п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2. ст. 138 ПК України).

Також згідно п. 150.1. ст. 150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 49.19. ст. 49 ПК України встановлено: якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду.

Пунктом 152.9. ст. 152 ПК України передбачено, що для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал.

Звітний податковий період починається з першого календарного дня податкового періоду і закінчується останнім календарним днем податкового періоду (п.п. 152.9.1. 152.9. ст. 152 ПК України).

Пунктом 2 підрозділу 4 Перехідних положень ПК України визначено, що з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.

Таким чином, звітність на податок на прибуток повинна подаватися наростаючим підсумком починаючи з 1 кварталу поточного року по 4 квартал поточного року, а дані щодо визначення доходів і витрат підприємства повинні підтверджуватися первинними документами. Також збитки попередніх податкових періодів переносяться та використовуються при складані декларації наступного податкового року.

Тому для складання звітності у 2011 році мають бути використані первинні документи та дані по результатам діяльності за попередній рік.

Оскільки первинна документація вилучалася у позивача, то це позбавляло можливості скласти достовірну податкову звітність з податку на прибуток у 2010-2011 роках.

Водночас порушень стосовно формування, декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість при перевірці ТОВ «Гранітні Технології» за вказаний відповідачем не встановлено.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку про неправомірність збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2010-2011 роки.

Як встановлено судом, за період перевірки 2012 року працівниками податкового органу встановлена відсутність об'єктів оподаткування, нереальність здійснення господарських операцій з наступними підприємствами:

- ПП «АТМ», на загальну суму 1067346, 44 грн., у тому числі ПДВ - 213469, 29 грн.;

- ТОВ «Матадор» на загальну суму 985203, 05 грн., у тому числі ПДВ - 197040, 61 грн.;

- ТОВ «Старт-Д» на загальну суму 3198345, 29 грн., у тому числі ПДВ - 639669, 10 грн.

На підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вказані суми виключені з валових витрат підприємства, а суми податку на додану вартість виключені зі складу податкового кредиту з ПДВ, що привело до донарахування податку на прибуток за 9 місяців 2012 року на суму 1102688, 00 грн. та податку на додану вартість на суму 1050179, 00 грн.

При судовому розгляді справи встановлено, що позивач у перевіряємих податковим органом періодах мав господарські правовідносини із приватним підприємством «АТМ», зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 08.04.1997 р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 416541 (а.с. 200 т.1), включене до ЄДРПОУ про що свідчить копія довідки АА № 533385 від 27.02.1012 р. з ЄДРПОУ, виданої головним управлінням статистики у Дніпропетровській області (а.с. 202-203 т.1), відповідно до копій витягу № 15834680 станом на 11.02.2013 р. (а.с. 205-210 т.1) та копії виписки ААБ №964430 від 27.02.2012 р. (а.с. 211-212 т.1) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПП «АТМ» зареєстровано в ЄДРЮОФОП та є платником податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, що підтверджується копією довідки від 28.02.2012 року № 7193 про взяття на облік платника податків (а.с. 204 т.1) та копією свідоцтва № 04003190 від 30.03.2001 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 201 т.1).

Так, між ТОВ «Гранітні Технології» (покупець) та ПП «АТМ» (постачальник) був укладений договір поставки товару № 414 від 29.05.12 р. (а.с. 213-214 т.1).

Факт реального здійснення господарських операцій із ПП «АТМ» щодо поставки товарно-матеріальних цінностей за цим договором (глазок телескоп, підшипники, гума, замок врізний, фанера та інше) підтверджується копіями: видаткових накладних (а.с. 216-244 т.1), податкових накладних (а.с.246-249 т.1, а.с. 2-25 т.2), товарно-транспортних накладних (а.с. 26 - 48 т.2), платіжних доручень (а.с. 49-70 т.2), актів звірок взаєморозрахунків (а.с. 71-75 т.2), генеральної довіреності №34 від 29.05.2012 року (а.с. 45 т. 10).

Отримані товарно-матеріальні цінності були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рах. 631 (а.с. 48 т.10) та по рахунку 281 (а.с. 49- 250 т.10).

Податкові накладні, що виписані позивачу ПП «АТМ», включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних відповідних звітних періодів, а суми ПДВ включені до податкового кредиту.

В свою чергу ПП «АТМ» віднесло суми податку на додану за виписаними ним на адресу позивача податковими накладними до податкових зобов'язань, що підтверджується копіями податкових декларації з податку на додану вартість та додатками 5 до них за червень - вересень 2012 р. (а.с. 76-95 т.2).

Також при судовому розгляді справи встановлено, що позивач у перевіряємих податковим органом періодах мав господарські правовідносини із товариством з обмеженою відповідальністю «Матадор», зареєстрованого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 12.12.2001 р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 765744 (а.с. 102 т.2), включене до ЄДРПОУ про що свідчить копія довідки АА № 448341 з ЄДРПОУ, виданої головним управлінням статистики у Дніпропетровській області (а.с. 103 т. 2), відповідно до копії довідки № 15834730 станом на 11.02.2013 р. (а.с. 107-113 т.2) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Матадор» зареєстровано в ЄДРЮОФОП та є платником податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, що підтверджується копією довідки від 09.09.2011 року № 7601 про взяття на облік платника податків (а.с. 104 т. 2) та копією свідоцтва № 04037727 від 17.08.2006 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 105 т.2).

Між ТОВ «Гранітні Технології» (покупець) та ТОВ «Матадор» (постачальник) були укладені договори поставки товару № 912 від 01.12.11 р. (а.с. 116 т.2) та № 709 від 30.03.12 р. (а.с. 117 т.2).

Факт реального здійснення господарських операцій із ТОВ «Матадор» щодо поставки товарно-матеріальних цінностей за цим договором підтверджується копіями: видаткових накладних (а.с. 121-210 т.2), податкових накладних (а.с. 212-248 т.2, а.с. 2-88 т. 3), товарно-транспортних накладних (а.с. 114 - 249 т. 3, а.с. 1-15 т. 4), платіжних доручень (а.с. 99-106 т.3), актів звірок взаєморозрахунків (а.с. 107- 113 т. 3), генеральних довіреностей №№7, 12 від 30.03.2012 року та від 01.12.2011 р. відповідно (а.с. 41,42 т. 10).

Отримані товарно-матеріальні цінності були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рах. 631 (а.с. 47 т.10) та по рахунку 281 (а.с. 49- 250 т.10).

Податкові накладні, що виписані позивачу ТОВ «Матадор», включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних відповідних звітних періодів, що підтверджується копіями запитів щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних та витягів (а.с. 89-98 т.3), а суми ПДВ включені до податкового кредиту.

В свою чергу ТОВ «Матадор» віднесло суми податку на додану за виписаними ним на адресу позивача податковими накладними до податкових зобов'язань, що підтверджується копіями податкових декларації з податку на додану вартість та додатками 5 до них за березень - вересень 2012 р. (а.с. 16-50 т.4).

Також судом встановлено, що позивач у перевіряємих податковим органом періодах мав господарські правовідносини із товариством з обмеженою відповідальністю «Старт-Д», зареєстрованого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 06.10.2003 р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 411148 (а.с. 51 т. 4), включене до ЄДРПОУ про що свідчить копія довідки АА № 532576 з ЄДРПОУ, виданої головним управлінням статистики у Дніпропетровській області (а.с. 52 т. 4), відповідно до копії довідки № 15834753 станом на 11.02.2013 р. (а.с. 57-61 т. 4) та виписки ААБ № 962022 від 31.01.2012 р. (а.с. 62 т. 4) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Старт-Д» зареєстровано в ЄДРЮОФОП та є платником податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, що підтверджується копією довідки від 06.02.2012 року № 8755 про взяття на облік платника податків (а.с. 53 т. 4) та копією свідоцтва № 04017116 від 04.11.2003 року про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 54 т. 4).

Так, між ТОВ «Гранітні Технології» (покупець) та ТОВ «Старт-Д» (постачальник) був укладений договір поставки товару № 322 від 30.03.12 р. (а.с. 70 т.4).

Факт реального виконання договору із ТОВ «Старт-Д» щодо поставки товарно-матеріальних цінностей (підшипники, сальники, осцилограф, пластик, плівка, клей та інше) підтверджується копіями: видаткових накладних (а.с. 72-150 т. 4), податкових накладних (а.с. 152-237 т. 4), товарно-транспортних накладних (а.с. 43 - 143 т. 5), платіжних доручень (а.с. 1-36 т. 53), актів звірок взаєморозрахунків (а.с. 37- 42 т. 5), генеральних довіреностей №№37, 74 від 30.03.2012 року та від 27.12.2011 р. відповідно (а.с. 43,44 т. 10).

Отримані товарно-матеріальні цінності були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рах. 631 (а.с. 46 т.10) та по рахунку 281 (а.с. 49- 250 т.10).

Податкові накладні, що виписані позивачу ТОВ «Старт-Д», включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних відповідних звітних періодів, що підтверджується копіями запитів щодо отримання відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних та витягів (а.с. 238-243 т. 4), а суми ПДВ включені до податкового кредиту.

В свою чергу ТОВ «Старт-Д» віднесло суми податку на додану за виписаними ним на адресу позивача податковими накладними до податкових зобов'язань, що підтверджується копіями податкових декларації з податку на додану вартість та додатками 5 до них за квітень - вересень 2012 р. (а.с. 144-173 т. 5).

Подальше використання позивачем придбаних у ПП «АТМ», ТОВ «Матадор» та ТОВ «Старт-Д» товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності (подальша реалізація) підтверджується копіями податкових накладних, видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, (а.с. 174 т. 5 - а.с. 1-8 т. 10).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства можна зробити висновок, що договори було складено з метою їх реального виконання. Позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Судом також перевірено та встановлено, що усі витрати позивача з придбання товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договорами за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Крім того, як встановлено судом, ПП «АТМ», ТОВ «Матадор» та ТОВ «Старт-Д» включено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV із змінами та доповненнями якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавця, ні за можливу недостовірність інформацію про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товарів (послуг), і саме продавець має сплачувати цей податок до бюджету.

Факт реєстрації контрагентів позивача, на момент складання на адресу позивача податкових накладних та час здійснення господарських операцій із позивачем, платниками податку на додану вартість відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Так, відповідно до п.п. 4-6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд зазначає, що в акті перевірки позивача податковий орган не вказав первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, що підтверджують наявність фактів порушень ним норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а лише посилається на акти іншого податкового органу, які не є первинними документами.

Дані перевірок контрагентів позивача іншими податковими органами не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення сум до валових витрат та визнання податкового кредиту непідтвердженим.

Доказами порушення правил віднесення сум до валових витрат та формування податкового кредиту є лише матеріали перевірки платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Крім того, відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій та наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Щодо твердження відповідача в акті перевірки про відсутність у ТОВ «Гранітні Технології» товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування товару від ТОВ «Матадор» та ТОВ „Старт - Д'", помилки при їх заповненні від ПП «АТМ» про невідповідність товарно-транспортних накладних формі ТТН, затвердженої Наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29 грудня 1995 р. N 488/346 суд зазначає наступне.

Наказ Мінтрансу, Мінстату України від 29 грудня 1995 р. N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» не зареєстрований в Мінюсті.

Статтею 1 Указу Президента "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 03.10.1992, № 493/92 (далі по тексту - Указ № 493/92) установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України (ст. 2 Указу № 493/92).

Згідно ст. 3 Указу № 493/92 нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Отже, оскільки Наказ Мінтрансу, Мінстату України від 29 грудня 1995 р. N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» не набрав чинності, то суд вважає безпідставним посилання на нього відповідачем.

Також, суд зазначає, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та нарахування податкового кредиту платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011, № 1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку" сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум до складу валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям із ПП «АТМ», ТОВ «Матадор» та ТОВ «Старт-Д».

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, відсутні підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2013 року № 0001062220 та № 0001032220 як таких, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити в повному обсязі..

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.02.2013 року № 0001062220 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1312723, 75 грн. (один мільйон триста дванадцять тисячі сімсот двадцять три гривні 75 копійок), в тому числі 1050179, 00 грн. (один мільйон п'ятдесят тисяч сто сімдесят дев'ять гривень) за основним платежем та 262544, 75 грн. (двісті шістдесят дві тисячі п'ятсот сорок чотири гривні 75 копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 15.02.2013 року № 0001032220 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Гранітні Технології" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3237064, 00 грн. (три мільйони двісті тридцять сім тисяч шістдесят чотири гривні), в тому числі 2894285, 00 грн. (два мільйони вісімсот дев'яносто чотири тисячі двісті вісімдесят п'ять гривень) за основним платежем та 342779, 00 грн. (триста сорок дві тисячі сімсот сімдесят дев'ять гривень) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.